Г. С. Сковорода на Харківщині (презентація)

Григорій Савич Сковорода «Світ ловив мене, та не спіймав» 3 грудня 1722 року 9 листопада 1794 року

Мандрівного поета і філософа-просвітителя хотіли бачити серед своїх “преподобні отці”. Його неодноразово запрошували до себе, пропонуючи високий сан: Ти будеш стовпом церкви,- говорили Г. Сковороді. А мандрівний філософ їм відповідав: Ах, преподобні, я стовпотворіння примножувати не хочу, досить і вас, стовпів неотесаних, у храмі Божому… Їжте жирно, пийте солодко, одягайтеся м'яко і монашествуйте! А для мене чернецтво - у відмові від усього непотрібного, в пошуку слави божої, а не слави людської.

Приручити Г. Сковороду робила спробу сама цариця Катерина ІІ, запрошуючи на постійне проживання при царському дворі. Але Григорій Савич не мав наміру ставати придворним поетом, тому відповів: “Я не покину Батьківщини. Мені моя сопілка і вівця дорожчі царського вінця”. І продовжував мандрівне життя.

Сковороду спокушали високими світськими посадами. Харківський губернатор пропонував: "Чесний чоловіче! Чому ти не візьмеш собі якогось певного стану?" У відповідь - сковородинське: "Шановний пане! Світ подібний до театру. Щоб грати в театрі з успіхом і похвалою, беруть ролі за здібностями. Я обрав собі цю роль - і задоволений".

Г. Сковорода на Харківщині Благословенні ви, сліди, Не змиті вічності дощами, Мандрівника Сковороди, З припорошілими саквами, Що до цілющої води Простує, занедбавши храми… М. Рильський

Карта подорожей Г. С. Сковороди

Харківська область

Харківський колегіум, у якому викладав Г. Сковорода

Будинок Квіток на хуторі Основа, де бував Г. С. Сковорода Згодом із цього дому вийде відомий український письменник Григорій Федорович Квітка-Основ’яненко і вславить українську літературу своїми творами.

Куп’янщина Ми продовжуємо мандрівку шляхами Г. Сковороди Куп’янщиною. Село Гусинка розташоване за 20 кілометрів від райцентру в бєлгородському напрямку. Тут Г. С. Сковорода бував на запрошення дідичів Сошальських. Але жив не в панському дворі, а на пасіці — він полюбив простих людей і чудову місцевість.

Як писав його біограф М. Ковалинський, «тиша, безтурботна свобода збуджували в ньому всі почуття тих дорогоцінних задоволень, які відомі тільки мудрим і доброчесним». У Гусинці написав Григорій Савич деякі зі своїх творів, ймовірно, філософський трактат «Наркіс. Розмова про те: взнай себе». Сам філософ пише, що відправився у Гусинку, «где занялся упражнениями сочинений». Точно відомо, що 1787 року в Гусинці він написав притчу «Убогий жайворонок».

Місцеві жителі свято бережуть усе, що пов’язане з іменем Сковороди: його криницю, місце колишньої пасіки. Школа носить ім’я Г. С. Сковороди, на ній є меморіальна дошка. Але найцінніше — це пам’ять народна, яка зберігає легенди про письменника-просвітителя, його мудрі афоризми та висловлювання.

Якось Сковорода йшов до Куп’янська. По дорозі його наздогнав критий візок, у якому сидів знайомий пан. Якраз надходила гроза, був сильний вітер, незабаром мав розпочатися дощ. Пан запропонував підвезти мандрівника, але той відмовився, сказавши, що пан все одно намокне й у своєму візку. Доброчинець здивувався й поїхав собі. Через кілька хвилин справді розпочалася злива. Про Сковороду, його мудрість довгий час існували легенди. Ось одна з них.

Сковорода все ж дійшов до міста… сухий-сухісінькій! А пан, промоклий до нитки й знервований, здивовано дивився на нього (під час дощу вітер зірвав покриття на візку). - Як же це вам вдалося, Григорію Савичу? — запитав він. - Коли почався дощ, я зняв одежу, змотав її, а сам прийняв Божу купіль. Потім підсох на сонечку, одягся — і ось вам! — сміючись, відповів Сковорода. Отже, життєва мудрість і гумор завжди були властиві Григорію Сковороді.

Великобурлуччина Тепер ми на Великобурлуччині. Широкий рівний степ розкинувся від Гусинки до Великого Бурлука, куди прямує Григорій Савич до свого приятеля Якова Донця-Захаржевського. Це ж його землі пролягли обабіч битого шляху.

