Генріх Гейне. Життя і творчість

ГЕНРІХ ГЕЙНЕЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ

Над колискою цього митця грали останні місячні промені XVIII і перша ранкова зоря XIX ст. Нове покоління, що вироста,Не піде стежками старими!Я — з вільними духом новими людьми,Усі мої помисли — з ними,—так писав один із найвизначніших поетівдоби романтизму Генріх Гейне

Поезії Генріха Гейне перекладені багатьма мовами, їх знають і люблять у всьому світі

На зелених берегах величного рейну, там, де в нього впадає швидка річка Дюссель, розкинулося місто Дюссельдорф. У цьому місті, у маленькому двоповерховому будиночку, 13 грудня 1797 року народився хлопчик Гаррі-Генріх Гейне. Його батько, Самсон Гейне, торгував крамом, але йому не щастило, тому сім'я часто потерпала від матеріальної скрути. Гаррі дуже любив свого лагідного, доброго й привітного батька. Охоче слухав казки, легенди, народні пісні, які він чув від няньки та старої сусідки. Мрійливий і задумливий Гаррі у 12 років написав першого вірша. Навчався він у початковій школі, потім у католицькому ліцеї, де суцільне зубріння й образи з боку вчителів наводили хлопця на сум. Єдиною втіхою були книги Сервантеса, Дефо, Свіфта, Ґете, Шиллера та інших видатних письменників.

У 17 років юнак за наполяганням батьків поїхав до Франкфурта-на-Майні вчитися на комерсанта. Невдовзі батьків Гейне чемно повідомили про те, що їхній син «не має жодного хисту до наживи». Замість бухгалтерських розрахунків часто писав на папірцях вірші, чим дуже розлючував банкіра. Особливо боляче було йому відчувати погордливе ставлення двоюрідної сестри Амалії, у яку він палко закохався. Молодий поет присвячував їй вірші, а вона сміялася з них. Багато років серце Генріха краяла нерозділена любов до Амалії, а ще за 7 років — до її молодшої сестри Терези. Обидві згодом одружилися з багатими комерсантами.

Гейне навчався на юридичних факультетах університетів Бонна, Ґеттінґена, Берліна, але юриспруденція його теж не зацікавила: він із захватом вивчав літературу, історію, народну творчість, лінгвістику, філософію, писав вірші. 1824 року Гейне пішки вирушає в подорож Німеччиною. Через рік він здобув диплом юриста. П'ять років жив у різних містах країни, товаришував з багатьма цікавими людьми (наприклад, талановитим російським поетом Ф. І. Тютчевим), мандрував Англією й Італією, писав нові літературні твори, шукав пристойну посаду.

1831 року письменник назавжди полишив батьківщину й оселився в Парижі. Хоч там він жив серед численних друзів — письменників, музикантів, учених, артистів, політичних діячів, його весь час гнітила розлука з рідним краєм, якому він присвячував свої твори. У 37 років Гейне одружився із вродливою селянкою Матильдою. Усе життя йому довелося перебу-вати в матеріальній скруті, у за-лежності від багатих родичів і жа-дібних видавців, які нажили за йо-го рахунок мільйони.

Останні роки Гейне тяжко хворів, але продовжував писати, мріяти, боротися. Не стало його взимку 1856 року. Більше ніж півтора століття минуло від-тоді, а французи й досі шанобливо доглядають останнє пристанище німе-цького поета.

«КНИГА ПІСЕНЬ»Збірка віршів німецького поета Генріха Гейне, яка зробила свого автора відомим не лише в Німеччині, але й у всьому світі. Видана у 1827 році. Головна тема — кохання і розлука. За життя поета збірка перевидавалася 13 разів. До багатьох віршів була складена музика композиторами: Р. Шуманом, Ф. Шубертом, Й. Брамсом, П. Чайковським, Р. Штраусом. Поезії «Книги пісень» здебільшого побудовані як сповідь уявному співрозмовникові про найпотаємніше .

Збірка складається з чотирьох циклів : «Страждання юності» (1816—1821): «Сновидіння», «Пісні», «Романси», «Сонети»; «Ліричне інтермецо» (1822—1823); «Знову на батьківщині» (1823—1824); «Північне море» (1825—1826).

Кредо ліричного героя збірки — без кохання нема щастя, без щастя неможливе життя. Чітко виражений максималізм змушує співчувати і розмірковувати, чому конфлікт ліричного героя і дійсності не має зв'язку. Так само відчувається авторська іронія :герой «Книги пісень» розуміє і знає, що щастя — це лише мить, а не вічне блаженство.

