Година спілкування "Вчитайтеся, вслухайтеся в Шевченкове слово"

 Година спілкування

Вчитайтеся, вслухайтеся в

Шевченкове слово

     Тема: Вчитайтеся, вслухайтеся в Шевченкове слово. (Година спілкування)

       Мета: закріпити й узагальнити знання біографії Великого Кобзаря (дитячі     

                   та юнацькі роки) та творчості Т. Г. Шевченка, вдосконалювати 

                   навички виразного читання, розвивати вміння слухати і читати 

                   поетичні твори та передавати викликані ємоції, виховувати гордість    

                   за незламного поета, велику повагу до Кобзаря, любов до рідного

                   краю та захоплення поезією Т. Шевченка.

      Обладнання: портрет Т. Г. Шевченка, книги «Кобзар», дитячі малюнки до творів поета, виставка книжок українських письменників про життєвий і творчий шлях Кобзаря:

• Д. Красицький «Дітям про Т. Г. Шевченка».
• С. Васильченко «Залізні стовпи», «У бур’янах».
• Збірка поезій Т. Шевченка для дітей.

ХІД УРОКУ

        1. Літературна композиція «Дитячі роки Тараса Шев­ченка».

Учитель. Щовесни, коли тануть сніги

                 І на рясті просяє веселка,

                 Повні сил і живої снаги,

                 Ми вшановуєм пам'ять Шевченка.

   Саме в такий березневий час засяяла над Україною немеркнуча зоря Тараса Шевченка — відомого всьому сві­ту Кобзаря — співця знедоленого українського народу.

     Він побачив світ 9 березня 1914 року в селі Моринцях Звенигородського повіту на Київщині в родині кріпа­ків Григорія Івановича і Катерини Якимівни.

                В похилій хаті, край села,

                Над ставом чистим і прозорим

                Життя Тарасику дала

                Кріпачка-мати, вбита горем.

      Того дня народилася панові Енгельгардові ще одна кріпацька душа, а

Україні — її гордість і слава, її великий народний співець.

      Жили батьки в злиднях, багато працювали, щоб про­годувати сім'ю, а сім'я була чималенька — п'ять сестри­чок Тарасових і двоє братів. А звали їх: Катерина, Ярина, три Марії, Микита і Йосип.

     1 -й учень. Старша сестра Катерина була Тарасові за няню. Вона доглядала молодших дітей, годувала їх, коли батьки працювали на панському полі, поралася в хаті й надворі.

     Тарас дуже любив свою сестричку-няню, слухався її. Він був допитливий, вразливий, усім цікавився. Любив малий Тарас бавитися з дітворою, а ще більше — слухати казки, пісні. Прийде, бувало, мати з роботи, саде відпочивати, згорнувши свої натруджені за день руки, а він до неї горнеться, просить казку розказати, пісню за­співати.                                                                      

     2-й учень. А ще більше любив Тарас розповіді діда Івана Шевченка про славного батька Максима, гайдама­ків, про Гупалівщину, Івана Ґонту. Слухати його збиралась  не тільки сім'я Шевченків, а й багато сусідів. Оповідання дідя Івана будили в Тараса думи про долю кріпаків.

   Учень зачитує уривок із твору С.Васильченка «У бур'янах»:                                                                            

    3-й учень. Небо над головою, ніби високий дах, у далині, десь на обрії, дах цей спускається до землі, там його стовпи залізні підпирають. За горою, напевно, якщо іти й іти цим шляхом, так можна й до стовпів цих добрес­ти і побачити, що за тими стовпами! А як на могилу, що за селом, злізти, то може й видно їх... Микитка, старший брат, мабуть, уже побачив ті стовпи, бо як батько чума­кував, то брав його з собою до Одеси. Але ні, краще не чіпати Микитку, краще самому піти на могилу й подиви­тись. Зупинився Тарас. Пізно вже. Сонце майже за гору сховалось. Зустрілися йому чумаки і довезли до рідного села Кирилівки.

    4-й учень. Читати Тарас навчився дуже рано. Од­ного дня дід сказав, що час уже Тараса до дяка в науку віддати.

