Вересень,  як  березень…

 

Вересень,  як  березень,

І  в  школі  весна,

Хоч  тріпоче  осені Хусточка  рясна.

 

«Чом  весна?» ― спитаєте. ― Гожих  днів  сурма!.. Влітку в  школі  холодно, Бо  дітей  нема. 

 

З  першою  сніжинкою

Літо  враз  прийде,

Піснями  і  танцями В  школі  зацвіте.

 

…Лиш  травневий  смуток

Припорошить  нас,

Бо  з  весною  діти

Покидають  клас…

 

Вересень,  як  березень,

Золота  пора,

Мов  дзвіночки  радості –  Щира  дітвора.

Юрій  Барчук директор  школи

         

Малюнок Тарасюк  Тетяни

учениці  6-го класу   

Моя  домівка

 

Я  люблю  свою  хату

І  подвір’я,  й  садок, Де  і  сонця  багато, І простий  холодок.

 

Рідна  хата  у  маї*,

Спритна  стежка  в  малині… Всюди  добре  буває, Вдома  ж  краще  людині.   

 

* май ― зелені  гілки  липи  або  клена, якими  на  Трійцю  прикрашають  хату  і  подвір’я.   

Радняна  Мар’яна учениця  7-го  класу

 

 

 Малюнок Мечика  Івана

учня  8-го  класу  

Чому?

 Казка

           

 В  одні  прадавні  часи,  коли  на  світі  було  ще  мало  вчених, жив  собі  хлопчик  «А  чому?».  Не дивуйтеся,  любі  діти ― це  був звичайний  хлопчик  Сергійко,  який  був  дуже  допитливим.

 ― Мамо, ― запитує  Сергійко, ― а чому  таке  велике  сонце?  А  чому  багато  зорів  на  небі?  А  чому  місяць кругленький?

         ― Тому, Сергійку,  що  так  створила  природа. ― Відповідає  мама.

         ― А  чому ― природа? ― допитується  малий.

         ― Ось виростеш,  станеш  вченим  і  зрозумієш.

         ― А  чому я  стану  вченим? ― не вгаває  хлопчик.

Мама  лагідно  погладила  його  по  голові  і  сказала:

         ― Іди, Сергійку,  лягай  спати.

 Сергійко  послухав  маму  і  ліг  спати.  Сниться  йому,  що  він уже  дорослий  чоловік  і  не  простий  робітник,  а  великий  вчений.  Та  й час  йому  вставати  і  поспішати  на  роботу,  адже  досліджує  він  сонце, місяць,  зорі ― усю  природу…

 Проснувся  зранку  хлопчик  «А  чому?»,  тихенько  встав,  одягнувся і  взявся  за  книжку.  «Нема  Сергійка!», ― думає  мама.  Аж  дивиться,  а він  у  кімнаті  книжечку  читає.  І  про  питання  свої  забув,  бо  дуже цікавою  книжка  виявилася.

 

 Плескун   Христина учениця  6-го класу

 

 

Колисанка

 

Ой  ну,  люлі,  дитинко,  спати, Будуть  ангелята тебе  оберігати.

Люлі,  люлі,  люлі!

Спи,  моя  маленька,  любая  пташино, Хай  тобі ангелики  свою  ласку  скинуть.

Люлі,  люлі,  люлі!

Хай  тебе  ангелики  укриють  крильми, Будеш  ти найкращою  помежи  дітьми.

Люлі,  люлі,  люлі!

Вознюк  Тимофій учень  6-го  класу

 

 

 

 

 

 Малюнок  Шведа  В’ячеслава

     учня 6-го  класу     

Калинонька

 

Он  калина  над  рікою, Ґрона  гнуться  до  землі. Хто  це  вправною  рукою Намистинки  склав  малі?

Червонясто-промениста,

Оживає,  як  вогні…

Дай  хоч  трішечки  намиста Ти,  калинонько,  мені.

 

Осінь

 

Хмурне  сонце  не  гріє, Вітер  листя  здува. Засихає  й  жовтіє У  лісочку  трава.

Лише  білка  рудаста

Все  горіхи  шука

Та  ялинка  голчаста

Та  й  зелена  ж  яка!

Радняна  Мар’яна учениця  7-го  класу

 

Осіння  стежка

 

Осінь,  осінь,  осінь…

І  журавлі  курличуть. А  наша  шкільна  стежка До школи  знову  кличе. Я  стану  й  притулюся До  дерева  живого. До  осені всміхнуся, До  листя  золотого.

Барвінська  Марія учениця  8-го класу

 

*  *  *

 

Від  криниці  та  до  хати

Пожовкла  стежина…

Задрімала  на  ослоні Матінка-жоржина.

Костюк  Людмила учениця  9-го  класу

 

 

 Малюнок Костюк  Людмили учениці  9-го  класу

 

 

*  *  *

 

Як  швидко  летить  час,

Немов  літак  у  небі,

А  ти  біжиш  назад,  

Куди  тобі  ще  треба,

Щоб  виправити  помилки,

Що  впали  за  образу, Зв’язати  снопиком  думки, Життю  додати  джазу!.. Живи  на  повну  силу Й  любов  плекай  у  серці. Хай буде  погляд  щирим, А  може,  десь  із  перцем.

І  не  дивись  на  когось,

Живи  собі,  як  хочеш,

Та  знай,  що  з  кожним  словом, Життя  собі пророчиш.

Руда  Марія

учениця 10-го  класу

Ти – інша 

 

Без  пафосу  і  без  разка  гримас

(Не  та  людина,  що  була  раніше), Без  заздрощів та  без  тугих  образ Крокуєш  ти  таки  вже  сміливіше.

 

«Я – інша… ― скажеш. ― Зовсім  інша  я!» Ні,  не наївна.  А  колись  бувало.

І  віра,  знаєш,  зболено-своя, Не  вкрадена,  а впевнено  живая.

 

Без  клонів,  без  зрадливих  мрій… Ти  вірна думці,  сонячні,  чуттєві. Без  хитрощів,  що  падали  із  вій, Немов  обривки завитків  життєвих.

Берекета  Євгенія учениця  11-го  класу

Редактор – Надія  Тарасюк

Видавець – Великовікнинська  ЗОШ  І-ІІІ ст.

Газета виходить з вересня 2011 року один раз в місяць. Тираж 50. Висловлені  авторами думки можуть не збігатися з позицією редакції. Редакція залишає за  собою право редагувати та скорочувати тексти. Передрук матеріалів дозволяється з посиланням на газету.

Наша  адреса: 47320,  с. Великі  Вікнини,  р-н  Збаразький,  обл. Тернопільська,        т.  33-3-14  (0989709014)