Година спілкування із психологом

Година спілкування із психологом

(для батьків)

Тема: «Насиллю в сім’ї скажемо Ні!»

 Мета: Сформувати уявлення про проблему насильства й жорстокості, їх наслідки для дитини чи інших членів родини; ознайомити  батьків з документами, які захищають права дітей.

Обладнання: комп’ютер.

Очікувані результати:

• Всебічно поінформовані з питання «домашнього насильства»;

• Ознайомилися з основними характеристиками домашнього насильства;

• Ознайомлені з документами, які захищають права дітей.

Перебіг заходу:

1. Повідомлення теми і мети.

2. Вступне слово. Притча про  жорстокість.

В одному з монастирів Шаоліня майстер навчав своїх учнів. І якось учень поставив майстрові запитання :

-Учителю, а як дізнатися, наскільки я жорстокий ?

-Щоразу, коли ти завдаватимеш удару своєму ворогові, уяви себе на його місці і відчуй його біль. І якщо один раз не відчуєш болю –знай, жорстокість захлиснула тебе.

У засобах масової інформації все частіше з’являються новини про нестерпну жорстокість, носіями або жертвами якої є неповнолітні діти. Українське суспільство переживає не найкращі часи : насильство в родині, нерівність, підвищена агресивність підлітків, вживання наркотиків, алкоголю, розкута сексуальна поведінка дітей та підлітків. Усе це знаходить своє вираження в поведінці та в стосунках між дітьми та між дітьми та дорослими.

3. Інформаційне повідомлення

Жорстоке поводження з дітьми та зневажання їх інтересами можуть мати різні види та форми, але наслідком цього завжди є:

 - серйозна шкода для здоров'я, розвитку та соціалізації дитини;

 - нерідко - погроза для життя дитини.

До жорстокого поводження з дітьми відносяться:

  Фізичне насильство - нанесення дитині батьками або особами, що їх замінюють, фізичних травм, різних тілесних ушкоджень, які завдають шкоди здоров'ю дитини, порушують її розвиток або позбавляють дитину життя. Фізичне насильство включає також залучення дитини до вживання наркотиків, алкоголю, давання їй отруйних речовин або медичних препаратів, а також спроби задушення або утоплення.

  У деяких сім'ях як дисциплінарний захід використовують різні види фізичного насильства - від потиличників та ляпасів до шмагання ременем. Необхідно усвідомлювати, що фізичне насильство - це, дійсно, брутальне застосування фізичної сили, до того ж воно завжди супроводжується словесними образами, що поглиблює ще й завдану дитині психічну травму. Це все, безсумнівно, є прямим порушенням прав і свобод людини та приниженням особистості дитини.

  Сексуальне насильство або розбещення - використання дитини дорослим або іншою (зазвичай набагато старшою) дитиною для задоволення сексуальної потреби або одержання користі.

  Психологічне (емоційне) насильство - постійні або періодичні словесні образи дитини, погрози з боку батьків, опікунів, інших осіб, приниження її людської гідності, звинувачення в тому, в чому вона не винна, демонстрація нелюбові, неприязні до дитини.

  До цього виду насильства належить також постійна брехня, обдурювання дитини. В результаті дитина втрачає довіру до дорослих, а також до вимог, що висуваються до дитини і не відповідають її віковим можливостям.

  Зневажання інтересами і потребами дитини - відсутність належного забезпечення основних потреб дитини в їжі, одязі, житлі, вихованні, медичній допомозі через ряд об'єктивних причин (бідність, психічне захворювання, недосвідченість), а також без них.

  Типовим є приклад зневажливого ставлення до дітей - залишення їх без нагляду, що часто призводить до нещасних випадків.

  Одним із проявів жорстокого поводження є відсутність любові у жінки до дитини, коли вона ще знаходиться в утробі матері, тобто небажання вагітності. її, яка ще ніяк себе не виявила, вже не люблять, не думають та не турбуються про неї.

  Діти, якими знехтували ще до народження, народжуються раніше терміну вдвічі частіше, ніж діти від бажаної вагітності. Вони часто мають низьку масу тіла, частіше хворіють у перші місяці життя, гірше розвиваються.

  Будь-який вид жорстокого поводження з дітьми призводить до різноманітних наслідків, але їх всіх єднає одне - шкода для здоров'я дитини або небезпека для її життя, не кажучи вже про порушення прав дитини

4. Ознайомлення з класифікацією типів жорстокого поводження з дітьми.

Фізичне насильство: ( побиття; штовхання; спроби задушити; викручування рук; дитина є свідком знущань над іншими членами сім'ї; "погану" дитину фізично карають у присутності "хорошої" дитини; дитина є свідком фізичних знущань над іншою людиною, що не є членом її родини,ін.)

Сексуальне насильство: (зґвалтування;  нав'язування сексуальних стосунків; сексуальні дотики/поцілунки; показ порнографії; залучення дитини до виготовленні порнографічного продукту та ін.)

Використання "привілеїв" дорослих: (поводження з дітьми як з рабами чи слугами; покарання, поводження як з підлеглими; поводження як зі своєю власністю; відмова повідомляти про рішення, що стосуються відвідин та опікунства)

Залякування: (використовування своїх переваг - росту, розмірів та сили;

навіювання страху за допомогою розповідей, дій, тестів, поглядів; крики, стресогенна поведінка; жорстокість щодо інших істот)

 Погрози: (кинути дитину; самогубства; заподіяти фізичної шкоди; заподіяти шкоду іншим людям, тваринам, рослинам...)

Ізоляція: (контролювання доступу дитини до інших людей: бабусі/дідуся, однолітків, братів/сестер, батька/матері, інших людей; контролювання перебування дитини у помешканні, заборона виходити з дому; контролювання спілкування дитини з друзями, аж до перешкоджання спілкування за допомогою Інтернету; зачинення дитини у коморі, сараї чи туалеті, чи у будь-якому закритому приміщенні вдома,...

Економічне насильство: ( незадоволення основних потреб дитини; відмова чи зволікання у виплаті аліментів; повна відмова дитині в грошах; контролювання дитини за допомогою грошей; відмова дитині у підтримці;

 використовування дитини як засобу торгу при розлученні; примушування дитини до важкої праці).

  5. Основні характеристики насильства в сім'ї

  Дуже важливо розібратися в тому, що є притаманним саме насильству, чим воно відрізняється від випадкового прояву сили, від нещасного збігу обставин.

  Нам потрібно зрозуміти, як розпізнати насильство, як воно впливає на самопочуття, на самооцінку людини, на долю жертви насильства і що саме породжує насильство; зокрема, домашнє насильство, звідки воно береться і як йому запобігати, як долати наслідки насильства. В цьому контексті важливим є і розуміння психології насильника, витоків насильницької поведінки, засобів соціального захисту жертв насильства та психологічної роботи з насильниками.

Основні характеристики насильства в сім'ї – це:

-         насильство завжди здійснюється за попереднього наміру;

-         суть насильства полягає у порушенні прав і свобод конкретної людини;

-         насильство є таким порушенням прав і свобод людини, що унеможливлює її самозахист;

-         насильство в умовах відсутності самозахисту призводить до реальної шкоди, тобто фізичної та психічної травми.

  Коли розглянути надані вище риси насильства, то, виявляється, що інтенційність (попередній намір) домашнього насильства притаманна насильникам як на свідомому рівні ("Я вас всіх навчу, як треба жити", "Я вас годую, і ви все повинні робити так, як я вимагаю", "В моїй сім'ї правила життя повинні бути такими, як у сім'ї моїх батька та матері" тощо), так і на підсвідомому - "Ви всі повинні мені догоджати, здогадуватись, чого я хочу, а не здогадаєтеся, то тримайтеся...".

  Насильство має місце, коли об'єкт насильства не може себе захистити чи це фізично більш слабка жінка, чи вкінець зневірена в собі; чи дитина не може бути такою ж брутальною та жорстокою, як батько, бо вважає, що така поведінка батька є нормою, бо іншої не бачила; чи всі жертви насильства вкінець залякані, відчувають безліч страхів і не вірять, що хтось чи щось може їх захистити, і багато інших варіантів, що розв'язують руки насильнику.

  Шкода від домашнього насильства величезна. Всі ми знаємо про страшні наслідки фізичного насильства - смерть, каліцтво, синці... Наслідками психологічного домашнього насильства є

-         життя жертв домашнього насильства у постійному страху;

-         брак позитивних почуттів;

-         не реалізовану потребу у самовираженні як жінки, так і дітей;

-         катастрофічно знижену самооцінку жертв насильства, впевненість у тому, що вони ні на що не здатні;

-         обман, пристосовництво як основну модель поведінки членів родини;

-         інформаційну депривацію (брак важливої для життя сім'ї інформації);

-         життя у повному обмеженні свободи;

-         депресію, як реакцію жертви на насильство;

-         сприйняття дитиною насильницької моделі існування сім'ї за норму;

-         агресивну, аж до злочинної, поведінку дітей та підлітків і багато інших.

6. Захист прав дитини в Україні

Кожен член суспільства має права. Оскільки дитина є повноцінним членом суспільства, вона також має свої права, деякі особливості реалізації яких обумовлені виключно тим фактом, що її фізична та розумова незрілість потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист. В залежності від віку дитини, законодавством передбачено різний обсяг та механізми реалізації її прав. Повноцінний та дієвий захист прав дитини є обов’язком держави.

Основним міжнародним документом, який регулює відповідне питання є Конвенція про права дитини від 20.11.89. В українському законодавства основними правовими документи з цього питання є – Конституція України, Сімейний кодекс України, Закон України «Про охорону дитинства», Цивільний кодекс України.

7. Надання рекомендацій

Куди звертатися у випадку насильства:

1. До поліції за номером 102.
2. До центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.
3. До  управління  сім’ї  та  молоді  районної,  міської  чи  обласної держадміністрацій.
4. До громадських організацій, які надають допомогу постраждалим від  насильства.
5. До психолога, соціального педагога, класного керівникат ощо.
6. До близької людини.
7. На телефони«Гарячих ліній»:

БЕЗКОШТОВНІ «ГАРЯЧІ» ТЕЛЕФОННІ ЛІНІЇ

-         Національна  дитяча  «ГАРЯЧА  ЛІНІЯ»  Центру  «ЛА  СТРАДА-УКРАЇНА»: 0-800-500-333(для дзвінків з мобільного)

-         Національна  «ГАРЯЧА  ЛІНІЯ»  з  питань запобігання  насильству (консультації юриста, психолога, соціального педагога):

-         490-800-500-335 та 116-123(безкоштовно з міських телефонів),

-         386–для абонентів Київстар та 116-111