Урок "Щастя білого кольору (за новелою Олеся Гончара «За мить щастя»)"

Автор:  Корчукова М.Ю., викладач української мови й літератури

НАЗВА РОБОТИ :

«ТЕХНОЛОГІЯ ТВОРЧОЇ МАЙСТЕРНІ

ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ 

 НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ»

 

МЕТОДИЧНА ТЕМА : ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ЧЕРЕЗ ВИКОРИСТАННЯ ТЕХНОЛОГІЇ ТВОРЧОЇ МАЙСТЕРНІ

 

Коротка анотація : дана методична розробка вміщує досвід викладача  по проведенню уроку  української літератури із використанням технології творчої майстерні. Головним завданням даного уроку є розвиток в учнів комунікативної компетенції та усвідомлення понять щастя, кохання,  сенсу життя.

План методичної розробки

1. Мета методичної розробки
2. Розгорнутий план уроку
3. Методика проведення уроку із використанням технології творчої майстерні
4. Додатки та доповнення до розгорнутого плану уроку
5. Рекомендації щодо подальшого використання даної методичної розробки
6. Перелік використаної літератури.

 

1. Мета методичної розробки

Пошук нетрадиційних, нестандартних форм уроків, оптимальних методів і прийомів навчання, технологій, звичайно, пов'язаний із бажанням зробити урок цікавим, небуденним. Обов’язкова умова при цьому – це цікавість та бажання учнів вивчати матеріал. Це розуміє кожен викладач. 

Ключовим завданням сучасної освіти є розвиток різних груп компетентностей  учнів. На уроках української літератури основну увагу я приділяю розвитку комунікативної компетентності. І саме для успішної реалізації формування комунікативних навичок учнів у своїй практиці я використовую технологію  французьких майстерень.

Технологія творчої майстерні розроблена французькими педагогами. Сутність її полягає в наступному:

1.               Особистість з новим менталітетом – це особистість «самостійна, соціально відповідальна  і конструктивно озброєна», здатна позитивно впливати на своє життя та навколишній світ.
2.               Всі обдаровані. Кожна дитина має здібності практично до будь-якого виду людської праці: до оволодіння гуманітарними та природничо-математичними знаннями, малюванням, музикою тощо. Головне – це правильно підібрати методи  для процесу освіти.
3.               Інтенсивні методи навчання й розвитку особистості.

Творча майстерня відрізняється від традиційного уроку тим, що при такій організації навчальної діяльності учень не отримує готових знань, він їх добуває, будує сам. Навчання у творчій майстерні ґрунтується на принципах:

•                 Рівність всіх учасників навчального процесу, включаючи майстра (викладача);
•                 Здатність усіх до творчості;
•                 Створення особистісної мотивації;
•                 Відсутність оцінки, суперництва;
•                 Чергування індивідуальної та колективної роботи;
•                 Важливість не тільки результату творчого пошуку, але й самого процесу, коли реалізуються закони проблемного навчання;
•                 Комунікативні навички важливі для будь-якої творчої майстерні й не залежать від навчального предмету;
•                 Вибір методів та прийомів організації навчальної діяльності.

Отже, творча майстерня – це технологія, яка потребує від викладача відчуття партнерських відносин з учнями, відсутності оцінок й пріоритету процесу над результатом. Дана технологія направлена на «занурення» учасників майстерні у процес пошуку, пізнання й самопізнання.

У творчій майстерні викладач-майстер не передає свої знання та вміння, але створює алгоритм дій, які будують творчий процес, та беруть участь у ньому всі. У роботі майстерні важливий сам процес, який залучає до самостійної пошукової діяльності, радості від творчості.  Кожне заняття унікальне, так як його неможливо запрограмувати  по хвилинам, адже ніколи не відомо, як розгорнуться події, до яких висновків прийдуть учні, а викладач будучи активним учасником навчального процесу, повинен вчасно направити роботу в потрібне русло, водночас намагаючись не виділятися своїми знаннями.

На даному уроці сприймання художнього твору Олеся Гончара «За мить щастя» за мету я поставила розвивати в учнів комунікативну компетентність, тому використала такі методи, як кластер, презентації творчих груп, робота творчими  групами, бесіда, інсайт, теоретичний мінімум, інсценізація, які змушують кожного бути активним  учасником процесу навчання, дискутувати, відповідати на питання, полемізувати, тобто не бути байдужим до теми уроку. Головне, що повинні зрозуміти учні на уроці, що життя швидкоплинне й потрібно навчитися цінувати кожну мить, бо життя – це щастя. 

