1 квітня о 15:00Вебінар: Викладання іноземної мови в умовах дистанційного та онлайн-навчання

Година єднання «Українська мова – серце наше» до Дня української писемності та мови

Про матеріал

Мета:

  • поглибити знання учнів про історію виникнення і становлення письма, історію українського правопису;
  • з'ясувати витоки нашої мови, її місце серед інших слов'янських мов;
  • розповісти про виникнення свята – Дня української писемності та мови, подати відомості про великого мецената П. Яцика;
  • прищеплювати любов до історії, культури Батьківщини, рідного краю; показати красу й багатство української мови, розкрити її необхідність у житті людини;
  • формувати національну самосвідомість;
  • виховувати повагу до історичного минулого, інтерес до вивчення мов, почуття національної гідності: поваги до народу, його історії, любові до рідної української мови.
Перегляд файлу

Позакласний захід.  Година єднання «Українська мова – серце наше» до Дня української писемності та мови

       Мета:  

  • поглибити знання учнів про історію виникнення і становлення письма, історію українського правопису;
  • з’ясувати витоки нашої мови, її місце серед інших слов’янських мов;
  • розповісти про виникнення свята – Дня української писемності та мови,   подати відомості про великого мецената  П. Яцика;
  • прищеплювати любов до історії, культури Батьківщини, рідного краю; показати  красу й багатство української мови, розкрити її необхідність у житті людини;
  • формувати національну самосвідомість;
  • виховувати повагу до історичного минулого, інтерес до вивчення мов,  почуття національної гідності: поваги до народу, його історії, любові до рідної української мови.

      Обладнання: мультимедійний проектор, електронна презентація, вислови про мову.

      Гасло:   «Мова єднання - українська»

     

      Хід заходу

  Ролик-пісня «9 листопада-день української писемності»       

Викладач:

У нас сьогодні свято мови, -

В колисці гойданій та скупаній в росі.

У нас сьогодні свято слова –

Зручніш влаштовуйтеся гості всі.

 

1 учень:

О мово солов”їна, калинова!

Яких іще нам слів дібрати?

Джерельна, чиста, світанкова –

Тебе ми вічно будем шанувати.

 

2 учень:

Тебе ми з першим звуком полюбили,

Бо ж колискові мамині пісні

Великої любові нас навчили

До мови рідної й землі.

 

3 учень:

Без тебе ми не уявляємо і днини,

Без тебе як нам жити і радіти?

Ми зробимо усе для України,

Щоб мові вічно і цвісти, і жити.

 

Викладач: Любі  шанувальники рідного слова! Гурток «Дивослово» радий вітати вас на  годині єдності «Українська мова – серце нації» з нагоди  Дня української писемності та мови, яке з 1997 року відзначається в Україні щороку 9 листопада в день вшанування пам'яті Преподобного Нестора-Літописця. Це свято встановлено за ініціативою громадських організацій (а саме Всеукраїнського товариства "Просвіта" імені Тараса Шевченка) та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства..

 (Гімн України)

 

4 учень: Нехай наша зустріч збагатить ваші знання про українську мову, її історію, традиції, допоможе дізнатись багато цікавого про визначних діячів української словесності. Ще раз переконаємося, що мова — це безцінний дар, який треба шанувати, як батька й матір, родину і Батьківщину.

 

     5 учень: Ми — українці. Живемо у вільній не­залежній державі — Україні. Розмовляємо рідною державною мовою. А мова в нас красива і багата, мелодійна і щира, як і душа нашого народу.

 

6 учень: Земля українська стародавня, така ж дав­ня і наша мова. Учені довели, що вік нашої мови — 7 тисяч років. З покоління в покоління, в часи роз­квіту та падіння передавали нам предки цей скарб. Народ плекав рідну мову в піснях, легендах, пере­казах і передавав від роду до роду, щоб не загинула.

Відеоролик «Гімн українській мові» (Гурт «Крайня хата»)

 

Викладач: Для нас рідна мова — це не тільки доро­га спадщина, яка об'єднує в собі народну мудрість, вироблену десятками й сотнями поколінь. Це наша гордість, бо все, що створено нею, увійшло в скарб­ницю загальнолюдської культури.

 1 учень :

Перегортаю сторінки в минуле і пильно придивляюсь до Вас, мої прапрадіди. Які Ви були в той далекий історичний час? Засівали ниву, боронились за волю, за життя…

2 учень:

У пісню біль і радість виливали,

Плекали мову, як мале дитя…

3 учень :

Тож звернемося до історії нашої писемності. Кожен народ іде своїм шляхом до її створення.

 (Ролик «Виникнення і розвиток української писемності»)

 

На мультимедійній дошці слайди із зображенням Нестора-Літописця, «Повісті минулих літ» (Нестор Літописець – „батько української історії та словесності)

Викладач: У День української писемності та мови  за традицією

покладають квіти до пам’ятника Несторові-літописцю, який стояв біля витоків української писемності, збирав відомості про походження свого рідного Києва, його засновників, розповідав про події, що відбувалися на його очах.

Хто не знає свого минулого,

Той не вартий майбутнього.

Хто не відає про славу своїх предків,

Той сам не вартий пошани…

                                             Нестор Літописець.

 (Ролик «Преподобний Нестор Літописець»)

 

Викладач: Мова – це диво, яке ми чуємо від миті свого народження, це почуття, які допомагають нам висловити любов і турботу про рідних та друзів, це радість, якою ми ділимось з коханою людиною, це душа, що випромінює життєву силу,  це невичерпне джерело, звідки ми черпаємо наснагу, знання і прагнення осягнути всесвіт.

 

4 Учень: Мова – це одне з багатьох чудес світу. Вона є тим цінним надбанням нашого буття, тією скарбницею важливих знань, що визначає нашу ментальність. У ній сконцентровано всі бажання, надії та сподівання мільйонів людей, що являють собою єдиний народ.  

 

5 учень: Саме вона – наша мова – втілює в собі український характер, нашу пам’ять, історію та душевну міць, наші звичаї і традиції, розум і багатющий досвід поколінь, ніжну красу і силу душі людської.

 

6 учень: «Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподівання, розум, досвід, почування», - так писав відомий український письменник Панас Мирний.

 

Викладач: Видатні люди різних епох і поколінь зверталися до української мови  як до першоджерела, першооснови вітчизняної науки, освіти і культури.

(Ролик «Мова. Що ми знаємо про неї»)

 

1 учень: Мені спало на думку, що не­даремно стільки літ чужинці старалися заборони­ти нашу мову, нав'язували свою культуру і свою владу. У світовій історії жодна мова не зазнала такого страшного нищення від сусідів-ворогів, як українська..

 

2 учень: Так. Факти вражаючі. 270 років поспіль намагалися знищити українську мову, а разом з нею й український народ, прагнули, аби він був покір­ним рабом без мови, без усної народної творчості, тобто без коріння роду нашого. Я пропоную при­гадати , яких тяжких поневірянь зазнала на своєму шляху рідна мова, її тернистий шлях боротьби  за незалежність.

Звучить мелодія пісні Т. Петриненка «Україно».

  • 1720 р.  — указ Петра І про заборону книго­друкування українською мовою.
  • 1769 р. — видано розпорядження російської церкви про вилучення в населення України українських букварів та книг.
  • 1775 р. — зруйновано Запорозьку Січ та закри­то українські школи при полкових козацьких канцеляріях.
  •   1862 р.  — закрито українські недільні школи.
  • 1863 р.  — указ російського міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою.
  • 1876 р. — указ російського царя Олександра II  про заборону друкування нот українських пі­сень.
  •   1884 р. — закрито всі українські театри.
  • 1908 р. — вся культурна й освітня діяльність в Україні визнана царським урядом Росії шкід­ливою.
  • 1914 р. — російський цар Микола II ліквідує українську пресу.
  • 1938 р. — сталінський уряд видає постанову про обов'язкове вивчення російської мови, чим підтинає коріння мові українській.
  • 1983 р. — видано постанову про так зване посилене вивчення російської мови у школах і поділ класів в українських школах на дві гру­пи — російські та українські, що призвело до нехтування рідною мовою.

