Заняття з елементами тренінгу
для учнів 10 класу
Мета:формування конфліктної компетентності учасників.
Завдання:
- визначити поняття «конфлікт»;
- розглянути функції конфлікту і його структуру;
- розглянути моделі поведінки особистості в конфліктних ситуаціях.
Учасники: учні 10 класу.
Основні поняття: конфлікт, модель поведінки.
Обладнання: колода МАК «Територія», фломастери, олівці, папір формату А4, А1, клей, скоч, інформаційні повідомлення-підказки, плакат з правилами групи.
Хід заняття:
Мета: повторити правила роботи в групі, сприяти створенню робочої та доброзичливої атмосфери під час заняття.
Інструкція: психолог оголошує правила роботи. Учні можуть погодитися або не погодитися з ними.
Мета: сприяти емоційному налаштуванню учнів на урок.
Обладнання: аркуші формату А4, кольорові олівці, фломастери, маркери.
Інструкція: учням пропонується уявити себе у вигляді будь-якого головного убору, зобразити його, а потім презентувати його, розповівши про позитивні характеристики обраного головного убору.
Мета: ознайомити учасників із поняттям «конфлікт», його ознаками, функціями, структурою та динамікою.
Обладнання: аркуші формату А1, клей, інформаційні повідомлення-підказки, маркери.
Інструкція: учні об'єднуються в групи за принципом кольору стікеру, який прикріплений на стільці. За допомогою повідомлень-підказок формують плакати з повідомленнями: визначення поняття «конфлікт», основні етапи конфлікту, стратегії поводження в конфліктній ситуації, аргументи за і проти конфлікту.
Потім представники обох груп презентують плакати.
Перша група:
Конфлікт у перекладі з латини – це «зіткнення» або «боротьба», вороже відношення. Конфліктні ситуації вивчає конфліктологія. Конфлікт – це відсутність згоди між двома або більше сторонами (особами). Конфлікт – ситуація, в якій кожна із сторін прагне зайняти позицію, несумісну і протилежну по відношенню до інтересів іншої сторони.
Основні етапи конфлікту:
1. Виникнення і розвиток конфліктної ситуації. Конфліктна ситуація створюється одним чи декількома суб'єктами соціальної взаємодії і є передумовою конфлікту.
2. Усвідомлення конфліктної ситуації хоча б одним із учасників соціальної взаємодії і емоційне переживання ним цього факту. Наслідками і зовнішніми проявами подібного усвідомлення і пов'язаних з ним емоційних переживань можуть бути зміна настрою, критичні висловлювання на адресу свого потенційного супротивника, обмеження контактів з ним і т.д.
3. Початок відкритої конфліктної взаємодії. Цей етап виражається в тому, що один із учасників соціальної взаємодії, який усвідомив конфліктну ситуацію, переходить до активних дій (в формі заяв, попереджень тощо), направлених на нанесення шкоди "супротивнику". Інший учасник при цьому усвідомлює, що дані дії направлені проти нього, і, в свою чергу, починає активно діяти проти ініціатора конфлікту.
4. Розвиток відкритого конфлікту. На цьому етапі учасники конфлікту відкрито заявляють про свої позиції і висувають вимоги.
5. Розв'язання конфлікту. В залежності від змісту, розв'язання конфлікту може бути досягнуто двома методами: педагогічним (бесіда, прохання, пояснення тощо) чи адміністративним (переведення на іншу роботу, звільнення, рішення комісії, наказ керівника, рішення суду і т. д.).
Друга група:
Існують п’ятъ стратегій поводження в конфлікті.
В числі аргументів «ЗА» ( на користь конфлікту) можуть бути названі такі приклади;
В числі аргументів «ПРОТИ»;
Мета: самоаналіз, усвідомлення власного стилю поведінки в конфліктній ситуації.
Обладнання: колода МАК «Територія», аркуші формату А4, фломастери, олівці, маркери.
Інструкція: учням пропонується згадати якусь конфліктну ситуацію, в якій вони самі приймали участь, або були свідками; обрати з колоди 3 карти, які б характеризували учня до, під час і після конфлікту (якщо потрібної карти немає, то можна взяти менше карт), розмістити карти на папері у потрібній послідовності, за бажанням щось дописати/домалювати, щоб була цілісна картина конфлікту; проаналізувати конфлікт за етапами (що відбувалося на кожному етапі) і яку стратегію поведінки дотримувались (з 5 можливих).
Після відбувається обговорення за бажанням.
Мета: забезпечити психологічного розвантаження; сприяти згуртуванню учнівського колективу.
Інструкція: учні стоять по колу. Психолог підходить до одного з учнів, тисне руку і промовляє: «Дякую за співпрацю!» Обоє стають в центр кола, тримаючись за руку. Наступний учень тисне вільну руку когось із них також із словами «Дякую за співпрацю!» Таким чином група в центрі кола збільшується, всі тримаються за руки. Коли приєднується останній учасник, коло замикається, всі ще раз міцно тиснуть один одному руки без слів.