Особливості композиції “Слова про похід Ігорів”. Образи руських князів та Ярославни. Ідея патріотизму

Про матеріал

Матеріал презентації допоможе провести урок яскравіше, наочніше, доступніше та познайомити учнів з образами Слова о полку Ігоревім

Перегляд файлу

Поетичність образу Ярославни.

∙ Образ Ярославни — узагальнений, хоча в нього є реальний прототип. Як відомо, література давньої Русі не знала відверто вигаданого героя. Прототип Ярославни — Ярославна (Єфросинія Ярославівна) — дружина Ігоря Святославича (1151–1202), князя новгород-сіверського, згодом чернігівського, дочка галицького князя Ярослава Осмомисла.

∙ Серед складових цього образу — образи матері-вітчизни, ліричний образ жінки, втілення подружньої вірності, моральної чистоти. Образ Ярославни, дружини князя Ігоря, приваблює читачів своєю ніжністю й глибоким ліризмом. Вона зображується автором «Слова...» не як княгиня, а як звичайна руська жінка, яка гаряче любить свого чоловіка-воїна, свою батьківщину. Дізнавшись про те, що русичі зазнали поразки, а її чоловік потрапив у полон, Ярославна виходить на путивльський вал, плачучи, звертається до сил руської природи (вітрувітровію, Дніпра-Славутича, світлого й трисвітлого сонця), щоб ті допомогли Ігорю. Княгиня ладна полинути зозулею на край світу, аби витерти милому «кривавії рани на дужому його тілі».

Князь Ігор

∙Найбільшу увагу автор слова приділяє князю Ігорю. Для автора він справжній рицар, який вважає, що краще вмерти від меча, ніж потрапити в полон, ставить на перше місце почуття воїнської честі.

∙Ігор молодий, запальний та відважний. Але він необачний: нехтує попередженням — сонячним затемненням. Герой не корисний: із усієї здобичі після першої перемоги над половцями Ігор узяв для себе тільки бойові знаки ворога. Князь сповнений благородства. Наприклад, під час вирішальної битви він у розпалі бою «завертає» полки на допомогу брату Всеволоду. Автор виявляє до Ігоря любов і симпатію, називає його соколом, сонцем. Доказом цього є те, що коли Ігор зазнав поразки, сумує вся природа, вся Русь. ∙Однак автор водночас засуджує егоїстичну політику цього князя, міжусобиці, що підривали міць батьківщини, її благополуччя

Князь Всеволод

∙ Автор явно симпатизує герою, бачить у ньому сміливого воїна, здатного постояти за рідну землю. Підносячи його мужність, винахідливість, благородство, автор у той же час засуджує

Всеволода за безрозсудливість, необачність, егоїзм

Князь Святослав

∙ Святослав у «Слові...» змальовується як глава всієї Руської держави, мудрий державний діяч та організатор захисту Вітчизни, талановитий воєначальник, який у ХІІ столітті зумів об’єднати Русь і розгромити половецьке військо.

∙ Автор «Слова...» ідеалізує Святослава, змальовує його як основного виразника загальноруської єдності, як утілення ідеї необхідності спільних дій проти половців. Ця патріотична ідея найсильніше виявилась у «Золотому слові» Святослава.

Образ Руської землі у творі персоніфікований

∙ Автор захоплюється її безмежними просторами — описує події в різних кінцях Русі, що відбуваються одночасно: «Коні іржуть за Сулою — дзвенить слава в Києві. Труби трублять в Новгороді — стоять стяги в Путивлі...». Глибоким патріотизмом сповнені слова, що кілька разів повторюються в творі:«Руськаяземле,ужезагорамиєси!»

∙ Патріотичну ідею необхідності спільної боротьби проти половців автор виразив у «Золотому слові» Святослава. Дорікаючи Ігореві й Всеволоду за необдуманий вчинок, Святослав сумує з приводу їх поразки, яка завдала багато горя всій Руській землі, скаржиться на те, що князі не хочуть допомагати йому у великій справі захисту рідної землі.