Генрі Лонгфелло «Пісня про Гайавату». Міфи північноамериканських індіанців та їхнє втілення в поемі «Пісня про Гайавату». Елементи фольклору у творі.

Генрі Лонгфелло «Пісня про Гайавату». Міфи північноамериканських індіанців та їхнє втілення в поемі

«Пісня про Гайавату». Елементи фольклору у творі.

Мета: ознайомити учнів із біографією і творчістю Г. Лонгфелло; визначити разом з учнями основні теми та мотиви твору «Пісня про Гайавату»; розвивати в учнів навички виразного читання; прищеплювати любов до книги, прагнення до пізнання та самоосвіти, до правильного вибору своєї  життєвої позиції.

Формувати ключові компетентності:

ініціативність та підприємливість: генерувати нові ідеї, застосувати описовий метод з метою логічного упорядкування систематизованого  матеріалу, творче використання  його результатів, аналізувати  та систематизувати матеріал;

загальнокультурна грамотність: опанування досягнення культури;

уміння вчитися впродовж життя: визначати мету освітньої діяльності, відбирати й застосовувати потрібні знання для досягнення мети, організовувати й планувати свою діяльність, контролювати , коригувати та оцінювати результати своєї освітньої діяльності

спілкування державною мовою: грамотно висловлюватися державною мовою, лаконічно та зрозуміло формулювати думку, аргументувати, переконувати, поповнювати свій словниковий запас.

здоров’язберігаюча: формувати основи культури здоров’я під час читання

Обладнання: мультимедійний комплект

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

                                  Перебіг уроку

І. Організація класу

ІІ. Мотивація навчальної діяльності. Ознайомлення з темою, метою й завданнями уроку 

 Із гірської Шотландії сьогодні ми перенесемось до Америки – батьківщини поета, перекладача, знавця фольклору, про якого американський письменник Марк Твен так сказав: «До містера Лонгфелло американська поезія являла собою жалюгідне видовище, суміш церковної проповіді з туманним маренням. Після містера Лонгфелло ми можемо впевнено говорити: у нас є поезія». І дійсно, поет був майже легендарною фігурою свого часу. Цитати з його творів вживалися в проповідях, публічних промовах. Багато його віршів були внесені в тексти підручників. Тираж його творів на 1857 рік досяг триста тисяч екземплярів, що на той час було нечувано високою цифрою.

ІІІ. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу

  Розповідь про письменника

Народився 27 лютого 1807 в  Портленді ( штат Мен) в родині адвоката Стефана і його дружини Зілпаг. Стефан Лонгфелло представляв свій округ в Конгресі, а мати була дочкою генерала Пелега Уодсуорта і вела свій рід від перших американських переселенців. У родині хлопчика готували до юридичної кар’єри.  Завдяки вдалому перекладу з Горація, Лонгфелло отримав стипендію для продовження освіти і вступив до Боуден-коледжу, де захопився вивченням нових європейських мов та поезією. Закінчивши курс 1825 року, він здійснив мандрівку у Європу, де провів три роки. Повернувшись, почав викладати іноземні мови у тому коледжі, в якому навчався. Пізніше слухав лекції в Геттінгенському університеті, побував в Італії, Іспанії, Франції, Англії, Голландії і Швейцарії. Близько двадцяти років прозаїк був професором кафедри європейських мов Гарвардського університету і після цього повністю присвятив себе літературній творчості. Коло його науково-літературних зацікавлень було широким та різноманітним. Він писав ліричні вірші, поеми, балади, нотатки, укладав поетичні антології, займався перекладами.

Вірші почав писати у 13 років, а став відомим у своїй країні після написання вірша «Битва біля Ловелз-Понд» на історичну подію – битву з індіанцями на початку 18 ст. Перша збірка поезій «Голоси ночі» зробила ім’я автора відомим, а потім слава зростала з виходом кожної нової збірки: «Балади й інші вірші» (1841). Він створив також «Пісню про рабство» (1842), котра пролунала протестом проти становища негрів у Сполучених Штатах.  «Вежа у Брюгге та інші вірші» (1845), «На березі моря та біля каміну» (1850).

Помер 24 березня 1882 у Кембриджі, Массачусетс, США.

У 1884 році в «Куточку поетів» Вестмінстерського абатства в Лондоні був встановлений мармуровий бюст поета. Лонгфелло став першим американським поетом, який удостоївся такої честі.

Сучасники високо оцінили його творчість. 75-річний ювілей поета став справжнім національним святом Америки. Це унікальний випадок в історії цієї країни.

Перший український переклад творів Лонгфелло належав М. Павлику. «Пісню про Гайавату» вперше переклав О. Олесь. у різні часи його поезії переклали Олена Пчілка, П. Грабовський, Панас Мирний, Микола Зеров,  Н. Забіла, М. Гаско, Д. Павличко.

Історія створення поеми «Пісня про Гайавату» 

Повідомлення учнів про відкриття Америки (із зверненням до карти).

     ХV — ХVІІ століття називають іноді ще епохою великих відкриттів.

У цей період багато чого змінилося у житті людей. Завдяки зробленим

тоді так званим Великим географічним відкриттям посилилися контакти між різними народами. Виникли зовсім нові мистецтво та культура.

Великими географічними відкриттями можна вважати всі найбільш значні відкриття у історії людства. Але традиційно до них відносять лише ті, що були зроблені європейцями з XV століття до середини XVII століття — за 300 років (цей період і називають епохою географічних відкриттів).

     Причин для виникнення цих експедицій було декілька. У першу чергу це був, звичайно, пошук нових торговельних шляхів, особливо до Індії — країни, на думку європейців, найбагатшої у світі. До того ж з'явилися міцні кораблі, які вже можна було використовувати для океанських плавань.

    Але найголовнішою причиною, напевно, була та обставина, що людство нарешті визріло для того, щоб ознайомитися з Землею та її невідомими світами — адже на той час на карті нашої планети було ще багато так званих «білих плям» (тобто невідомих європейцям земель).

    Усе це й спонукало європейців здійснювати подорожі, під час яких мандрівники знаходили нові, не відомі раніше світи — і заносили їх на карту.

    Так були відкриті Америка, Австралія, Берингова протока, що розділяла Азію та Північну Америку, морський шлях навколо Африки у Індію та Індокитай.

     Наприкінці XV століття деякі вчені прийшли до висновку, що Земля має форму кулі. Втім, багато хто з людей не сприйняв цієї інформації.

    Христофор Колумб (1451-1506) вирішив це перевірити. «Отже, якщо весь час плисти не на схід, а на захід, усе одно припливеш туди, куди тобі потрібно?» — так подумав Христофор Колумб і на основі цієї ідеї розробив свій проект навколосвітньої подорожі до Індії.

    Увесь його екіпаж складався з 90 чоловік (в основному, злочинців). Через декілька місяців плавання Колумб пристав до невідомого острова — це був один з Багамських островів. Колумб назвав його Сан-Сальвадор. Саме цей день — 12 жовтня 1492 року - і вважається днем відкриття Америки.

   Утім, Колумб не був першовідкривачем Америки: за сотні років до нього сюди неодноразово запливали вікінги. А найпершими європейцями, що побували тут, були Ейрік Рауді та його син Лейф Еріксон — вікінги, які досягли цих берегів ще у Х — ХІ століттях. Але про їх подорож у Європі ще не знали.

     Американські індіанці — корінне населення Америки.

   Вважається, що перші люди почали поселятися в Америці приблизно 11 тис. р. до н. е. Ці люди перетнули Берингову протоку, розійшлись із далекої Півночі і розселилися по всій території Північного та Південного Американського континенту. Ці люди відомі нам як американські індіанці, корінні американці чи корінне населення Америки. Вони розвинули велику різноманітність культур і стилів життя.

      Мореплавець Христофор Колумб назвав їх індіанцями, оскільки вважав, що відкритий ним континент — Індія.

      Американські індіанці — переважно невисокі на зріст, фізично розвинені, смагляві, чорноволосі та темноокі люди — не були на той час єдиним народом: жили окремими племенами, розмовляли різними мовами, мали різні традиції та вірування, особливі військові союзи для захисту інтересів племені. Індіанці — діти природи — прекрасні мисливці та вояки у ті часи були далекі від сучасного розуміння цивілізації у житті та побуті.

У 1846 році з'явилася книга «Міф про Гайавату» з викладом міфів індіанців оджибвеїв, написана Генрі Роу Скулкрафтом,  видатним етнографом, географом і першопрохідцем, першим фахівцем з життя американських індіанців. Скулкрафт був одружений на доньці ірландця і індіанки – Джейн Джонстон. Більша частина матеріалу для книги Скулкрафта була зібрана його дружиною і тещею – індіанкою.

Познайомившись з «Міфом про Гайавату», Лонгфелло вирішив на основі індіанських легенд створити епічну поему. Для роботи над поемою в 1854 році Лонгфелло залишив кафедру і цілком присвятив себе творчості. Він написав «Пісню ...» з 25 червня 1854 по 29 березня 1855р. і опублікував 10 листопада 1855р.

