Генріх Гейне. «На півночі кедр одинокий…», «Не знаю, що стало зо мною…», «Коли розлучаються двоє…». Утілення високого почуття кохання у віршах митця. Особливості поетичної мови тво

Генріх Гейне. «На півночі кедр одинокий…», «Не знаю, що стало зо мною…», «Коли розлучаються двоє…». Утілення високого почуття кохання у віршах митця. Особливості поетичної мови творів.

Мета: навчати образному мисленню, ознайомити з творчістю поета; розвивати зв`язне мовлення. Уміння працювати з книгою; поглиблювати навички аналізу поетичних творів; виховувати високі почуття.

Тип уроку:

                                             З мого великого болю творю я

                                             пісні маленькі…

                                                                          Г. Гейне.

                                    Перебіг уроку

I.Організаційний момент.

II.Мотивація навчальної діяльності. оголошення теми й мети уроку.

Слово вчителя.  Кажуть, що романтики несуть у життя мрії про прекрасне, які не дають людям загинути у мороці протиріч і труднощів. У своїй уяві вони живуть у дивовижній країні чудес, де панує гармонія, і прагнуть подарувати людям радість мрій, великі почуття та бажання жити.

Сьогодні на уроці ми познайомимося з одним із таких романтиків, який подарував людям щастя спілкування з природою, пізнати великі почуття любові та розчарування. Але віра у переможну силу кохання ніколи не покидала великого німецького поета-романтика Генріха Гейне.

III. Актуалізація опорних знань.

Бесіда за запитаннями.

• Що таке романтизм?
• У чому полягали особливості цього напрямку?
• Які ознаки має романтизм?

IV.Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу.

Робота I групи.

Презентація учнів про життєвий шлях Г. Гейне.

Г. Гейне писав: «Над моєю колискою сяяли останні місячні промені XVIII і перша ранкова зоря XIX століть».

        Він дійсно народився на зламі століть, у день, який вважають нещасливим – 13 грудня 1797 року в місті Дюссельдорфі в небагатій єврейській родині. Хлопчика звали Гаррі й лише через багато років, перейшовши в лютеранство, він бере нове ім`я – Генріх, з яким назавжди увійде в історію світової літератури.

     Маленький Гаррі любив казки, легенди, пісні, які чув від старої няньки. Любив книжки, захоплювався пригодами Дон Кіхота, Робінзона Крузо, читав драми Гете й Шиллера.

       Одного разу сестричка Шарлотта прибігла зі школи в сльозах; вона не могла написати твір. Гаррі допоміг дівчинці, виконавши цю роботу. Наступного дня до їхнього будинку завітав учитель, намагаючись з`ясувати, хто був автором твору. Хлопцеві довелося зізнатися. І тоді вчитель сказав: «З вашого сина виросте велика людина». І ці слова виявилися пророчими, але шлях до слави виявився нелегким.

Його батько Самсон Гейне, бажаючи синові добра, мріяв зробити з нього комерсанта. Перед очима був спокусливий приклад: батьків молодший брат Соломон  за короткий  час із клерка перетворився на мільйонера. Та саме Соломон розбив усі батькові мрії, написавши в одному листі: «Як би цей хлопець був здатний хоч на щось путнє, він не писав би вірші». Але виділив кошти на навчання Гаррі в університетах Бонна, Геттінгена, Берліна. Юнак старанно вивчає філософію, літературу, історію, лінгвістику. І пише вірші. Перша збірка віршів молодого поета побачила світ у 1821 році. Досить швидко він стає знаменитим та слава поета зашкодила Гейне знайти посаду юриста. За ним стежить поліція, йому загрожує в`язниця.  У 1831 році поет назавжди покидає батьківщину й оселяється у Франції, в Парижі.

Але розлука з батьківщиною гнітила його до самої смерті.

       Останні вісім років життя Г. Гейне були затьмарені боротьбою зі страшною хворобою – туберкульозом спинного мозку, що прикувала   його до ліжка. Проте писати поет не припиняв. Навесні 1848 року Гейне востаннє самостійно вийшов із дому. Він пішов до Лувра і знепритомнів там, упавши біля славетної статуї  Венери Мілоської. А попереду були ще вісім років боротьби з недугою.

      Помер Г. Гейне 17 лютого 1856 року. Його останні слова: «Писати! Папір, олівець!». Виконуючи останню волю поета, його поховано на Монмартському цвинтарі у Парижі, скромно, без надгробних промов і пишних обрядів.

Робота II групи.

Презентація учнів «Історія створення збірки «Книга пісень».

     У 1827 році Г. Гейне випускає велику книгу поезій, що приносить йому славу. До «Книги пісень» увійшли вірші 1816-1827 років. Але це не було механічним об`єднанням створених раніше циклів. Поет так розмістиа матеріал, що вийшов продуманий, побудований за чітким планом твір про трагедію закоханого юнака, якому не відповіли взаємністю.

     «Книга пісень» складається з п`яти розділів: «Юнацькі страждання», «Ліричне інтермеццо», «Знову на батьківщині», «Північне море». (два цикли). Крім того, до неї ввійшли вірші зі збірки «Подорож на Гарц». Численні поезії були навіяні нерозділеним коханням Г. Гейне до кузини Амалії, а згодом до її сестри Терези.   Але під пером талановитого митця трагічна любовна історія вийшла далеко за біографічні межі, стала прекрасним ліричним шедевром.

      Вірші Гейне вирізняються надзвичайним ліризмом, душевністю, у них яскраво й тонко відображено біль і переживання  зболілого серця. За жанром твори поета є елегією.

    Сам поет називав ці вірші ще й «перепусткою у лазарет своїх почуттів». У Гейне-лірика є характерна особливість6 він використовує «іронічну кінцівку», що має відкрити очі на недосконалість світу.

1. Словникова робота з літературознавчими термінами.

Елегія (з грецьк. Еlegta)  – журлива пісня, один із жанрів лірики медитативного, меланхолічного змісту.

2. Робота над віршем Г. Гейне «Коли розлучаються двоє…».

(Виразне читання вірша під  спокійну мелодію).

3. Бесіда за прочитаним.

• Яке враження справив на вас  вірш?
• Визначте тему вірша. (Тема нерозділеного кохання).
• Який прийом використав автор у побудові вірша? З якою метою? (Автор використав анафору (єдинопочаток). Риторичне повторення «чому?» протягом всього твору допомагає передати нагнітання нерадісних дум ліричного героя, його невимовні страждання).
• Якою зображена природа?
• Чи можна визначити пору року?
• Які художні засоби використовує автор?

4. Робота над віршем «Не знаю, що стало зі мною…» у перекладі Л. Первомайського.

Лорелей – водяна німфа, красуня зі старовинної народної легенди. Своїм чарівним співом із високої скелі над Рейном заманювала на підводне каміння всіх, хто пропливав повз неї. Зачаровані сміливці пливли на голос і гинули, розбиваючись об скелі.

 У вірші чути відгомін літературної легенди про Лорелей. Її творцем був німецький романтик Клеменс Брентано, автор вірша «Лорелей». Назва означала одну із скель на Рейні, і «духа скелі» - сирену, яка приворожувала плавців, а потім

Призводила їх до загибелі. Та вірш Г. Гейне зазвучав по-новому.

5. Питання.

• Як у вірші відобразилося захоплення Г. Гейне фольклором?
• Де відбуваються події?
• Якою барвою насичений вірш?
• У чому виявляється символічність образу Лорелей?
• Які художні засоби використовує автор?

6. Робота з репродукціє. Л. Ланге «Скеля Лорелей на Рейні».

• Що зображено на картині?
• Чи відповідає зміст вірша зі змістом картини?

V. Закріплення вивченого матеріалу.

7. Робота над епіграфом.

- Розкрийте зміст епіграфа у контексті набутих знань.

8. Підсумкова бесіда.

- Що вам найбільше запам`яталося із життя та творчості Г. Гейне?

- Як була створена збірка «Книга пісень»?

- У кого з поетів Г. Гейне запозичив назву збірки?

- Які почуття викликають вірші поета?

- Які романтичні риси властиві віршам Г. Гейне?

VI. Домашнє завдання. Вивчити напам`ять одну з поезій Г. Гейне. Письмово проаналізувати один із віршів.