Метадичний матеріал: «Дитяча агресія. Причини виникнення, прояви та шляхи подолання».

«Дитяча агресія. Причини виникнення,

прояви та шляхи подолання».

        Ще З. Фрейд в своїх роботах писав: «Агресія е вродженим інстинктом, з яким людині буває дуже не просто впоратись»

А якщо мова йде про маленьку людину, то питання подолання проявів агресії   стає актуальним для всіх дорослих. що оточують дитину (батьків, вчителів, спеціалістів).Тому  розпочинати розглядати це питання  потрібно з визначення поняття «дитяча агресія», з’ясування причин її виникнення та, спираючись на це, визначати шляхи її подолання.

Хотілось би звернути вашу увагу на те, що поняття «агресія»  та «агресивна поведінка» не є  синонімами.

Агресія – (від лат. аgressio – напад)  фізичні або словесні дії людини, спрямовані на пошкодження або руйнування.

• Активна форма вираження емоцій гніву, яка проявляється через спричинення шкоди людині або предмету.

Агресивна поведінка – одна з форм реагування на різні несприятливі у фізичному і психічному плані життєві ситуації, що викликають стрес, фрустрацію та інші негативні стани.

     Агресія не є відхиленням тому, що в окремих ситуаціях (стресу, провокації) притаманна  кожній людині. В основі агресії лежить емоція гніву – важлива складова емоційного реагування. Перші прояві агресії з’являються у дитини вже на 1 – 3 роках життя.

    Тоді як агресивність - це особиста риса характеру або темпераменту, яку в нормі  людина може контролювати.

                      Прийнято розрізняти види агресії за проявами та формою.

Фізична агресія - коли дитину хтось ображає або вона сердиться, їй хочеться завдати фізичної шкоди: штовхнути або вдарити.

• Пряма агресія – звернена на об'єкт, що викликає негативні почуття.
• Непряма агресія спрямована на неживі предмети: грюкнути дверима або жбурнути іграшку.  Вона проявляється, коли дитина розуміє — бити людину не можна. Тоді вона спрямовує агресію на щось інше. Часто на домашніх тварин.

 Причинами такої поведінки може дути.

Якщо дитину карають фізично або поміж однолітків хтось проявляє фізичну агресію. Їй хтось показав, що так можна поводить у стресовій ситуації, тому вона наслідує приклад.

Вербальна агресія -  Дитина висловлює негативні почуття за допомогою крику, вереску, погроз.

Причинами такої поведінки може дути.

Через невпевненість дитини у собі, сумнівах у своїх силах. У середині неї існує кннфлікт, який вона не може правильно виявити.

 Прихована агресія - дитина терпить та не виявляє своїх емоцій ані словами, ані діями. Маркерами такої агресії є:

• сни, у яких на батьків нападає звір;
• дитина не може витісняти(не малювати) того члена родини, на якого ображається;
• у пісочниці дитина частиш за все розрушає те що строїть або закопує іграшки.

 Причинами такої поведінки може дути.

Дитина відчуває страх. Вона боїться щось відповісти чи зробити, коли батьки або вчитель її сварять. Часто таке відбувається, коли із дитиною занадто суворі або фізично карають.

Аутоагресія - Дитина завдає собі фізичної шкоди: б’є, дряпає, гризе нігті, негативно про себе висловлюється

 Причинами такої поведінки може дути

• Дитині бракує сміливості відповісти кривдникові, а негативні емоції залишаються. Тому дитина спрямовує їх на себе, показуючи, що вона і сама себе покарає. Часто у дитини виникає відчуття, що вона вчинила щось не так. Отже щоб уникнути покарання дорослих, у неї вмикається аутоагресія.
• Якщо ви помітіли ознаки аутоагресії у поведінці дитини, одразу повідомте про це батьків, бо подолати симптоми цього виду агресії можливо, якщо батьки будуть чуйними до дитини та змінять свою модель поведінки та  ставлення  до неї.

Види агресії за формою.

• Деструктивна – «руйнівна»  емоційна реакція при руйнуванні будь-чого.
• Демонстративна – агресивність як основний спосіб самопредставлення.
• Захисна – в основі поведінки лежить страх, відчуття загрози та небезпеки.

  Причини виникнення агресії.

 Сімейне середовище (помилки у вихованні)

• Жорстокі стосунки (сварки, бійки, знущання тощо)
• Незадоволеність потреби в увазі, любові, доброму ставленні, розумінні)
• Насилля над дитиною
• Виховання за типом “кумир сім'ї”
• Непослідовне виховання із суворим покаранням

Психологічні особливості дитини

• Занижена самооцінка.
• Нерозвиненість комунікативних навичок.
• Недостатній розвиток інтелекту.
• Низький рівень самоконтролю.
• Підвищена збудливість нервової системи внаслідок травм, хвороби, стресу тощо.
• Страх, реакція захисту, спосіб самоствердження.

Засоби масової інформації

• Перегляд фільмів, телепередач зі сценами насильства.
• Комп'ютерні ігри з елементами агресії, насильства.

      Завдання дорослих, що оточують дитину, - допомогти її навчитися контролювати свою поведінку та проявляти гнів конструктивними засобами (переносити гнів на неживі об’єкти, ліпити, малювати, виконувати фізичні вправи). Спостерігаючи за поведінкою дитини легко з’ясувати, чому дитина так себе поводить, а за результатами спостереження підібрати сприятливі форми роботи з дитиною.

Критерії агресивності (схема спостережень за дитиною.

• Часто втрачає контроль над собою.
• Часто сперечається, лається з дорослими.
• Часто відмовляється виконувати що нерідко дратують правила.
• Часто спеціально дратує людей.
• Часто звинувачує інших у своїх помилках.
• Часто сердиться і відмовляється зробити що-небудь.
• Часто заздрісна і мстива.
• Чуттєва, дуже швидко реагує на різні дії оточуючих, її.

Напрямки корекції агресивної поведінки.

1. Робота з гнівом. Навчити дитину способам вираження гніву у прийнятній формі.

2. Сформувати вміння розпізнавати і контролювати свої емоції в ситуаціях, що провокують спалахи гніву.

3. Надавати можливість виплеснути рухову енергію, звільнитися від утоми.

4.   Розвивати здатність до співчуття, довіри, співпереживання, вирішення проблем мирним шляхом

Як працювати зі спалахами гніву?

1. Дати дитині можливість виплеснути свою енергію.

2. Після того, як заспокоїться, поговорити з нею, показати, що ви розумієте її почуття, але не схвалюєте, коли вона висловлює їх неприйнятним чином.

Порекомендувати прийнятні шляхи виявлення своїх почуттів у даній ситуації (наприклад використовуючи прийом  Я - висловлюваня)

4.Запевнити дитину, що ви вірите в її змогу знаходити правильний вихід із складних життєвих ситуацій.

5. Вміти переключити гнів (гра, змагання,    фізичні вправи тощо).

6. Виконати вправу “ Добра долонька”.

       В роботі з подолання агресивної поведінки важливу роль відіграють батьки учнів. Тому важливо розуміти, які батьківські позиції  у відповідь на поведінку дитини допомагають знизити прояви агресії, а які навпаки руйнують всі зусилля педагогів.

Висновки: позитивні зміни в поведінці агресивної дитини можливі тільки за умови систематичної роботи всіх дорослих, що оточують  дитину (батьків, вчителів, вихователів, спеціалістів).

Матеріал підготовлений

практичним психологом

КЗ «Маріупольська загальноосвітня школа

 І-ІІІ ступенів №10 Маріупольської міської ради Донецької області»

Хайловою Мариною Валеріївною