Година спілкування "В гостях у тижня"

 

 

 

 

 

 

 

Година спілкування

«В гостях у тижня»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підготувала

вчитель української мови та літератури Водянської загальноосвітньої школи  І-ІІІ ступенів №11

Добропільської  міської  ради

Добропільський район

Донецька область

Морозова  Олена  Геннадіївна

 

 

 

Година спілкування «В гостях у тижня»

Мета заходу:

 ознайомити учнів з українськими народними традиціями, пов’язаними з днями тижня;

 доторкнутися до джерел української культури, до старовинних народних традицій, ознайомитись з живими джерелами народної мови - приказками, прислів’ями, присвяченими дням тижня та пов’язаними з ними звичаями, з піснями, сповненими народним гумором, дізналися,  яких традицій дотримувались  наші прадіди, як  визначали, коли і яку роботу слід починати, коли відпочивати;

виховувати любов до українського фольклору та народних традицій;

заохочувати до духовної єдності поколінь і збереження родинних традицій .

Дидактичне забезпечення:

Мультимедійна система, плакати відповідної тематики, роздатковий матеріал (аркуші паперу, картки з прислів’ями, олівці), дзвіночок, записи українських пісень.

План виховного заходу:

1.Вступне слово вчителя.

2.Утворення асоціативного грона «Гілка калини».

3.Робота над значеннями днів тижня:

А) Інсценізація «Звичай «Понеділкування» на Україні»;

Б) Гра «Писана тайстра»;

В) Робота з прислів’ями;

Г) Декламування вірша ученицею;

Д) Рольова гра «П’ятниця-похатниця»;

Е) Аукціон епітетів;

Є) Гра «Прихований дзвіночок».

4.Підведення підсумків.

Хід заходу

Звучить спокійна народна українська музика

Учитель.

Доброго дня, шановні гості! (Представлення гостей)

Дорогі діти!  Сьогодні я запрошую вас на щиру розмову.

А присвячена вона, як ви, мабуть, уже здогадалися, традиціям нашого народу, що пов’язані з днями тижня.

На світі можна втратити багато!
Найбільша втрата — пам’ять поколінь.
Це для народу рівнозначно страті.
Минуле невіддільне, наче тінь.

Дійсно, не може існувати народ,  який загубив своє коріння,  забув про традиції своїх пращурів.

Багатий наш народ на свята, з якими тісно пов’язані й селянська праця, і родинне життя, і зміни пір року. Усі вони сповнені чарівною поезією народної мудрості, красою обрядів та глибокою філософією звичаїв. Але що нам відомо про буденні звичаї, яких дотримувався наш народ протягом тижня?

От саме про це і піде наша розповідь.

Учитель.

Деякі історики вважають, що в дохристиянські часи наші пращури визначали дні тижня за іменами слов’янських язичницьких богів: Хорошдень, Велесдень, Купальдень, Яродень, Перундень та Ладодень. На жаль, більш детальних свідчень про такий тиждень ми сьогодні не маємо.

  Пригадаймо і ми з вами  дні тижня. Схематично зазначимо це у вигляді українського народного символу, куща калини, де гілка – це тиждень, і кетяги калини – назви днів тижня.

А з прийняттям християнства на Русі тижневий відлік набув назви «седмиця», тобто став налічувати сім днів. Так збереглося і до нашого часу. Слово «тиждень» народне й означає «той же день», тобто той, що був сім днів назад. Усі дні тижня також мають своє народне розшифрування.

(учні утворюють асоціативне гроно «Гілка калини»)

          Понеділок — перший день по неділі (що приходить за неділею);

• вівторок — другий (вторинний);
• середа — середина тижня;
• четвер і п’ятниця — відповідно четвертий та п’ятий дні;
• субота — від єврейського слова «шаббат» — «нетрудовий день»;
• неділя — «нема діла».

Учитель.

За народною уявою  кожен день мав, так би мовити, своє обличчя, тобто тиждень поділявся на «чоловічі» та «жіночі» дні. Ними наші прадіди визначали, коли і яку роботу слід починати, коли відпочивати, яких традицій дотримуватись.

Про дні тижня створено чимало приказок, прислів’їв та пісень, сповнених народним гумором.

В понеділок поїхали, 
А в вівторок приїхали, 
Вранці в середу орали, 
В четвер плуга поламали, 
У п'ятницю волів погубили, 
А в суботу волів знайшли 
І додому пішли...

Учитель.

Отже, дізнаємось, що означали в народі дні тижня.

 

ПОНЕДІЛОК

Здавна повелося, що перший день тижня — несприятливий, важкий. Скоріше за все, таку вдачу він має через те, що саме з нього починаються всі визначні пости: Петрівський, Спасівський, Пилипівський та Великий. «У понеділок роботи не розпочинай». У цей день намагалися утриматись від того, щоб розпочати будь-яку важливу справу, вважали за великий гріх одягатися в нову сорочку. Молодиці в понеділок влаштовували собі посиденьки — так звані понеділкування, залишивши хатні справи на чоловіка або свекруху. Як це відбувалося давайте подивимося.

Інсценізація обряду понеділкуванння

Обряд понеділкування
1 дія
Ведучий: – Звичаєм «Понеділкування» широко користувалися в Полтавському краї ще в середині минулого сторіччя. За звичаєвим правом, «Понеділкували» лише заміжні жінки, які одружувалися в 15-17 років, а отже були позбавлені відвідування вечорниць і досвіток.
А зараз завітаємо до світлиці селещинської дівчини Оксани Кошової.

 (Сцена – кімната, за столом сидить Оксана і вишиває, заходить Іван).
Іван: Добридень, Оксано, серце моє. (низенько кланяється).

Оксана: (підіймається і відповідає:) Будь здоров, козаче. Що тебе привело до моєї оселі?

Іван: Твої карі очі, люба та добре серце.

Оксана: Та хіба мало карих очей  в Селещині?

Іван: Дійсно, таких очей багато, та таку вроду і добре серце для мене на всю Селещинську округу маєш лише ти одна. А тому через три дні пришлю до вашої хати сватів. А чи пов’яжеш ти їх рушниками, серце моє, скажи?

Оксана: Скажу відверто, ти козак видний, серцю моєму до вподоби. Але мені лише 16, ще ж навіть не розпізнала самої суті вечорниць та досвіток?

Іван: Не зарано, серце моє, бо я боюся, що на вечерницях хтось інший протопче стежку до твого серця. Тому зроблю зізнання в коханні першим. Як-то кажуть в народі: «Хто рано встає, тому Бог дає».

Оксана: М’яко ти стелиш, козаче, солодкі речі говориш, та чи насправді так мене любиш, чи щасливі ми будем з тобою? Скажи, Іване, чи шануєш Бога?

Іван: Шаную, серце моє.

Оксана: Тоді дай перед Іконою Ісуса Хреста клятву, що за давнім полтавським звичаєм раз на тиждень, щопонеділка, звільняєш мене від виконання сімейних обов’язків і дозволиш мені цього дня відвідувати колективну сходку молодих жінок.

Іван: Люба моя, та я згоден дати цю клятву не тільки перед іконою, а й на священній землі Єрусалима.
(Оксана тримає в руках ікону, а Іван стає на коліна , дає клятву).
Оксана: Ну тепер, Іване, можна присилати сватів, а зараз повертайся додому, бо не дай боже батько чи мати застануть мене в хаті наодинці з парубком, то біди не одберешся.

Іван: Прощай, моє серденько.
(Звучить пісня)
 

2 дія
Ведучий: Минуло більше року як Оксана і Іван обвінчалися. На радість їх обох родився синочок. І знову давайте завітаємо до хати молодого подружжя. І так, один із зимових понеділків.
(Кімната. Оксана підходить до столу з дитиною, запеленаною на руках).
Оксана: Чоловіче, годі спати, ти забув, що сьогодні понеділок, мені ж треба іти на понеділкування. Ану підіймайся та берися няньчити дитину. А ви, мамо, дорогенька свекрухо, вимішуйте діжу.
(Виходить Іван в випущеній наверх сорочці і чухає потилицю).
Іван: Оксано, а може б ти сьогодні не ходила на понеділкування?

Оксана: Чоловіче, ти що позбавляєш дружину відвідувати жіночий гурт? Невже забув про передвесільну клятву, дану Богові.
(Та й повертається до покуття і хреститься).

Іван: Що ти, що ти, Оксано, я Бога шаную і про клятву пам’ятаю. А сказав це за для того, як годиться. Давай малого.
Оксана: От і добре, Іванку, а я зараз причешуся та візьму домашнього питва, борошна та яєць, та й піду до садиби Наталки Щербань. Там мабуть, наше жіноцтво тісто на вареники місить.

(Виходить, а Іван схилився над малим і забавляє його).
 

3 дія
Ведучий: Хата вдови Наталки Щербань. За уже складеного традицією сюди щопонеділка збираються молоді жінки, які вступили до шлюбу в ранньому віці і майже не знали дівування. Ось і цього дня їх тут насходилося чимало. І кожна принесла до гурту продукти: одна вершкове масло, інша борошно, яйця, пшоно. Гуртом наварили вареників, селещинського кулішу. А потім сіли за стіл, випили по келиху домашнього питва та й завели пісню.
(На сцені – за столом сидять жінки і співають пісню).

І жінка: Ви знаєте жіночки, оце тут співаємо, а з думки не сходить Назар. Хоча в 15 років і побралися ми ним, та на сімейне життя не скаржуся. Живемо у парі, як голуб з голубкою. А свекруха така добра та ніжна, немов той подорожник, хоч бери та й до рани прикладай.

ІІ жінка: А в мене ревнивий та прискіпливий чоловік, мов реп’ях на вгород.   А це ж що ж ви думали, тижнень тому приревнував мене до сліпого і кривого діда Охріма. Ну з глузду з׳їхав.

ІІІ жінка: Ой жіночки, жіночки, бідна моя голівонька, не бачила я дівування, не бачу щастя і зараз. П׳є горілку мій  Омелько, щоб він нею залився, щоб він захолов п׳яний під чужим тином, мов той пес. Та нехай би не пив, а то й руки простягає, буває так мене поб׳є, що три дні з ліжка піднятися не можу. Нещасна я , нещасна.
(Жінки їдять вареники, а одна з них говорить).
 

• Дай Боже здоров׳я тій людині, що придумала звичай «Понеділкування». Нехай хоч раз в тиждень чоловіча стать відчує, якими нелегкими є жіночі обов׳язки в сім׳ї. Нехай щопонеділка їхні потилиці добряче пропотіють.
  (Звучить пісня).

 

ВІВТОРОК

А от «у вівторок — початків сорок», — каже відоме прислів’я. За народним віруванням, вівторок сприяє будь-якій справі. Тому в цей день селяни розпочинали весняну оранку, сіяли, влаштовували косовицю та приступали до збирання врожаю. З вівторком пов’язана й народна медицина. Вважалося, що заготовляти цілющі трави можна лише в «легкі» дні: вівторок, середу та суботу. А от останній перед Різдвом вівторок належить до обрядових днів. У народі його називали «обливальним». Рано-вранці дівчата брали свячену воду й бризкали одна одну — «щоб гарною бути».

Гра «Писана тайстра»

Завдання: на аркушах пеперу учні пишуть питання , що стосуються прослуханої інформації. Потім кожен по черзі витягає папірці і відповідає на запитання.

 

СЕРЕДА

Мабуть, ви чули таке прислів’я: «Добрі ви гості, та в середу трапились».

Сьогодні воно означає, що господарі не чекали на гостей і не можуть їх добре  пригостити. Але чому саме із середою пов’язують цей вислів? Тому, що саме середа та п’ятниця вважаються пісними днями, коли не можна вживати скоромну їжу, а в давнину цієї традиції дотримувались дуже суворо. Оскільки цей день пісний, то він вважався несприятливим. У народі в середу вдавалися до певних обмежень: не пряли, не садили городину, нічого не продавали і не позичали, не мили і не чесали волосся. Вважалося, що дівчина, яка заплете в середу косу, зашкодить волоссю — коса не буде рости.

Про середу існує багато прислів`їв та приказок. Давайте з ними познайомимося. Але для цього вам треба відновити їх зміст.

(Завдання: учні збирають прислів`я та зачитують їх)

Очікувані відповіді: То ще не біда, що без риби середа.

                                  Як прийшла середа, то вчепилася біда.

                                            В  середу  постила,  а  корову  вкрала. 

 

ЧЕТВЕР

Ознаку того, що четвер є щасливим днем, підтверджує таке прислів’я: «У четвер пішла, то й гриби знайшла». У народі вірили, що багаті люди народжуються саме цього дня, коли можуть здійснитися всі надії та бажання. Вважалося, що і сни, які наснились у ніч з четверга на п’ятницю, також щасливі й обов’язково мають справдитися. А щоб у родині протягом року панували злагода та спокій, щочетверга вся сім’я збиралася на спільний обід. Крім того, четвер вважався сприятливим для підсаджування на яйця курей і гусей, для посівних робіт. «Хто обсіється в четвер, — казали селяни,— у того зерно вродить чисте й багате».

А особливого значення надавалося четвергові на Великодньому тижні. За повір’ям, у цей день Ісус Христос омив ноги своїх учнів на тайну Вечерю, показавши цим приклад смирення і братської любові. 

Учениця.

У чистий четвер, як і водиться,
Змиємо весь бруд ми з себе,
Господу Богу помолимось,
Пошепки сказавши.

У чистий четвер, як і водиться,
Дух очищаємо ми свій,
Ми не дбаємо про тіло,
Чистими будемо душею.

У чистий четвер, як і водиться,
Світлим безгрішним постати,
І про душі подбати,
Треба сьогодні усім нам.

У чистий четвер, як і водиться,
Чекаємо наближення дня
святої Пасхи, подбаємо
Ми і омиємо себе.

 

 

 

П`ЯТНИЦЯ

Учитель.  А про традиції, яких дотримувались наші предки у п`ятницю, ми дізнаємося від неї самої. Привітаймо П`ятницю.

Рольова гра «П`ятниця-похатниця»

П`ятниця.

Доброго дня, рідні мої. Я - П’ятниця, а прозивають мене похатницею.

Учень.  А чому вас так прозвали?

П`ятниця.  Хочете дізнатися чому? Тож слухайте.

Ще в давні часи люди вірили, що я містична і найзагадковіша. Це повір’я, на думку багатьох, існувало ще з біблійних часів. Вважається, що цього тижня перші люди були вигнані з раю і був розп’ятий Ісус. 

У народі мене уявляли молодицею, котра ходить по хатах і придивляється: хто не постить у цей день і працює, а хто, навпаки, шанує звичай. Звідси і вислів — «П’ятниця-похатниця». Тих, хто не дотримується посту - караю. Особливо гніваюся  на жінок, які прядуть, вишивають і шиють. А якщо дівчина цього дня ще й співає, то доля не пошле їй доброго чоловіка: «Хто в п’ятницю скаче, той у неділю плаче».

Учитель.  Спасибі тобі, П’ятниця. Ми дізналися багато цікавого про тебе. Запрошуємо тебе на наше свято.

 

СУБОТА

 «Субота — кінчається робота», — казали в народі. Із цим днем також пов’язані певні традиції. У суботу не можна було розпочинати будь-яку важливу роботу, окрім закладання хати, бо «діло довго робитиметься». А от розпочату на тижні справу слід було обов’язково довести до кінця. Віруючі, щоб спокутувати гріхи, в суботу до обіду постили. Цього дня прибирали в хаті, купалися, одягали чисту сорочку. Суботнього вечора, коли в церкві дзвонили дзвони, матері вчили ходити немовлят.

Для нас субота є вихідним днем. Охарактеризуймо цей день тижня, а зробимо це за допомогою епітетів.

Аукціон епітетів про суботу

(чудова, весела, довгоочікувана, світла, нова, сумна, спокійна)

 

НЕДІЛЯ

За християнським ученням, цей день присвячений Богові. У цей день годилося лише відпочивати. Як би скрутно не жив селянин, але непорушним було правило: в неділю не братися за будь-яку роботу. Це вважалося великим гріхом. Неділі селяни чекали, як свята. У цей день вони одягали чисту білу сорочку, відвідували друзів та родичів. Недарма ж мовиться: «Як неділя, то й сорочка біла». Влаштовували вечорниці, де грали, співали, веселилися.

Тож  і  ми з вами пограймо.

ГРА «Прихований дзвінок»
(Для неї потрібен невеликий дзвіночок, який учасники, стоячи в колі або в лінії, будуть передавати один одному. Важливо передати дзвіночок так, щоб він не задзвенів. Ведучий повинен визначити, у кого знаходиться дзвінок. Той, хто видав себе дзвоном,стає ведучим. Дана забава прекрасно розвиває спостережливість і швидкість реакції)

 

Учитель.

От і скінчилася наша зустріч. Сьогодні ми разом із вами доторкнулися до джерел української культури, до старовинних народних традицій. Я сподіваюсь, що ви будете пам`ятати та шанувати звичаї та традиції наших предків.

Сподіваюсь, що ця зустріч була для вас цікавою і пізнавальною.

1-й учень

Я землі цієї паросток зелений.
Я цієї висі крапля дощова.
Заплелись у мене, приросли до мене
Жито і дерева, квіти і трава.

2-й учень

Я чую твій голос,
Пшеничний твій колос
У душу мені засіває зерно.
Моя Україно, білявко-хатино,
Пізнати тебе мені щастя дано.