У 1989 р. видано постанову, яка закріплювала в Україні російську мову як офіційну загальнодер­жавну мову.

( Поезія «Наша мова»,  М. Литвинець)

 

3 учень:

Коли навала сунула ординська,

Народ наш в січі схрещував шаблі

За честь і волю рідної землі, –

Мужніла в битвах мова українська.

4 учень:

З віків у ній тривога материнська,

Людські великі радощі й жалі…

Упали кволі хани й королі –

Живуть народ і мова українська!

5 учень:

 Для ворога вона покара – грім,

А до людини щирістю іскриться,

Дзвенить в братерстві нашім дорогім;

6 учень:

В огні віків гартована, мов криця,

Тому велика й сильна, як гроза,

І чиста, наче матері сльоза.

 

  Викладач: Доля української мови повна злетів і падінь, періодів розквіту та занепаду. Проте недарма кажуть, що мова – то душа народу, і поки живий народ, живе й мова. Закінчилися епохи великих політичних утисків, хоч і тоді українська мова жила в побуті українців, у творах бунтівних українських митців. А тепер у сучасному демократичному суспільстві є всі передумови для розквіту української мови та культури.

 

1 учень: Весь світ віддає шану великим володарям українського слова. Це Іван Котляревський – зачинатель сучасної української мови, який вперше пристосував правопис до вимови. Він першим заявив, що мова нашого народу багата, гарна й гідна того, щоб стати мовою літератури та науки.

 

2 учень: Це Т. Шевченко – основоположник сучасної української мови. Він удосконалив, відшліфував і продемонстрував світові дорогоцінне каміння – мову простого, пригнобленого тоді народу України. Щире  сталеве слово Кобзаря підіймало на боротьбу за волю, утверджувало національну свідомість нашого народу. Любов поета до Батьківщини, рідної мови, свого народу  викликала глибоку повагу серед інших народів. Вірші Шевченка звучать дзвінкою струною навіть у перекладах.

 

3 учень:

Він так сказав:

 Одна вона у нас така -

Уся співуча і дзвінка,

Уся плакуча і гримуча

Хоч без лаврового вінка.

 

4 учень: Це Григорій Сковорода, Іван Франко, Ле­ся Українка та Михайло Коцюбинський, Нечуй-Левицький та багато інших майстрів слова, що довели милозвучність та багат­ство мови, щоб передати прийдешнім поколінням цей дорогоцінний скарб, гідну покоління спад­щину, котру треба примножувати та оберігати.

 

5 учень: Українська мова є державною мовою нашої країни, що закріплено в статті 10 Конституції України. Шлях  розвитку нашої мови  – це тернистий шлях боротьби. Витримавши від часів царизму  48 заборон ( а подібного не знає історія жодної мови, жодної держави),   рідна мова  — вистояла! Тепер вона — державна мова, а Україна та її культура святкують сьогодні  своє відродження.

 

Викладач: У цей день – 9 листопада - за традицією відзначають найкращі здобутки просвітителів та мовознавців у сфері мови та культури України, заохочують видавництва, які випускають літературу українською мовою. А також у цей час стартує Міжнародний конкурс знавців української мови імені Петра Яцика. Саме він став засновником цього конкурсу серед передової учнівської молоді. Українська мова вивчається у школах та вузах США, Канади, Франції, Польщі, Чехії та інших держав. Вона є однією з робочих мов ООН, а в Римі з 1989 року існує Міжнародна асоціація україністів.

 

6 учень: Як великого мецената і найпалкішого цінителя української культури його знав увесь світ. Українець за походженням, він одним із перших у сучасній історії України мислив категоріями патріотизму в контексті глобального розвитку цивілізації. І тому його фраза-афоризм „Справжній патріотизм вищий за будь-які партії…” близька і зрозуміла для нас сьогодні. Його слова ніби промовляють до нас із минулого…

 

1 учень: Народившись в селі Верхнє Синьовидне на Львівщині в селянській родині, закінчивши семирічку, ставши помічником машиніста і виїхавши за кордон, П. Яцик не переставав вболівати за долю своєї Батьківщини. Канадський будівельник-землевласник українського походження  з кінця 50-х років почав направляти значні кошти на реалізацію різноманітних наукових і культурних проектів української діаспори. Маючи власний бізнес, зароблені гроші він вкладав в освітницьку діяльність й книговидання. Саме П. Яцик на власний кошт видав повне зібрання творів Михайла Грушевського, котре стало йому майже в мільйон доларів.

 

Викладач: А в 2000 році, не зрадивши таки своєму життєвому креду, Петро Яцик запалив свічку міжнародного конкурсу знавців української мови. Вперше він пройшов у селі Моринцях ( на батьківщині Тараса Шевченка ). Особливістю конкурсу стало те, що грошовими преміями відзначались переможці від І до X місця. Перший преміальний фонд склав 475 тисяч гривень.

2003 року відбувся ІV Міжнародний конкурс з української мови, в якому брали участь 5 мільйонів осіб. За рішенням Ліги українських меценатів, конкурсу було присвоєно ім’я Петра Яцика, а його дочка Надія стала почесним головою конкурсу.

На 10-ту річницю Дня Незалежності України П. Яцик був нагороджений орденом Ярослава Мудрого V ступеня.

 

У 2001 році одним з володарів Міжнародної премії ( Людина Року ) в галузі благодійництва та меценатства  був визнаний Петро Яцик, який зробив великий внесок у справу збереження самобутності української нації як в Україні, так і за межами нашої держави. Його внесок у розвиток нашої культури, мови, історії та традицій, створення і становлення українських освітніх закладів та центрів мав неоціненне значення для нашого народу, для утвердження молодої незалежної України у світовому співтоваристві.

У нашому ліцеї учні теж щороку беруть найактивнішу участь у І , ІІ та ІІІ етапах цього конкурсу, показуючи знання тонкощів нашої мови. І сьогодні  в нас знову стартує   І етап  ХVІІІ Міжнародного конкурсу з української мови імені П. Яцика, в  якому візьмуть участь учні І-ІІІ курсів. Їм побажаємо творчого натхнення, прекрасних результатів у володінні українською мовою і прислухатись до порад відомого українського поета Максима Рильського:

    Як парость виноградної лози,

    Плекайте мову.

    Пильно й ненастанно

    Політь бур’ян.

    Чистіша від сльози

    Вона хай буде.

    Вірно і слухняно

    Нехай вона щоразу служить вам,

    Хоч і живе своїм живим життям.

2 учень: А  для популяризації вживання української мови в усіх сферах суспільного життя ми  пропонуємо взяти участь у флешмобі – цього тижня вітатися, розмовляти та писати виключно українською. 

 

3 учень :

Друзі! Простуймо світом гордо й незалежно, знаймо, що ми - діти вільної України, багатостраждальної, але роботящої і доброї, щирої нашої Батьківщини. Вона одна у нас, як мати. І від нас усіх залежить, якою  буде наша мила Вітчизна. Нас усіх єднає наша мова, наш милий край, наша рідна земля - Україна.

(Виконання пісні Бучинської Наталії «Мова єднання». Виходять всі виступаючі і підспівують приспів.)

 

docx
Додано
14 серпня 2018
Переглядів
586
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку