Година психолога «Маю право бути щасливим»

Година психолога «Маю право бути щасливим»

Мета заняття: показати дітям, що кожна людина є цінною, незалежно від статі, мови, релігії, кольору шкіри; виховувати почуття гідності, уміння поважати інших; дати можливість зрозуміти, що ми всі різні, неповторні; вчитися будувати стосунки на доброзичливій, толерантній основі.

Вік учасників: 8—9 років.

Час: 45 хвилин.

Обладнання заняття: «Чарівна скринька» (скринька із дзеркалом усередині), плакати із зображенням дітей різних національностей, малюнки на основі статей Конвенції («Право на освіту», «Невід`ємне право на життя», «Право на відпочинок») і т.п., олівці для малювання, фломастери, альбоми для малювання чи просто зошити.

Хід уроку

Соціальний педагог: Діти, тема нашого уроку для нас трохи незвична. Ми спробуємо поглянути на самих себе, які ми є, що у нас є спільного, а що відмінного? І що слід зробити для того, аби нам усім було добре серед ровесників, серед дорослих у класі, в школі, на вулиці. Отже, що ж спільного між вами всіма, тими, хто знаходиться в цьому приміщенні?

(Діти: ми всі навчаємося в одному класі; живемо неподалік від школи; нас навчають одні й ті ж учителі; ми всі живемо в сім'ях; нас лікують дитячі лікарі; країна, в якій ми живемо, - це Україна.)

Соціальний педагог: А в чому ви відмінні?

(Діти: є хлопчики, є дівчатка; у нас різна зовнішність; ми по-різному навчаємося; нам подобаються різні уроки; любимо різні ігри; маємо різний стан здоров'я; різні за характером; кожен має свою улюблену страву; не всі мають батьків, у декого немає тата.)
Соціальний педагог: А чи є щось спільне між вами й дітьми з інших країн? Що вас об'єднує?

(Діти: Ми всі - діти, де б ми не жили; усі діти хочуть жити в сім'ї; усім дітям необхідно навчатися, щоб потім нормально жити й працювати; усі діти хочуть, щоб їх любили і приділяли увагу; усі діти страждають від того, коли з ними погано поводяться дорослі або змушують тяжко працювати; коли діти хворіють, вони чекають, що їх будуть доглядати й лікувати; усі діти хочуть мати друзів; усі діти живуть на Землі.)

Соціальний педагог: Зараз кожен із вас зазирне до цієї «чарівної скриньки» і побачить найважливішу на землі людину. І якби кожна дитина світу зазирнула до неї, вона теж побачила б цю найважливішу людину.

Діти по черзі зазирають до скриньки, посміхаються, бо розгадали таємницю скриньки: кожен побачив своє відображення.

Соціальний педагог: Так, кожна людина - неповторна на цій землі, вона є великою цінністю тільки тому, що вона є людина, що вона має совість, сумління, що їй дароване життя, аби вона прожила його гідно й плідно. Так, у нас є багато спільного, чимало відмінного, але нас усіх об'єднує те, що ми всі - люди, великі й малі, що ми маємо одну на всіх Землю, і нам слід жити так, щоб зберегти мир і спокій. Діти, а чому нам слід навчатись зараз, щоб мир і спокій були збережені для всіх людей?

(Діти: Ми повинні навчитися дружити; не ображати один одного; треба вміти вибачати і ніколи не мститися; не говорити образливих слів; а коли вже сказав, то вибачитися; треба поводити себе не так, як тобі заманеться, а подумати про інших, може, комусь дуже не подобається твоя поведінка; не бути злопам'ятним; у скрутну хвилину підтримати людину хоча б словом; бути дружелюбним, бо із злим ніхто дружити не буде; нічого не робити комусь такого, чого б ти не хотів для себе.)

Соціальний педагог: Кожен із нас завжди пов’язаний з іншими людьми: друзями, знайомими, родичами. У шко­лі ви — учень, удома для батьків — дитина, а насамперед — людина. Саме тому ми мусимо зважати на оточуючих, адже кожна людина хоче, щоб її поважали.

Оскільки людина живе в суспільстві, їй не­обхідно вчитися, працювати, відпочивати, бути вільною й рівною з усіма іншими. Кожен із нас вступає в систему відносин, що ґрунтуються на певних правах.

— Що, на вашу думку, означає поняття «права людини»?

(Відповіді учнів.)

