Тема. Ділись теплом, якщо тепло у серці є…
Мета і завдання: виявлення впливу моралі на відносини та спілкування людей; формування в учнів загальнолюдських норм гуманістичної моралі (добра, взаєморозуміння, милосердя, віри у творчі можливості людини); усвідомлення того, що моральні цінності становлять основу правопорядку; вироблення навичок і звичок моральної поведінки, культури спілкування; виховання почуття необхідності дотримання моральних цінностей суспільства.
Обладнання: плакат з висловлюваннями для вправи «Власна думка» (або слайд електронної презентації), аркуші з визначенням термінів «мораль», «моральність», «совість» тощо, аркуші з прислів’ями; завдання для дидактичної гри «Незакінчене речення»; збірник творів В.О. Сухомлинського.
Форма проведення: година спілкування
Клас 7-а
Хід уроку
Забезпечення емоційної готовності до уроку.
Виразне читання вірша Надії Красоткіної (під музичний супровід)
Ділись теплом
Якщо тепло у серці є
Та світло — то прекрасно!
І їх людина роздає —
Шоб стало тепло й ясно
Усім, хто поруч з нею є
І жити світло хоче,
Кому тепла не дістає —
З тим ділиться охоче.
Якщо в душі добра нема —
Людині б жалкувати.
Шукати годі, все дарма —
Нема що роздавати.
Себе в злобу заволікла,
Як у броню — надійно!
Чого бува людина зла
Ну кожен день, постійно?
Зло, як будяк в душі росте,
Невже ж то так приємно.
Хай краще сонечко цвіте
В душі у вас щоденно!
Вправа «Мікрофон».
Живіть так, щоб батькові і матері не було соромно за тебе від людей.
Тільки в чесній праці твоя добра слава.
Контролюй вчинки своєю совістю, дбай про честь свого роду.
Мужньо борони правду, бо лише правдою сильний народ.
До людини з добром, то й від людей добро.
Вправа «Власна думка».
- Зверніть увагу на плакат, на ньому написані слова та висловлювання. Прочитайте їх, подумайте і запропонуйте, які з них необхідно прибрати не тільки із плаката, але й з людських учинків? Які б слова та вислови ви б залишили для себе?
Слова: друг; перепрошую; ледар; брехня; повага;совісний; не твоє діло; милосердя; правдивий; допомагати; злодій; щоб ти подавився; не мели дурниць; честь; вибачте; даруйте на слові; скромність; зазнайство; вихованість; працьовитість; заздрість; мудрість; тобі що, повилазило?; подружньому; співчуття; щедрість; не сунь свого носа;щиро вдячний; ей, ти; любов до ближнього; куди прешся?; тактовність; порядність, мораль.
Моральність - сукупність навичок і звичок людини, пов’язаних з дотриманням правил та норм моралі.)
Учитель.
Мораль містить у собі ідеали, цінності та категорії. Ідеал - це уявлення про краще, цінне і величне. Цінності - це те, що святе для людей. На основі цінностей, які панують в суспільстві, люди будують стосунки та визначають пріоритети. Моральні категорії носять біполярний характер. Прикладом цього слугують такі поняття, як «добро» і «зло», «совісність» і «безсовісність», «честь» і «безчестя», «справедливість» і «несправедливість», «милосердя» і «жорстокість» тощо. Категорія добро служить початком моральних понять.
Етична традиція говорить: усе, що вважається моральним, є добром.
Совість - це здатність людини керуватися моральними цінностями у всіх життєвих ситуаціях. Совість - це «внутрішній суд», який людина вершить над самою собою.
Не менш важливою категорією моралі є чесність. Чесна людина - сумлінна, щира, заслуговує на повагу.
-Як ви вважаєте,морально- етичне виховання відбувається лише в школі? ( в сім’ї)
-Як саме здійснюється у школі морально- етичне виховання?
(Записуємо на дошці( УЧЕНЬ 1) у стовпчик: бесіди, пояснення, читання та аналіз літературних творів, спілкування між учителями та учнями,участь у позакласній роботі )
-Як саме здійснюється у сім’ї морально- етичне виховання? (спілкування, роз’яснення, читання літературних творів, перегляд телепередач, відеороликів, кінофільмів…)
Учитель
Отже, який висновок можна зробити стосовно мети та методів морально- етичного виховання в школі і в сім’ї?
Які ж етичні норми найбільше шанувалися українським народом?
Учень 1.
Передусім, шанувалося почуття любові до батьків. Ця етична вимога відповідає Божій заповіді «Шануй батька і матір свою». Моральним обов’язком дітей була допомога батькам по господарству, догляд за ними в разі хвороби, немічності, вияв повсякчасної уваги, шанування і турботи. Ображати, не слухатись, не шанувати і, що найстрашніше, зректись своїх батьків - це великий гріх, адже вони дали нам життя. Суворо засуджувалась народною мораллю сімейна ворожнеча.
