Гомеостаз і регуляція функцій організму. Нервова регуляція. Гуморальна регуляція. Гормони.

Урок № 59

Гомеостаз і регуляція функцій організму. Нервова регуляція. Гуморальна регуляція. Гормони.

2. Перевірка домашнього завдання й актуалізація опорних знань учнів

2.1.Гра «Сніжний ком»

  Учитель пише на дошці вивчений на минулому уроці термін або поняття, а учні називають по одному слову, що його стосується. Повторювати слова не можна. Слова записують проти терміна, а потім один з учнів узагальнюють їх.

Наприклад: сон, сновидіння, швидкохвильовий сон тощо.

4.Засвоєння нового матеріалу

1.Гомеостаз і регуляція функцій організму.

Розповідь вчителя:

Усе життя людини проходить у безперервному зв’язку із зовнішнім середовищем,тому здоров’я людини не можна розглядати як щось незалежне, автономне. Воно єрезультатом дії природних, антропогенних та соціальних факторів і віддзеркалює динамічнурівновагу між організмом і середовищем його існування. Будь-якому організмові потрібні певні умови існування, до яких у нього виробляється пристосування в процесі розвитку. Середовищем існування для клітин організму є внутрішнє середовище (кров, лімфа, тканинна рідина). Склад і властивості внутрішнього середовища підтримуються на відносно постійному рівні, що створює умови для життєдіяльності всього організму.

Запитання учням:

• Пригадайте, що таке гомеостаз?

Очікувана відповідь учнів:

Гомеостаз – це сталість хімічного складу і фізико-хімічних властивостей внутрішнього середовища організму.

Розповідь вчителя:

Термін «гомеостаз» був запропонований в 1929 році американським фізіологом У. Кенноном, який вважав, що фізіологічні механізми, що підтримують постійність внутрішнього середовища в організмі, настільки складні і різноманітні, що їх бажано об'єднати під загальною назвою гомеостазу.

Технологія «Мікрофон»

• Які показники в організмі підтримуються на сталому рівні?

Складання опорного конспекту:

В організмі людини на сталому рівні підтримується:

— температура тіла;

— тиск крові;

— осмотичний тиск;

— кислотно-лужна рівновага.

• Чим забезпечується сталість внутрішнього середовища?

Складання опорного конспекту:

Сталість внутрішнього середовища забезпечується:

— безперервною роботою органів дихання;

— кровообігом;

— травленням;

— виділенням;

— підтримується за допомогою нервово-гуморальної регуляції.

Розповідь вчителя:

Однією з найважливіших систем підтримки гомеостазу є серцево-судинна система.

Запитання учням:

• Пригадайте функції кровоносної системи.

Очікувана відповідь учнів:

Функція кровоносної системи  полягає в підтримці заданого об'єму крові і розподілі її по судинах та  у зміні кровопостачання відповідно до зміни потреб тканин у кисні при різних навантаженнях.

• До яких наслідків може призвести недостатнє постачання киснем тканин?

Очікувана відповідь учнів:

Недостатнє постачання тканин киснем може бути причиною кисневого голодування і загибелі клітин.

Розповідь вчителя:

Крім того, кров бере участь у підтримці кислотно-лужної рівноваги і в гуморальній регуляції функцій органів і систем, переносячи гормони та інші біологічно активні речовини від ендокринних залоз до органів.

Система дихання також виконує важливі гомеостатичні функції.

• Яке значеня має дихальна система у підтримці гомеостазу?

Очікувана відповідь учнів:

Система дихання виконує важливі гомеостатичні функції. вентиляцію, легеневий кровообіг, дифузію газів через альвеолярно-капілярну мембрану, транспорт газів кров'ю і тканинне дихання.

Пояснення вчителя:

Забезпечення газообміну між організмом і навколишнім середовищем повинно відповідати швидкості обмінних процесів і пов'язаної з нею швидкості споживання клітинами кисню. Тому робота дихальної системи повинна бути спрямована на підтримку постійного рівня кисню і вуглекислоти в умовах, що змінюються.

Самостійна робота з підручником

Завдання для опрацювання:

• Яке значення має сечовидільна  система у підтримці гомеостазу?

Обговорення відповіді учнів

2.Нервова регуляція.

Бесіда:

• Пригадайте, які функції виконує нервова система?

Очікувана відповідь учнів:

Функції нервової системи:

1) об'єднує організм в одне ціле;

2) регулює роботу органів і систем;

3) підтримує сталість внутрішнього середовища організму;

4) здійснює зв'язок організму із зовнішнім середовищем і забезпечує адаптацію в мінливих умовах;

5) визначає психічну діяльність індивіда.

• За допомогою чого здійснюється нервова регуляція?

Очікувана відповідь учнів:

Нервова регуляція здійснюється за допомогою нервових імпульсів.

• Що лежить в основі нервової регуляції? (В основі нервової регуляції лежить принцип рефлексу).
• Що є структурно-функціональною основою рефлексу? (Структурно-функціональною основою рефлексу є рефлекторна дуга-послідовно з’єднаний ланцюжок нервових клітин, що забезпечує здійснення відповіді на подразнення).

3.Гуморальна регуляція. Гормони.

Запитання учням:

• Пригадайте, що таке гуморальна регуляція?

Гуморальна регуляція - церегуляціяфізіологічних процесів в організмі людини, що відбувається за участю гуморальних чинників, які переносяться кров'ю, лімфою та тканинною рідиною.  Гуморальну регуляцію забезпечують залози внутрішньої секреції (ендокринні залози)

• Які речовини відносяться до гуморальних чинників?
• Що таке гормони? (Гормони  –  це специфічні високоактивні хімічні сполуки, що секретуються ендокринними залозами. Надходячи в кровотік, гормони  дістаються органа-мішені, де виявляють свою регуляторну дію).

Складання опорного конспекту:

Ознаки ендокринних залоз:

• Не мають вивідних проток.
• Свій секрет виводять безпосередньо в кровоносне русло.
• Мають рясне кровопостачання, частіше декілька пар артерій.
• Мають тривалий час до виявлення дії та швидкий розпад гормонів.
• Не мають точного направлення дії.

До залоз внутрішньої секреції відносять: гіпофіз, епіфіз, щитоподібну, прищитоподібні, вилочкову (тимус), надниркові залози

Проектування зображення на екран:

Ендокринні залози людини: 1 - епіфіз, 2 - гіпофіз, 3 - щитоподібна залоза, 4 - тимус, 5 – надниркові залози, 6 - підшлункова залоза, 7 - яєчники, 8 - яєчка

Деякі залози називаються змішаними. У них виробляються не тільки гормони, а й продукти зовнішньої секреції. Це підшлункова та статеві залози.

• Пригадайте, які залози належать до залоз зовнішньої секреції? (печінка, слинні, потові, сальні залози)

Проектування опорної схеми на екран:

Ро

Складання опорної схеми:

Складання опорної схеми:

Повідомлення учня:

                                                 Історія відкриття гормонів

Велике значення для розвитку терапії мало відкриття гормонів.  Вперше глибоко вивчав залози внутрішньої секреції Броун-Секар, який у 1889 р. в Паризькому біологічному товаристві зробив доповідь на підставі досліду, проведеного на собі, про дію водних витяжок з яєчок собак і морських свинок. Ці спостереження в той час зустріли з недовір'ям. У 1902 р. англійські фізіологи В. Бейліс (1860-1924) і Е. Старлінг (1866-1927) відкрили в слизовій оболонці дванадцятипалої кишки секретин, що стимулює виділення жовчі і панкреатичного соку. Старлінг ввів у науку термін «гормон» (від «юрцасо» - спонукати). У 1914 p. Е. Кендаль виділив тироксин - гормон щитовидної залози. В першій половині XX ст. було відкрито гормони гіпофіза, яєчників, прищитовидних залоз, надниркових залоз, жовтого тіла та ін. Видатною подією для терапії було відкриття в 1921 р. канадським ученим Ф. Бантінгом (1891-1941) гормону підшлункової залози - інсуліну, який широко застосовується у лікуванні цукрового діабету, шизофренії. В основу методу виділення інсуліну було покладено теоретичні й експериментальні висновки здійсненої ще в 1901 р. роботи російського вченого Л. В. Соболева (1870-1919).

5.Узагальнення і закріплення знань

5.1.Вправа «Своя шпаргалка».

Учні повинні створити власний опорний конспект з набутих знань щодо нової теми, який вони зможуть використати під час відповіді на наступних уроках

5.3. Вправа «Третій зайвий».

Визначте «зайвий» термін з переліку та вкажіть за якими ознаками був зроблений вибір.

• Гіпофіз,   статеві залози, щитоподібна залоза (зайві – статеві залози, тому, що вони відносяться до залоз змішаної секреції, а гіпофіз і щитоподібна - внутрішньої)
• Статеві залози, підшлункова залоза, надниркові залози (зайві – надниркові залози, тому що вони відносяться до залоз внутрішньої секреції, а статеві і підшлункова - змішаної)
•  Слинні залози, потові залози, паращитоподібні залози (зайві  - пара щитоподібні залози, тому що вони відносяться до залоз внутрішньої секреції, а слинні і потові – зовнішньої)