Година спілкування на тему: Поглянь уважно навкруги.

Вчитель: Анікушина В.В.

Виховний захід для учнів 9 класу.

Тема: Поглянь уважно навкруги.

Мета: - формувати у підлітків відповідальність за свої вчинки;

           - розвивати в учнівської молоді загальнолюдські чесноти;

           - розвивати навички спілкування в колективі;

           - допомагати формувати активну життєву позицію;

           - розвивати навички бути самим собою;

           - допомогти усвідомити значимість слова милосердя;

           - розвивати  в учнів логіку мислення, увагу,

             коммунікативність, вміння аналізувати свої вчинки,

             давати їм моральну оцінку;

- виховувати у підлітків високі моральні якості.

Обладнання: роздавальний матеріал, карточки, вислови.

 

Хід заняття.

(Діти розсідаються на 3 групи по рядах. Звучить заспокійлива музика.)

Вчитель: Діти, сядьте, будь ласка, зручно, прислухайтесь до звуків, що лунають у нашому класі, до стану вашої душі та уявіть, що кожен із нас має у своєму внутрішньому світі струмок чистоти. Цей струмок дає нам духовну силу, вміння приймати правильні рішення. Адже кожна хвилина нашого життя – це вибір. Вибір поведінки, вибір вчинку, вибір життєвого шляху. І ця духовна сила буде необхідна нам сьогодні під час нашої бесіди, вона допоможе збагатити ваші душі новими відчуттями. Тож візьміться за руки, потиском долоні передайте краплинку своєї чистоти товаришам, щоб бути відвертим і відкритим один перед одним.

       Сьогодні ми з вами представимо себе в ролі будівельників, спробуємо збудувати, змоделювати свої відносини з людьми.

       Але спочатку, зверніть увагу на цей клубочок ниток, який я б порівняла з клубком життя, який складається із ниток буття, наших думок і почуттів.

         Завдання 1.    

 Давайте почнемо по черзі його розмотувати і при цьому скажемо, яким ми бачимо навколишній світ, і за що ми його любимо. Почнемо свою фразу зі слів «Я люблю цей світ за те, що...»

(Діти почерзі розмотують клубок і говорять свою відповідь.)

       Як бачите, вийшло замкнуте коло наших емоцій, почуттів. Так і в світі, все зв’язане, все переплітається один з одним. І кожен з вас є частинкою цього світу.

      Як важливо уважно подивитися навколо себе. Адже нас оточують люди. І їм може бути дуже незручно і погано від нашої байдужості, нашої невихованості, нашої черствості. Будуючи людське суспільство, дуже важливо по-людські побудувати і себе.

      Що ви являєте собою як особистість? Адже ми починаємо будувати себе з чистої сторінки. Себе потрібно створити – із собою не можливо зустрітися. Себе будують, як прекрасний дім.

          Завдання 2.

- З яких же якостей будують будинок – «Дім-особистості», як ви рахуєте?

(Діти дають відповіді).

       Для сьогоднішнього нашого будівництва я приготувала будівельний матеріал. Оскільки будівництво в нас незвичайне, то і матеріал особливий – найкращі ваші якості.Нехай кожен з вас на будівництво спільного «Дім-особистості» віддасть одну свою цеглинку – одну свою найкращу якість.

     На дошці висить ескіз будинку. І зараз ми з вами будемо його будувати.

     Отже, з чого починають будувати дім?

     Правильно, з фундаменту. Адже, від фундаменту залежить міцність будинку.

- Що, на вашу думку, ми повинні закласти у фундамент «Дому-особистості»? Які загальні риси характеру?

(Орієнтовні відповіді дітей: здібності, здоров’я, освіта, оточення, друзі ...; Діти пишуть відповіді на листочках і приклеюють їх на фундамент будинку.)

Стіни можна порівняти з характером людини.

- З яких цеглинок, на вашу думку, ми збудуємо стіни «Дому-особистості».

(Орієнтовні відповіді: доброта, терпіння, любов, дружба, розуміння, взаєморозуміння, милосердя, терпіння, повага, ціленоправленність ...)

- Що може бути світлом у вікні нашого будинку?

(Вміння любити людей).

- Що прикрашає наш будинок?

(Життєрадість, оптимізм, зовнішність, захоплення, духовність...)

- І накінець, чим закінчується любий будинок? Так, правильно, покрівлею. В нашому розумінні це те, до чого прагне особистість.

(Те, як людина реалізує себе в житті)

- А що, на вашу думку, може зруйнувати цей будинок?

(Байдужість, неуцтво, заздрість, брутальність...)

Ми з вами побудували чудову будівлю «Дім-особистості». Мені б дуже хотілося б, дорогі діти, щоб кожен з вас побудував би такий прекрасний дім і в своїй душі. Та оберігав би від усього, що могло б зруйнувати його.

       Ви вже учні 8 класу. Ви стали розумнішими, підросли, подорослішали... Але чи подорослішали ви в моральному плані?

        Завдання 3.

 -  Давайте, кожен з вас, назве одну свою позитивну рису, яку ви виховали в собі останнім часом, а також позитивну рису свого сусіда по парті.    

(Вчитель роздає картки, діти заповнюють їх і озвучують.)

         Завдання 4.

 Всі названі вами позитивні риси допомагають нам комфортно жити серед людей, знаходити вихід із любої життєвої ситуації, або ж розв’язати будь-які конфлікти. Наші вчинки характеризують нас самих. Як і в чому характеризують, давайте зрозуміємо разом, розглянувши конкретні ситуації. Прочитайте ці ситуації, поміркуйте над ними, і зробіть висновок, почавши його такими словами: «Для того, щоб добре жилося серед людей, потрібно

 бути ...».

(Кожна група отримує свою ситуацію, обговорює її і озвучує свою думку, з приводу запитання, даного в кожній ситуації. А також пише продовження фрази, даної на дошці, виходячи із своєї ситуації, на папері та приклеює її на дошці під цією фразою.)

Ситуація №1.

Сергій поспішає до дому після тренування. І раптом на східцях будинку він помічає мобільний телефон. Сергійко дуже зрадів знахідці і піднімає телефон. Відразу майнуло в його голові: «Чудовий подарунок для тата, на його день народження!»

  Які особисті якості проявилися в Сергійка?

 

Ситуація №2.

Вчитель захворів, і на заміну в клас прийшов інший вчитель. Урок почався з опитування домашнього завдання, але всі учні класу, сказали, що не готові відповідати по даній темі, оскільки цей матеріал вони ще не вивчали. І тоді новий вчитель знову пояснює дану тему.

Які риси проявилися у всіх учнів?

 

Ситуація №3.

Ви стали свідком того, що над вашим однокласником насміхаються учні інших класів, користуючись його наївністю, безпосередністю та довірливістю.

Як ви поступите?

 

    Проаналізувавши ці ситуації, можемо зробити висновок, що поведінка кожної людини завжди залежить від його моральних якостей. Не випадково в народі говорять: «Посієш звичку -  пожнеш характер, посієш характер пожнеш долю».

     З-поміж різноманітних якостей чи не найпереконливішим є милосердя.

    Завдання 5.

 - Як ви розумієте це слово?

 (Діти дають відповідь) 

 Словник української мови витлумачує цю чесноту, як співчутливе ставлення до когось.

    Милосердною людиною називають людину, готову прийти на допомогу іншим, сповнену доброти та чуйності. У цьому значенні слова «милосердний», та «добрий» є синонімами.

  Отже, милосердя – це діяльне добро, тобто таке, яке виявляється у наших вчинках. Воно є втіленням високої любові до ближніх. Приміром, християнському віровченні обов’язком кожної людини визначено такі милосердні вчинки:

• голодного нагодувати;
• спраглого напоїти;
• голого, роздягнутого одягнути;
• подорожнього прийняти й нагодувати;
• недужого та ув’язненого відвідати;
• померлого поховати.

Вияв духовного милосердя – це добра порада, слова втіхи та розради. Милосердними є й ті, хто ділиться знаннями, досвідом, терпеливо зносить кривду, прощає і не тримає зла.

    Милосердя грунтується на таких якостях, як чуйність, уважність, доброзичливість і є несумісним із пихою, байдужістю, брутальністю. Тільки той учинок є милосердним, який засвідчує повагу до людини.

   Завдання 6.

Діти, навколо вас розвішені слова, які є синонімічними до слова милосердя, але серед них є і слова, що не відносяться до цієї якості. Ваше завдання полягає в тому, щоб знайти синонімічні слова до слова – милосердя та озвучити їх. По одному представнику від команди.

(Один представник від кожної групи зриває та озвучує ці слова)

( Чуйність, добродушність, людяність, співчуття, пиха, доброчинність, байдужість, брутальність, доброзичливість, співчуття, повага, егоїстичність, співпереживання).

 

Людей, повсякчас готових до милосердних вчинків, турботливих, уважних, чуйних і безкорисливих називають ...як ви думаєте, як ..., правильно альтруїстами.

   Слово «альтруїзм» походить від латинського «інша людина», «ближній».

   Альтруїзм – це безкорисливе піклування про благо інших, готовність заради цього зректися власних інтересів. Стислим утіленням альтруїзму є настанова «жити для інших». Альтруїстів часто вважали святими.

Завдання 7.

- Кого із відомих альтруїстів ви знаєте?

Пригадуєте, подробиці земного життя покровителя й обранця всіх дітей Святого Миколая? Його безкорисливі вчинки, безперечно, є виявом альтруїзму. Варто згадати і про Святого Валентина, який, за легендою, всупереч імператорському наказові вінчав закоханих, даруючи їм щастя бути разом.

     Завдання 8.

 Протилежністю альтруїзму є (що ви вважаєте?) так ... егоїзм.

- Що ж таке егоїзм?

Егоїстом називають людину, яка нехтує інтересами інших заради власних.

- Що є проявом егоїзму? Наведіть приклади.

Проявом егоїзму, приміром, є паління на дитячих майданчиках або в кав’ярні, де поряд з курцем перебувають інші люди, які не палять. Егоїстичною є поведінка тих, хто в людних місцях вживає брутальні слова, голосно слухає музику тощо. Та щоб егоїстичних учинків в нашому житті поменшало, варто передусім озиратися на себе.

   Завдання 9.

А зараз кожна група отримає по дві заповіді Володимира Мономаха, поясніть чи  актуальні вони у наш час?

1. Не забувайте убогих, а як можете, по силі годуйте їх і подавайте сиротам.

2. Старих шануйте, як батька, а молодих, як братів.

 

1.Хоч би куди прийшли. Хоч би де зупинилися, напійте і нагодуйте нужденного.

2.Не проминіть ніколи людину, не привітавши її, і добре слово їй мовте.

 

1.Куди б ви не прийшли, і де б не були б ви, добро серед людей чиніть.

2. Найбільше шануйте гостя, звідки б до вас не прийшов: простий чи знатний, чи посол; якщо не можете пошанувати його дарунком, то пригостіть його їжею і питвом, бо він, мандруючи далі, прославить вас у всіх землях доброю чи злою людиною.

 

(Діти зачитують заповіді і пояснюють їх актуальність чи неактуальність у наш час.).

Отже, всяка добра справа є милосердя.

Дати воду спраглому – це милосердя.

Прибрати каміння з дороги – це милосердя.

Переконувати ближніх, щоб їхні дії були доброчесні – це також милосердя.

Вказати мандрівникові його шлях – теж милосердя.

Посміхнутися, дивлячись у вічі ближнього –також милосердя.

 Завдання 10.

А зараз слідуюче завдання для груп. Я пропоную вам скласти свої віршовані правила достойної поведінки вашого класу.

(Діти заповнюють пропуски в рядках).

1.Група.

... не відповідай

... не помічай

... прожени

...збережи

2.Група.

... вибач

... не звинувачуй

... пожалій

... зігрій

3.Група.

... прощай

... не звертай

... посміхнись

... поділись

(Учні зачитують свої відповіді)

Милосердя, доброта, співпереживання, вміння розділити чужу біль, вчасно підтримати в важку хвилину, допомогти в горі та біді, чесність – це кращі риси людини. Мені хочеться, щоб ці риси були характерні і вам, щоб ви виросли високоморальними людьми.

 

Завдання 11.

В моїх руках квітка чарівна. Кожен з вас може загадати бажання, але лише одне, відірвати пелюстку, і я надіюсь, що воно обов’язково збудеться. Будьте обачні в своїх бажаннях! Думайте не лише про себе!

(Учні відривають пелюстки квітки і вголос загадують свої бажання).

 Ви всі загадали свої бажання, якої спрямованості вони переважали: егоїстичної чи альтруїстичної? Так, переважали альтруїстичні бажання.

Отже, сьогоднішя наша виховна година пройшла не даремно.

І закінчити сьогоднішню нашу бесіду, я хочу словами Стендаля, які, по суті, об’єднують все, що ми з вами сказали: «Для того, щоб добре жити серед людей, не потрібно жити для себе. Людина повинна жити для людини!

 

Живе одинока людина,

Чого ж ми проходимо мимо?

Живе одинока людина,

Ніким у житті не любима.

І серце у неї відкрите

Для ласки людської й привіту,

Печальним льодком оповите,

Віддалене горем від світу.

Нам легше, бо ми не самотні,

Ходімо ж до неї в світлицю,

І серце людини в безодню

Полине над нами, як птиця.

Не говори про доброту,

Коли ти нею сам не сяєш,

Коли у радощах витаєш,

Забувши про чужу біду.

Бо доброта не тільки те,

Що обіймоє тепле слово.

В цім почутті така основа,

Яка з глибин душі росте.

Кажімо більше ніжних слів

Знайомим, друзям, одиноким.

Нехай комусь тепліше стане

Від зливи наших почуттів.