"Герої ніколи не вмирають"

Про матеріал
20 лютого майдан вкрився ріками крові, галасом, почулися вистріли. Снайпери відкрили вогонь по людях ,які були нічим не захищені. По жінках, молодих хлопцях, чоловіках. Весь світ здригнувся ! По всих телеканалах показували той страшний,чорний день -20 лютого. Цю дату запам’ятали всі.
Перегляд файлу

          Новопразька загальноосвітня школа – інтернат I-IIст.

 

 

Година спілкування:

" Герої ніколи не вмирають, герої в нашій пам'яті"

Підготувала: Ніжніченко М.П.

 

D:\документы\документи\4eac8ccd82e30804b316c176f36587ec_XL.jpg

 

 

                                                       2018

Мета: вшанувати пам’ять героїв Небесної сотні, прищеплювати любов до Батьківщини, виховати патріотичну свідомість,  розвивати бажання стати гідними громадянами України.
Оформленя: Прапор України, надписи  «Герої не вмирають», стіл, на столі вишитий рушник, ікона Божої матері, свічка, квіти з чорною стрічкою.

(Звучить пісня «Молитва за Україну»)

Вступне  слово вихователя.

Сьогодні ми з вами поговоримо та згадаємо той страшний час в історії людства , коли люди відстоювали свою свободу.

Люди хотіли справедливого мирного життя , свободи слова, кращого життя але наші вороги бажали іншого.

Коли народ повстав -  ворог відкрив вогонь .

20 лютого майдан вкрився ріками крові,  галасом, почулися вистріли. Снайпери відкрили вогонь по людях ,які були нічим не захищені. По жінках, молодих хлопцях, чоловіках. Весь світ здригнувся ! По всих телеканалах показували той страшний,чорний день -20 лютого. Цю дату запам’ятали всі. На майдані збиралося ще більше людей. Вони з’їжджалися з усього світу. Всі лікарні  були переповнені пораненими ,загиблих під прицілом виносили на носилках з майдану. Це було справжнє пекло. Дюди запам’ятають цей день назавжди.

Українцю, поглянь, там побили жінок!
Глянь, вже люди ховаються в храмі!
Де таке ще траплялось, коли це було
Аж в такому нестерпному стані?..

Так чинили лиш варвари, злісні хани,
Лиш від них люди в церкві ховались.
А сьогодні це власні привладні пани
Вже над нами так само знущались!”

У листопаді під самий ранок,
Коли і місяць на небі спав,
Напав на діток чийсь син чи тато
І, наче, нелюд їх побивав.

А вдома мати, а вдома мати
Чекає сина, бо він – герой.
Від зла він має всіх захищати,
Не знає мати, що син лл’є кров.
Пробачиш та й заплачеш,
Сліз не жаліючи, обмиєш ти ними усю Україну,
Україну нову, сильну,
В якій брат за брата
Йшов під кулі навпростець,
Не боячись ката.
Ти подивишся навколо-
Все не так, як було.
Хоч мене й немає поруч
Знай, що я, сумую…


Під прапором стояли – під прапором й спочили.
Прийми, о Господи, своїх синів!
За України волю їх убили
В шалений жар тривожних днів.
В той час, як небо димом затягнулось,
Як змерзлі руки прагнули вогню,
Упились кров’ю кат і його свита,
Споївши нею й всю свою сім’ю.


Та ми усі від Бога люди.
Живем надіючись, не боючись.
Чи ми запам’ятаєм, чи забудем,
Як наш народ топтали, сміючись?

Деякі молоді хлопці приїжджали на майдан ,а їхні батьки навіть цього і незнали. Бо вони ніколи б не пустили своїх дітей знаючи про небезпеку.


Ти пробач мене, мамо, за гіркії сльози,
За ту біль, і той жаль, що я наробив.
Я ж хотів лише миру, добра і свободи…
А мене за це ворог безжалісно вбив.


Не жалій, моя нене, що я не вернуся,
Не кляни ворогів! Нехай судить їх Бог!
Я для тебе сьогодні з небес посміхнуся,
Ти лишень свої очі здійми до зірок!

Учениця(Читання вірша)
Вони боролися за нас
Вони боролися за нас,
Не тільки ветерани,
Щоб був в країні нашій лад
Стояли на майдані.
Їх всіх і били й катували,
Й погрозами лякали.
Та цього владі було мало-
Найкращих повбивали.
Їх пам’ятники квітами покриті,
Про них всі завжди будуть пам’ятати.
Вони для нас добро зробили,
За що їм довелося помирати.
Ці люди всі були найсміливіші –
Вони стояли за своє аж до кінця.
Їх родичі були найщасливіші,
Поки до них не прислано було гінця
З жахливою новиною страшною.
Тож пам’ятаймо цих людей ми,
Бо за нас з тобою
Вони безстрашно полягли грудьми.
Вгорі прекрасні зорі, що палають…
Будь-ласка, наші душі вбережи!
Хай кожну ніч нам Янголи співають,
Ти ж своє милосердя покажи.

Вихователь.

Хай пам’ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. У жалобі схилимо голови. Вони згасли як зорі.

Хлопчина вірив, що колись, одного ранку,
Відкривши очі, він відчує повну волю.
Але та куля, в день зимовий, на світанку,
Перехопила подих та змінила долю.
Хлопчина вірив, що колись, одного дня,
Розкаже син йому, як любить Батьківщину.
Хіба він знав, що борючись за це щодня,
Все доведеться відпустити в мить єдину.
Так. Той хлопчина, він не знав тоді,
Що нелюд пострілом прицільним забере життя.
І браття хлопця, українці, у біді,
Заплачуть, відпустивши тіло в небуття.

Люди допомагали пораненим з усього світу медикаментами, переказуючи кошти на термінові операції. Справжніми героями залишуться герої небесної сотні. Їх назвали саме так бо саме сотня українців загинула тієї ночі. Ми завжди будемо пам’ятати та шанувати їх. Бо вони боролися за наше майбутнє.

Але ж душа, душа Героя вічно лине!
До тебе наші сльози, молитви, зізнання!
Повір, хлопчино, наша пам’ять не загине,
Як і омріяні тобою  воля та кохання.
Небесна сотня. Прапор. Чорна стрічка.
І сльози, бо ти, хлопче, словом вже не з нами.
Але в думках  ти поруч, і не згасне свічка,
І линуть буде “Слава Україні!”  над ланами.
Героям Майдану, впавшим мертвими за світле майбутнє України, присвячується хвилина мовчання.

(Хвилина мовчання)
 

Підсумок.

-Про що ми сьогодні ірозмовляли?

- Чому люди стояли на майдані?

- Чому ми повинні пам’ятати цих людей?

- Навіщо люди боролися?

D:\документы\документи\getImage.jpg

docx
Додано
22 лютого
Переглядів
135
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку