Гігієна, співацький режим і охорона дитячого голосу.

Формування співацького голосу залежить від того, наскільки правильно діти користуються ним. Основними причинами неправильного функціонування голосових органів, їх перенапруження і перевтоми є спів у невластивій певному голосу теситурі, зловживання верхніми звуками, форсоване звучання, надмірно тривалий спів, неправильні (шкідливі) звички голосоутворення, спів у хворобливому стані.

Учні нерідко змагаються в голосному співі, прагнучи заспівати голосніше, ніж це можливо для їхнього голосу; самостійно беруться виконувати пісні, діапазон яких виходить за межі їхніх можливостей. Зрозуміло, що це шкідливо позначається на їхньому голосі.

Спів вимагає значного нервового і м'язового напруження, тому швидко втомлює дітей. Відтак загальна тривалість співу .на уроці не повинна перевищувати для першокласників 10 хвилин. У наступних класах вона може бути доведена до 15-20 хвилин з перервою після 10 хвилин співу. Вже при перших ознаках втоми слід залучати учнів до іншої діяльності. Не можна допускати, щоб вони йшли з уроку з втомленими голосами.

Нормальний розвиток дитячого голосу залежить не тільки від правильного співацького режиму на уроці. Молодшим школярам властива підвищена емоційна збудливість, яка виявляється, зокрема, у голосній мові і викриках під час ігор удома, у школі на перервах тощо. Постійна голосна мова і крик завдають непоправної шкоди дитячим голосам. Учителю потрібно постійно говорити учням про небезпеку перенапруження голосу як у мові, так і при співі. Необхідно прищепити дітям переконання, що голос — це дуже ніжний інструмент і його треба берегти. На уроці музики надійним засобом для цього є помірний спів.

При форсованому співі або невмілому взятті високого тону може трапитися крововилив у голосову складку внаслідок розриву в ній кровоносної судини. При цьому голос перестає підкорятися співакові, з'являється сильна хрипота. Через кілька днів, при повному мовчанні, крововилив розсмоктується і голос відновлюється. Але повторні крововиливи можуть призвести до появи на голосових складках вузликів, які становлять серйозне захворювання голосу.

Розлад голосової функції спричиняють простудні захворювання (нежить, грип, гострий ларингіт), які можуть призвести до незмикання складок, втрати звучності голосу. Тому під час захворювання слід забороняти учням співати.

Якщо найкращими ліками при всіх гострих захворюваннях голосового органу є неодмінний режим мовчання до повного одужання, то найдійовішим засобом охорони дитячих голосів є професійне навчання співу, тобто оволодіння учнями співацькими навичками, які забезпечують не тільки розвиток голосового апарату, але і його нормальне функціонування.

ТЕМА.5.ознайомити дітей з дитячими струнними (цимбали, бандура, балалайка, гуслі, арфа та ін.) та ударно – клавішними (піаніно, рояль) муз.інструментами, зацікавити грою на них та з народними інструментами, поширеними в Україні. Навчати прийомів гри, учити обережно поводитися з інструментами;

учити передавати на ударних дитячих музичних інструментах характер музики, мелодію; акомпанувати; створювати оркестри та ансамблі дитячих музичних інструментів, закріплювати навички спільної гри, розвивати почуття ансамблю. У процесі гри на дитячих музичних інструментах розвивати творчу активність, уяву і фантазію дошкільника. Викликати естетичну насолоду від звучання різних музичних інструментів, радість від власної спроможності та відчуття своєї єдності з однолітками.

