ГР 2: читання мовчки

Діана

Борис Харчук

Цуценя привезли вдосвіта. Марта не бачила й не чула. Вона ще спала. А сон літнього світанку солодкий. Дівчинка зійшла з веранди — із-за гори Городище над Ясинецьким лісом сходило сонце. Небо палало, земля прокидалася…Білі довгі коси, поплутані й нечесані, спадали на плеченята, пасма закривали обличчя.

Бабуся несла курям і сказала:

— А в нас цуценя.

— Де? — спитала-крикнула дівчинка.

— У гаражі,— відповіла бабуся й почала скликати курей…

Вона , як завжди квапилася. Тож Марта, стрибаючи східцями, кинулася до гаража. З грюкотом відчинила двері…Власне, то була комірчина. Як жив дідусь, тут стояв мотоцикл, але комірчину й досі називали гаражем. Марта шукала очима… А його нема!

Забившись у куток, цуценя згорнулося клубочком. Вклало мордочку в лапки, заплющило очі, сховалося. Тільки вуха стояли сторчма, видаючи, що крихітка з доброї вовчої породи.

Марта наглянула порожній ящик і розвела руками."Певно, бабуся погано зачинила двері? — подумала вона. — Певно!"Де ж воно? Хотілося бігти до бабусі, сваритися і вдвох шукати пропажу.Злісно глянувши на порожній ящик, Марта обернулася на одній нозы. Дівчинка так хотіла мати собачку!

"Ото я дочекалася", — думалося їй. Було до болю кривдно. Вона ступила крок і завмерла.

У кутку, коло дверей, із-за старого горщика стирчали наструнені вуха.

Приліпилися до горщика, і горщик став рогатий.

Дівчачі надуті губи розпливлися усмішкою,очі заіскрилися. З них навіть чомусь виступила й котилася блискуча сльоза. Дівчинка простягла руки до звірятка й покликала:

— Діано!..

Вона сама не знала, чому з її уст злетіло це ім’я Наставлені вуха здригнулися й заніміли. Вони не ворушилися, і горщик був рогатий.

— Не бійся, — сказала дівчинка.— Діано! — покликала ще раз так ласкаво, що звіряткові перехотілося ховатися за горщиком.

Сірий клубочок заворушився. З лапок виткнулася гостренька мордочка.

Блиснуло двоє рудих очей — два блимливих вогники.

— Діано…

Блимливі вогники з’явилися знову. Вони світилися знизу, тягнучись до синіх очей дівчинки, й ні разу не мигнули. Ці очі признавали Марту і своє ім’я — Діана. Цуценя перестало бути цуциком, безіменним собачам.

Діана не стала на ніжки, а повільно, легко пересуваючись животом, тягнучи за собою хвостика, повзла до Мартиних рук. Підповзла, раптом боязко лизнула їх.

Дівчинка простягнула руку, пальці торкнулися до нагорбленої спинки, відчувши м’яку вовнистість і боязке, невтримне тремтіння...  Сірий клубочок здригався, боронячи свою недоторканість.Проте Діана й не писнула. Як у цей час їй бракувало мами, яка б гавкнула своїм гучним голосом, гавкнула з риком, відігнавши дівчинку.

Марта сиділа навпочіпки. Бажання вхопити й потягти було таке нестримне, що дівчинці відняло мову. Тільки взяти на руки, тільки тулити до грудей, тільки пестити!

А звірятко звинулося за горщиком, завернуло свою мордочку й показало біленькі ікла.

— А то що ти тут робиш? — налякала Марту бабуся.— Воно мале, а ти… Тебе пориває його мучити? Ходімо, винесеш йому ліпше молока.—

Шукає маму… Мале…

    Марта випурхнула, помчала на веранду. Як же вона сама не здогадалася, що треба принести молока? Вже уявляла собі, як поставить молоко, як Діана смакуватиме його, а вона стане собі й дивитиметься. Діана нап’ється молока, відразу піде до рук, вони подружаться і цілий день будуть разом. Ніхто їх водою не розіллє!

Дівчинка обережно поставила тарілку, покликала:

— На, на… — Але сірий клубочок сидів за горщиком, і не було видно гостреньких вух.

Вона підсунула тарілку ближче, упадала коло Діани, називаючи її ласкавими словами: маленька, сіренька, миленька. Цуценя мовби й не чуло.

А вона не мала зваги до нього доторкнутися. Чому Діана така відлюдькувата?

Якби не бабуся, ткнула б силоміць її мордочкою у тарілку!

День для неї — не день. Так-сяк умилася, швидко розчесалася, а сніданок не ліз до горла.Молоко в тарілочці нечіпане.Марта вирішила заглядати нечутно, підкрадатися навшпиньках. Підкрадалася багато разів. Дуже зраділа, коли нарешті побачила, що Діана виповзла й наближається до молока. Але помітивши дівчинку, звірятко миттю шмигнуло у свій куток. (Підручник, ст..203-205)

 

           

1.Кого привезли дівчинці?

А.Кошеня Б.Цуценя

В.Зайченя

Г.Лисеня

 

2.Яке почуття викликала новина в дівчинки?

А.Сум

Б.Тривогу

В.Радість

Г.Страх

 

3.Як Марта глянула на порожній ящик?

А.Злісно

Б.Сумно

В.Здивовано

Г.Радісно

 

4.Чому з очей дівчинки «виступила й котилася блискуча сльоза»?

А.Від розпачу

Б.Від радості

В.Від болю

Г.Від страху

 

5.Який був горщик?

А.Носатий

Б.Вухатий

В.Рогатий

Г.Тріснутий

 

6.Хто назвав цуценя Діаною?

А.Марта

Б.Бабася

В.Дідусь

Г.Подруга Марти

 

 

7.Коли Діана підповзла до Марти, то..

А.Радісно закрутила хвостом

Б.Голосно гавкнула

В.Спробувала вкусити

Г.Лизнула руки

 

8.Що відчувала Діана, коли Марта її гладила?

А.Радість

Б.Що дівчинка її любить

В.Що їй бракує мами

Г.Що вона хоче їсти

 

9.Дівчинка думала,що цуценя, напившись молока, … А.Піде до рук

Б.Засне

В.Знову сховається

Г.Більше не лякатиметься

 

10.Бачачи, що Діана не п’є молоко, Марта ладна…

А.Плакати

Б.Умовляти тваринку

В.Примінити силу

Г.Втекти

 

11.Який тип мовлення переважає в тексті?

А.Розповідь

Б.Опис

В.Роздум

 

12.Установіть відповідність.

Фразеологізм                                                                           Значення

1.Надути губи.                                                А.Ображатись, гніватись, вередувати.

2.Не розлити водою.                                    Б.Кому-небудь не хочеться їсти. З.Не лізти до горла .                                     В.Немає можливості говорити.

                                                                           Г.Неможливо розлучити, роз’єднати                                                                                  когось з кимсь.