 

2. Розгорнутий план уроку

Фах :      кухар,кондитер 

Група :  СК-93  

Тема :   Щастя білого кольору (за новелою Олеся Гончара «За мить щастя»)

Тип уроку : сприймання художнього твору

Вид уроку : творча майстерня

Методи і прийоми : кластер, презентації творчих груп, робота творчими

                      групами, бесіда, інсайт, теоретичний мінімум, інсценізація 

Мета уроку :

  Навчальна : вчити учнів аналізувати епічний твір, характеризувати образи головних героїв, закріпити основні ознаки жанру новели, з’ясувати філософський підтекст твору;

Розвиваюча : розвивати креативність учнів, соціальну та комунікативну компетенції;

      Виховна : виховувати бажання бути щасливим, при цьому усвідомивши філософську сутність щастя людини, його відносність і короткочасність.

Очікувані результати:

Учні повинні знати:

1. Зміст новели О.Гончара «За мить щастя»
2. Філософську сутність щастя людини, його відносність і короткочасність

Учні повинні уміти:

1. Аналізувати епічний твір
2. Визначати новелістичний жанр
3. Характеризувати образи, визначати провідну ідею, прооблеми

Випереджальні завдання учням:

1. Прочитати новелу Олеся Гончара «За мить щастя»
2. Групі теоретиків: підготувати історичний коментар щодо історії створення новели Олеся Гончара «За мить щастя», повторити теорію літератури про жанр новели.
3. Групі істориків: підготувати історичний коментар щодо історичних подій в Україні повоєнного періоду.
4. Групі акторів: підготувати інсценівку про розуміння щастя головними героями новели – Сашком Діденком та мадяркою Лорі.
5. Групі практиків: підготувати презентацію «Якого кольору щастя?»

Обладнання : комп’ютер, мультимедійний екран, презентації, новела Олеся

                         Гончара «За мить щастя», уривки із фільму «Любов перемагає

                         все»

Міжпредметні зв’язки : географія, історія України, філософія, художня

                         культура,  всесвітня історія

 

Хід уроку

1. Індукція.                                                                                                З хв.

• Слово викладача;                                                                     0,5 хв.
• Метод кластера;                                                                    0,5 хв.
• Теоретичний мінімум;                                                             1 хв.
• Презентація групи акторів                                                     1 хв.

2. Самоконструкція.                                                                               З хв.

•   Слово викладача;                                                                       1 хв.                             
•   Теоретичний мінімум;                                                             1 хв.
•   Презентація групи істориків.                                                 1 хв.

3. Соціоконструкція.                                                                             15 хв.

•   Бесіда з елементами міркування. Робота з текстом новели.

4. Соціалізація.                                                                                      10 хв.

•   Робота творчими групами. Визначення теми, ідеї, проблем твору.      

5. Розрив                                                                                                  2 хв.

• інсайт (осяяння).
• Перегляд фінального епізоду фільма «Любов перемагає все»

6. Афішування.                                                                                      10 хв.

• Презентація групи практиків                                                5 хв.
• Інсценізація групи акторів                                                     5 хв.

7. Рефлексія.                                                                                            2 хв.

 

 

 

 

3. Методика проведення уроку із використанням технології творчої майстерні

1. ІНДУКЦІЯ.

Методичний коментар. Індукція – прийом, який вводить учнів у проблемну ситуацію та викликає особистісне ставлення до предмету обговорення, позитивний емоційний настрій. Вимоги до етапу індукції: Активізувати особистий досвід учнів; Оригінальність, неочікуваність, емоційна привабливість; Запропонований вибір варіантів вирішення завдання.

 

Викладач.  Що ж таке щастя й чи зв´язане воно з любов´ю? Чи було воно споконвічно, а, можливо,  це вигадка людства? Важко сказати, коли вперше людина сказала "Я щасливий", і що він мав на увазі, вимовляючи ці слова. Щастя - це позитивні почуття й емоції, пережиті їм у даний момент життя. Воно не може бути матеріальним, речовинним, воно завжди всередині людини, завжди з нею! Воно ніколи не перебуває на відстані від нього або десь у часі. Це рух душі людини до прекрасного, щирого, не зваженого на вагах розуму. І якщо хтось із людей не розуміє цього, він так і залишить цей світ, не зрозумівши, що був щасливий. Щастя це не гора з´їдених делікатесів, це не пересиченість славою й тріумфом, не можливість володіння палацами із прислугою й гаражами розкішних автомобілів й яхтами й це не секс із найпрекраснішими жінками світу. Навіть коли в людини є все, що можна представити, вона неодмінно попадає в розгубленість від питання "що побажати ще?"

• Метод кластера

Методичний коментар. Метод кластера(гронування)- виділення змістових одиниць та графічне їх оформлення у вигляді грони, графічний прийом систематизації матеріалу. Система кластерів охоплює більшу кількість інформації, ніж ми отримуємо при звичайній роботі.

 

Тож зараз спробуємо відповісти на питання: з чим асоціюється у вас щастя?

 

 

 

 

Кожен із вас відповів, що щастя й кохання невіддільні. Та справді, серед усіх чудес світу найбільше чудо — це кохання. Якби запитали людину, чи згодна вона прожити життя, не пізнавши цього почуття, я думаю, бажаючих би не було. І навіть якби запропонували вибрати щось одне серед таких цінностей, як гроші, влада, слава й кохання, то переважна більшість вибрала б останнє.

• Теоретичний мінімум

Так що ж таке кохання, щастя, життя? Над цими питаннями людство міркує скільки існує. Тлумачний словник подає такі пояснення:

Кохання — почуття глибокої сердечної прихильності до особи іншої статі.

Щастя — стан цілковитого задоволення життям, відчуття глибокого вдоволення та безмежної радості.

Життя — стан живого організму в стадії розвитку, зросту.

Звичайно, ці визначення не в змозі передати сили потрясіння, захвату, захоплення, екстазу, що викликають ці поняття-почуття в душі людини. Звернімо увагу, що саме поняття «життя» включає в себе «щастя», а «щастя» — «любов». Я живу, коли щасливий, я щасливий, коли люблю!»

 

Викладач. Тема уроку «Щастя білого кольору» . І ми спробуємо визначити, якого кольору щастя,  на основі новели Олеся Гончара «За мить щастя». Завданням нашого уроку є з’ясувати, чи справді любов зробила щасливими героїв твору «За мить щастя»?

Скажіть, з яким кольором у вас асоціюється щастя?

 А наприкінці уроку спробуємо відповісти на питання, чому тема уроку «Щастя білого кольору».

• Презентація групи акторів

- Якого кольору щастя?

Можливо побачити вдасться?

- Це ж колір веселого літа,

І ніжно-духмяного жита,

Яскравого неба в блакиті,

І квітів, росою, що вмиті.

І посмішок щирих дитячих,

Коханих очей ще юначих.

Це колір зими і сніжинки,

І Нового Року,  ялинки.

А ще колір сонця, що сходить,

І пісні, що жайвір заводить.

Духмяного хліба скоринки,

Води із джерельця краплинки.

Це колір хвилі морської,

Весни, і краси неземної.

Пісень, що пташки нам співали,

Мелодій, що нам дарували.

Це ж колір заходу сонця,

І пахощів квітів з віконця,

Що літо нам щедре малює.

Калини, що погляд чарує,

І яблук солодких рум’яних,

І квітів у полі духм’яних.

Це колір пахучої м’яти,

Стрімкої ріки у Карпатах.

І руки це лагідні мами… 

 - А щастя…,  яке воно саме?

Скажи, де заховане є?

І чи віднайде ще мене?

- Воно ж у погляді очей коханих,

В ласках рук таких жаданих.

В ніжно-пристрасних цілунках,

Щедрих долі подарунках.

І в словах: «Привіт, кохана!»,

В пестощах солодких зрання.

В казці, де лише ми двоє,

Й в відчутті тепла й любові…,

В світі, де живе кохання…,

Знає ж кожен, без вагання…

- А щастя як…, воно вернеться?

- Звісно..., сонце лиш всміхнеться!!!

Світ нам радість подарує,

І коханням зачарує

Й щастя буде через край,

Постарайся і… спіймай!

Лана Майська

 

2. САМОКОНСТРУКЦІЯ. 

Методичний коментар. Самоконструкція – індивідуальне завдання для визначення учасником своїх реальних можливостей у рамках поставленої проблеми.

Викладач. Новела «За мить щастя» писалась, коли в літературу прийшло більше трагічної правди про війну. На той час О. Гончарем був написаний роман «Людина і зброя» про трагедію студентського батальйону, бійцем якого був і сам автор; у його уяві окреслювався роман «Циклон» про страшну табірну одіссею радянських полонених. Через те не дивно, що новела «За мить щастя» сповнена болю, суперечностей, побудована на багатьох опозиціях.

У роки війни особливого значення надавалося такому поняттю, як життя. Щастям було  вижити, а також застати живими своїх рідних і близьких.

 Війна – це завжди смерть і насильство, небезпека і ризик, страхіття і жах.

  На щастя, ми з вами знаємо про війну лише з підручників історії, сторінок художніх творів, кінофільмів (художніх чи документальних), розповідей ветеранів, тощо.

 Нам важко зрозуміти, що відчуває людина, яка постійно перебуває на межі між життям і смертю, яка щохвилини ризикує своїм життям.

  І Олесь Гончар, і оповідач у новелі «За мить щастя», і головний герой Сашко Діденко – артилеристи-піхотинці, які в час війни завжди були на передовій лінії фронту. Війна потрясла увесь світ. Вона змітала на своєму шляху міста, села, обривала життя, диктувала свої жорстокі закони…

Олесь Гончар про війну знав не зі слів. Він  пройшов її від початку (у 1941 році пішов добровольцем на фронт) і до переможного 1945року (перемогу зустрів у Празі), на собі відчув усі її жахіття, бачив смерть, і тому, як ніхто інший, розумів той внутрішній психологічний стан бійців у перші повоєнні місяці.

Війна закінчилася, попереду демобілізація, повернення додому, там нове життя, у якому люди, які бачили віч-на-віч смерть, будуть гуманніші, бла­городніші, добріші й насамперед щасливі, бо навчилися цінувати кожну мить. Мрія от-от стане реальністю. Не дивно, що у душах бійців є певна розгубленість, сум´яття…

Саме цими психологічними суперечностями, болем сповнена новела «За мить щастя».

Викладач Новели О. Т. Гончар писав протягом усього життя. Постійний потяг до малого жанру був закономірним для нього, бо поетичне світобачення митця найприродніше, наймобільніше могло проявитися саме тут. У кращих новелах характерна для його індивідуального стилю планетарність мислення, публіцистичність, філософсько-світоглядні узагальнення зведено до мінімуму. Увагу митця сконцентровано на конкретній людині, її внутрішньому світові, зазвичай багатому, наповненому почуттями та емоціями. «Модри Камень», «Весна за Моравою», «Ілонка», «Гори співають». Написані вони під свіжим враженням від фронтових спогадів. Провідні ідеї цих ранніх новел випливають із гуманістичного, життєствердного пафосу, який є визначальним у світосприйманні письменника.)

• Теоретичний мінімум

Новела (іт. novella, від лат. novellus — новітній) — невеликий за обсягом прозовий епічний твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом, сконденсованою та яскраво вимальованою дією.

Ознаки новели:

• лаконізм, яскравість і влучність художніх засобів;
• строга й усталена конструкція;
• наявність строгої та згорненої композиції з яскраво вираженим композиційним осередком (переломний момент у сюжеті, кульмінаційний пункт дії, контраст чи паралелізм сюжетних мотивів і т.д.)
•  перевага сюжетної одноліншності, зведення до мінімуму кількості персонажів;
•  персонажами новели є особистості, як правило, цілком сформовані, що потрапили в незвичайні життєві обставини;
• автор у новелі концентрує увагу на змалюванні внутрішнього світу героїв, переживань і настроїв;
• сюжет новели простий, надзвичайно динамічний, містить у собі момент ситуаційної чи психологічної несподіванки.
• Презентація групи істориків

      Створено твір у 1964 році, в час, коли в літературу прийшло більше трагічної правди про війну.

Новела мала називатись «Любов перемагає все», а потім назва була змінена на іншу – «За мить щастя»

«У тропічному місті Рангуні, де молоді смаглочолі солдати стоять з автоматами на постах у своїй джунгляній зеленавій одежі, в місті золотих пагод-храмів, що підносяться в небо стогами жовтогарячого жнив'яного блиску, в місті, де рано ніч настає і в присмерках палацу, мовби вихопленого з казок Шехерезади, майне раптом обличчя з прекрасним профілем камеї, а на сцені, відданій східним розкошам пластики, співають руки танцівниць, тчуть пісню кохання … в той жагучий, по-тропічному паркий рангунський вечір з фантастикою музики, краси і мрій піднебесних згадалася чомусь ця давня історія, історія інших широт.

  Літо було, перше повоєнне літо, виноградники зеленіли, і перші снопи виблискували в полях…»

Так розпочинає свою розповідь автор.

Події, змальовані у творі, відбуваються в повоєнній Угорщині.

Її задум виник у далекій Бірмі, у місті Рангуні. Тамтешні молоді солдати з автоматами й храми-пагоди, що нагадують оповідачеві «стоги жовтогарячого жнив’яного блиску», стали імпульсом спогаду про давню історію. Очевидно, цей архетипний образ сонячних жнив, снопів, полукіпків, як символ життя, зберігався в підсвідомості автора ще з повоєнного літа поруч із образом смерті як кари за смерть. Але тієї смертної кари не приймала душа автора, котрий пройшов крізь пекло війни й таборів. Більше того, смерті на війні протиставлено радість життя й кохання — і ті дві смерті вже після війни, коли фронтовикам мріялося про вічний мир. Свої давні тривоги й сумніви автор відбив у слові, воскресивши найбільш вражаючі епізоди тієї давньої історії й намагаючись осмислити те, що сталося…

Скупими деталями окреслено історичні умови, здавалося б, локальної події, що сталася на жнивах у полі, біля угорського містечка, поруч із яким розташувалися окупаційні частини, «солдатська цивілізація», як не без іронії висловлюється оповідач про землянки, споруджені в колишньому графському лісі. У ситуації, що склалася, не могли не виникати проблеми взаємин солдатів і місцевого населення. Автор подає лише окремі деталі кризових моментів тих відносин: «боєць лежить на винограднику затоптаний, поглумлений, з перерізаним горлом»; трапляється, місцеві любителі вина й «бійців споюють».

3. СОЦІОКОНСТРУКЦІЯ.

Методичний коментар. Соціоконструкція – групове виконання завдань, які передбачають вироблення ставлення до проблеми, що вивчається. У процесі пошуку кожен учасник має відстоювати своє ставлення до проблеми.

 

• Робота з текстом твору. Бесіда з елементами міркування.

