Залози внутрішньої секреції.

Урок № 61

Залози внутрішньої секреції.

2. Перевірка домашнього завдання й актуалізація опорних знань учнів

2.1. Вправа «Так, ні»

1.Маса гіпофізу 0,5 г

2.Окситоцин діє на непосмуговані мязи судин

3.Зелені водорості – джерело Йоду

4.Епіфіз синтезує мелатонін

5.За гіпофункції гормону росту в дитячому віці розвивається гігантизм

6.Тироксин підвищує збудливість нервової системи

7.Ендемічний зоб – порушення функцій щитоподібної залози

8.Гіпофіз регулює діяльність підшлункової залози

9.Трийодтиронін відноситься до йодовмісних гормонів

10.Середня частка гіпофіза виділяє вазопресин і окситоцин

Вірна відповідь:

4.Засвоєння нового матеріалу

1. Особливості будови і функції паращитоподібних та вилочкової залоз

Розповідь вчителя:

У повістіДмитра Васильовича Григоровича «Гутаперчевий хлопчик» один з головних героїв був надзвичайно гнучкий.  Він міг приймати різні неприродні стани - «закручувати» руки і ноги. Через це його назвали гутаперчевим (гутаперча – пластична органічна речовина).

Проблемне питання:

• Як ви вважаєте, які причини такої гнучкості тіла?

Очікувані відповіді учнів: Порушення обміну кальцію.

Розповідь вчителя: паращитоподібні залози виробляють лише один гормон – паратгормон, який є антагоністом кальцитоніну.

Пригадайте:

• Яка залоза виробляє кальцитонін?
• Яка його функція? (регулює вміст кальцію в крові і сприяє його збереженню в кістках)

 Якщо кальцитонін щитоподібної залози знижує рівень Кальцію у плазмі крові, то паратгормон підвищує його. При порушенні діяльності паращитоподібної залози (гіперфункція) цей елемент «вимивається» з кісток, які в результаті стають неміцними, потім крихкими, ламкими. На ранніх же стадіях захворювання істотно зростає рухливість суглобів, що дає можливість хворим «закручувати» ноги і руки. Саме це і міг робити «Гутаперчевий хлопчик», забезпечуючи таким чином успіх своїх виступів.

Запитання до учнів:

• Як ви гадаєте, де знаходиться  паращитоподібна залоза?

Очікувана відповідь учнів:  поблизу щитоподібної

Вчитель пропонує учням звернутись до підручника і перевірити свої припущення.

Проекція зображення на екран:

Паращитоподібні залози (2 пари) розташовані на поверхні щитоподібної  залози або занурені в неї. Розміри їх в середньому в довжину 6 мм, завширшки 4 мм і в товщину 2 мм. При гіпофункції відбувається затримка розвитку зубів. Видалення паращитоподібних  залоз призводить до появи судом. Це відбувається в наслідок зниження концентрації кальцію у крові, в той же час відбувається збільшення фосфору.

Розповідь вчителя:

Вилочкова залоза розміщена  в грудній порожнині між грудиною і трахеєю, майже над серцем, тому інколи можна зустріти й таку назву як загрудинна залоза.  Складається із двох часток, які зрослися і розміщені так, що нагадують вилку. Інша назва вилочкової залози – тимус, перші відомості про яку відносяться до середніх століть, коли натуралісти почали наполегливо досліджувати будову людського організму. Їй дали назву «тимус» завдяки подібності її форми з листям напівчагарникової ароматичної рослини чебрецю – тимьяну.

Проектування зображення на екран:

 Ця залоза не повністю досліджена вченими.

 Постає питання: чому відносно дрібний за розміром гіпофіз виділяє багато гормонів і він добре досліджений вченими, а велика за розмірами вилочкова залоза виділяє незначну кількість важливих речовин та ще й не повністю досліджена вченими.

Повідомлення учня:

                                                        Дослідження вилочкової залози

        Майже півстоліття назад тимус належав до загадкових органів з невідомими функціями. Розмірів також довго не могли встановити. Під час розтинів померлих людей ця залоза була маленькою і зморшкуватою. Але після численних досліджень здорових людей було з’ясовано, що вона з віком зменшується, а зморщується внаслідок захворювань. У новонароджених дітей маса тимусу складає близько 12 г. З ростом дитини вона значно збільшується і максимальної ваги – 35-40 г досягає під час статевого дозрівання. Після 16 років починається процес інволюції, її тканина починає замінюватися на жирову, внаслідок чого у 25 років маса знижується до 25 г. У старості її маса до 10 грамів, але повністю ніколи не зникає. Атрофії піддаються головним чином латеральні ділянки залози і частково нижні, так що залоза у дорослого приймає більш видовжену форму.

          У зв’язку з тим, що максимальний ріст залози приходиться на період інтенсивного росту людини, довгий час вважали, що вона виробляє гормон росту. Потім вчені притримувались такої точки зору, що вона починає розвиватися після статевого дозрівання, виявляючи деякий вплив на розвиток статевих залоз. Дослідження проводили на лабораторних мишах, у яких видаляли вилочкову залозу. Що ж виявлялося? Тварини страждали не від росту чи статевого дозрівання, а в них не розвивалась лімфатична система. Тварини мали розлади травлення, запалення шкіри, заражались інфекціями і в кінці кінців гинули.

