Географічна гра.Таємничі куточки і стежки рідного краю.

Конкурс «Ось мій рідний край,

ось мій рідний дім»

Номінація: «Таємничі куточки

і стежки рідного краю»

Керівника

Олексюк Тамара Леонідівна

Автор роботи  учень 9 класу

Чаплинської СЗОШ

Васильківського р-ну, Дніпропетровської обл..

Олексюк Олександр

Настільна гра “Таємничі куточки і стежки рідного краю”

Кількість гравців: 2- 4 осіб

Інвентар: 1 ігрове поле, 4 фігурки, 1 кубик.

Мета гри: допомогти хлопчику пройти стежиною рідного краю і дібратися до школи.

Підготовка до гри: перед грою необхідно розкласти поле, обрати для кожного гравця фішку поставивши її на місце початку гри.

Хід гри: Починає гру перший гравець, відповідно після нього хід буде відбуватись по черзі гравців. Коли буде твій хід – кидай кубик. Перемісти свою фішку на стільки кроків вперед, скільки випало на кубику.

Пояснення поля: коли гравець стає на поле, то він звертає увагу на  кола зі стрілками, які вказують куди повинен пересунути свою фішку гравець, який на неї став.Цифри на колах  вказують на  кількість кроків у грі. Коли гравець потрапляє на кольорове коло: червоне – пройти за стрілкою вперед, фіолетове – повернути  за  стрілкою, синє із чорними полями – пропустити хід, рожеве із знаком оклику – почати гру спочатку. На полі є картинки, які знайомлять гравців із основними об’єктами Васильківського району, Дніпропетровської області

Опис картинок

    Во́вча — річка в Донецькій та Дніпропетровській областях, ліва притока Самари (лівої притоки Дніпра). Свою назву вона дістала не тому, що в її заплаві водилося багато вовків, як це іноді пояснюють, а тому, що місцеві жителі цією назвою відобразили якість води в річці, яка непридатна не тільки для пиття чи приготування їжі, а й для поливання городини.

   Герб, прапор - адміністративні символи Васильківського району, Дніпропетровської обл..

  Васильківський краєзнавчий  музей -       засновано 1973 р. Розташований в окремому приміщенні площею200 кв. м. Зібрання музею складається з 2000 од. музейних предметів з історії, етнографії та природи місцевого регіону. Експозиція розповідає про минуле, життя та побут мешканців району з найдавніших часів до сьогодення. Нині у фондах музею понад 3 тис. експонатів. Серед них – кремінні знаряддя праці первісної людини; речі часів Запорізької Січі; предмети побуту селян; народний одяг, вишиванки, рушники; шахтарська лампа 18 ст.; монети і паперові гроші кінця 19 – поч. 20 ст.; пам’ятні речі, документи, фото будівників Дніпрогесу (1927); зброя. Оформлені стенди: «Пам’ять серця живе», «Почесні громадяни Васильківки», «Наші видатні земляки».

   ГЕС Васильківська - Васильківську міні-ГЕС побудували на місці старої ГЕС, яка не працювала більше 60 лет. До цього часу від будинку залишились одні руїни, а дамба - обміліла. Зараз  Васильковская ГЕС уже працює. Її максимальна потужність - 130 кВт за годину.

   Свято-Покровська церква с.Рубанівське –       заснування, наприкінці XIX сторіччя родова дворянка, вдова надвірного радника Катерина Павлівна Василенко збудувала в своєму маєтку Свято-Покровську «Червону Церкву», згідно з місцевою легендою, на згадку про сина-декабриста.У 1904 році Катерина Павлівна була пострижена в черниці з ім'ям Єлизавета, а в 1907 році зведена в сан ігумені. Після смерті її було поховано в жіночому  Свято-Знаменському монастирі, який вона також заснувала наприкінці XIX сторіччя. Незабаром, після революції 1917 року, монастир закрили, черниць розігнали, а багатьох і замордували, труну з останками ігумені Єлизавети викинули на смітник. Місцеві жителі перенесли останки ігумені до Свято-Покровської Церкви.На початку минулого століття в Свято-Покровській церкві. У 1918 році, під час правлення літургії, до храму увірвалися більшовики, схопили отця Олександра і, вимагаючи віддати цінності, виволокли його на церковний ґанок. За відмову виконати їхні вимоги, замордували його: викололи очі і, зробивши з нього живу мішень, розстріляли й кинули до криниці. Віруючі таємно дістали тіло з криниці й поховали біля вівтарної стіни храму, зрівняв могилу з землею, для того щоб сховати її.У 1960-і роки XX століття храм був закритий і частково зруйнований. У 1991 році на прохання жителів сіла Рубанівське з благословення Єпископа Гліба храм був відкритий і зареєстрована церковна община. Дах і куполи що були зруйновані, повністю перероблені бригадою робітників з міста Павлограду. Під час ремонту знайшли поховання ієрея Олександра. Останки й облачення залишились частково не зотлілими, їх переклали до труни й перенесли до храму. Біля труни здійснюються зцілення, вирішуються різноманітні життєві потреби віруючих, які із вдячністю шанують пам'ять ієрея Олександра.

   Свято-Знаменський жіночий монастир - церковна установа Української православної церкви МП розташована в селі Вербівське Васильківського району Дніпропетровської області. В даний час монастир відроджується і як місце благоговійних відвідин паломників. Зараз відновлений храм вже не може вміщати всіх,що моляться. Головною святинею монастиря, особливо шанованою черницям і віруючими Дніпропетровської єпархії, є ікона Знамення Божої Матері.

   Галофільний степ у заказнику, аспект полину сантонінського та кермеку - заказник розташований на південь від села Григорівка Васильківського району Дніпропетровської області. Територія заказника охоплює річище, береги і лучну заплаву річкиВовчої на території від села Пришиб до околиць села Григорівка та балкові системи Петрикову, Журавлеву, Васильківську, Перцеву і Григорівські яри.У балках збереглися цінні ділянки степу з рідкісними ендемічними видами біоти. Площа 825,58 га, створений у 2009 році.

   Чаплинська СЗОШ – відкриття  25 грудня 1996 року. Адреса закладу:  Україна, Дніпропетровська область, Васильківський район, смт Чаплине, вул. Західна, 20.