Зразком поетичної форми для Лонгфелло став скандинавський епос «Калевала», яким він захопився під час подорожі Європою:

Як спитаєте мене ви —

Звідки сі казки й легенди,

Повні пахощів весняних,

Холодку долин зелених,

Диму легкого вігвамів,

Шуму-реву водоспадів,

Реву дикого, страшного,

Як громи, що в горах трублять,

Я скажу вам, відповім вам:

«Із лісів, степів пустельних,

Із озер Країни Снігу,

З сторони Оджибуеїв,

З сторони Дакотів диких…

Там, в долині Тавазснта,

Серед тиші пишних луків,

Між потоками-громами

Жив музика Навадага.

Там мені співав він пісню,

Говорив про Гайавату,

Як він жив і як молився,

Як він з сили вибивався,

Як за свій народ боровся,

За його щасливу долю.

•       Фізкультхвилинка. Руханка «Пантоміма». За допомогою одних лише жестів, міміки, рухів та поз потрібно показати: 
•                   Млина з вітряками.  
•                   Зайченя. 

•                   Дерево, гілля якого гойдає вітер. 
•                   Людину, що збирає камінчики біля самого моря та кладе їх у відерце.  
•                   Веселого клоуна. 

Дія поеми відбувається на південному березі Верхнього озера, в лісах Північної Америки.

Тема: змалювання життя, побуту і звичаїв та легенд корінного населення північноамериканського материка – індіанців. 

Ідея: потрібно жити в мирі і злагоді.

Опрацювання І розділу «Люлька миру» . Читання 1 розділу.

Бесіда за прочитаним

1. Хто такий Гітчі-Маніто? (Це верховний бог індіанців, батько всіх народів.)

В індіанській міфології ім’я Гітчі-Маніто (англ. Gitche Manito) означає «Великий Дух». «Владика Життя». Індіанці вірили в те, що Він створив світ і править ним. Гітчі-Маніто — це Творець, Батько всіх народів, уособлення добра та мудрості для північноамериканських індіанців.

2. З якою метою Гітчі-Маніто скликав усі індіанські племена? (Щоб навічно припинити ворожнечу між ними.)

3. Які племена прийшли на поклик Гітчі-Маніто? (Чоктоси, Команчі, Гурони, Мендени, Делавери, Могоки, Шошони, Омоги, Пони, Чорноноги, Оджибвеї, Дакоти.)

4. З якими почуттями індіанці прийшли на загальні збори? (У їхніх серцях палала лють і ненависть до представників тих племен, з якими вони ворогували.)

5. Якими аргументами Гітчі-Маніто переконав усіх індіанців жити в згоді? (Ваша сила тільки в згоді,

А безсилля — в ворожнечі!)

6. Як змінилися індіанці після промови верховного бога? (Вони закопали в землю свою зброю, змили із себе бойові фарби і ви курили спільну Люльку Згоди.)

7. Символом чого виступає Люлька Згоди? (Символом добровільного примирення і єднання.)

Камінь Червоної Люльки — це історична місцевість, національна пам'ятка Америки (штат Міннесота). Це місце є священним для всіх індіанців, адже червоний колір, згідно з міфами та легендами, є невипадковим, бо на цій землі загинуло чимало їхніх пращурів. Здавна індіанці різних племен приходили до цього каменя й робили з нього люльки різноманітних видів, які використовували в різних церемоніях.

8. Про що повідомив Гітчі-Маніто? (І Пророк на землю прийде,

                                                               І покаже вам дорогу

                                                              До покути, до спасіння).

Проблемне питання

Чому назву 1 розділу, яка мовою оригіналу звучить як «Люлька Миру», перекладач подає як «Люлька Згоди»?

Створення схеми 

Згода – національна єдність – мир – процвітання нації

 Мистецьке відлуння.

1. Перегляньте фрагменти «Владика Життя скликає народи» та «Люльку Згоди запалено» з мультиплікаційного фільму «Люлька Згоди» (режисер І. Гурвич, 1979 р.).

2. Які деталі зовнішності Гітчі-Маніто в мультфільмі свідчать про те, що він Владика Життя - володар природного світу?

3. Які кольори переважають у відеоряді на початку мультфільму та наприкінці?

Складання сенкану

«Пісня про Гайавату»

Безсмертна, актуальна

Повчає, надихає, виховує

Найвідоміший твір Генрі Лонгфелло

Шедевр

Робота з картками

ІV. Підбиття підсумків уроку. Оцінювання

Мікрофон

Сьогодні на уроці я зрозумів…

Мені було цікаво дізнатися…

V. Домашнє завдання

Підготувати виразне читання розділу «Люлька Згоди», намалювати ілюстрації до поеми Г.Лонгфелло.