     Викладач Населення Угорщини сприймало радянських бійців недружелюбно. Тому слід  враховувати це, зіставляючи зображене у творі з історичним тлом. Відповідаючи  на поставлені запитання, обґрунтовуйте свої відповіді цитатами з тексту. Повернімось до новели «За мить щастя».

1.  Як змальовано головного героя Сашка Діденка на початку твору?

(«Високо на водовозці в пілотці набакиреній, в медалях на всі груди сидить Діденко Сашко, артилерист.» Сашко життєрадісний, веселий, сміється, гогокає на всі груди, його душа відкрита для кохання…

«…хміль сонця нуртує душу, і в голову лізе всяке таке, що чув про любощі фронтові, про знайомства в медсанбаті, а то й з місцевими грішницями, — таланить же іншим! А йому — що йому випадало? Гармату тільки й знав у житті, з нею пройшов півсвіту, перемісив багнюки! Понад хмарами з нею був, плацдарми тримав, — за гарматним боєм ніколи й на дівчат було озирнутись. І ось тепер в'їжджає в палаюче літо на своїй водовозці, спраглий, самотній…»

2. Якою побачив уперше Ларису Сашко?

 (Сашко одразу звернув увагу на Ларису:«щось — як живе полум'я! — яскраво майнуло й зникло…І ось уже видно руки загорілі, що довершують свою снопасту працю…(вона) позиркує на шлях до солдата завабливим оком…Кофтина палахкотить на ній. Червона як жар. Волосся темніє, вільно спадаючи на плечі. Ноги загорілі блищать... і навіть п'ючи, вона, здається, одним оком весело зорить на шлях. Опустивши глек, вона сміливо всміхається до шляху, ніби під'юджує, припрошує тим усміхом табірного водовоза: «Іди, напою й тебе.» )

3. Чи можна кохання артилериста Сашка до угорки Лариси назвати

 коханням з першого погляду? (Думаю, що так, бо коли ще дві чи три жниці з´являються, жартують, піддражнюють, спокушають натяками, Сашко їх мов і не бачить. Як змальовано у творі: «…поглядом впився в оту одну, що стоїть поміж ними, хоча й не бере участі в їхніх безсоромних вихилясах, в ту, що своєю усмішкою покликала його перша…», «…дух йому перехоплює ніжністю», а коли «У чорній хвилі волосся, що розсипалось по плечах, помітив срібну ниточку, і це вразило: що так рано її посріблило? Яке горе, які смутки? І сповнився ще гарячішим почуттям до неї, бажанням оберегти, прихистити її.»

4. Як зображено у творі мить убивства?

(Коли Лариса нажахано скрикнула «…солдат, озирнувшись, угледів, як смерть до них наближається у вигляді незнайомого, чорного, в жилетці, з блискучим серпом у руці. Догадавсь: чоловік! Бо тільки чоловік міг наближатись з почуттям такої несамовитої правоти. Біг просто на Діденка, важко дихаючи, з чорним обличчям, з божевільною каламуттю в очах.

   «Смерть!» — промайнуло Діденкові. Ще промайнуло в одну мить те, що сам бачив недавно: боєць лежить на винограднику затоптаний, поглумлений, з перерізаним горлом. Почуваючи за собою зіщулену жіночу постать, артилерист ривком вихопив з кобури свій важкий трофейний пістолет.    Пролунав постріл.»

5. Як кохання змінило Сашка Діденка?

(Із грубого артилериста Сашко враз став ніжним, чуйним, закоханим юнаком. Він міг розповідати про Ларису до ранку. «Чули раніше хлопці, що любов змінює людину, що в коханні душа людська розквітає, а тут це диво звершувалось на їхніх очах. Був, як усі, їхній друг і ось враз із звичайного став незвичайним, став щедрим, багатим, багатшим за царів, королів! І це був їхній Сашко Діденко! Наче напоєний чарами…»

«Коли побачив біля гауптвахти, аж заплакав — заплакав од щастя бачити ii.»

Змінилася його мова – стала ласкава, солов’їна:

 «…його голос, повен жаги і пристрасті, аж не вірилось, що це ті ж самі вуста, які щойно лайку вивергали, тяжкі прокляття шпурляли всьому світові, тепер гарячим шепотом тануть, захлинаються ласкавістю солов'їною:

— Зіронько моя! Циганочко! Ясонько! Оченя моє каре, щастячко рідне моє!»

 «Де й бралися в нього, грубого артилериста, ці слова–пестощі, ці ласкаві співи душі, співи до неї, єдиної, що й справді мовби зробила його щасливим, піднесла своєю любов'ю на якісь досі не знані верхогір'я»

   6)   Які наслідки для Сашка мав випадок на полі? Чи усвідомлює він їх?

(Після того, як Сашко смертельно поранив Ларисиного чоловіка, його одразу ж арештували, а згодом було засуджено до найвищої міри покарання — розстрілу. Сашко не розуміє, чому не можна брати шлюб з іноземками: «…Проти любові закон? Не може бути такого закону! Який дурень вигадав?»

А також повністю не усвідомлює злочину-вбивства. За роки війни стількох ворогів убив, і тепер він захищав і Ларису, і себе від смерті.

Також, напевно, не міг усвідомити того, що його, який ризикував життям, захищаючи свою батьківщину, не зможе і не захоче тепер захистити батьківщина)

7)  Як до вчинку Сашка ставляться його товариші-бійці?

(Товариші співчувають Сашкові, шкодують його, бо знають, як доброго, надійного товариша, мужнього бійця. В тексті подано: «…симпатії солдатські цілком на боці ув'язненого. Сашко, це ж наш Сашко, наш славний безстрашний друг артилерист попав на «губу»! Має від нас він передачі, має цигарки і ковток із баклаги, бо що з того, що він під замком, а ти вартуєш його, — хіба ж так просто забути пережите, адже ж разом було скуштовано і чужих рік, і карпатських туманів, і плацдармів палаючих, де трималися до останнього, розстрілюючи фашистські танки в лоб. Якби воля хлопцям, вони б, напевне, й дня не тримали Сашка Діденка в цьому арештантському курені. Бо чи таке воно й страшне, що він накоїв, — один постріл, а перед тим мільйони, мільярди пострілів було зроблено по людині! Не крав, не грабував, з табору самовільно не відлучався, а що тому ревнивцеві, якого десь чорти під руку піднесли. то не в зуби ж було йому дивитись!»

  8) Що врятувало Ларису від самосуду?

(Коли родичі загиблого хотіли розправитися з Ларисою, і були б зробили це

– за неї«…заступився старий священик, душпастир їхній, якому вона перед тим сповідалась.

— Оmnia vincit amor!(Любов перемагає все!) — гукнув він до розлютованого натовпу, і хоч його й не зрозуміли, але це подіяло, як закляття, врятувавши Ларису від самосуду.)

      9)  На вашу думку, чи каються герої у здійсненому?

         («Ні. Сашко перед смертю, зізнається комбату Шадурі:

            — Я люблю її.

              Комбат зітхнув, кашлянув, і знову вони помовчали.

            — Треба ж було їй підвернутись тобі, — з досадою сказав комбат.

            — А я не шкодую.»

              Коли Сашка заарештували, Лариса була сама не своя…

        На одному з передвиборних мітингів, де політики з різних партій про злочин Діденка галасували до хрипоти, Лариса гукала у вічі лідерам:  

            «Лицеміри ви, брехуни! Це мій гріх, а не його!»…Вона хотіла вигородити Сашка, захистити його…  її не слухали.) Вона не кається. Можливо, це він, той єдиний, кого вона чекала все життя «бо, може, це й було саме оте її найдорожче — один тільки раз відпущене їй на землі.»

      11) Чому немає майбутнього в кохання  головних героїв?

     ( Закон цього не дозволяє. «— Не сміємо брати шлюб з іноземками…

• Проти любові закон? Не може бути такого  закону»

Зв´язок з громадянами інших держав був заборонений в Рянському Союзі)

4. СОЦІАЛІЗАЦІЯ.

Методичний коментар. Соціалізація – загальне обговорення проблеми, захист думок.  Кожна група презентує свою роботу, виносячи на обговорення всієї групи. Виникає дискусія.

 

Викладач. На цьому етапі уроку ми спробуємо визначити й записати тему та проблеми новели Олеся Гончара «За мить щастя»

• Робота творчими групами

Тема: зображення кохання з першого погляду й страшної розплати за мить щастя.

 За таке кохання, у якому за мить сконцентрувалося все, можна віддати життя. Саме про таке кохання йде мова в новелі «За мить щастя». Тему —- кохання з іноземкою на тлі повоєнної реальності, що для когось іншого могло послужити основою довгого роману, — Гончар зумів передати стисло, вражаюче емоційно, із таким стилістичним блиском, що оповідання справедливо можна назвати поемою в прозі. Останні дні війни, Угорщина. Радянський артилерист, українець Сашко, — це ще зовсім молода людина, яка, однак, пройшла війну, бачила незліченні горе та жах. Він так сильно жадає любові. Тепер, коли ця страшна війна вже майже зовсім позаду. Не дивно, що угорська селянка Лариса, котра раптово відповіла йому взаємністю, видалася йому такою незвичайною красунею та володаркою незліченних чеснот. А можливо, він і не помилявся, бо коли, внаслідок трагічного випадку, він убив її чоловіка, вона не зреклася Сашка, хоча для цього їй довелося йти проти рідні та суспільства, поламавши своє життя. Любов тут така прониклива, настільки раптова та пронизлива, що не прислуховується до голосу розуму, до обставин.

Ідея: оспівування краси й сили почуття кохання.

Кохання такої сили, що підносить над реаліями життя. Так, за це покладена смерть, але мить щастя коштує того, щоб ні про що не жалкувати.  Герої Гончара уміють по-справжньому кохати. Автор найсвітлішими фарбами змальовує інтимні взаємини людей. Він розуміє, що кохання — із категорії вічних почуттів. Сила любові не піддається простому осмисленню. Адже кохання — це голос серця. Кожен із героїв Гончара любить по-своєму, і розуміння щастя у кожного своє.

 Проблематика новели

• Краса й сила кохання;
• Образ миті життя;
• Життя і смерть;
• Розуміння щастя;
• Війна і смерть;
• Людяність і гуманізм;
• Політичні, моральні, етичні закони, якими керувався  СРСР  у повоєнний період

Викладач «Вмирають лише за те, заради чого варто жити» (А.де Сент-Екзюпері) У фіналі йдеться про смерть як про єдину запоруку свободи – свободи   любити, попри суспільні умовності, свободи від несправедливих законів,  свободи від державної влади і, врешті-решт, свободи хоча б на мить  стати самим собою: «враз із звичайного стати  незвичайним, стати щедрим, багатим, багатшим за царів, королів!»

     Ця розповідь - неначе ключ до розуміння філософії Олеся Гончара. Як письменник, він розумів, що абсолютна свобода можлива лише у сфері почуттів, бо лише вони не підкорюються нікому та нічому.

    Твір проголошує право людини на щастя, хоч і короткочасне. Можливо людина і живе на землі заради цієї прекрасної  миті, хоч і платить часто дуже високу ціну.

    Пройшли десятиліття, але проблеми, що відображені в новелі, не зникли. Тими ж самими тривогами й турботами ми живемо й сьогодні, складні проблеми та вражаючі контрасти не втратили актуальності.

    В усі часи - людяність та гуманізм — вічні.

    Слід « тільки усвідомити, що живеш один раз, що життя - це той рейс, який не повторюється, і що його треба провести достойно.» (О.Гончар)

5. РОЗРИВ.

Методичний коментар. Розрив – це новий, неочікуваний результат, відкриття для самого себе. Усвідомлення невідповідності свого старого знання новому.

 

• Перегляд фінального епізоду фільма «Любов перемагає все»

Викладач  «Любов перемагає все!» Саме такою, хотілося б, щоб була розв´язка твору. Бог дає людині життя, любов, гармонію, а не ненависть, злобу, дисгармонію – насильницьку смерть.

    Останній, завершальний штрих автора в художньому творі  вертає нас до реальності, опускає на землю: «Хмари над яром пливли, як і пливли. Сталося все, що мусило статись»

Два варіанти фіналу новели — то знаки сум’яття автора перед складністю життя. Враження від фактів, які довго жили в пам’яті, виявилися сильнішими за їхнє осмислення.

• Інсайт

Викладач Чи був щасливий Сашко Діденко? Якого кольору в нього щастя?

6. Афішування.

Методичний коментар. Афішування – це творче оформлення результатів групової роботи. Група показує все, на що здатна при рішення проблеми.

 

• Презентація групи практиків (додаток 1)
• Інсценізація групи акторів

САШКО ДІДЕНКО

Нарешті закінчилася війна… Як чекали ми цієї миті!!!  Попереду демобілізація й… кохання, тепло родинного затишку. За довгі місяці війни забув уже, як воно цілувати жінку. Та ось серед снопів я зустрів своє щастя - молоду і вродливу жницю в червоній кофтині. Закохався в неї відразу й назавжди, коли вперше побачив, як вона п'є воду з глека, звабно стріляючи в мене очима.  Інших не помічав, хоча чорняві мадярочки - жниці жартували, спокушаючи мене, а дивився лише на неї одну — найвродливішу і найзвабливішу…Пізнав силу кохання. Втратив голову, підійшов близько-близько до коханої жінки і дивився на неї так, наче бачив, що на дні її серця ніщо не боялось мене, все ніби ждало цієї миті, цієї зустрічі. Спитав як звуть, назвалася Лорою — Ларисою, ім'я вкарбувалося  у свідомості й стало для мене наймилозвучнішим у світі. Ще встиг побачити сиву волосину, а потім жадібно й нестримно припав до її уст. Дівчина відповіла. Ця мить, здавалось, тривала нескінченно...

Далі все відбулося, як у страшному сні: я помітив перекошене від люті обличчя якось чоловіка, зрозумів що потрібно оборонити себе й Лорі, вихопив трофейний пістолет і вистрілив у розлюченого нападника. Далі -  гауптвахта, товариші-вартові співчували мені, пускали мою кохану мадярочку. Я не просив пощади. Розумів, що змити свою провину перед Батьківщиною зможу лише смертю.  Але якби мені вдалося повернути час, я не вагаючись віддав би знову і знову своє життя за коротку миттєвість щастя.

Адже кохання — це голос серця.

