Гірчить Чорнобиль крізь роки

Виховний захід «Гірчить Чорнобиль крізь роки»

Мета. Розширити знання дітей про Чорнобильську трагедію, наголосити про потенційну небезпеку радіації для усього живого, розповісти про ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС, показати, що чужої біди немає. Вчити застосовувати у повсякденному житті елементарні радіаційно-гігієнічні навички. Виховувати любов до рідного краю, природи; виховувати у дітей людяність, доброту та згуртованість.

 

1 Ведуча: Весна… Найпрекрасніша пора року. Пробуджується від сну природа, розплющує очі земля, усе оживає, зеленіє, розквітає.

2 Ведуча: П’янкі пахощі розносять абрикоси і вишні, милує око ніжно-рожевий цвіт яблуні.

(Н.Май «Рідна земля моя»)

1 Ведуча: Ту мирну весняну ніч на берегах Прип’яті люди ніколи не забудуть. Вона була такою тихою, такою теплою і такою ласкавою. Саме в цю ніч, з 25 на 26 квітня 1986 року, відлік часу став далеко не мирним, а бойовим і аварійним.

2 Ведуча: О першій годині 24 хвилині, коли Прип’ять, містечко атомників, спало безтурботним сном, раптово пролунав вибух і над 4-м реактором атомної електростанції гігантське полум’я розірвало нічну темряву.

1 Ведуча: 26 квітня 1986 року на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС сталася найбільша катастрофа сторіччя. Це була трагедія не тільки для України, а й для всього людства.

2 Ведуча: Найбільшому радіоактивному забрудненню піддались області України, Білорусі, Росії.

1. Красне сонце вдивляється з неба,

Як чорнобильська плаче земля.

Радіацію зборкати треба,

Бо вона, як той ворон, кружля.

 

2. Мертва зона не зна, що робити,

Де і в кого пораду знайти,

Як себе і людей захистити

Від такої страшної біди...

 

3. Мій біль, мій жаль, моя біда,

Моя ти пам'ять вічна.

Земля покинута й не та,

Отруєна й незвична.

 

4.Зелений край, колишній рай,

Краси шматки роздерті,

Отруйний дощ на чорний гай,

Тепер - це зона смерті!

 

(А.Овчаренко «Лелеки»)

1.  Чорнобиля гіркий полин

На серце ліг незримо й тяжко,

І пливе над землею дзвін

Із тихим стогоном протяжно.

 

2. То дзвонять дзвони не Хатині,

Де слід лишила свій війна,

Це стогнуть землі України,

Де мирний атом не мина.

3.  Він впав смертельною росою

На рай дібров, на зелень трав,

Своєю чорною косою

Провів по розмаїттю барв.

 

4.  І попелом покрились села,

І згинуло усе живе,

Пропали усмішки веселі,

Замовкло птаство лісове.

 

5.  Лиш на отруєній землі

Небачена розкрилась квітка –

Про допомогу крик німий,

Між попелом остання іскра.

(Н.Багмут «Болить в душі моїй Чорнобиль»)

 

1 Ведуча: Аварія на Чорнобильській АЕС, смертоносне полум’я зловісної пожежі висвітило кожного, хто там працював і жив, виділило перших із перших.

 

2 Ведуча:  Вони, ризикуючи своїм життям, кинулися до реактора, аби своїми грудьми відвернути трагедію.

 

Серед чорного, чорного неба

Засвітилася зірка Полин.

Вічно день пам’ятати цей треба:

Перша ночі і двадцять хвилин.

 

У пожежній частині сирена

Рвала тишу на тисячі тиш.

«SOS», - кричали надсадно антени,

«SOS», - кричали листочки у клена,

На «Олімпі» не чули їх лиш.

 

Перші хлопці були пів-на-другу,

Блок четвертий, мов сосна палав.

Лейтенант і пожежна обслуга

На двобій із реактором став.

 

Шлях вогню до машинної зали

Ці звитяжці могли зупинить.

В ті хвилини щитом вони стали,

Аби ти, аби я могли жить.

 

 Душевні, добрі, сильні, вперті
Змогли стихію подолать.
Комусь прийшлось назавтра вмерти,
Комусь  -  ще довго помирать.

 

 Бій без траншей і без окопів…
Він увійшов у пам’ять літ.
Спасли чорнобильці Європу.
А може, цілий світ.

 

 

 Біду небачену зуміли
Від долі людства відвести,
А на чорнобильських могилах
Безмовні виросли хрести.

 

(Н.Май «Чорнобильська біда»)

 

(виходить дівчина із свічкою в руках)

Чи знаєш ти, світе,

Як сиво ридає полин?

Як тяжко, як тужно

Моєму народу болить?

Свічка поминальна – свічка сумна. Ти нагадуєш про скорботу, про відданість, про мужність. Хай твій вогонь буде шаною тим, хто загинув 33 роки тому. Свічка поминальна – ти свічка надії на те, що Чорнобильська біда не повториться, надії на те, що імена героїв пам’ятатимуть вічно.

 

(діти по черзі називають імена пожежників)

• Володимир Правик
• Віктор Кибенок
• Володимир Тищура
• Микола Ващук
• Василь Ігнатенко
• Микола Титенок.

Ведуча: Схилимо голови перед героями і жертвами Чорнобильської катастрофи. Низький уклін! Вічна Вам пам'ять!