    Пізніше вченими було з’ясовано, що видалення тимусу призводило до зникнення з крові лімфоцитів – клітин, які відіграють захисні функції. Тому організми були зовсім беззахисними перед різноманітною інфекцією. Після таких відкриттів було зроблено висновок, що вилочкова залоза впливає в першу чергу не на ріст, не на статеве дозрівання, а саме на імунітет. Вчені-фізіологи назвали її «диригентом клітинної системи імунітету».

    У вилочковій залозі відбувається підготовка Т-лімфоцитів до своєї функції. Утворюються Т-лімфоцити із стовбурових клітин кісткового мозку. Вони постійно поступають в потік крові, розносяться по всьому тілу, і у вилочкову залозу також. Т-лімфоцити, потрапляючи в тимус недозрілими та нездатними до захисту організму, пройшовши через нього, перетворюються на справжніх бійців армії імунітету, які вміють розпізнавати «ворогів» організму і давати їм відсіч, тобто виробляти специфічні антитіла. Крім Т-лімфоцитів наявні ще В-лімфоцити, які в тимусі підготовку не проходять.

2. Особливості будови і функції надниркових залоз

Розповідь вчителя:

У 1719 році Французька академія наук оголосила конкурс робіт на тему «Для чого служать надниркові залози?». Праць було представлено багато. Було в них чимало припущень, здогадок та тверджень... Але, на жаль, нагорода, обіцяна за кращий, трактат не дісталася нікому: ці органи вагою всього лише 5-6 грамів і завдовжки 45 міліметрів виявилися загадкою для учених того часу.Не можна сказати, що і сьогодні фахівці знають про надниркові залози абсолютно все. Проте їм відомо немало і перш за все те, що це залози внутрішньої секреції і що вони продукують гормони.З гормонів надниркових першим був відкритий адреналін. Це відбулося в 1901 році.

Проектування зображення на екран:

Робота в групах

Завдання:

1 група – Особливості будови надниркових залоз

2 група – Гормони кіркового шару надниркової залози, їх вплив на життєдіяльність організму

3 група – Гормони мозкового шару надниркової залози, їх вплив на життєдіяльність організму

4 група – Порушення функцій надниркових залоз

Результати роботи учнів у групах:

1 група – Особливості будови надниркових залоз

Надниркові залози – це парні залози внутрішньої секреції, які знаходяться в черевній порожнині поблизу верхнього полюса нирок. Маса надниркової залози близько 4 г; з віком значного збільшення надниркової залози не спостерігається. Розміри: вертикальний - 30-60 мм, поперечний - близько 30 мм, передньозадній - 4-6 мм. Зовнішнє забарвлення жовтувате або коричневе. Надниркова залоза складається з двох шарів: кіркового, жовтуватого кольору, і мозкового, м'якшого і темнішого бурого забарвлення. По своєму розвитку, структурі і функції ці два шари різко відрізняються один від одного.

2 група – Гормони кіркового шару надниркової залози, їх вплив на життєдіяльність організму

    Кора надниркових залоз виробляє декілька гормонів. В їх числі є альдостерон, регулюючий обмін Na+, К+, а також секрецію канальцями нирки Н+. Інші гормони кори надниркових залоз — кортикостерон і кортизон — впливають на вуглеводний і білковий обмін. Вони мають також протизапальну дію, у зв'язку з чим їх синтетичні похідні широко застосовуються в медицині. Розвиток і функцію кори надниркових залоз регулює адренокортикотропний гормон гіпофіза.

3 група – Гормони мозкового шару надниркової залози, їх вплив на життєдіяльність організму

Мозкова речовина утворює гормони адреналін і норадреналін. Вони підвищують артеріальний тиск, учащають ритм серцевих скорочень, збільшують вміст глюкози в крові, зменшують кількість глікогену в печінці і прискорюють згортання крові. Секреція адреналіну посилюється при напруженій м'язовій або розумовій роботі, емоційній напрузі.

4 група – Порушення функцій надниркових залоз

Аддісонова хвороба (бронзова хвороба) — описана Т. Аддісоном (1855) захворювання, що виникає в зв'язку з порушенням функцій надниркових залоз, яке найчастіше є наслідком їх туберкульозного ураження. Аддісонова хвороба спостерігається порівняно рідко, переважно у віці 30—50 років. Розвивається поступово, супроводиться м'язовою слабістю, розладами травлення, схудненням, бронзовим забарвленням шкіри й слизових оболонок.

Заповнення таблиці (продовження з минулого уроку)

5.Узагальнення і закріплення знань

«Мозковий штурм»

• Чому при фізичних навантаженнях збільшується кількість адреналіна і підвищується частота пульсу і дихальних рухів?
• За найменшої загрози зневоднювання цей гормон припиняє виділення сечі, змушуючи нирки повернути рідину тканинам, що потерпають від зневоднення. Який це гормон і де виробляється? До яких наслідків призводить нестача цього гормону?