Година спілкування: "Як не стати жертвою насилля"

Тема: Як не стати жертвою насилля.

Мета: Ознайомити учасників з видами насильства, та навчити їх йому протидіяти

Завдання:

• Ознайомити учасників з такими видами насильства як: психологічне, економічне та фізичне
• Навчити учасників протидіяти всім видам насильства, та зберігати спокій в екстримальних ситуаціях

Структура тренінгового заняття

№ п.п.	Назва вправи	Тривалість
Привітання	Настрій самопосуття і очікування від заняття	10 хв.
№1	Вправа «Іскра»	2-3 хв.
№2	«Правила тренінгу»	5 хв.
№3	Вправа «Ха!»	5 хв.
№4	Завдання «Визначення поняття насильства, та його видів»	30 хв.
№5	Вправа «Олівці»	10-15 хв.
№6	Міфи і реальність про сексуальне насильство над дітьми (див. додаток №3)	15-20 хв.
№7	Вправа «Аналіз ситуаційних монологів» (див. додаток №4)	25 хв.
№8	Вправа «Плутанина»	15 хв.
№9	Тест на закінчення: (див. додаток №2)	5 хв.
№10	Шелінг	10 хв.

 

Ресурси для  тренінгового заняття: картонна бумага для роздрукування правил тренінгу та пам’яток для батьків. Ватмани та маркери не менше 3. Листочки А4 50 для роздрукування монологів та тестів.

 

Вступне слово

Досить часто ми в новинах чуємо приголомшливі відомості «неблагополучних» відносин в сім’ї «розборів польотів» . В дітей все частіше виникають думки, що декому щастить із батьками більше ніж мені. Відомий педагог Макаренко писав що дитину потрібно карати але ні в якому разі не ображати, коли дитина живе від образи до образи - це звичайне психологічне насильство над дитиною, яке ще може зумовлюватись фізичним, тобто ляпасами побиттями, а коли ще й до цього додається сексуальне насильство над дитиною, то це тонка меже як лезо бритви по якій рухається дитина до самогубства. Це заняття допоможе вам зрозуміти тонкощі які допоможуть вам уникнути насилля та навчать вас не вчиняти насильство в неусвідомлений спосіб.

 

 

 

Привітання та знайомство

Завдання №1

Вправа «Іскра»

Ціль:  Налаштувати учасників тренінгу на роботу

Ресурси: непотрібні

Час: 2-3 хвилини

Хід гри

Учасники беруться за руки. Тренер починає стискати руку учасника, який знаходиться з права, натомість наступний учасник тисне руку наступного до тих пір, поки не дійде іскра до тренера.

 

Завдання №2

«Правила тренінгу»

Ціль: установлення атмосфери довіри та співпраці між учасниками тренінгу

Обладнання: великий аркуш паперу, маркери

Час: 5 хв.

Хід проведення

На початку тренер пропонує кілька правил, далі учасники тренінгу його доповнюють. Правила вписуються маркером на великий аркуш паперу та вивішуються на видному місці. Отже, кожний з учасників тренінгу буде (нижче подаємо приблизний перелік правил) (див. додаток №1):

• право висловлення;
• правило піднятої руки;
• конфіденційність (все що обговорюється не виходить за рамки групи);
• не давати оцінок;
• право стоп;
• пунктуальність.

 

Завдання №3

Вправа «Ха!»

Ціль: для покращення згуртованості налаштувати групу на роботу

Ресурси: непотрібні

Час: 5хвилини

Хід вправи:

В багатьох школах східних єдиноборств є таке правило – перед початком тренувань всі кричать бойовий клич. Ми не в школі східних єдиноборств, але я думаю, що дана вправа згуртує і налаштує нас на роботу. Тому прошу, встаньте будь – ласка в коло, так щоб вам було досить просторо, так щоб не заважати один одному. Ваше завдання – всім одночасно крикнути «ХА!» і викинути в перед руки з розкинутими пальцями. Руки викидаємо в сторону центру. І головне, все це потрібно робити одночасно всій групі з максимальною енергією. І так почали…

Зазвичай потрібно прокричати 5-6 разів. Потрібно постаратись зробити так, щоб крик добре звучав. І достатньо гучно. Можна допомагати рахунком «один, два, три…»

 

 

Завдання № 4

«Визначення поняття насильства, та його видів»

Ціль:

• проаналізувати сутність поняття «насильства» та з’ясувати його джерела;
• познайомити учасниками з поняттям насильства та його видами.

 

Ресурси: ватмани для кожної підгрупи, дошка (фліпчат), маркери.

Час: 30 хвилин

Хід завдання:

Поділити учасників на підгрупи. В залежності від кількості учасників заняття підгруп має бути не менше 3-х. Учасники діляться на підгрупи таким чином – тренер видирає 3 лідерів з групи, на свій вибір. На наступному етапі  пропонує кожному із них сформувати собі команду. Наприклад: «Ви, Володимир, – капітан корабля. Кого ви візьмете своїм помічником, інженером, механіком і т.д.?»

Кожній такій підгрупі дається завдання протягом 5 хвилин  написати власне розумінні поняттям «психологічне насильство», «економічне насильство» та «фізичне насильство» (якщо підгруп більше 3 можна додати поняття сексуальне насильство, просто поняття насильство або зробити більші підгрупи). Потім кожна підгрупа представляє свої наробки, а тренер збирає результати та кріпить на дошці (фліпчаті). Між учасниками створюється дискусія чи погоджуються вони з твердженнями чи ні.

Далі психолог (тренер) знайомить учасників з уже існуючими визначеннями поняття насильства (Презентація «Насильство та його види»).

Роздача матеріалу для кожного учасника заняття «Ознаки сексуального насильства у дітей». (див. додаток №4)

 

Завдання № 5

Вправа «Олівці»

Ціль: зняття інформаційного  навантаження.

Ресурси: кожен учасник повинен мати олівця чи ручку.

Час: 10-15 хвилин

Хід вправи

Суть вправи полягає в утримування олівців чи ручок, затиснувши їх між пальцями учасників які стоять один біля одного. Спочатку учасники виконують підготовче завдання: розбившись по парно, стоять на відстані один від одного 70-90 см. та намагаються втримати два олівця, притиснувши їхні кінцівки вказівними пальцями. Дається завдання якомога довше утримувати олівці виконуючи команди тренера: «Верх, вниз, крок вперед уверх, підстрибнути і т. д.».

Після підготовчого завдання група стає в коло (відстань між сусідами 50-60 см.), олівці притискаються між учасниками вказівними пальцями, група не відпускає олівці виконуючи синхронно завдання.

• Підняти руки до гори, опустити їх, повернутися в початкове положення.
• Витягнути руки вперед, відвести назад.
• Зробити крок вперед, два назад, крок вперед.
• Нахилитися вперед, назад, випростатися.
• Сісти, встати.

Можна продовжувати все залежить від креативності тренера.

 

Завдання №6

Міфи і реальність про сексуальне насильство над дітьми (див. додаток №3)

Ціль: поглибити  поняття про сексуальне насильство

Ресурси: Роздруковані міфічні твердження

Час: 15-20 хвилини

Хід вправи:

Підгрупам роздаються міфи про сексуальне насильство групи повинні визначити чи це міф чи реальність.

1. Міф. Діти брешуть про те, що над ними вчинили сексуальне насильство.

1. Реальність. Діти рідко брешуть про те, що над ними здійснюється насильство, хоча, щоб захистити насильника, вони можуть зменшувати природу і міру насильства. Розповідаючи про насильство над ними, діти ризикують бути покараними насильником і при цьому, безумовно, ускладнюють своє життя, тому, боячись накликати на себе також неприємності, діти зазвичай не брешуть.

2. Міф. Діти провокують до сексуальних відносин дорослого з дитиною.

2. Реальність. Діти, як і усі живі істоти, переживають сексуальні почуття, проте у них відсутні знання і досвід для того, щоб ініціювати сексуальну активність поза групою однолітків. Дорослі, маючи такі знання і досвід, усвідомлюють, що сексуальні дії з дитиною – це експлуатація дитини і нанесення їй шкоди.

3. Міф. Сексуальне насильство над дітьми найчастіше здійснюють чужі люди.

3. Реальність. Найчастіше (у 75-90% випадках) сексуальне насильство над дітьми здійснюють люди, яких діти добре знають і яким довіряють. У більш ніж 50% випадків доведеного насильства, воно здійснюється батьками, вітчимами або іншими близькими членами сім'ї.

4. Міф. Сексуальне насильство може статися тільки один раз.

4. Реальність. Найчастіше сексуальне насильство над дітьми - це тривалий процес, при якому експлуатуються близькі, довірливі стосунки, між дорослим і дитиною. Частим приводом до безпосередніх сексуальних дій передує тривалий період сексуального залицяння.

5. Міф. Сексуальне насильство починається в пубертатному віці.

5. Реальність. Сексуальне насильство може статися, коли дитина знаходиться ще в дитячому віці, і діти дошкільного віку вважаються групою високого ризику. Найчастіше піддаються насильству діти від 8 до 11 років.

6. Міф. Тільки статевий акт шкодить дитині.

6. Реальність. Будь-яка форма сексуального насильства травмує дитину. Шкода, нанесена сексуальним насильством, переважно емоційного характеру, виникає із зрадженням довіри і втрати дитинства. Діти, що піддалися насильству, переживають глибокі почуття ізоляції, сорому, відсутності власної значимості і тривоги. Якщо не працювати з цими симптомами ефективно, вони залишаються і в дорослому житті.

7. Міф. Сексуальне насильство здійснюють тільки над дівчатками.

7. Реальність. Статистика випадків сексуального насильства показує, що дівчатка частіше, ніж хлопчики, піддаються насильству, проте значне число хлопчиків також є жертвами насильства. Найчастіше вони піддаються сексуальному насильству поза сім'єю, людьми, що здійснювали насильство не один раз.

8. Міф. Діти погоджуються на сексуальні стосунки.

8. Реальність. Іноді діти можуть погоджуватися на участь в сексуальних діях, тому, що у них відсутні можливість, досвід і знання для вчинення опору або тому, що вони бояться наслідків. А також  діти, позбавлені прихильності, залучаються до сексуальних дій частіше, ніж інші.

9. Міф. Діти отримують задоволення від сексуального насильства над ними; інакше вони б розповіли про нього або знайшли б спосіб його припинити.

9. Реальність. Спочатку дітям можуть подобатися прихильність або увага, які їм приділяються. Якщо насильство триває довгий час, вони можуть зробити спроби зупинити його. Але найчастіше діти бояться того, що їм не повірять або їх покарають за те, що вони розповіли. Якими б не були обставини, дітей не можна винити за те сексуальне насильство, яке над ними здійснювали.

10. Міф. Тільки чоловіки здійснюють сексуальне насильство над дітьми.

10. Реальність. Статистичні дані про здійснення жінками сексуального насильства невисокі, але, проте, і жінки його здійснюють, і будь-який виявлений випадок здійснення жінкою подібних дій повинен розглядатися точно так, якби це був чоловік.

 

Завдання № 7

Вправа «Аналіз ситуаційних монологів» (див. додаток №4)

Ціль: ознайомлення з рефлексією людей які пережили насилля

Ресурси: роздруковані ситуаційні монологи, ватман на кожну пігрупу, маркери.

Час: 25хвилини

1.Монолог Анастасії:

Вони б'ють мене часто, сильно, іноді я навіть не розумію за що. Мене звуть ++, мені 13 років, у мене є маленький брат – Михайлик, йому всього півтора роки, і я не хочу, щоб він жив так, як доводиться жити мені. Коли я приходжу з школи, я сиджу з Михайликом, і якщо вони чують гучний плач або сміх, вони приходять і б'ють мене по обличчю, навіть не соромлячись брата. Я намагаюся догодити їм, десь промовчати, десь пропустити повз вуха, а натомість отримую удари по обличчю, по тілу, іноді першим, що потрапить їм під руку. Я більше не могла жити з ними.

У той дощовий день я пішла на дах нашого будинку. Стоячи на краю, відчувала, як холодні краплі били мене по обличчю, не так боляче як батьки, але все таки і у цей момент у мене було лише одне бажання – розбитися вщент об асфальт і не бачити більше нікого, хоча у мене нікого і немає: в школі зі мною не спілкуються, напевно, бояться моїх батьків, і я їх розумію. Зробивши крок назустріч смерті, я почула звук – хтось увійшов на дах, це була компанія хлопців, напевно, старше мене. Вони заговорили зі мною, і я розповіла їм усе, тому що більше нікому. З того самого дня ми проводимо час разом. Вони показали мені відмінний спосіб розслабитися – увіткнула шприц у вену і усе, більше ні що тебе не хвилює так я живу десь півроку, і сліди в суглобі лівої руки не зникають, а батьки продовжують наді мною знущатися, але мені немає до них діла, мені немає діла ні до чого. окрім наркотиків. Але я не хочу так жити. Допоможіть мені, будь ласка!

2.Монолог Влади:

Діти – жорстокі. І величезну долю жорстокості я випробувала на собі. Мене звуть Ірина, мені 14 років. Усе почалося з буденної ситуації: я перейшла в нову школу. 1 вересня хвилюючись, але все таки з радістю пішла в новий клас. Але зустрілася з глухою стіною нерозуміння. Мене чомусь усі відразу ж не злюбили. Не знаю, що послужило цьому, але факт залишається фактом. Я стала ізгоєм. Щодня я випробовувала кепкування, уїдливі висловлювання, образи з боку нових однокласників. Мене ніхто не хотів слухати, з моїм думка не рахувалися. А дівчатка демонстративно підкреслювали свою ненависть до мене шляхом постійних причіпок до чого-небудь. Одного разу до мене підійшла однокласниця і під дружне хихикання своїх подруг заявила мені: "Ти розпускаєш про мене чутки! Та хто ти взагалі така?! Звідки взялася? Я розберуся з тобою"! На моє здивоване "Ти про що"? мені у відповідь призначили зустріч після школи. Я відмовилася. Але біля виходу з школи мене все одно мене чекали не описуватиму, що там сталося, але додому я прийшла з саднами, забиттями і подряпинами. Батькам сказала, що впала зі сходів. Я ніколи не мала звички скаржитися, усе хотіла вирішити сама. Але вже декілька місяців ситуація не змінюється. Ні, мене більше не групами по 10 чоловік, але щоденні образи – це просто нестерпно. Підкажіть, що мені робити?

Обговорення:

• В першому монолозі дитина скаржиться на батьків щоб ви порадили батькам такої дитини? Написати неменше 10 порад на ватмані кожній групі
• В другому монолозі проблема відбувалася з дитиною в школі як щоб ваша дитина прийшла до вас з такою проблемою щоб ви порадили своїй дитині? Написати неменше 10 порад.

 

Завдання № 8

Вправа «Плутанина»

Ціль:

• Розвинути довірливе ставлення учасників тренінгу один до одного;
• «Розворушитись» після роботи;
• Створити приємну атмосферу в групі.

Ресурси: непотрібні

Час: 15 хвили.

Хід вправи:

Учасники стають в коло ближче один до одного, утворюючи більш тісне коло і простягають руки до середини кола. По команді тренера учасники беруться за руки так, щоб у руці кожного учасника була чиясь рука. Прохання - не братись за руки з учасниками, які стоять у вас з права та ліва. Коли всі руки з’єднані попарно, тренер пропонує учасникам «розплутатись», не рознімаючи рук. Часто виникає ідея неможливості вирішення завдання. Тоді тренер пояснює, що задача розв’язувана. Вправа може завершитись одним із варіантів:

1. Учасники групи стають в одному колі (хтось обличчям в коло, хтось спиною);
2. Учасники утворюють два чи більше кола;
3. Учасники утворюють кола, що з’єднані одне з одним.

Завершення.

Обговорення вправи:

• Що допомогло справитися з завданням?
• Щоб зробили б інакше, щоб швидше справитися із завданням?

Чи виникали ідеї щодо вирішення завдання? Якщо так, то які?

 

Завдання № 9

Тест на закінчення: (див. додаток №2)

МІФИ ПРО ЗГВАЛТУВАННЯ
Запитання	Відповідь
1. Згвалтування – цей злочин, викликаний сексуальними мотивами воно рідко призводить до серйозних фізичних травм	правда/брехня
2. Певна поведінка деяких жінок, їх манера одягатися провокують згвалтування	правда/брехня
3.  Жінкам таємно подобається, коли їх ґвалтують	правда/брехня
4. Більшість згвалтування здійснюються  незнайомцями	правда/брехня
5. Гвалтівники – це: "особи кавказької національності", з низьким соціальним статусом,  загалом, "злочинці"	правда/брехня
6. Згвалтувати чоловіка неможливо	правда/брехня
7. Чоловік не може згвалтувати свою дружину	правда/брехня
8. Якщо жертва не чинила опору, то він/а не був/ла насправді згвалтований/а	правда/брехня
9. Існує "правильна" поведінка в ситуації згвалтування	правда/брехня
10. Сексуальна наруга – це рідкісні відхилення і зачіпають небагато людей. Врешті-решт, серед моїх знайомих ніхто не був згвалтований	правда/брехня

 

Завдання № 10 Шелінг обговорення тренінгового заняття

• Настрій, самопочуття та чи справдились очікування?
• Що сподобалось а що ні?

 

Додатки

Додаток «1

Правила

 

1.Право висловлення.

Рідко можна зустріти людину який переживає радість, коли його перебивають. Світ позбувся багатьох геніальних ідей, перерваних в зародку. Щоб це не сталося на нашому тренінгу, давайте домовимося, що будь-яка людина має право бути вислуханим до кінця. І тільки після того, як він висловить свою думку, можна починати дебати і дискусії.

 

 

2.Правило піднятої руки

Це правило являється продовженням попереднього. Воно переслідує дві мети:

Перша щоб не перебивали того, хто говорить, друга щоб не пропали розумні думки, що прийшли в голову в процесі роботи. «Осяяний» учасник піднімає руку, і, коли з'являється можливість, ведучий дає йому слово.

 

 

 

3.Конфіденційність.

Це правило захищає будь-якого учасника і ведучого від пліток. Уся особиста інформація, повідомлена про себе або іншу людину в групі, є закритою. Адже розповідали її тільки групі, а не усьому місту або селищу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4.«Не давати оцінок«.

Це важливе правило ми часто порушуємо в житті. Вважаємо себе в праві засуджувати і оцінювати чужі вчинки, слова, звички («Ти – дурень» «Це ідіотська думка» Тільки такі, як ти, можуть так робити«). Тут ми не оцінюємо інших людей, їх думку, зовнішність, а приймаємо їх такими, які вони є.

 

 

5.Право ведучого.

Я, як ведучий, можу перервати вправу або іншу діяльність групи, якщо це заважає груповому процесу. Я також стежитиму за дотримання групою правил.

 

 

 

 

 

 

6.Пунктуальність.

Нас в групі зовсім небагато, і відсутність навіть одного відчутно позначиться на процесі. Тому я пропоную нагороджувати тих, що запізнилися учасників почесною роллю читця, співака або танцюриста з відповідними функціональними обов'язками«.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток № 2

МІФИ ПРО ЗГВАЛТУВАННЯ
Запитання	Відповідь
1. Згвалтування – цей злочин, викликаний сексуальними мотивами воно рідко призводить до серйозних фізичних травм	правда/брехня
2. Певна поведінка деяких жінок, їх манера одягатися провокують згвалтування	правда/брехня
3.  Жінкам таємно подобається, коли їх ґвалтують	правда/брехня
4. Більшість згвалтування здійснюються  незнайомцями	правда/брехня
5. Гвалтівники – це: "особи кавказької національності", з низьким соціальним статусом,  загалом, "злочинці"	правда/брехня
6. Згвалтувати чоловіка неможливо	правда/брехня
7. Чоловік не може згвалтувати свою дружину	правда/брехня
8. Якщо жертва не чинила опору, то він/а не був/ла насправді згвалтований/а	правда/брехня
9. Існує "правильна" поведінка в ситуації згвалтування	правда/брехня
10. Сексуальна наруга – це рідкісні відхилення і зачіпають небагато людей. Врешті-решт, серед моїх знайомих ніхто не був згвалтований	правда/брехня

 

МІФИ ПРО ЗГВАЛТУВАННЯ
Запитання	Відповідь
1. Згвалтування – цей злочин, викликаний сексуальними мотивами воно рідко призводить до серйозних фізичних травм	правда/брехня
2. Певна поведінка деяких жінок, їх манера одягатися провокують згвалтування	правда/брехня
3.  Жінкам таємно подобається, коли їх ґвалтують	правда/брехня
4. Більшість згвалтування здійснюються  незнайомцями	правда/брехня
5. Гвалтівники – це: "особи кавказької національності", з низьким соціальним статусом,  загалом, "злочинці"	правда/брехня
6. Згвалтувати чоловіка неможливо	правда/брехня
7. Чоловік не може згвалтувати свою дружину	правда/брехня
8. Якщо жертва не чинила опору, то він/а не був/ла насправді згвалтований/а	правда/брехня
9. Існує "правильна" поведінка в ситуації згвалтування	правда/брехня
10. Сексуальна наруга – це рідкісні відхилення і зачіпають небагато людей. Врешті-решт, серед моїх знайомих ніхто не був згвалтований	правда/брехня

Додаток №3

 

1. Діти брешуть про те, що над ними вчинили сексуальне насильство.
2. Діти провокують до сексуальних відносин дорослого з дитиною.
3. Сексуальне насильство над дітьми найчастіше здійснюють чужі люди.
4. Сексуальне насильство може статися тільки один раз.
5. Сексуальне насильство починається в пубертатному віці.
6. Тільки статевий акт шкодить дитині.
7. Сексуальне насильство здійснюють тільки над дівчатками.
8. Діти погоджуються на сексуальні стосунки.
9. Діти отримують задоволення від сексуального насильства над ними; інакше вони б розповіли про нього або знайшли б спосіб його припинити.
10.  Тільки чоловіки здійснюють сексуальне насильство над дітьми.

 

Додаток №4

Ознаки сексуального насильства у дітей

 

Сексуальне насильство частенько поєднується з фізичним і психічним насильством, погрозами для життя і тому чинить психотравмуючу дію і призводить до виникнення у потерпілих гострих реакцій на стрес, посттравматичного стресового розладу. Особливо важко переживають діти, і вони розвиваються далі з певними особовими, емоційними і поведінковими особливостями, що негативно впливають на їх подальше життя. СН дуже складно розпізнати, немає характерних рис. Необхідно враховувати, що ознаки СН можуть зустрічатися  при інших станах або психічних розладах. Тому при оцінці кожного конкретного випадку слід розглядати увесь комплекс симптомів, психологічних особливостей, соціальних умов і обставин, пов'язаних з насильством над дитиною.

• дитина виявляє дивні, невластиві вікові сексуальні знання або дії, що проявляється в їх поведінці, в іграх з іншими дітьми або з іграшками.
• навіть маленькі, такі, що не досягли шкільного віку діти, постраждалі від сексуального насильства, згодом самі можуть стати ініціаторами розпусних дій і втягувати в них велике число учасників
• дитина може скаржитися на свербіж, запалення, біль в області геніталій;
• фізичні погіршення здоров'я, що повторюються, без видимих підстав: часті болі в животі, постійний біль в горлі, блювота, відмова від їжі або постійне жування чого-небудь, уникнення дзеркал, підвищена чутливість до дотиків
• вагітність, захворювання, що передаються статевим шляхом;
• дитина приховує свій секрет (сексуальні стосунки з дорослими або з однолітком) із-за безпорадності і звикання, а також загрози з боку кривдника. Секретні, особливі стосунки між дитиною і яким-небудь дорослим; необґрунтовані подарунки, що отримуються дитиною від дорослого.
• стерті особистісні межі «Я – це не Я», «Я інша – брудна, зіпсована, погана», «Я – це не моє тіло»
• зменшення міри довіри до інших людей,
• посттравматичні реакції: страхи (боязнь конкретної людини або групи людей, боязнь повертатися додому або, навпаки, залишатися удома наодинці, страх перед уявними об'єктами, нічні кошмари, тривога, депресія, втрата, чутливості, судоми, нездатність до турботи (емпатії), безсоння, лякливість,
• низький рівень самооцінки, невпевненість, відчуття малоцінності, яка сприяє збереженню і закріпленню психологічних порушень, пов'язаних з насильством. Особу з низькою самооцінкою переживає відчуття провини, сорому, для неї характерні постійна переконаність у власній неповноцінності, в тому, що "ти гірший за усіх", внаслідок цього дитині важко добитися поваги оточення, успіху, спілкування його з однолітками ускладнене, виникає відмова від спілкування і ізоляція
• висока значущість теплих емоційних зв'язків, щирих взаємин,
• тиха мова, порушення мови, труднощі концентрації уваги
• відчуття провини, самозвинувачення, «Якби ти поводився добре, цього б не сталося», «Мама попереджала, означає я сама винна»
• труднощі в самостійному ухваленні рішень, пасивна позиція
• розлади емоційної регуляції, включаючи  депресію, часта зміна настроїв і інші, а також зниження здатності оцінювати міру ризику, що призводить до самознищувальної поведінки, (зловживання алкоголем, токсичними препаратами), нерозбірливість в знайомствах, безладні статеві зв'язки, самоушкодження, спроби самогубства (можуть виражатися не прямо, а в схильності до  нещасних випадків), прогули в школі, втечі з будинку.
• виражені зміни в поведінці, що утрудняють спілкування (агресивне, уперте, деструктивне), а так само, навпаки, пасивне, підрядне, надмірно поступливе.
• повернення до дитячої інфантильності (енурез, смоктання пальця, безпідставний плач, спалахи необґрунтованого роздратування) або, навпаки, псевдодоросла поведінка.
• важливим показником служать спроби дитини розповісти про сексуальне насильство в завуальованій формі (малюнки, реалістичні казки, натяки - «Я знаю одну дівчинку, вона.».).
•  носіння закритої або сексуалізованого одягу.
• У сфері мислення: – загальмованість, – проблеми з пам'яттю, – заміщення реальності фантазіями, – бажання змінити ім'я, – звернення до себе в третій особі, – створення уявного друга.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток №4

1.Монолог Анастасії:

Вони б'ють мене часто, сильно, іноді я навіть не розумію за що. Мене звуть ++, мені 13 років, у мене є маленький брат - Михайлик, йому всього півтора роки, і я не хочу, щоб він жив так, як доводиться жити мені. Коли я приходжу з школи, я сиджу з Михайликом, і якщо вони чують гучний плач або сміх, вони приходять і б'ють мене по обличчю, навіть не соромлячись брата. Я намагаюся догодити їм, десь промовчати, десь пропустити повз вуха, а натомість отримую удари по обличчю, по тілу, іноді першим, що потрапить їм під руку. Я більше не могла жити з ними.

У той дощовий день я пішла на дах нашого будинку. Стоячи на краю, відчувала, як холодні краплі били мене по обличчю, не так боляче як батьки, але все таки і у цей момент у мене було лише одне бажання - розбитися вщент об асфальт і не бачити більше нікого, хоча у мене нікого і немає: в школі зі мною не спілкуються, напевно, бояться моїх батьків, і я їх розумію. Зробивши крок назустріч смерті, я почула звук - хтось увійшов на дах, це була компанія хлопців, напевно, старше мене. Вони заговорили зі мною, і я розповіла їм усе, тому що більше нікому. З того самого дня ми проводимо час разом. Вони показали мені відмінний спосіб розслабитися – увіткнула шприц у вену і усе, більше ні що тебе не хвилює так я живу десь півроку, і сліди в суглобі  лівої руки не зникають, а батьки продовжують наді мною знущатися, але мені немає до них діла, мені немає діла ні до чого. окрім наркотиків. Але я не хочу так жити. Допоможіть мені, будь ласка!

 

2.Монолог Влади :

Діти – жорстокі. І величезну долю жорстокості я випробувала на собі. Мене звуть Ірина, мені 14 років. Усе почалося з буденної ситуації: я перейшла в нову школу. 1 вересня хвилюючись, але все таки з радістю пішла в новий клас. Але зустрілася з глухою стіною нерозуміння. Мене чомусь усі відразу ж не злюбили. Не знаю, що послужило цьому, але факт залишається фактом. Я стала ізгоєм. Щодня я випробовувала кепкування, уїдливі висловлювання, образи з боку нових однокласників. Мене ніхто не хотів слухати, з моїм думка не рахувалися. А дівчатка демонстративно підкреслювали свою ненависть до мене шляхом постійних причіпок до чого-небудь. Одного разу до мене підійшла однокласниця і під дружне хихикання своїх подруг заявила мені: "Ти розпускаєш про мене чутки! Та хто ти взагалі така?! Звідки взялася? Я розберуся з тобою"! На моє здивоване "Ти про що"? мені у відповідь призначили зустріч після школи. Я відмовилася. Але біля виходу з школи мене все одно мене чекали не описуватиму, що там сталося, але додому я прийшла з саднами, забиттями і подряпинами. Батькам сказала, що впала зі сходів. Я ніколи не мала звички скаржитися, усе хотіла вирішити сама. Але вже декілька місяців ситуація не змінюється. Ні, мене більше не групами по 10 чоловік, але щоденні образи – це просто нестерпно. Підкажіть, що мені робити?