Герой завжди знаходить сили жити і кохати. Книга певною мірою автобіографічна, адже нерозділене кохання до кузини Амалії, наштовхнуло Гейне до викладу вічної історії. Збірка об'єднала всі вірші, написані великим митцем до цього часу. Він широко використовував типові фольклорні теми та мотиви (основна риса романтизму), передовсім — тему нещасливого кохання.

Віршам Гейне властиві глибока ліричність, щирість, прозорість і простота. Поет широко використовує художні засоби німецької народної пісні — її образи, форму, ритміку, розмовні інтонації, прийоми одухотворення (олюднення) явищ природи. Велику увагу в «Книзі пісень» Гейне приділяє природі. Квіти, листя, дерева, небо, хмари сміються, плачуть, розмовляють із ліричним героєм поезій. Автор порівнює свою кохану із сонцем, місяцем, голубкою, трояндою.

Вірш «Коли розлучаються двоє»Коли розлучаються двоє, За руки беруться вони, І плачуть, і тяжко зітхають, Без ліку зітхають сумні. З тобою ми вдвох не зітхали,Ніколи не плакали ми,Той жаль, оті тяжкі зітхання. Прийшли до нас згодом самі!

Вірш «Не знаю, що сталось зо мною...»За жанром — балада, свідченням чого є ліро-епічний характер, відтінок фантастичності та майже драматична напруженість. Вважається одним із найкращих творів не лише циклу «Знову на Батьківщині», а й усієї збірки «Книга пісень». Для вираження любовних страждань свого ліричного героя Гейне використовує тут узагальнено-романтичні образи.

Не знаю, що сталось зо мною,Сумує серце моє;Їй казка стара ні спокою,Ні сну мені не дає. Повітря свіже й прозоре,І Рейну повільний плин;В вечірньому сяйві гори. Звели гряду верховин. Красуня на верховиніОдна сидить в самоті,Вона в золотім одінні,Розчісує коси злоті.Із золота гребінь у неї,І пісню співає вона,І силою вабить своєю. Пісня її чарівна. Плавця у човні малому. Проймає до серця біль,Він дивиться вгору — й тому. Не бачить каміння між хвиль. Зникають в потоці бурхливімІ човен, і хлопець з очей;І все це своїм співом. Зробила Лорелей.

. Це насамперед містична красуня Лорелея, до образу якої у своїх творах не раз зверталися німецькі письменники-романтики. Цей образ Гейне запозичив із народної легенди про таємничу скелю Лорелей, що нависла над берегами річки Рейн. У легенді розповідалось, що за давноминулих часів присмерком, при світлі місяця, на скелі Лорелей з'являлася дівчина, яка співала таким дивовижним голосом, що зачаровувала всіх, хто її чув. Багато з тих, хто пропливав неподалік, розбивалися об підводне каміння чи гинули у водоверті, тому що переставали стежити за ходом свого корабля, і небесний голос чарівниці ніби відривав їх від життя. Гейне вводить мотиви цієї легенди в ліричну оповідь своєї балади

Чи збігається настрій вірша з настроєм картини?

У старовинній легенді ліричний герой балади побачив насамперед аналогію до своєї любовної драми: його кохана, як і Лорелея, втілює згубну силу кохання, якою вона наділена проти своєї волі. Не кохана ліричного героя спричиняє йому сердечні муки, як, власне, і не скеля Лорелей стає причиною загибелі рибалок і мандрівників, а саме кохання — надзвичайно складне, незбагненне й загадкове почуття, що має містичну силу над волею та бажаннями людини. Інтерпретацію Генріха Гейне вважають найпоетичнішою з-поміж решти обробок легенди про звабну красуню Лорелею, а ця його балада стала в Німеччині народною піснею.

Міні-диспут«Кожна людина — це всесвіт, що з нею народився і з нею помирає; під кожним кам'яним надгробком поховано цілу всесвітню історію»,— говорив Генріх Гейне. Але чи помирає Всесвіт кожного? Яким, на вашу думку, був всесвіт німецького поета- романтика Генріха Гейне?

Інтерактивна вправа «Одне слово»По черзі додайте по одному-два слова до початого речення: «Г. Гейне у своїй поезії засвідчив себе як... геніальний лірик, знавець природи, майстер метафор…

Домашнє завдання. Вивчити напам’ять віршстворити відеокліп до пісні на його слова