Права людини — можливості мати певні ма­теріальні, соціальні, культурні та духовні блага, необхідні для нормального існування та розвитку; це забезпечені державою можливості задоволення людини своїх життєвих потреб та інтересів.

Наші права захищають різноманітні норма­тивні документи. Можливо, вони вам відомі? Хто може їх на­звати?

Насамперед це Загальна Декларація прав людини та Конвенція про права дитини, у якій сформульовано голо­вні уявлення сучасного людства про місце дітей у суспільстві. Але не слід забувати про те, що такі самі права, як і ви, має кожна людина. Реалізовуючи свої права, намагай­теся поважати права інших, поставити себе на їхнє місце.

Соціальний педагог пропонує дітям перегляд вікторини-презентації.

Соціальний педагог: А чи хотіли б ви довідатися більше про себе? Звичайно ж, що це цікаво. Я пропоную вам... написати книгу про себе.

       Наголосити на тому, що до цього виду роботи слід час від часу повертатися, її неможливо виконати протягом одного уроку. Пропоную взяти зошит і оформити обкладинку: написати назву книжки «Хто я?», прізвище автора-учня, рік «видання». Можна також запропонувати змінити форму стандартного зошита, надавши форму ромба, неправильного чотирикутника, овала. Важливо при цьому зазначити, що це - їхня особиста книга, що в ній можна писати так, як захочеться, малювати те, що до вподоби, вклеювати вкладиші чи щось інше. Неприпустимі зауваження щодо охайності чи неохайності цієї книги, варто кожну дитину заохотити тим, що похвалити за добросовісність, фантазію, підкреслюючи, що діти взагалі не можуть погано малювати, кожен малюнок - це дитяча неповторність, дорослі вже не можуть малювати по-дитячому. Якщо ж знайдеться учень, який категорично відмовиться малювати (запропонуйте витинанки) або взагалі «писати свою книгу», - поясніть, що без згоди «автора» ніхто цю книгу дивитися не буде, і тому він може спокійно працювати над нею, не турбуючись про те, що хтось буде робити зауваження чи критикувати.

Питання до змісту своєї книги можна взяти з Конвенції ООН про права людини.

На свій розсуд соціальний педагог може продумати весь зміст «книги», враховуючи як клас загалом, так і якісь індивідуальні моменти. Слід також запропонувати помістити до книги свої улюблені вірші, усмішки, розповіді про улюблених акторів, виконавців тощо. Не слід обмежувати дітей лише цими фразами, бо обов'язково комусь заманеться додати свої якісь фрази. Заохочуйте таке бажання, особливо тих, кому подобається оформляти щось на зразок «Альбому друзів».

Соціальний педагог: Коли ми з вами завершимо роботу над цією книгою, ви довідаєтесь чимало про себе, про свій характер, про свої смаки й зрозумієте, що кожен із вас - чимось надзвичайно цікава людина, і що вам подобається дружити, і що ви - надзвичайно цінна й важлива людина на цій Землі. Ви самі визначили, що й чого слід навчатися, щоб був мир і спокій, а коли виростете, то будете його оберігати.

І на завершення нашого заняття пропоную Вам послухати казку «Сніжинка». Отже, слухайте уважно:

• Скажи мені, скільки важить сніжинка? — спитало Мишеня в Голуба.
• Не більше ніж нічого, — відповів той.
• Тоді я розкажу тобі одну дивну історію, — сказало Мишеня.

Я сидів на ялинковій гілочці, біля самого стов­бура, коли почав падати сніг. Це було схоже на безтурботний сон. Щоб якось убити час, я рахував сніжинки, які легенько падали на хвою моєї гілки. Я нарахував приблизно 3741952 сніжинки. Коли впала ще одна, то своєю вагою (не більше ніж нічого) зламала гілку.

Розказавши цю історію, Мишеня зникло. А Голуб подумав: «Напевно, для того щоб настав мир у цьому світі, не вистачає голосу лише однієї людини».

Можливо, діти, саме вашого голосу не вистачає, щоб захистити права тих, хто має в цьому велику потребу.

Кожна людина повинна захищати свої права, не залишати в біді того, чиї права також пору­шуються. При порушенні ваших прав ви можете звернутися до батьків удома, до вчителів у шко­лі. Також існує ряд установ, організацій, які мо­жуть надати допомогу при порушенні ваших прав. На завершення хочу кожному з вас залишити не­величку пам’ятку про права дитини.