Година спілкування в 2 класі на тему: «Вшановуємо Тараса Шевченка»

Вільшанська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

Дергачівської районної ради Харківської області

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Година спілкування

в 2-Б класі на тему:

«Вшановуємо Тараса Шевченка»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Провела

вчитель початкових класів

Жорник В.В.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мета: розширити знання учнів про творчість і життя Т.Г.Шевченка; сприяти вихованню національної самосвідомості учнів. Виховувати почуття любові і поваги до світлого образу поета – мислителя Т.Г. Шевченка; прищеплювати любов до національної культури, прагнення бути справжніми українцями; виховувати почуття гордості за Україну, за її національного генія.

 

І. Вчитель:

– Діти, ви знаєте, що наша земля зветься Україною, а ми – українцями. Ми любимо свій край, шануємо і поважаємо всіх людей Землі.

• А чи знаєте ви, діти, що Україну також шанують і знають у світі?
• Хто такі видатні українці?
• Чим вони прославились?
• А яких видатних українців ви знаєте?
• А чим ви, діти, можете і хочете прославити Україну?

Добре відомі в усьому світі й імена визначних майстрів поетичного слова, таких як Леся Українка, Іван Франко, Тарас Шевченко, Максим Рильський. Творчість цих поетів увійшла до скарбниці світової літератури.

Кожна країна має своїх геніальних синів. Україні ж було послано Т.Г.Шевченка – національного пророка, великого митця, у творчості якого поєдналися роздум і талант українського народу.

1. Акровірш

Ти мусиш нам співця назвати,

Адже умів лиш він один

Рабів німих так захищати.

А хто так оспіва, як він,

Садок вишневий коло хати?

(Дмитро Білоус)

• Одна Батьківщина і двох не буває,

Місце, де родилися, завжди святі,

Хто рідну оселю свою забуває,

Той дом не знайде в житті.

 

• Чи можна забути малому ту пісню,

Що мати співала, коли засинав?

Чи можна забути ту стежку до хати,

Що босим колись протоптав.

 

• Тут мамина пісня лунає і нині.

Її підхопили поля і гаї

Її вечорами по всій Україні

Співають в садках солов’ї.

 

• І я припадаю до неї вустами

І серцем вбираю, мов спраглий води.

Без рідної мови, без пісні, без мами

Збідніє, збідніє земля назавжди.

Лунає пісня «Реве та стогне Дніпр широкий»

 

ІІ. Повідомлення теми години спілкування

• Коли до класу на урок

Приходить наш Тарас Шевченко,

Про Україну і добро

Слова звучать не так буденно.

Нам нині сім і зелен світ

Шумить зеленими листками,

Над нами сонця ясний квіт,

І Кобзарева пісня з нами.

Вона звучить як гімн весні

У вільній зібраній родині.

Наш зелен світ, і ми у нім –

Зелене листя України.

 

• Девізом нашої години спілкування є слова М.Рильського

«Хто не шанує видатних людей свого народу, той сам невартий пошани».

 

• Сьогодні ми зібралися, щоб ушанувати великого сина українського народу Т.Г.Шевченка.

 

• Щовесни, коли тануть сніги

І на рясті ясніє веселка,

Повні сил і живої снаги,

Ми вшановуємо пам'ять Шевченка!

 

Нам з вами важко уявити Україну часів Шевченка і те, як серед ланів золотої пшениці, зелених садів, тихих вод, ясних зір жилось обшарпаним голодним селянам-кріпакам, змореним тяжкою працею.

 

(Слайди на екрані під сумну музику)

 

В Україні у ті часи були пани і кріпаки-селяни. З раннього ранку до пізньої ночі працювали кріпаки на панських ланах, відробляючи панщину. Часу для роботи на своєму полі майже не залишалося. Крім панщини, кріпаки були змушені сплачувати різні податки, на які в них не було грошей. За борги пани били кріпаків різками, обмінювали їх на тварин (коней, собак), розлучали дітей і батьків, дружин і чоловіків.

 

• Благословення та година,

І тая хата і село,

Що Україні при несло

Найбільшого з великих сина…

(Б.Лепкий)

• У старій хатині кріпака колись,

В тихий день весінній

Хлопчик народивсь

• У тяжкій неволі

Ріс малий Тарас.

Він не вчився в школі

Він ягнята пас.

• Вмерли мама й тато…

Сирота – в дяка,

Тут була в хлоп’яти

Грамота гірка.

