Комунальний заклад «Верблюзький навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад – центр позашкільної освіти»»
Підготувала
вчитель хімії та біології
Насібова В. О.
Тема: «Науки, що вивчають природу» (Фрагмент уроку)
Мета: ознайомити учнів із науками про природу, ознайомити учнів з термінами «природа», «природознавство»; поглибити знання про природничі науки та їх значення для людини;
Розвивати пам'ять, увагу, мислення і зв’язне мовлення;
Виховувати в учнів любов до природи, бережливе ставлення до навколишнього середовища.
Обладнання і матеріали: презентація «Природничі науки», підручник, ілюстрації до творів В. О. Сухомлинського.
Поняття і терміни: природа, природознавство, природничі науки, астрономія, біологія, географія, фізика, хімія, екологія.
Хід уроку
ІІ. Мотивація навчальної діяльності і актуалізація знань.
Є в першому класі жвавий, рухливий, дуже балакучий хлопчик Василько.
Часто він не може стримати свого хвилювання або цікавості й вихоплюється говорити.
Учителька терпляче йому пояснює:
— Коли треба тобі щось сказати — підніми руку. Як дозволю — встань і говори.
Василько добре це розуміє, та одразу ж забуває, як тільки щось його хвилює.
Якось на уроці арифметики вчителька пояснювала приклад.
Аж тут чується схвильований голос василька:
— Маріє Іванівно, дивіться, який метелик сів на шибку!
Усі діти повертаються до вікна. На шибці сидить великий барвистий метелик.
Діти забули про приклад і розглядають метелика.
Марія Іванівна тяжко зітхає, й, насупивши брови, суворо каже Василькові:
— Ти розумієш, що говорити без дозволу не можна?
Василько добре розуміє, але не може стримати своєї думки, своїх почуттів. Вони рвуться в слово.
Наступного дня посеред уроку письма, коли всі зосереджено працювали й у класі запанувала тиша, діти аж здригнулися від тривожного Василькового шепоту:
— Маріє Іванівно, он на колодязі чийсь щоденник лежить...
— Ой, нещастя моє, — подумала вчителька, — як він побачив той щоденник аж на колодязі?”
А вголос вона сказала:
— Іди, Васильку, до дошки, постій трохи, тоді знатимеш, що без дозволу говорити не можна.
Василько став біля дошки. А в його очах були й подив, і сором. Похилив голову й простояв так до дзвінка.
Через день учителька пояснювала на дошці, як складати із букв нове слово.
Закінчивши пояснення, Марія Іванівна глянула на клас.
Василько сидить, піднявши руку, й благаючими очима дивиться на вчительку.
— Чому ти плачеш, Васильку?
— Бо говорити ж не дозволяється.
— Кажи мерщій, у чому річ, — стурбувалася вчителька.
Василько повертає голову до вікна й схвильовано каже:
— Кошеня ж... Кошенятко он яке маленьке посеред двору. Наїжачилося, страшно бідному, а собака стоїть перед ним, ось-ось кинеться на кошенятко.
— Біжи, прожени собаку... — каже вчителька.
За хвилину Василько повертається до класу з кошеням.
ІІІ. Вивчення нового матеріалу.
Краплини роси
Цвіте рожевий мак. У ночі впала роса. Покинулася вранці Квітка, побачила на своїх пелюстках Краплини Роси. Питається краплинок:
- Хто ви такі?
Вони відповідають:
- Ми народжуємось із теплого нічного вітру. Ми – Росяні Краплинки.
Здивувалася квітка. Спостерігає, що ж робитимуть росинки. А вони сидять на пелюстках. Вийшло сонце, і в кожній краплині загорілося маленьке сонечко. Сонце піднімалося над землею. Росинки ставали все менші, ось вони, одна за одною і позникали.
- Куди ж ви йдете від мене? – запитала Квітка.
- До сонця, до сонця! – відповіли Крапельки Роси.
Аналіз оповідання:
Ми часточка природи. І недарма першим створив Господь рослини, а вже на шостий день – людину. Мабуть усе – таки для того, щоб ми могли оцінити чарівний і красивий світ, який створили кругом нас рослини. Бо кожна квіточка – нам на радість. Кожна рослинка – для нашого добра. Кожна травинка – для нашого здоров’я.
Ти лишень придивись, запам’ятай, добре вивчи, пізнай природу – це для тебе потрібно. Щоб не блудив ти у цьому світі, а щасливо і радісно жив. І пам’ятай, що торкнутися краси можна тільки серцем.
Список використаних джерел: