Текст і завдання до нього для оцінювання читання мовчки. 3 клас

Текст і завдання до нього для оцінювання читання мовчки

Іван Сенченко

ЛЬОНОК (352 слова)

Росла в саду дуже красива яблунька. Весною вона вкривалась рожевим цвітом, а влітку на її гілках нали­валися червонобокі яблука.

Але цієї весни яблунька ні листя, ні квітів не випус­тила. Стояла якась сумна, невесела, аж похилилася, бідолашна.

•     Ось я її поправлю, - сказала Катруся. - Нехай вона не хилиться, а стоїть рівненько-рівненько.

Дівчинка підійшла до яблуньки і почала вирівнюва­ти. Але деревце замість того, щоб стояти прямо, зовсім вилізло із землі. Катруся від несподіванки аж скрикнула. Тато і мама теж злякались, бо такого в них ще не трапля­лося. Оглянули вони деревце і побачили, що всі корені в нього погризені, сліди на них, як ото від мишачих зубів.

Але, як потім з’ясували, шкоди наробили не миші, а водяний щур, звірина така, схожа на пацюка. Тоді вони втрьох почали шукати нору того щура. Де тільки її не шукали, та так і не знайшли. Пожурилися за яблунькою, але що вдієш, жалем біді не зарадиш - це ж ясно. Довелося миритися з утратою.

Невдовзі після того Катруся з татом ішли садком і раптом побачили, як маленький кошлатий звірок шмигнув біля сарайчика і за одну мить зник під колод­ками, що лежали вздовж стіни.

•     Це ж, мабуть, отой щур сховався, - зашепотіла збуджено Катруся. - Татусю, давай спіймаємо його!

Він узяв під кущем винограду палицю і навшпиньки підійшов до колодок. Заглянув туди і бачить: сидить звірок, голову сховав, а спину свою кошлату назовні виставив.

«Ну, не будемо ловити ґав», - подумав тато, підняв догори палицю.

Замахнувся, а рука чомусь не опускається, ніби щось її стримує і підказує: не поспішай, краще роздивися, що воно таке!

Колодок під стіною було три. Скинув тато верхню - звірок поворухнувся, але не втік, тільки щільніше при­пав до землі. Тоді Катрусин тато почав відсувати другу колодку. І лиш відсунув трохи — звірок повернув голо­ву і так глянув на нього, що тато аж одхилився - такий несподіваний був той погляд. Очі у звірка, виявилось, зовсім голубі, великі і чисті-чисті.

Катруся теж побачила його очі, скам’яніла на мить, потім як закричить:

•    Та це ж кошеня!

І вона не помилилася. То справді було кошеня. Во­лохате, гарне - сибірської породи. Дощ, який ішов перед тим, намочив його, розкошлав, ото ж воно й зда­лося їм водяним щуром.

Зрозуміло, що кошеня вони забрали собі й назвали його Льонком - за чисті голубі очі.

І варіант

1. Твір «Льонок» - це:

А   казка

      Б  оповідання

 В  легенда

2. Якої пори року відбувалась описана подія?

А  навесні   Б   улітку     В  восени

3. Що трапилося з яблунькою?

А  яблунька засохла без води

Б  вода підмила її корені

      В  водяний щур обгриз корені яблуньки

4. Яким цвітом раніше цвіла яблунька?

А  білим

Б  рожевим

В  бузковим

5. Чим вразив тата звірок, який шмигнув

    під колодки?

А кошлатим виглядом

Б мокрим хутром

В несподіваним поглядом

6. З’єднай стрілочками персонажа та слова, які йому   належать.

•    Ну, не будемо ловити ґав. Катруся
•    Та це ж кошеня! Тато

7. Пронумеруй у квадратиках послідовність, у якій  відбувалися події у творі.

• Щур обгриз корені яблуньки.
• Катруся хотіла яблуньку вирівняти, а вона впала.
• Росла в саду дуже красива яблунька.
• Мимо Катрусі пробіг якийсь звірок і заховався між  колодками.
• Що вразило тата і Катрусю, коли звірок подивив­ся на них?
• Як виявилося, це було кошеня.

8. Запиши, які почуття переживали тато і Катруся тієї  миті, коли побачили очі звірка. 

________________________________________________

________________________________________________ ________________________________________________

________________________________________________

________________________________________________ 

________________________________________________

Самостійна письмова робота

(розуміння тексту, прочитаного мовчки)

уч ____     3-А  класу

 Прислуцького НВК

_______________________________

Іван Сенченко

ЛЬОНОК (352 слова)

Росла в саду дуже красива яблунька. Весною вона вкривалась рожевим цвітом, а влітку на її гілках нали­валися червонобокі яблука.

Але цієї весни яблунька ні листя, ні квітів не випус­тила. Стояла якась сумна, невесела, аж похилилася, бідолашна.

•     Ось я її поправлю, - сказала Катруся. - Нехай вона не хилиться, а стоїть рівненько-рівненько.

Дівчинка підійшла до яблуньки і почала вирівнюва­ти. Але деревце замість того, щоб стояти прямо, зовсім вилізло із землі. Катруся від несподіванки аж скрикнула. Тато і мама теж злякались, бо такого в них ще не трапля­лося. Оглянули вони деревце і побачили, що всі корені в нього погризені, сліди на них, як ото від мишачих зубів.

Але, як потім з’ясували, шкоди наробили не миші, а водяний щур, звірина така, схожа на пацюка. Тоді вони втрьох почали шукати нору того щура. Де тільки її не шукали, та так і не знайшли. Пожурилися за яблунькою, але що вдієш, жалем біді не зарадиш - це ж ясно. Довелося миритися з утратою.

Невдовзі після того Катруся з татом ішли садком і раптом побачили, як маленький кошлатий звірок шмигнув біля сарайчика і за одну мить зник під колод­ками, що лежали вздовж стіни.

•     Це ж, мабуть, отой щур сховався, - зашепотіла збуджено Катруся. - Татусю, давай спіймаємо його!

Він узяв під кущем винограду палицю і навшпиньки підійшов до колодок. Заглянув туди і бачить: сидить звірок, голову сховав, а спину свою кошлату назовні виставив.

«Ну, не будемо ловити ґав», - подумав тато, підняв догори палицю.

Замахнувся, а рука чомусь не опускається, ніби щось її стримує і підказує: не поспішай, краще роздивися, що воно таке!

Колодок під стіною було три. Скинув тато верхню - звірок поворухнувся, але не втік, тільки щільніше при­пав до землі. Тоді Катрусин тато почав відсувати другу колодку. І лиш відсунув трохи — звірок повернув голо­ву і так глянув на нього, що тато аж одхилився - такий несподіваний був той погляд. Очі у звірка, виявилось, зовсім голубі, великі і чисті-чисті.

Катруся теж побачила його очі, скам’яніла на мить, потім як закричить:

•    Та це ж кошеня!

І вона не помилилася. То справді було кошеня. Во­лохате, гарне - сибірської породи. Дощ, який ішов перед тим, намочив його, розкошлав, ото ж воно й зда­лося їм водяним щуром.

Зрозуміло, що кошеня вони забрали собі й назвали його Льонком - за чисті голубі очі.

ІІ варіант

1. Хто такий Льонок?

А   невідомий звірок

Б   кошеня

В   кіт

2. Чому кошеня назвали Льонком?

А   воно було біле

Б   воно було пухнасте

В   у нього були голубі, як квіти льо­ну, очі

3. Куди шмигнуло кошеня?

А   у сад

Б  у будинок

В  між колодки вздовж стіни у дворі

4. Чому кошеня спочатку здалося щуром?

А  воно сиділо біля хворої яблуньки

     Б  кошеня було мокре, кошлате, нагадувало водяного щура

В  кошеня бігало, боялося людей

5. Яку шкоду заподіяв водяний щур яблуньці?

А  пошкодив кору

Б обгриз корені

В відгриз гілочку

6. Упиши в подане речення слова з тексту. 

Стояла яблунька якась сумна, _______________ ,

___________________________________________

аж похилилася, _______________________________

_____________________________________________

_____________________________________________ .

7. Пронумеруй у квадратиках послідовність, у якій відбувалися події у творі.

• Деревце цвіло, яблуками частувало.
• Катрусина родина шукає того, хто пошкодив яблуньку.
• Цієї весни яблунька не цвіла.
• Кошеня забрали собі й назвали Льонком.
• Корені яблуньки обгриз щур.
• Мало не постраждало кошеня.
• У звірка такі чисті й голубі очі.

8. Опиши кошеня за змістом твору.

   ____________________________________________________

_____________________________________________________

_____________________________________________________

_____________________________________________________

_____________________________________________________

Самостійна письмова робота

(розуміння тексту, прочитаного мовчки)

уч ____     3-А  класу

 Прислуцького НВК

_______________________________