1.Відбір репертуару для дитячого виконавства. Вимоги до дитячого пісенногорепертуару. Педагогічний потенціал дитячої виконавської діяльності. Розвиток музично-ритмічних рухів у дошкільному віці.Відбір музичного репертуару, що стимулює дитячу творчість. Організаціяпедагогом і музичним керівником умов для проявів дитячої музичної творчості.Технологія навчання дітей створенню музично-художніх образів. Технологіястимулювання дитячих музичних імпровізацій. Основні наочні посібники та аудіокасетидо них. Рекомендована література з музики та музичних розробок свят. Використання матеріалів дитячих музично-театральних спектаклів.Види творчих завдань. Музично-дидактичні ігри. Музично-ритмічні рухи. Гра на дитячих музичних інструментах.Загальна та духовна культура педагога. Професійно-педагогічна компетентність.Загально педагогічні вміння і здібності. Культура праці.Діагностичне обстеження музичного виховання, розвитку й музичних здібностей дітей середньої групи. Діагностичне обстеження музичного виховання , розвитку й музичних здібностей дітей дошкільного віку. Діагностичне обстеження музичного виховання, розвитку й музичних здібностей дітей старшого дошкільного віку.Функції завідувача та вихователя-методиста ДНЗ з питань музичного виховання.Складові професійної майстерності музичного керівника. Роль батьків в процесі цілісного.музичного виховання й розвитку дітей дошкільного віку.

2. Гра на дитячих музичних інструментах - один з видів колективної виконавської діяльності учнів. Її призначення на уроці - сприяти прояву й розвитку музичних здібностей учнів, збагачувати художній досвід молодших школярів, розвивати їхній інтерес до виконавської діяльності. При цьому важливо емоційне відношення дітей до музикування, сприйняття звучання окремих інструментів і засвоєння прийомів гри.У результаті занять інструментальним музикуванням школярі повинні: знати назви інструментів і правила їх зберігання;уміти розрізняти на слух тембри інструментів і усвідомлювати їх виразну сутність; опанувати прийомами й способами гри на кожному інструменті; розуміти виразні особливості звукоутворення; усвідомлювати виразність музичних засобів і опанувати способами їхньої передачі в інструментальному виконанні; опанувати навички ансамблевого виконання, підбору по слуху нескладних мелодій, уміти корегувати якість виконання іншими дітьми різних партій у нескладних добре знайомих творах; знати розташування високих і низьких звуків на звуковисотних інструментах, назви нот і їх місце на нотному стані; уміти орієнтуватися в запису нескладних партитур до пісенних і інструментальних мініатюр, а також п'єс для слухання музики.

ТЕМА 6.1.Музичне розвиток дає можливість найповніше розкрити все внутрішні психологічні якості учнів (мислення, уяву, пам'ять, волю та інших.), виховатиемоционально-чувственную сферу психіки дитини (тонкість, чуйність, вміння через музичне мистецтво пізнавати глибину душевних переживань), І що найголовніше – це стала можливість самореалізації.Слухання музики, спів, рух під музику, гра на музичні інструменти — ось коштимузикально-естетического виховання, що їх використовую регулярно працюють з дітьми.-розвиток індивідуальних здібностей дітей, їхньої творчої мислення та асоціативної фантазії.

-дати можливість і шанс кожній дитині самовиразитися, показати своє ставлення до музиці у різних рухах, жестах, грі на музичні інструменти.

-виховання з допомогою музикидуховно-богатой, творчої,всесторонне-развитой особистості.

-навчання дітей спільному музичення, вмінню чути як себе, а й інших учасників оркестру.

Актуальність своєї роботи вважаю у цьому, що заняття в оркестрі шумових і ударних інструментів, і розвитокмузикально-ритмических здібностей сприяє загальному розвитку; розумових здібностей, психічних процесів - мислення, пам'яті, уваги, слухового сприйняття, асоціативної фантазії, розвитку дрібної моторики, рухової реакції, що дуже важливо задля дітей молодшого шкільного віку.Уроки оркестру дитячих шумових і ударних інструментів багато в чому допомагають розв'язати проблему. Наявність оркестру розширює сферу музичної діяльності школяра і підвищило б його інтерес до музики.Це вдосконалення і розвитку музичних і творчі здібності дитини.