Готуємось до ЗНО. Цитати, перифрази

Цитати про українських письменників і їхні твори ЗНО 2019

Іван Вишенський «Наближається до кращих взірців барокового стилю».  Д. Чижевський

Іван Котляревський «Вважають зачинателем нової української літератури», «Наталка Полтавка започаткувала нову українську драматургію, написану живою розмовною мовою, побудовану на засадах народності»

Григорій Квітка-Основ’яненко  Т.Шевченко вважав Г. Квітку-Основ’яненка  «батьком нової української прози».

Тарас Шевченко  «Він був сином мужика і став володарем в царстві духа. Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культурі».  І. Франко «Любити Шевченка – любити Україну, любити Україну – любити Шевченка».  В.Вересаєв «Утни батьку, щоб нехотя на весь світ почули, що діялось в Україні» — слова Т.Шевченка до Основ’яненка. «Кавказ – це огниста інвектива проти темного царства, становища загальнолюдського».  І.Франко «Не вмирає душа наша, не вмирає воля».  Т.Шевченко «Кавказ»

Пантелеймон Куліш  «Один із довершеніших історичних творів в українській літературі». «Куліш – перворядна зірка в нашому письменстві, великий знавець української мові, а притім добрий знавець язиків і літератур європейських народів».  І. Франко

Марко Вовчок  «Основоположниця дитячої української прози»

Іван Нечуй-Левицький  «Колосальне всеобіймаюче око всієї Правобережної України». І.Франко «Арена людських пристрастей». Євген Гуцало про «Кайдашеву сім’ю» «Жодна література світу не має такого правдивого, дотепного, людяного, сонячного, хоч дещо і захмареного тугою за кращим життям твору про селянство».  М.Рильський про першу соціально-побутову повість.

Панас Мирний  «Будинок с багатьма прибудовами і надбудовами зробленими неодночасно…». О.Білецький про композицію «Хіба ревуть воли…» «Корифей української прози» Іван Франко «Написав другий заповіт українському народові».  Ю.Шевельов про «Гімн»

Ольга Кобилянська  «Гірська львиця» «Велика українська письменниця, бо час нічого не заподіяв її творам, а тільки утвердив їх в нашому народі».         В. Земляк «Пишна троянда в саду української літератури».  М. Старицький

Михайло Коцюбинський  «Його проза — це синтез народності і гуманізму, воістину загальнолюдського масштабу інтереси, глибинність естетичного змісту, рівне мислення, вивершеність образів, найяскравіші грані майстерності, завдяки чому твори Коцюбинського – це і духовний образ, і суть буття народу, його жива історія, великі гуманістичні уроки, мрія про будучину».   П. Кононенко «Сонцепоклонник».  «Іван та Марічка – українські Ромео ї Джульєта»

Василь Стефаник «Бетховен українського села»

Павло Тичина  «Шукання й шукання, праця і вимогливість, і, нарешті, вміння з безконечного плину образів відібрати найсвіжіший, наймісткіший, наймузикальніший».  О. Гончар

Володимир Сосюра  «Глибинно-бентежний березень та замріяно прозорий вересень» М. Стельмах

Микола Хвильовий  «Основоположник української прози ХХст.»

Остап Вишня  «Король українського тиражу» «Остап Вишня – справжній мисливець і при тому поет полювання».  М. Рильський «Хай живуть зайці!» — життєве кредо

Андрій Малишко  «Солов’яне серце України»

Іван Драч  «Сонячний поет»

Василь Стус  «Поезія Василя Стуса – наскрізь людська і людяна, вона повна піднесень і падінь, одчаїв і спалахів радості, прокльонів і прощень, криків болю й скреготів зціплених зубів, зіщулень у собі і розкривань безмежності світу».  Ю. Шевельов «Цільність і всеохопність… патріотизму».  М. Коцюбинська

Є. Маланюк  «Імператор залізних строф»