Година спілкування з батьками на тему: "Інтернет-адикція, як форма залежної поведінки сучасного підлітка"

Година спілкування з батьками на тему:

«Інтернет-адикція, як форма

залежної поведінки сучасного підлітка»

Великий потік нової інформації, застосування комп’ютерних технологій, а саме розповсюдження комп’ютерних ігор здійснили вплив на розвиток особистості сучасної дитини. На сьогоднішній день збільшилась кількість дітей і підлітків, які вміють працювати з комп’ютерними програмами, в тому числі грати в комп’ютерні ігри. Якщо в середині 90-х років в числі улюблених занять підлітки називали слухання музики і перегляд телепередач, то в останні роки захоплення комп’ютером витіснило їх. Приблизно 70% сучасних дітей, відповідаючи на питання про свої інтереси і захоплення, згадують комп’ютер нарівні з заняттями спортом, прогулянками й спілкуванням з друзями.

Разом з комп’ютеризацією з’явилися також негативні наслідки цього процесу, який впливає на соціально-психологічне здоров’я дітей і підлітків. Найпоширенішим з них є таке явище як «комп’ютерна залежність». У західній науковій літературі цей феномен одержав назву Internet Addiction Disorder (IAD) – «Інтернет-адиктивний розлад». Що таке комп’ютерна залежність? Це нав’язливе бажання включити комп’ютер і нездатність його виключити. Термін «комп’ютерна залежність» з’явився в 1990 році. Психологи класифікують цю шкідливу звичку як різновид емоційної «наркоманії», яка викликана технічними засобами. Головний зміст комп’ютерної залежності складається з того, що комп’ютер починає керувати людиною. З часом для залежного підлітка стає важливий не результат гри, а процес, в якому втрачається контроль над часом.

Першими ознаками Інтернет-адиктивного розладу є:

• постійне очікування моменту, коли можна сісти за комп’ютер;
• пристрасть до пошуку інформації в мережі Інтернет;
• за грою на комп’ютері забуваються домашні справи, службові обов’язки, навчання, зустрічі та домовленості;
• поганий настрій, роздратування і депресія в тому випадку, коли відсутня можливість сісти за комп’ютер;
• нав’язливе бажання грати в ігри по мережі, перевіряти свій комп’ютерний ящик для листів, захоплення чатами, форумами й соціальними мережами;
• надмірне захоплення інтернетсерфінгом, тобто переходами з сайта на сайт;

• просиджування біля комп’ютера у нічний час;
• приймання їжі не відриваючись від комп’ютерної гри;
• уявлення і асоціювання себе з героями комп’ютерних ігор;
• відсутність інших захоплень крім комп’ютерних ігор;
• дання переваги комп’ютерним іграм, ніж спілкуванню;
• загальний час, проведений за грою перевищує час виконування домашніх завдань, прогулянки, спілкування з батьками і однолітками,
• дитина не уявляє чим себе зайняти, коли комп’ютер зламався;
• конфлікти з батьками і їх шантажування у відповідь на заборону проводити  час за комп’ютером.

Підлітковий вік – це період формування цінностей, розширення соціальних контактів,  самовираження  а  залежна дитина обмежує своє коло спілкування комп’ютером. Інтернет-адикція небезпечна, наносить шкоду особистості. У людини, яка за власним бажанням прикута до комп’ютера, починаються проблеми з реальністю. Порушується соціальна адаптація, стає важко знаходити спільну мову і спільні теми з іншими людьми. Відбувається негативний вплив на навчальну, соціальну, робочу, сімейну, фінансову сфери діяльності. До психічних проблем додаються фізіологічні: головні болі, зміни тиску, біль в очах, ломота в кістках. Багатогодинне находження перед монітором може викликати порушення зору, зниження імунітету, втомленість, безсоння. Крім того, довге перебування в сидячому положенні впливає на хребет, викликає біль у попереку й проблеми з поставою.

У підлітків, що мають комп’ютерну залежность спостерігається відсутність життєвого досвіду, інфантилізм у вирішенні життєвих питань, труднощі в соціальній адаптації, бідність емоційної сфери, соматичні порушення (зниження гостроти зору, підвищена втомленість, порушення осанки тощо) звуження кола інтересів, прагнення до створення особистого світу, втеча від реальності. Замість вирішення виникаючих труднощів дитина поринає у комп’ютерну гру. Там у грі, їй добре: вона сильна, смілива, озброєна, успішна … Але час, який проведений за грою не робить її сильнішою і успішнішою в реальному житті, тому повертаючись із віртуального світу в реальний, вона відчуває дискомфорт, слабкість і беззахисність. І тому,  їй неодмінно хочеться повернутися туди, де вона – переможець. «Помилки», які підліток не може виправити в житті з такою ж легкістю, як у грі, викликають у нього різні легкі психічні відхилення в емоційному плані – від агресії до депресії, від повного протиставлення себе світу до замкненості в собі.

Головною причиною виникнення Інтернет-адиктивного розладу  у дітей психологи вважають недостатнє спілкування і взаєморозуміння з батьками, однолітками і значущими людьми. Більш схильні до комп’ютерної залежності діти, чиї батьки працюють за кордоном, часто від’їжджають у відрядження, а також діти успішних бізнесменів. Тобто цю схильність мають діти, батьки яких через надмірну трудову зайнятість не можуть приділити їм достатньої уваги, а часто намагаються якось матеріально компенсувати свою відсутність. Але як відомо, спілкування з батьками для дитини не можуть замінити ні дорогі іграшки, ні речі, які купують їм батьки в знак дефіциту уваги. Таким чином, комп’ютер спочатку компенсує спілкування з батьками, а потім вони стають «незначущими» в житті підлітка.

За результатами спостережень виявлено, що у більшості випадків, залежними стають підлітки з неадекватною самооцінкою (заниженою або завищеною). У більшості випадків, таким дітям важко спілкуватися з однолітками, коло яких не завжди сприймає дитину такою, якою вона є. В один момент дитині набридає доказувати одноліткам, яка вона є насправді, вона поринає у віртуальний комп’ютерний світ, де вона отримує можливість реалізуватися зі всіма своїми недоліками, комплексами і амбіціями.

Також, Інтернет-адикція  підлітка обумовлена схильністю до інших видів залежностей батьків дитини (алкогольної, наркотичної, тютюнової, залежності від азартних ігор), що може передаватися на генному рівні. Відомі випадки, коли захоплення комп’ютерними іграми приводили до порушення закону: крадіжок грошей, озброєних нападів на людей, намагаючись бути схожими на улюблених комп’ютерних героїв тощо. Що ж може вберігати дитину від формування комп’ютерної залежності? Відповіддю на це питання є можливість отримувати в реальному житті те, що їй може дати віртуальний світ і тоді дитина буде захищена від комп’ютерної та інший видів залежностей.

Для профілактики Інтернет-залежності у дітей, батьки можуть керуватися психолого-педагогічними рекомендаціями:

• привчайте дитину відноситися до комп’ютера як до технічного пристрою, за допомогою якого можливо отримати знання і навички, а не до засобу отримання емоцій;
• розробляйте з дитиною правила роботи за комп’ютером: 20 хвилин комп’ютерної гри, 30 хвилин заняття іншими видами діяльності;
• не використовуйте комп’ютер як засіб для заохочення дитини;
• не дозволяйте дитині їсти і пити біля комп’ютера;
• не дозволяйте дитині грати в комп’ютерні ігри перед сном;
• під час хвороби і вимушеного перебування вдома, комп’ютер не повинен стати компенсацією;
• допомагайте дитині долати негативні емоції, які завжди присутні в житті кожної людини (розчарування, сум, образу, агресію тощо), і які можуть підштовхнути дитину отримати полегшення за комп’ютерною грою.

Безпека дітей в Internet. Поради батькам

1. Разом з дітьми розробіть правила користування Інтернетом. Особливо домовтеся з ними про прийнятний час роботи в Інтернеті і сайти, до яких вони збираються заходити.
2. Знайдіть час для відвідування сайтів разом з дітьми та заохочуйте їх ділитися з вами знаннями, отриманими в Інтернеті.
3. Якщо діти спілкуються в чатах, використовують програми миттєвого обміну повідомленнями, грають або займаються чимось іншим, що вимагає реєстраційного імені, допоможіть дитині його вибрати і переконайтеся, що воно не містить ніякої особистої інформації.
4. Наполягайте на тому, щоб діти ніколи не видавали своєї адреси, номера телефону або іншої особистої інформації. Наприклад, місце навчання або улюблені місця для прогулянки.
5. Навчайте дітей не розміщувати свої чи сімейні фотографії.
6. Поясніть, що давати свої паролі не можна нікому, крім батьків, навіть найближчим друзям.
7. Поясніть, що не потрібно відповідати на невиховані й грубі листи. Якщо отримали такі листи, то потрібно сповістити про це батьків чи педагогів.
8. Скажіть дітям, що їм не слід зустрічатися з людьми, яких вони знають тільки з Інтернету. Поясніть, що ці люди можуть виявитися зовсім не тими, за кого себе видають. Якщо ж це необхідно, то спочатку треба спитати дозволу батьків. Зустріч призначають у громадському місці та й у присутності батьків.
9. Скажіть дітям, що не все, що вони читають або бачать в Інтернеті, - правда. Привчіть їх запитувати вас, якщо вони не впевнені.
10.  Навчіть дітей поважати інших в Інтернеті. Переконайтеся, що вони знають про те, що правила етикету діють скрізь – навіть у віртуальному світі.

11.  Поясніть, наскільки небезпечно для комп’ютера переходити на   посилання, адреси яких вам невідомі.
12.  Контролюйте діяльність дітей в Інтернеті за допомогою сучасних програм. Вони допоможуть відфільтрувати шкідливий вміст, з'ясувати, які сайти відвідує дитина і що вона на них робить.