ПІЗНАННЯ ТА САМОПІЗНАННЯ. . ВІН ВВАЖАВ, ЩО ЛЮДИНА МОЖЕ ПІЗНАТИ ОБИДВІ НАТУРИ – ЗОВНІШНЮ І ВНУТРІШНЮ. “ЯКЩО ХОЧЕШ ВИМІРЯТИ НЕБО, ЗЕМЛЮ І МОРЯ, – ПОВИНЕН СПОЧАТКУ ВИМІРЯТИ СЕБЕ” . САМОПІЗНАННЯ МИСЛИТЕЛЬ РОЗГЛЯДАЄ ЯК ЗАСІБ, ЩО ДАЄ ЗМОГУ ЛЮДИНІ ВІДЧУТИ СВОЮ ДУХОВНУ СУТНІСТЬ, А ЗНАЧИТЬ – БУТИ ЩАСЛИВОЮ. ВЧЕННЯ ПРО “СРОДНУ ПРАЦЮ”Г. СКОВОРОДА ПРОСЛАВЛЯВ ПРАЦЮ ЯК ДЖЕРЕЛО ДОСТАТКУ Й РАДОСТІ, ВВАЖАВ, ЩО БУДЬ-ЯКА ПРАЦЯ ПРИНЕСЕ ЗАДОВОЛЕННЯ, ЯКЩО ВОНА “СРОДНА”, ЯКЩО ЛЮДИНА ЛЮБИТЬ ЇЇ І ВКЛАДАЄ В НЕЇ ДУШУ. “НЕСПОРІДНЕНІСТЬ ВАЖЧА ВІД БУДЬ-ЯКОГО НЕРОБСТВА” .
ФІЛОСОФІЯ СЕРЦЯ. “Втікай од слави, обіймай самотність, люби бідність, цінуй скромність, дружи з терплячістю, оселися зі смиренням укупі – оце тобі проміння божественного серця” . Саме серце для Сковороди є джерелом думок і бажань, тому його постійно треба тримати в чистоті. ВЧЕННЯ ПРО ЩАСТЯ. На думку Григорія Сковороди, людина тілесна – нещаслива, людина духовна – вільна і щаслива. Аби бути щасливою, людина має пізнати себе, вибрати “сродну працю”, розвинути свої здібності шляхом освіти, дружити з людьми, близькими за інтересами і переконаннями.
Паспорт твору. Жанр – Сатиричний вірш, пісня. Літературний рід: лірика.“Всякому місту звичай і права” вид лірики – громадянська (філософська). Тема твору: зображення панів, чиновників, купців, дворянсько-бюрократичної системи управління.Ідея: нищівне висміювання і засудження моральних суспільних вад. Щасливий той, хто має чисте сумління. Провідний мотив – сатиричне викриття суспільних вад (недоліків)