ЛОРІ

Ця зустріч змінила все в моєму житті. Я зустріла справжнє кохання - Сашка, який став для  мене щедрим, багатшим за царів. Я чула спів його душі ніжні слова, ми розуміли один одного, не знаючи мови. Але на заваді нашим почуттям став закон: не можуть вони буди разом! Проти любові закон? Не може бути такого закону! Цей «закон» вони вбачали і у різній державній приналежності нас, і у моралі сім'ї , адже я була одружена з осоружним мені  немолодим чоловіком... Я відкрито заявила, що Сашко не винний, а винна я. Та хто слухав закохану жінку! Сповідувалася священнику, який сказав мудрі слова «Любов перемагає все», і я повірила, що немає кордонів, меж нашому коханню. То ж коли поставили Сашка до розстрілу над яром , я до останнього вірила , що станеться  чудо. Але … не здригнулися серця від крику, не опустилися дула гвинтівок, бездушний закон убив мрію. Але вічно живим залишиться високе й чисте кохання.

 

7. Рефлексія.

Методичний коментар. Результативність навчання зростає, якщо учні усвідомлюють зміст власної й колективної роботи. Учасником внутрішньої рефлексії стає кожний відразу ж після виконання першого завдання, так як він опиняється в процесі усвідомлення того, що він робить, для чого й чому, що об’єднує його з іншими учасниками та чим він відрізняється від інших. Зовнішня рефлексія організовується викладачем у кінці заняття.

 

Якого кольору щастя? Так давайте підведемо підсумок, що ж таке щастя?

Чи щасливі ви сьогодні були на уроці?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

8. Додатки та доповнення до розгорнутого плану уроку

Додаток 1. Презентація групи акторів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 2. Презентація викладача

 

 

 

 

 

 

9.       Рекомендації щодо подальшого використання даної методичної розробки

Використання різноманітних інноваційних технологій не повинне перетворюватися на якусь залежність, адже  важливий результат, який, звичайно, має бачити викладач. Педагог повинен оцінювати власні успіхи успіхами своїх учнів.

Звичайно, не можливо використовувати дану технологію на кожному уроці, але  для проведення уроків мови й літератури вона ідеально підходить, так як сприяє розвитку комунікативної компетентності учнів, що є важливим для уроків словесності.

Переваги уроку – творчої майстерні я вбачаю в наступному:

• Учні добувають знання, викладач їм допомагає, пропонуючи завдання та проводячи разом пошук;
• Успішно вирішується проблема мотивації пізнавальної діяльності (через «індуктор», нестандартні й неочікувані завдання, які носять деконструктивний та реконструктивний характер);
• Проблема, пов’язана з пасивністю учнів на звичайному уроці, успішно вирішується. Всі учні є активними учасниками навчального процесу, так як чергується групова й індивідуальна робота. На етапі індивідуальної роботи розвивається відповідальність, уважність. Групова вимагає від учнів взаємної відповідальності, формує інтерес до праці товаришів, дає можливість спілкуватися один з одним. На уроці – творчій майстерні учні отримують можливість висловити свої думки в 10 разів більше, ніж у звичайних умовах;
• Відбувається зв’язок змісту уроку із реальним життям. Головне на уроці не отримати знання з окремої теми, а усвідомити, як використати ці знання в реальному житті;
• Створення комфортних умов для розвитку особистісних, індивідуальних якостей учня, формування позитивної Я-концепції;
• Створення умов для розвитку творчого потенціалу кожного учня;
• Відпадає проблема «негативної оцінки». У шкільній практиці традиційного навчання норми оцінювання засновані на визначенні кількості недоліків. На уроці – творчій майстерні оцінка не є засобом психологічного тиску викладача на учня. Викладачі-практики зазначають, що на уроці – творчій майстерні потрібно ставити або високі бали (12 -8), або не оцінювати взагалі.

10.  Перелік використаної літератури.

1. Гончар Олесь. Чари-Комиші. Новели. - К.: Дніпро, 1975. - 319 с.
2.     Гончар О. Т. Письменницькі роздуми. Літературно-критичні статті. - К.: Дніпро, 1980. - 314 с.
3.     Горбич О.І.  Сучасні педагогічні технології навчання російській мові в школі // Русский язык. № 20, 2009.
4.     Єрьомина Т.А. «Гений чистой красоты»: Урок творча майстерня  по літературі // Литература. № 10, 2007.
5.     Єрьомина Т.А. Ще раз про педагогічну майстерню // Литература. № 3, 2007.
6.     Єрьомина Т.А. Як зрозуміти  текст? Майстерня побудови знань // Литература. № 8, 2008.
7.     Єрьомина Т.А. Майстені по літературі. 11 клас. Методичний посібник. СПб.: «Паритет», 2004.
8.     Єрьомина Т.А. «Недоросль» Д.И.Фонвизина. Мастерская построения знаний и творческого письма // Литература. № 3, 2007.
9.     Єрьомина Т.А.  «Сверхъестественное отделение носа»: уроки с элементами мастерской по повести Н.В.Гоголя «Нос» // Литература, № 2, 2009.
10.  http://ru.wikipedia.org.
11.  http://neuch.org/interest/tekhnologiya-tvorcheskikh-masterskikh