(Шанувати батька і матір - це значить бути з ними ввічливими, не вживати грубих слів; шанувати працю батьків; бути уважними до них; допомагати їм; навчатися так, щоб батьки пишалися нами; із вдячністю слухати їх поради та настанови; не засмучувати батьків своєю поганою поведінкою.)
Учень 2. Однією з найважливіших вимог народної моралі була діяльна любов до людей, що, перш за все, мала виявлятися у наданні допомоги ближньому. Головним моральним обов’язком була, передусім, поміч тій людині, яку спіткало нещастя. Хворим носили їжу, допомагали по господарству, погорільцям надавали притулок, годували їх, дарували одяг, відбудовували хату. Особливо піклувалися про сиріт, носили їм гостинці, призначали їм опікунів. Велика моральна відповідальність за їх виховання лягала на хресних батьків.
Учитель
Однак, що потрібно зробити для того, щоб ці згадані добрі звички і традиції, оте всенародне милосердя, яке здавна було властиве нашому народові, зберегти навіки? Напевно, треба менше говорити про добро, а просто проявляти милосердя до тих, хто потребує підтримки.
Учень 3.
Прибіг щодуху син додому й до тата голосно гука:
А я провідав у лікарні свого товариша-дружка.
Тож правда, тату, я чутливий і маю серце золоте.
Замисливсь тато на хвилину і так йому сказав на те:
Коли тебе в тяжку хвилину людина виручить з біди,
Про це добро аж поки віку ти, синку, пам’ятай завжди.
Коли ж людині ненароком ти зробиш сам добро колись,
Про це забудь, аж поки віку мовчи й нікому не хвались.
Учитель
У сьогоднішніх скрутних реаліях усім нам живеться нелегко. Проте варто пам’ятати, що поруч з нами знаходяться люди, яким ще важче. Тож ми не повинні залишатися осторонь чужої біди та «закривати очі» на нещастя інших. Упевнена, що кожен із нас зможе допомогти ближньому та покращити його життя. Нині досить актуально звучать слова Олеся Гончара: «Будь добрим! Зроби людині, хоча і незнайомій, бодай маленьке добро і відчуєш, як стане легше і світліше на душі, у ній запанують людяність і чистота».
Учень 1. Делікатністю, мовною красою відзначалося спілкування українців. Велике значення надавалося привітанню.
СІМОНЯН
Я хочу додати. У селі існує і досі звичай вітатися з усіма, не залежно від того, чи знайома ця людина. Молодший мав вітатися першим - інакше будь-хто зі старших зупиняв його і присоромлював. За правилами спілкування, починаючи розмову, годилося поцікавитись здоров’ям, самопочуттям.
Учень 1.
Абсолютно некультурним вважалося не вибачити людині, якщо та перепрошує і хоче помиритися.
Розмовляючи з людиною, не годилося перебивати, треба було належно вислухати й відповісти з чемністю. Казали, що добра людина лагідно відповідає і дивиться в очі.
Учитель. Поміркуйте, що мав на увазі Дейл Карнегі, говорячи такі слова: «Вона нічого не варта, але багато дає; вона збагачує тих, хто її одержує, не збіднюючи при цьому тих, хто її дарує; вона триває мить, а в пам’яті залишається інколи назавжди; ніхто не багатий настільки, щоб обійтися без неї, і немає такого бідняка, який не став би від неї багатшим; вона створює щастя в домі, породжує атмосферу доброзичливості в ділових стосунках і служить паролем для друзів; вона - відпочинок для втомлених, денне сяйво для тих, хто впав духом, сонячний зайчик для засмучених. А також найліпша протиотрута, створена природою від неприємностей».
Так, дійсно, він мав на увазі усмішку, її ціна дуже висока.
Увічливою та вихованою людиною не народжуються, а стають. Для того, щоб навчитися цим чеснотам, потрібне уміння стежити за своєю поведінкою в різних життєвих ситуаціях, критично ставитися до себе та намагатися виправити погане в своєму характері. Пам’ятайте, що вихована людина навіть у темряві і на самоті залишається вихованою!
Учень 4.
Збиральський Данило
Великим безчестям вважалася зрада та зречення рідної мови.
Ти зрікся мови рідної. Тобі твоя земля родити перестане,
Зелена гілка в лузі на вербі Від доторку твого зів’яне!
Ти зрікся мови рідної. Твій дух На милицях жадає танцювати.
Від ласк твоїх закам’яніє друг І посивіє рідна мати!
Ти зрікся мови рідної. Віки Ти йтимеш темний, як сльоза осіння.
Від погляду твого серця й зірки Обернуться в сліпе каміння.