Маєток Захаржевського знаходився на території нинішнього районного відділення «Сільгосптехніка». Щоправда, будівель часів Сковороди до наших днів не збереглося. Будинок з колонами було зведено на початку XIX століття. Мандрівний філософ і письменник неодноразово перебував у Великому Бурлуку влітку і взимку наприкінці 70-х — на початку 90-х років XVIII століття. Тут же, у Великому Бурлку, Сковорода написав низку своїх відомих творів. Так, у присвяті М. Ковалинському до філософського трактату, написаного в 1788 році, автор зазначає: «Я цю книжечку почав в Бурлуках, закінчив у Бабаях». Вірш «Мій човен буревій хитає» із циклу «Сад божественних пісень» Сковорода підписує:«Складено 1785 року, вересень. 17 дня, в селі Великий Бурлук».

Сковорода в Бабаях А тепер ми в Бабаях. Це селище міського типу, за 9 кілометрів від Харкова.

У Бабаях Сковорода жив у товариша Якова Правицького, переписував і доопрацьовував свої твори. Тут зберігся будинок, де в 1774 році жив Г. С. Сковорода. На ньому встановлена меморіальна дошка.

Г. С. Сковорода любив працювати на природі. Він часто бував біля криниці Холодної. Відомо, що саме в Бабаях написано дві байки: «Нетопирь и два птенца», «Верблюд і Олень». Написані вони через день, що є свідченням великого таланту. Також тут написані "Диалог, или разговор о древнем мире" в 1772 р. і "Разговор пяти путников о истинном щастии в жизни" та 15 із 30 байок зі збірки "Байки харківські" Навколишня природа, підтримка друзів сприяли появі у письменника натхнення.

Цей період життя поета відтворив художник Ю. Любавін у картині «Сковорода в Бабаях». Зверніть увагу, що Григорій Савич зображений серед полів, на лоні природи, яка давала простір його думкам. Змінили за багато часу свій вигляд стежки, якими ходив Сковорода "з припорошілими саквами". Але природа сама зберігає те, про що нам треба пам’ятати.

Холодна (Сковородинівська) криниця Свого часу Сковорода працював над своїми творами біля Холодної криниці і Чорного озера у Бабаях. А зараз багато людей приходять до Сковородинівської криниці – хто просто напитись кришталево чистої води, а хто – подумати про своє буття, про своє призначення в цьому житті. А це вже шлях до самовдосконалення.

Пам’ять про великого поета й філософа зберігається з неабиякою пошаною. У серпні 1995 року в історико-краєзнавчому музеї Бабаїв було встановлено погруддя Г. Сковороди скульптора С. Ястребова. Щороку на Харківщині (в Бабаях) проходить етнофестиваль “Сад пісень Сковороди”

Сковородинівка Наша заочна мандрівка закінчується там, де знайшов свій вічний спочинок Григорій Савич Сковорода. Це Пан-Іванівка (тепер с. Сковородинівка Золочівського району Харківської області). Зараз у цій будівлі знаходиться музей.

Сковородинівка Саме тут, у маєтку харківського поміщика Андрія Івановича Ковалевського, з 1790 року й до останніх днів жив Г. С. Сковорода

Господарі надали мандрівному філософу невеличку кімнатку з вікнами в парк.

Поет любив ці місця. Часто працював на природі. Спілкувався з людьми.

В останній день свого життя Г. Сковорода зранку попрацював, написав листа своєму товаришеві, а потім заходився копати могилу. Викопавши її, переодягнувся в чисту сорочку, помолився Богу, ліг і навіки спочив.

Це могила поета, куди приходять щороку вклонитися тисячі людей. Ось надмогильний камінь, де, як і заповідав філософ, написано: «Світ ловив мене, але не спіймав».

Про великого письменника-гуманіста нагадують тут і ставок, і дуб, якому більш як півтисячі років, і криниця.

Любов до видатного поета й філософа-просвітителя залишається в серцях багатьох українців, а пам’ять про нього бережуть численні пам’ятники. Ось один із них, що розміщений у Харкові в парку по вулиці Університетській.

Ім’я Г. С. Сковороди носить Харківський національний педагогічний університет. На його подвір’ї теж встановлено пам’ятник поету.

У монастирському дворі на місці колишнього Харківського колегіуму, в якому викладав Григорій Савич Сковорода, встановлено пам’ятну стелу.

А його творча спадщина, зокрема збірка “Байки Харківські” нагадують усім, що саме на Харківській землі проведені поетом найплідніші роки його творчості.

Дякуємо за увагу! Проєкт підготували: учні 9 класу КЗ “Геніївська ЗОШ І-ІІ ст. Зміївської районної ради Харківської області” Керівник проєкту: Литвинова Н. А.