Фрідріх Дюрренматт (короткі відомості про письменника)

1921-1990 Творча спадщина: 23 п’єси, численні романи, новели, оповідання, філософські притчи, радіоп’єси, есеї… Загальний тираж його книг перевищує 20 млн примірників. На його рахунку кілька престижних міжнароднихпремій з літератури Фрідріх Райнхольд Дюрренматт – швейцарський романіст і драматург, майстер детективного жанру, майстер гротеску

Фрідріх народився 5 січня 1921 року у невеличкому селі Конольфінген, неподалік від столиці Швейцарії, міста Берна. Дід – політик, незважаючи на консервативні погляди, писав сатиричні вірші, що викривали недоліки в країні. Батько – протестанський священник

Пристрасть до образотворчого мистецтва супроводжувала його все життя: багато й талановито малював, створював ілюстрації до своїх творів, вигадував ескізи декорацій і костюмів до вистав. У школі Фрідріх погано вчився, сперечався з учителями, критикував їх методи викладання. Він постійно змінював школи. Згодом шкільні роки назве «найнеприємнішим періодом у своєму житті»Вищу освіту отримав у Цюріхському й Бернському університетах, де вивчав філологічні та природничі науки, філософію і теологію, захоплювався історією мистецтва й наполегливо займався живописом (любив малювати олівцем і пензлем).

«Я не художник. Я малюю в дитячій манері, але думаю я аж ніяк не по-дитячому. Малюю я з тієї ж причини, по якій займаюся літературою, а саме, тому що я мислю». Так сам Дюрренматт описував зв'язок між літературою, яка була його професією, і живописом, яка була його пристрастю.

Науково-меморіальний центр Дюрренматта розташований в Швейцарії, в Невшателі. Ця установа - музей і дослідницький центр одночасно. Архітектором будівлі став Маріо Ботта. В Невшателі Дюрренматт провів майже 40 років (оселився в 1952 році), а музей, присвячений йому, був заснований в 2000-му році. модерністська будівля музею було впритул прибудовано до особняка, в якому жив і працював Дюрренматт. У колекцію музею входить близько тисячі робіт художника, створених драматургом у самій різній техніці і з застосуванням самих різних образотворчих засобів. Багато картин, створені Дюрренматтом, ілюструють його літературні твори.

Свою першу п’єсу «Адже сказано…» Фрідріх Дюрренматт написав у 1945 – 1946 роках, і хоча вже через рік її було поставлено на сцені, особливого успіху вистава не мала. Крім п’єс, він починає писати детективи, які публікують у газеті «Беобахтер». 1952 року Дюрренматт укладає угоду з радіостанціями на кілька радіоп’єс. У деяких його творах, наприклад, у радіоп’єсі «Двійник» (1946), чітко простежується вплив Франца Кафки.

Перший творчий і комерційний успіхйому принесла п’єса «Ромул Великий»(1950), а потім — і п’єса «Шлюб пана. Міссісіпі», після якої автора було визнанодраматургом національного масштабу. Так поступово формується основна проблематика його п’єс: втрата людиною її духовних цінностей, безпорадність особистості передхаотичністю й жорстокістю світу. Своє трагічне світовідчуття драматург передає за допомогою гротеску. За допомогою гротеску митець створює специфічний «гротескний» світ, аномальний і дивний світ, в якому реальне та нереальне несподівано постають в органічній єдностіГротеск — тип художньої образності, який ґрунтується на химерному поєднанні фантастичного і реального, прекрасного і потворного, трагічного і комічного, життєподібного і карикатурного.

1957 року виходить одна з його найвідоміших п’єс — трагікомедія«Гостина старої дами». зрада і вірністьсвобода і справедливістьпровина і покарання. У цьому творі виявляються основні теми творчості письменника: Драматург ставить перед собою мету не «втішати» публіку,а, сміючись із того, що відбувається на сцені, змусити задуматися про світ,у якому панує жадібність і де окрема особистість абсолютно безсила.

Українські читачі змогли відкрити для себе п’єсу «Гостина старої дами» завдяки перекладу Віри Вовк і Євгена Поповича. Віра Вовк (нар. 1926), справжнє ім’я якоїВіра Остапівна Селянська, — це українська письменниця, літературознавиця, перекладачка, яка проживаєв Бразилії й активно пропагує українську культуру на Заході. Учасниця Нью-Йоркської літературної групи, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка2008 року, вона пише українською, німецькою та португальською мовами й перекладає художні твори.

П’єса Ф. Дюрренматта «Гостина старої дами» довгий час із незмінним аншлагом йшла на сцені Національного драматичного театру ім. Івана Франка в Києві. Успішна постановка цієї трагікомедії була здійсненавідомим українським режисером Сергієм Данченком. Фрідріх Дюрренматт із величезною повагою ставився до творчості Т. Г. Шевченка. Його інтерес до Кобзаря привів до того, що 1964 року драматург здійснив поїздкув Україну по шевченківських місцях. Особливу шану Ф. Дюрренматт виявляв до творчості М. Гоголя. «Вечори на хуторі біля Диканьки» викликали в нього справжнє захоплення, він вважав цей твір літературним шедевром. У Гоголя він учився майстерності гротеску, вмінню об’єднувати трагічне й комічне, виявляти абсурдність навколишнього світу.

Ф. Дюрренматт піднімається на вершину літературного Олімпу. У 1960-і роки він перебуває в розквіті своєї літературної і театральної слави, має можливість подорожувати, займатися громадською діяльністю

Творча передісторія п’єси «Гостина старої дами» 2. За задумом автора, ця повість мала розповідати про уродженця одного швейцарського села, який через півстоліття повернувся на батьківщину мультимільйонером.4. Метою подорожі багатія до рідного села була помста землякові, який колись звабив його кохану3. За допомогою грубого підкупу головний герой змушує селян мовчки розправитися з давнім ворогом. Сюжет драми виріс із незакінченої повісті «Місячне затемнення», над якою Ф. Дюрренматт працював у середині 50-х років.

Творча передісторія п’єси «Гостина старої дами» У п'єсі «блудний син», що через десятки років повернувся додому, перетворився на «блудну доньку», але основні складові драматичної інтриги збереглися: скривджене кохання як мотив помсти, підкуп і вбивство як шляхи її здійснення

Драматург у своїй п’єсі намагається зрозуміти саму здатність людей приймати злочин за норму, розкриває соціальні та психологічні причини, що пояснюють інертність або відверте сприяння злу. Багато письменників у своїх творах намагалися розкрити причини перетворення звичайної людини на вбивцю. Але важко назвати хоч один твір, де це відбувається не з однією людиною, а одразу з усіма мешканцями цілого міста.