Усний переказ прочитаного твору 3 клас

Станьте першим, хто оцінить розробку

Щоб залишити свій відгук, необхідно зареєструватись.

Дякуємо! Ми будемо тримати Вас в курсі!
Перегляд файлу

Контрольна робота № 3

Усний переказ прочитаного тексту

Хитрий Хомка

Купила бабуся внукам хом’яка. Біленький, тепленький, з червоними очицями. Ротик – наче бантик. І такий уже спритний! Діти назвали його Хомкою.

Взялися хлоп’ята годувати Хомку. Гриз він сухарі, морквину, бурячок. Щоки в нього роздулися. З’їв усе і кудись зник. Так було кілька  разів.

Одного разу Юрко хотів узути свої гумові чобітки. А там чималий запас їжі. Замість нірки Хомка чобіток пристосував.

 

Все в лісі співає

Весною ми пішли до лісу. Зійшло сонце. Подихнув вітерець. Всі дерева заспівали. Кожне співало свою пісню. Берізка співала ніжну пісню.

Хотілося підбігти під білокору красуню і обійняти її. Дуб співав мужню пісню. Ми слухали її, і нам  хотілося бути сильними. Верба співала над ставком задумливу пісню. Вона нагадувала про  осінь.

Ось такі пісні ми почули в лісі.

 

Сиві волосинки

Два тижні маленька Олеся тяжко хворіла.  Від її постелі ні на мить не відходила мама.   Коли небезпека минула і Олесі стало легше, мама  лягла поруч з донькою й заснула.

Прокинулась мама, Олеся й запитує її:

  • Мамо, чому це в косах твоїх багато срібних волосинок?
  • Горе посріблило, - відповіла мама.
  • Матусю, - сказала Олеся, - яку ж тобі радість принести, щоб не стало цих срібних волосинок?

 

Кмітливий скляр

Звечора у ставку плавали качки. Прийшов Юрко вранці до ставка і бачить диво дивне. Весь ставок покритий тонким склом. А під склом вода грає. Питається Юрко в тата:

  •        Хто це покрив ставок? Засміявся тато й каже:
  •        Є такий умілий, кмітливий скляр. Прийшов і засклив ставок однією величезною склянкою. Живе той скляр далеко на півночі. А тепер до нас завітав.

 

Як бджілка знаходить квітку конвалії

Вилетіла з вулика бджілка. Літає над пасікою й  дослухається. Чує, десь далеко дзвенять голосні  дзвіночки. Летить бджілка на музику дзвіночків.  Прилітає до лісу. А то дзвонять квіти конвалії.  Кожна квітка - маленький срібний дзвіночок.

У середині – золотий молоточок. Б’є молоточок  по сріблу – лунає дзвін – аж до пасіки лине. Ото так конвалія кличе бджілку. Прилітає бджілка, збирає з квітки пилок та й каже:

- Дякую, квітко . ..

А квітка мовчить. Вона лише зніяковіло опускає  голівку.

 

Вогнегривий коник

Вирізав батько Юркові коника з дерева. Та такого гарячого, баского. Б'є копитами коник, ось- ось поскаче.

Поставив Юрко його на вікно й ліг спати. Коли це бачить:підняв коник голову, затремтіла вогняна грива. Зіскочив з вікна Вогнегривий і пострибав по долівці.

Прокинувся Юрко, а коник знов на вікні стоїть. Підійшов хлопчик. Коник уже заспокоївся, тільки ноги тремтять та вогняна грива ще тепла.

 

Де ночує водяна лілея

Є у ставу біла квітка — водяна лілея. Росте вона собі в воді. Радісно розкриває свої пелюсточки до сонця. Сідає на білу квітку метелик. Хоче переночувати, бо вже вечір наближається. Раптом квітка говорить:

  •       Лети, метелику, шукай собі інших квіток, бо я лягаю вночі спати під водою.
  • Чому? — дивується метелик.
  • Бо в мене там, під водою, м'яка постіль.

Склала біла лілея пелюсточки й тихо пішла спочивати під воду. А метелик полетів на берег.

 

Як котові соромно стало

  Вийшов кіт на поріг. Мружиться від  сонечка. Раптом  чує – горобці зацвірінькали. Принишк кіт, насторожився.  Тихенько почав робиратися до паркана.

  Підповз аж до паркана та як стрибне. Хотів горобця  схопити. А горобчик – пурх та й утік. Кіт перелетів через  паркан та в калюжу й упав. Вискочив мокрий, брудний.

  Іде кіт додому. Соромно йому. А горобці позліталися з  подвір’я, літають над невдахою й цвірінькають. То  вони сміються з кота.

 

Петрик, Собака й Кошеня

 Маленький хлопчик Петрик ішов стежкою в саду.

Бачить, біжить назустріч кудлатий собака. Петрик злякався, хотів тікати. Та раптом до його ніг притулилось маленьке кошеня. Воно втекло від собаки й просило Петрика:

-Захисти мене, хлопчику від цього страшного звіра.

Стоїть Петрик, дивиться на кошеня, а воно підняло голівку і жалібно нявчить. Петрикові стало шкода кошеняти. Він узяв його на руки і хоробро пішов собаці назустріч. Пес зупинився, злякано глянув на Петрика і сховався у кущах.

Це горобці плачуть від холоду

Зимового ранку пішла маленька Яринка до саду.Надворі був великий мороз. Ніде не видно пташок. Навіть горобців немає.

- Де ж горобці поховалися?- подумала Яринка.

Прийшла до хати, стала під стріхою. Почула, як там зацвірінчав горобець. А потім на землю впали крижані крапельки, мов маленьке намисто.

  • Що воно таке? — подумала Яринка.І здогадалася: це горобці плачуть від холоду, горобині сльози замерзають і падають додолу крижаним намистом. Бідні горобчики!
docx
Додано
20 грудня 2017
Переглядів
189
Оцінка розробки
Відгуки відсутні

Отримайте безкоштовний сертифікат про публікацію авторської розробки

Кожна публікація гарантує участь у конкурсі для вчителів

Додати розробку