Ти зрікся мови рідної. Ганьба Тебе зустріне на шляху вузькому...
Впаде на тебе, наче сніг, журба - Її не понесеш нікому.
Ти зрікся мови рідної. Нема Тепер у тебе роду, ні народу.
Чужинця шани ждатимеш дарма - В твій слід він кине сміх - погорду!
Ти зрікся мови рідної...
Д. Павличко
Учитель. Необхідно володіти тим скарбом, яким ми маємо право гордитися і за який нас будуть шанувати інші. Вивчати мови інших держав дуже схвально. Недаремно кажуть: «Скільки знаєш ти мов, стільки разів ти людина». Однак, при цьому, не слід забувати свого історичного коріння, забувати та зрікатися своєї рідної мови. Навпаки, варто ще більше та досконаліше вивчати її.
Учень 2. Необхідною умовою збереження честі вважалось у народній моралі шанування правдивості. Батьки вчили своїх дітей змалечку: «Ніколи неправди не говорити, бо кого спіймають на неправді, тому вже хоч би й божився, не повірять». Парубків та дівчат, які полюбляли прибріхувати, виганяли з музик та вечорниць. Великим безчестям вважалось злодійство. Якщо хтось спіймався на цьому, то мусив зі своїм «здобутком» ходити по селу і просити вибачення. Крадіїв бджіл водили по селу з вуликом на голові, конокрадів - із закладеною вуздечкою. Натомість дуже високо цінувалася честь трудової дисципліни.
Учитель
Цитата для роздумів. Грузинський філософ Мераб Мамардашвілі стверджує, що «людина є зусиллям бути людиною. Якщо немає цього зусилля - неминуча деградація». А що думаєте ви? (Міркування учнів.)
Учень 1. У народних звичаях, обрядах, фольклорі опоетизовувалось добро, любов до рідної землі. Земля вважалася святою, її не дозволялося ображати, сварити, проклинати чи навіть бити ногою або лозиною.
Учитель. Моральні цінності в суспільстві втілені також у прислів’ях, приказках, які живуть сотні років, утілюючи найвищу мудрість - як бути Людиною.
Гра «Соломонове рішення». Робота в парах.
Уважно прочитайте кожне прислів’я і виберіть те, зі змістом якого згодні найбільшою мірою. Поясніть свій вибір.
Прислів’я.
1 а) Щасливий той, у кого совість спокійна.
б) Сором не дим, очі не виїсть.
б) Голим народився, голим і помреш.
б) Моя хата скраю, я нічого не знаю.
б) На обіді - усі сусіди, а прийшла біда, вони спливли, як вода.
б) Багато будеш знати - швидко зостаришся.
б) Закон, що дишло, куди повернеш, туди і вийшло.
Учитель. Моральний досвід людства втілено у фольклорних творах - казках, переказах та в художній літературі. Сьогодні я хочу прочитати вам притчу. Притчі (премудрості) впливали на формування духовних і моральних законів суспільства. Притча - це не тільки узагальнення досвіду людського життя, але й простір для нескінченного пояснення цього досвіду.
Перстень царя Соломона
Жив собі цар Соломон. Попри його величезну мудрість, життя царя було сповнене неспокоєм та сум’яттям. Одного разу вирішив він звернутися за порадою до придворного мудреця:
Вислухавши, Мудрець відповів:
Соломон прислухався до поради Мудреця й зумів віднайти спокій. Але якось, під час одного з нападів гніву, він, як зазвичай, глянув на перстень, але це не допомогло - навпаки, цар ще більше знавеснів. Соломон зірвав персня з пальця й хотів пожбурити його якнайдалі в ставок, але раптом побачив, що на внутрішньому боці прикраси теж є якийсь напис. Він придивився і прочитав: «І це теж минеться...».
Учитель.
Пропоную переглянути відеоролик і дати відповідь на запитання:
А тепер запишіть рецепт щастя від психолога Олени Літковської. Пропонуємо його щодня «готувати» на сніданок усім членам сім’ї (заготовки із записаними рецептами діти приклеюють на сердечка із картону):
ІУ. Підсумок заняття
Вправа «Незакінчене речення».
вас).
день)».
Заключне слово вчителя
Ось і закінчилась наша зустріч. Сьогодні ми з вами з’ясували, що морально- етичне виховання в школі і в сім’ї – це єдина злагоджена система роботи учителів та батьків, навели приклади традицій родинного виховання українців. Дізналися, що наші пращури завжди цінували братерство, честь, відданість, повагу, вдячність. Сподіваюся, що всі ми станемо більш терпимими та милосерднішими, і цей урок переросте в щоденну потребу робити добро. Вірю, що ви зможете виховати в собі високі моральні якості та не втратити власну індивідуальність.