Година спілкування "Година спілкування"

України мова барвінкова

Година спілкування у 2 класі

вчителя Поповецького ЗЗСО І-ІІ ст.

Барецької Оксани Володимирівн                                                                                                                                             

Мета: розкрити значення української мови - материнської мови для нашого народу; формувати інтерес до рідного слова, пізнання нового у мові й розвивати творчі здібності, зв'язне мовлення учнів; виховувати щиру любов до своєї мови і почуття гордості за неї, бажання її вивчати, знати.

Обладнання: портрети Т.Шевченка, І.Франка, Лесі Українки, плакати із їхніми висловлюваннями про мову, Конституція України, плакати із написом "Стаття 10. Державною мовою в Україні є українська мова".

Хід заняття

Учитель.            Добрий день вам, милі люди!

                              Хай вам щастя, доля буде.

                              Не на день і не на рік,

                               А на довгий-довгий вік!                                                        

Дівина-                  Гостей дорогих

 українка                Ми вітаємо щиро.

                                Стрічаємо хлібом

                                 Любов'ю і миром.

Хлопець-             Для людей відкрита

 українець             Школа наша світла,

                                 Тільки б жодна кривда

                                 В неї не забігла.

                                     (кладуть хліб на стіл)

                                                Вступне слово вчителя

Учитель.     Тема нашої виховної години

                      України мова барвінкова.

- Що є найціннішим у житті кожної людини?

(відповіді дітей)

- Так, діти, рідна мати, рідна земля, рідна мова.

Мова! Що можна про неї сказати?

Народ каже: "Слово до слова - зложиться мова", а ось як про неї написав Т.Г.Шевченко

        Ну що б, здавалося слова...

        Слова та голос -

         Більш нічого.

         А серце б'ється - ожива,

          Як їх почує...

-      Діти, якою мовою ми з вами розмовляємо?

            ( відповіді дітей)

-      А які ще мови ви знаєте?

             ( відповіді дітей)

-       Чи знаєте ви, діти, скільки мов на Землі? Вчені називають різну кількість: від трьох тисяч до п'ять, але добре вивчені лише 500.

-        Значний вклад у розвиток української мови зробили Іван Котляревський, Тарас Шевченко, Маркіян Шашкевич.

-         Ще в 1928р. на конкурсі в Парижі українська мова посіла друге місце за милозвучністю після італійської.

-           Я хочу розповісти вам про один випадок, який яскраво засвідчує багатство нашої мови.

              У купе першого класу потяга Львів-Відень їхало четверо пасажирів інтелектуалів: англієць, німець, італієць, четвертим був відомий львівський юрист Богдан Косів. Розмова точилася навколо різних тем. Нарешті заговорили про мову: чия краща, багатша, досконаліша і якій бути провідною у світі. Звісно, кожен почав вихваляти свою рідну.

            Першим заговорив англієць:

-  Англія - країна великих завойовників і мореплавців, які поширили славу англійської мови, рознесли по всьому світу.

-  Ха-ха, - гордовито заперечив німець. - Німецька мова - то мова двох великих імперій -Великонімеччини й Австрії, які займають більше половини Європи.

   Тут усміхається італієць і стиха мовив:

- Панове, ви обидва не маєте рації. Бо італійська мова - це мова сонячної Італії і кохання.

     Богдан Косів довго думав і нарешті промовив:

- Ви ж бо, по суті, нічого не сказали про багатство і можливості ваших мов. Чи могли б ви, скажімо, своїми мовами прочитати невеликий твір, у якому всі слова починалися б з одної літери?

- Ні, ні, це неможливо! - вигукнули враз англієць, німець та італієць.

- Ось вашими мовами це неможливо, а нашою зовсім просто. Назвіть якусь букву,- звернувся він до німця.

                                                      - Хай буде "ес", - сказав той.

                                                       - Гаразд. Вірш називається "Самотній сад".

                                                        Сипле, стелить сад самотній

                                                        Сірий смуток - срібний сніг.

                                                         Сумну стогне сонний струмінь,

                                                         Серце слуха скорбний сміх.

                                                         Серед саду страх сіріє,

                                                         Сад - солодкий спокій - спить.

                                                         Сонно сипляться сніжинки,

                                                          Струмінь стомлено сичить.

                                                          Стихли струни, стихли співи -       

                                                          Срібні співи серенад.

                                                           Стиха стеляться сніжинки -

                                                           Спить самотній сонний сад.

- Геніально! Незрівняно! - вигукнули англієць та італієць.

        Потім всі замовкли. Говорити вже не було потреби.

         Отже, у кожного народу - своя мова. Вона для нього найрідніша, найдорожча. Але жодній мові не було так тяжко, як українській. Нашу мову принижували, недавали їй розвиватися, неодноразово забороняли, знищували навіть букварі, щоб українські діти не могли вивчати рідну мову. Протягом багатьох років українська мова, пісні, книги були заборонені. А робилось це ось з якою метою: якщо знищити мову, зникне і сам український народ, не існуватиме  України як держави.

Інсценізація.

Дійові особи: Автор, Діти, Українська мова.

  Автор. Такий  гарний край, сонячний, багатий, а вона йде та плаче, сльози витирає. Так багато хат, так багато шкіл, церков, а для неї немає місця.

  Діти. Що ти робиш тут, бідна дівчино?

  Українська мова. Прогнали мене. Може, ви мене шануватимете і не дозволите, щоб мене забули?

 Діти. Яка бідна і заплакана! Яка сумна сирота! Куди вона йде? Чому так гірко плаче? Хто ти, дівчино?

Українська мова. Я - українська мова. Мене виганяють з україни. Я блукаю і не маю спокою.

Діти. Бідна мово, заходь до нас. Ти будеш з нами жити, оповідати вірші, казки, байки. Будеш співати нам пісні. Ти допоможеш пізнати країну наших батьків, дідів. Щоб і ми знали, хто ми, чиї діти.

Українська мова. Бачу, що ви мене шануєте, любите, не забуваєте. Тоді я буду жити у ваших серцях і устах.

            Дітки, дружіть із мовою

             І вивчайте її гаразд.

             Не вважайте мене примусовою,

             Полюбіть, як весною ряст.

             Примусова тим, хто цурається,

             А хто любить, той легко вчить

             Все, як пишеться і вимовляється,

             Все, як пісня, в мені звучить.

             Я журлива, а також піднесена.

             Тільки фальш для мене чужа.

             В мені - душа Шевченкова й Лесина,

             І Франкова в мені душа.

       Показує рукою на портрети.

Учень. Важкі були її шляхи.

                 І терни, і каміння.

                 Вона пробилась крізь віки,

                 Як сонячне проміння.

Учень. Ви чуєте, згадали знову

                 Про нашу українську мову?

                Закон про мови? Так, вітаю,

                 Я рідній мові присягаю.

Учитель. Нарешті українська мова посіла почесне місце серед інших мов світу, тому що стала державною. Про це, діти, записано в Основному Законі України - Конституції (демонструє), яка була прийнята на V сесії Верховної Ради України 28 червня 1996р. Стаття 10 засвідчує, що "Державною мовою в Україні є українська мова".

       Було прийнято постанову. "Встановити в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам'яті Преподобного Нестора Літописця".

Учень 1.  Мово моя, ти пречиста і славна,

                       Трепетна, наче ранкова роса.

                        Ти називаєшся нині - державна!

                        Все в тобі є: і багатство, і краса!

Учень 2.  Мовою рідною я розмовляю,

                       Вільно живу я у рідному краю.

                       І Україну мою прославляю,

                       Вірність і серце я їй віддаю.

Учень 3. Нам в Україні всім судилось жить,

                      В краю, де кожна  квітка голос має!

                      То ж українська мов хай звучить,

                      Над цілим світом хай вона лунає!

Пісня

Учень 4.  Як неба хусткою нам не закрить,

                       Як в океанів, рік не осушити...

                        Так рідну мову - не заборонить!

                       Нам українською судилось говорити!

Учень 5.   Яка ж багата рідна мова!

                        Увесь чарівний світ у ній!

                        Вона барвиста і чудова

                        І кривдити її не смій!

Учень 6.    Вона про все тобі розкаже,

                    Чарівних слів тебе навчить,

                    Усе розкриє і покаже,

                     Як правильно у світі жить.

Учень 7. В ній стільки слів, що й не збагнути!

                     І приказок, і порівнянь

                     А мову знаючи, здобути

                     Ти можеш просто безліч знань.

Учень 8. Тож мову вчи і прислухайся

                      До того, як вона звучить.

                      І розмовляти так старайся,

                      Щоб всім її хотілось вчить!

Учень 9.  Рідну мову я вивчаю,

                        Її люблю, не забуваю.

                        Рідну мову буду знати,

                         Берегти і поважати.

Учитель. Незважаючи на перипетії історії, на тяжку долю українського народу, у нас від народження закладено природній гумор. У гуморесках, примовках, анекдотах та в інших веселих історіях  переливається рідна мова.

         Учень читає гумореску "Як Василько "відпочився".

Як Василько відпочився

Писав із табору Василько:

"Нових у мене друзів стільки!

Я, мамо, добре "відпочився",

І апельсинів тут наївся.

 І накупався, як ніколи!

Пеши. Вітаєм. Я й Микола".

А мама так йому писала:

"Без тебе вдома скучно стало...

Але тобі на користь море,

І ми зустрінемося скоро...

Ти молодець, що "відпочився",-

Коли б ще грамоти навчився!"

Учитель. Лише та людина, яка вивчає мову, правильно нею користується, грамотна. Любіть, діти, нашу мову, народ, Україну. Нехай міцніє наша незалежність, кращає добробут народу, розцвітає мова. Як сказав Максим Рильський, "любіть її, вивчаймо її, розвиваймо її. Борімося за красу мови, за правильність, за багатство мови".

                                                              Солов'їну, барвінкову,

                                                               Колосисту - на віки

                                                               Українську рідну мову

                                                               В дар мені дали батьки.

Звучить пісня.