Ведуча: Хвилина мовчання. Звучить метроном

 

Сценка «Молитва» 
(Входить мати з дитиною). 
Мати: Дитино моя! 
Ромашка цвіте — не доторкнись. Трава буяє — не доторкнись. 
У бджіл на крильцях доза смертельна. Не доторкнись. 

(Мати й дитина стають на коліна перед образом Матері Божої.)
Дитина: 
Пречиста Маріє! 
Чого твоє серце не вміщують груди,. 
Неначе в нім плачуть і стогнуть всі люди? 
Чого твоє серце так полум'яніє, 
Що кров'ю стікає й сказати не сміє? 

Мати: 
Благаю: відверни незриме, 
Невідворотне і страшне: 
На цих приречених низинах 
Ніхто не сіє і не жне. 
Отруєна квітка сльозою стікає, 
Дочасно згорають живі пелюстки.... 
У пеклі земному живемо — не вмираємо, 
Благаю, Пречиста, людей захисти! 

(Мати обнімає дитину за плечі. Обоє виходять.)

 
Розколовся чорний грім, 
Відкотилась чорна битва. 
На калині соловей 
Цілу ніч читав молитву. 
Вмерли зорі, місяць вмер — 
Ані кого й ані чого... 
На калині соловей цілу ніч Молився Богу. 
 

 

Мла чорнобильська сліпа, 
Наче так у світі й треба... 
На калині соловей 
Цілу ніч ридав до неба. 
Облітають літо і літа 
Золотом чорнобильського плоду, 
Стронцієвим смутком обліта 
Дерево вкраїнського народу.

 
Як страшно це: води не скуштувати. 
У тім краю, де Прип'ять, де Дніпро! 
І хто посмів знічев'я відірвати 
Від губ народу цілого відро? 
Дивлюсь на землю, на річкові води 
І думаю, аж чорна від журби. 
А нам казали: «Ви царі природи»... 
А ми ж насправді — атома раби! 
 

Загидили ліси і землю занедбали. 
Поставили АЕС в верхів'ях трьох річок. 
То хто ж ви є: злочинці, канібали?! 
Ударив чорним дзвін і досить балачок. 
В яких лісах іще ви забарложені? 
Що яничари ще занапастять? 
І мертві, і живі, і ненароджені 
Нікого з вас до віку не простять! 

Інсценівка вірша В. Бурім «Чорнобиль-трава» 

(Входять дитина і учень і читають на фоні сумної музики)

 
Дитина: Намалюй, будь-ласка, радість ї красу. 

 

 

Учень:
І малюю я веселку, квітку і росу, 
З посмішкою на обличчі дівчину в вінку 
І хлопчину, що кружляє з нею у танку. 

Дитина: Намалюй мені розлуку, смуток і журбу. 

Учень:
Я малюю лист осінній, схилену вербу. 
Що спустила свої віти голі до землі. 
І ключами в синім небі ринуть журавлі.

 
Дитина: Намалюй мені ще ніжність.

 
Учень: Тема не проста. 
І малюю я рожеві мамині вуста, 
І метелика, і сонце, й квітку лугову, 
І зелену шовковисту молоду траву. 

Дитина: Намалюй, будь-ласка, намалюй біду. 

Учень :
Як її намалювати? Спосіб не знайду. 
Чи поранену пташину, може, ледь живу? 
А рука сама малює чорнобиль-траву... 

Дитина:
Нащо ти траву малюєш? Це біда така?

 
Учень:

 Цю траву зовуть «чорнобиль», 
ця трава гірка.. 
В ній отрута, смерть, і сльози, 
і брудна вода. 
В ній хвороби, сум, неспокій. 
Це страшна біда! 

Дитина:  Краще намалюй щось гарне. 
Намалюй життя. 
А гірку траву чорнобиль 
Викинь на сміття.

 
Учень:
Так, дитино, намалюю я життя тобі. 
І надії намалюю, й мрії голубі. 
Намалюю синє небо, чисте джерело. 
Намалюю я лелеку, поле і село, 
Намалюю, віру, розу, доброту й любов. 
Та гірка трава чорнобиль проростає знов.

 

1 Ведуча: Красивою та багатою була Чорнобильська земля з її врожайними полями, садами та озерами, але тільки до квітневої ночі 1986 року. Наша пам’ять і пам’ять наступних поколінь-знову і знову буде повертатися до цих трагічних днів. Поля і луки, ліси і озера, річки і ставки Чорнобильського краю тяжко уражені невидимою чорною хворобою.

2 Ведуча: Людей вивозили із забрудненої зони. Важко було їм покидати свої рідні місця.  Села стали спустошеними. Чорнобильська аварія стала для нас уроком, за який заплачено дорогою ціною. Тож не треба повторювати помилок, давайте берегти оточуючий світ.

 

 Людство прагне Всесвіт осягнути.
І себе у ньому зрозуміть.
А тривожне „бути чи не бути?”
Страшно над планетою висить.

 

 

На землі, у домі вселюдському,
Протиріч і негараздів тьма.
Будьмо,люди, обережні в ньому.
Іншого житла у нас нема.

 

Хай стане мир міцнішим у стократ
Хай над землею чисте небо буде.
Чорнобиль – попередження, набат,
Його уроків людство не забуде.

 

Час очистить Прип’ять незглибиму,
Оживуть і луки, і сади,
Та Чорнобиль вічно берегтиме
Хрест своєї чорної біди

 

(звучить «Молитва за Україну» Тараса Петриненка)