    Ось у тій шкільній отарі, де було 10—12 босоногих хлоп'ят, опинився і

8-річний Тарас. У цій науці дяк осо­бливо «відзначав» березовими різками Тараса, що був непосидючий і невгамовний. Знають, що часто тікав він від дякового навчання, в сусідньому дворі влаштовував схованку, де перебував по кілька днів. Туди таємно при­носили їжу сестри.

     5-й учень. Давно те діялось.

                 Ще в школі,                                                        

                 Таки в учителя-дяка,

                 Гарненько вкраду п'ятака —

                 Бо я було трохи не голе,

                 Таке убоге — та й куплю

                 Паперу аркуш. І зроблю

                 Маленьку книжечку. Хрестами

                 І візерунками з квітками

                 Кругом листочки обведу

                 Та й списую Сковороду.

                 Або «Три царії со дари»

                 Та сам собі у бур'яні,

                 Щоб не почув хто, не побачив,

                 Виспівую та плачу.

    6-й учень. Дорогі, найрідніші для дітей батько і мати. Вони ночей не досипають, милують, плекають дітей.

       І Тарас любив свою ніжну, ласкаву трудівницю-маму. Вона часто хворіла і, коли йому було дев'ять років, тяж­ко занедужала й померла. Гірко плакав він за ненькою, але що можуть допомогти сльози?

        Батько ж часто вирушав з панською хурою в далеку дорогу і одного разу дуже застудився. Привезли здалеку зовсім хворого. Недовго лежав у ліжку Григорій Іванович. Перед смертю батько ласкаво подивився на Тараса і ска­зав, що з господарства йому нічого не треба, з нього ви­йде не абищо, а велика людина. Незабаром помер.

      Тяжке життя настало для сиріт. Нікому було приголу­бити, їсти зварити, сорочку випрати, за господарством доглянути.

        7-й учень декламує вірш «Не називаю її раєм».

      8-й учень. Після смерті батька на четвертий день від­дали Тараса до злого дяка попихачем, і заодно в науку. Але недовго терпів хлопець дяківські знущання й знову повернувся до мачухи, а та найняла його пасти громадську отару. Майже два роки поневірявся Тарас у попа: був і пастушком, і конюхом і кухарчуком.

     З далекого міста Вільна прибув до села пан Павло Васильович Енгельгардт. Він забрав хлопця у покої ко­зачком.

     9-й учень. Згадуючи ці безрадісні дні свого дитин­ства, Шевченко писав:

        Тяжко-важко в світі жити

Сироті без роду:

Нема куди прихилиться —

Хоч з гори та в воду.

Утопився б молоденький,

Щоб не нудить світом;   .

Утопився б — тяжко жити,

А нема де дітись.

     Учитель. Та минали літа, і було йому вже 15. Ось і відплив він від берега дитинства. Разом з дворови­ми поміщика Енгельгардта Шевченко потрапив у Пе­тербург.

      У світлі петербурзької ночі молодий Тарас бігав у Літ­ній сад малювати статуї, адже змалку відчув великий по­тяг до мистецтва. На все життя залишилося у нього по­етичне відчуття природи, хвилювання перед справжньою красою, перед мудрістю і талантом.

      Допитливий хлопець знову й знову шукав шляхів до мистецтва — така вже нездоланна сила справжнього та­ланту.

      Його молоде серце заговорило віршами. Не поми­лився батько Тараса Шевченка — з нього вийшов ве­ликий художник і народний поет, що і нині живе у серці кожного українця. ..

   Ще одна подія, знаменна не тільки в житті Тараса,  а й важлива для всієї України, - вихід у світ книги віршів «Кобзар», у 1840 році. Справді, «Кобзар» належить до тих книжок, які найбільше друкують і читають у всьому світі.

     Учень. За бунтівливі вірші Шевченка жорстоко покарали – 10 років солдатської муштри, які підірвали його здоров’я. Вирок царя мав означати й духовну смерть Кобзаря – йому заборонялося писати й малювати. Але зболена душа не могла мовчати – писав і малював, ховаючи у «захалявні книжечки». Потім в 1859 році поет ще раз втретє і востаннє відвідав Україну. Хворий поет доживав свій вік у Петербурзі. Уже будучи хворим, видав український буквар для недільних шкіл, планував видати ряд підручників. Помер Шевченко 10 березня 1861 року. Похоронений у місті Каневі на Чернечій горі.

2. Робота з виставкою книг про Т. Шевченка.(Діти розповідають про прочитані твори  та намальовані ними ілюстрації до його творів.

    3. Гра «Увага! Конкурс»

  Декламація віршів Т. Г. Шевченка.

     4. Хвиинка ерудита.

   - Поміркуйте, чому Шевченка називають Кобзарем?

     Етимологія підказує…

     Кобзарями українці називали своїх співців, народних поетів, які ходили селами і містами, складали і виконували народні пісні й думи. Свій спів супроводжували грою на кобзі чи бандурі.

   Учитель.

     - Тернистим був життєвий шлях Великого Кобзаря. Та не тільки сум і горе бачив Шевченко, він зростав в Україні серед мальовничої природи, людей , які з уст в уста передавали легенди, билини, казки, повір’я чумаків, козаків.

    Шевченко кохався в природі рідного краю і тому, мабуть кожен рядок вірша переливається краплинами любові до природи.

(Декламування учнями віршів про природу.)

     Вікторина «Чи уважно ви читали?»

— Знайдіть відповідність між назвою твору та образ­ним висловом.

Защебетав жайворонок                                                «Садок вишневий

       вгору летючи                                                                коло хати»

Сім’я вечеря коло хати                                                  «Вранці»

Вечірня зіронька встає                                                   «Світає»

5. Інтерактивна гра «Увага! Конкурс» (Групова робота)

Виразне читання віршів Т. Шевченка.

Дидактична гра «Характеристика Т.Г. Шевченка»

    Підібрати   слова   на   першу  букву, які характеризують поета.

Ш — (швидкий, шановний)

Е - (ерудований);

В - (волелюбний, вільний, видатний)

Ч - (чемний, чесний, чуйний)

Е- (енергійний)

Н  —   (наполегливий,   невблаганний, невтомний)

К - (кремезний, культурний)

О    -     (осиротілий,     обдарований,     особливий,

освічений).

Гра «Вставте пропущені букви»

   -  Прочитайте вірш і назвіть його автора.

  Вч…тьс…,   бр…т…   м…ї,

  д…м…йт…,   ч…т…йт…,

  ч…ж…г…    н…вч…йт…сь

  і   св…г…   не    ц…р…йт…сь.

      Розповідь учителя.

      Історія, яку я хочу вам розповісти, трапилася дуже давно, понад 80 років тому. Три дівчинки-сирітки закін­чили читати «Кобзар», витерли білими хустинками сльози і замислились.

      Старша сказала;

  -  Якби я була багатою, то виткала б з чистого золота і срібла великий килим ї накрила б ним могилу Тараса Григоровича Шевченка.

  -  А якби я була багатою, - говорить середня дівчинка-сирітка, — я б усю Чернечу (Тарасову) гору, де моги­ла Шевченка, тополями і калиною червоною засадила, чудовими квітами всіяла.         '                        -

      Третя ж, наймолодша, мовила:

   -  Якби я була багатою, то купила б мільйон «Кобзарів» І в кожну бідну хату дала.

     Український народ свято шанує пам'ятьТ. Г. Шевченка.Адже Шевченко для нас — це віра в кращу долю, це те, чим живуть у глибині душі.

Брейн-ринг

(3 команди по 6 запитань)

Перша команда

1.  Назвати дати народження і смерті поета.

 (9 березня 1814 р. — 10 березня 1861 р.)                            

2.  У якому селі народився Тарас і в якій сім'ї?

 (У селі Моринцях на Звенигородщині, у кріпацькій сім’ї. Зараз це Черкащина.)

3.  Як звали матір, батька й діда Тараса?

 (Катерина, Григорій, Іван.)                                                           

4. Скільки років прожив Т.Г.Шевченко?

(47 років.)                                                                                  

5.  Скільки років було Тарасику, коли померла мати?

 (9 років.)

6.  У скільки років він залишився круглою сиро­тою? Що це означає?

(У 11 років; кругла сирота — це  людина, яка залишилася без батьків.)

Пауза.   Діти розповідають вірші «Заповіт» і«Реве та стогне Дніпр широкий», «Зацвіла в долині».