• В пана – бусурмана

В Петербурзі дім

Кріпаком у пана

Був Тарас у нім.

• Хоче малювати,

Прагне він до знань

Та за це багато

Зазнає знущань.

За ясну свободу,

Світло майбуття –

Він віддав народу

Все своє життя!

 

• Життя нашого генія таке дивовижне, що слухаючи про нього, можна було б сказати, що це легенда, коли б усе те не було правдою.

 

ІІІ. Ознайомлення з біографією Шевченка.

 

• 9 Березня 1814 року в селі Моринці на Черкащині у бідній кріпацькій хаті Шевченків народився хлопчик. Батьки дали йому ім’я Тарас. Сім’я була велика. Мати , батько, дідусь, троє сестер і двоє братів.
• Минало рік, і два, і п’ять. Росте Тарас тільки зіп’явся на ноги, почалося те дивне бурлакування. Батьки – на панщині, брат десь пастушить, сестра на городі, а Тарас – куди схоче скрізь йому шляхи відкриті: на леваду, до ставу, за село, до млина, у той сад прегустий та темний.
• І мандрує мала дитина по світу зранку до вечора, всякі дива на ньому споглядає, розуму набирається.
• Подивіться п’єсу, про життя малого Тараса, яку підготували учні нашого класу.

 

 

ІV. П’єса «Дивовижний світ»

Дійові особи: Тарас – 6 років, сестра Катерина – 16 років.

Подвір’я. Тарас лежить горілиць біля Катерини, спостерігає за рухом хмар.

Тарас. Он півник! Півник! Я такого півника вмію малювати! Ой, Катре, дивись: одірвався хвостик, зникла голова. Перетворився півник на кицьку! Хіба таке буває? Був півник, а тепер кицька!

Катерина. Нп неб усяке буваэ.

Хлопчик знову дивиться на небо.

Тарас. Он, Катре, дивись: ноги, руки, голова, бриль з пір’їнкою, справжнісінький тобі пан. Он сонце! Пан! Пан!

Катерина. Який пан?! Яке сонце?!

Тарас. На небі пан ковтнув сонце! Бачила?

Катерина. Пан, Тарасе, все може ковтнути…

Ще деякий час Тарас лежить. Згодом встає й ховається за тин.

Тарас (з-за тину). Ку-ку, Катре, я де? Де я? Знайди мене.

Катерина. Ось, підожди, я тебе знайду, як скінчу нитку вишивати.

Продовжує вишивати.

Тарас. Ку-ку, ку-ку!

Катерина. Ти б краще сів біля мене. Я б тобі казку розповіла або пісню заспівала. (Пауза.) Братику, де ти? Ходи сюди… Ти ж любиш пісні…

Тарас виходить зі своєї схованки.

Тарас. Ой, люблю, люблю, сестричко, заспівай… оту, про горобчика...

Катерина (співає). Ой черчику та горобчику,

       Полинь, полинь до садочку,

      Полинь, полинь до садочку –

      Розкажи нам усю правдоньку –

      Кому воля, а кому неволя…

Тарас. Катре, а кому ж неволя?

Катерина. Кріпакам.

Тарас. А кому воля?

Катерина. Вітрові – коди схоче, туди й віє.

Обоє задумалися.

Пауза. Катря знову вишиває. Згодом знову співають вже обоє.

… Ой черчику та горобчику…

Катря продовжує вишивати, Тарас дивиться у далечінь.

Тарас. Катре, а то правда, що небо на залізних стовпах тримається? Вчора Микита хлопцям говорив, я сам чув.

Катерина. Так, братику, правда.

Тарас. Треба й мені піти подивитися, що то воно за диво…

Катерина. І не думай навіть… Ти ще малий… І не смій у таку далину пускатися…

Обоє мовчать. Катря вишиває.

Тарас. Катре, а чому так багато в ночі зірок на небі?

Катерина. Це коли людина на світ приходить, Бог свічечку запалює. І горить вона, поки людина живе. А як помре, то свічка гасне, зірочка падає. Бачив?

Тарас. Бачив! (Пауза.) Катре, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь видно?

Катерина. Бо коли людина зла, заздрісна, лиха, скупа – її свічка ледь-ледь світить, тліє. А коли людина добра, любить усе живе, Богом створене, робить добро, тоді свічечка такої людини світить ясно, і світло це далеко видно.

Тарас. Катре, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше!

Катерина. Старайся, мій братику!