Друга команда

1. Що ви знаєте про навчання Шевченка? Яким він був учнем?

(У 8 років пішов до школи. Брався до на­уки охоче. Найбільше любив писати. Це для нього було святом. Непосидючий. Години не посидить тихо. Мав

чудову пам 'ять. )

2.  Коли Шевченко почав мріяти про свою книж­ку? Про поетичну творчість? (Коли, прибираючи світ­лицю дяка, знайшов зшитий зошит, у якому дяк запи­сував псалми, щедрівки, пісні, вірші.)

3.  У якому селі минуло дитинство Т.Шевченка?

(У селі Кирилівці.)

4. Як народна пісня зв'язана з життям Шевченка?

 (Звенигородщина, зокрема й село Кирилівка, є співучим кутком України. Тарас Шевченко ще змалку чув народні пісні. Батько чумакував і часто співав; сестра Катря, працюючи на городі, співала легенду про брата й сестру. Настане вечір — усі вулиці в селі аж дзвенять від пісень. Тарас часто підспівував старшим, а коли було йому ро­ків 8—9, то з дівчатами співав, хай яку пісню почнуть. Дуже любив співати. У свою маленьку книжечку пере­писував зміст пісень, особливо про сирітську долю.)

5.  Яким був маленький Тарас за характером?

(Тонкослізний — що жалісне почує, зараз плаче. Упер­тий — як стане на своє, то, як тур. Розбіяка — люди називали його Кармелюком. Добрий.)

6. Чому так мало прожив Тарас?

 (Тому що 24роки він провів у кріпацькій неволі, 10 років був на засланні і в тюрмах.)

   Пауза. Звучать вірші «Зоре моя вечірняя», «Думи мої, думи».

Третя команда

1.  Хто звільнив Т.Шевченка з кріпацтва

 (У 1838 році, коли йому йшов двадцять п 'ятий рік, художники К.Брюллов, І.Сошенко, О.Венеціанов, поет В.Жуков­ський викупили Т.Шевченка з кріпацтва, бо побачили його талант. Художник К.Брюллов намалював портрет В.Жуковського, картину розіграли на аукціоні. За ці гро­ші був викуплений поет.)

2.  Що робив Тарас, коли довелося залишити школу?

 (Наймитував і носив воду школярам, пас ягнят.)

3.  Чому Шевченкові заборонили писати вірші й малювати?

(Закликав до боротьби.)

4.  Що взяв із собою поет у заслання в Орськ?

 (Гілочку верби. Великий Кобзар на засланні в Орській фортеці висадив саме вербову гілочку. Він доглядав її, оберігав від пекучого сонця. Вона нагадувала йому рідну Україну. На знак великої поваги до Тараса Шевченка казахський народ оберігає ту вербу досі).

5.  У скільки років викупили поета з кріпацтва?

 (У 24 роки.)

6.  Назвати вірші, до яких намальовані ці ілюстра­ції

 (демонстрування ілюстрацій).

        Підбиття підсумків гри. Нагородження дипломами за гру та найкраще декламування віршів Т. Шевченка

Заключне слово вчителя.

     - Історія життя Шевченка — то повість про те, якою сильною і непереможною може бути людина, що вирос­тає з народу, живе з ним, вірно служить йому і зв'язана з ним усіма думками й помислами своїми.

     Тарас Григорович Шевченко був добрим громадяни­ном своєї епохи. Усе своє життя, всю свою кров бійця краплю за краплею він віддав справі, заради якої жив. Вічний бунтівний вогонь Прометея пломенів у великому серці, і Кобзар щедро дарував його людям.

     Судилася йому Прометеєва доля — безсмертя. По­лум'яна душа Шевченка — то частка великої душі наро­ду. Мріючи про майбутнє, Шевченко невтомно працював в ім'я його наближення.                               .

      Не тихим словом вшанують його люди, а говорять як з живим, як з сучасником, беручи з нього приклад ви­тримки, мужності, незламності, великої любові до люди­ни й природи.                                                     ^:

      Його безсмертні поетичні і художні твори не тільки є цінною спадщиною для українського народу — вони увійшли золотим фондом у багату скарбницю світової літератури.