Мета.  Виховувати повагу та любов до  історії, звичаїв, традицій,  побуту  українського народу.

 

Шановна громадо, дозвольте запропонувати вам гру “Народознавча веселка”.

Оскільки  веселка (райдуга) - знайоме вам оптичне явище у земній атмосфері, що виникає внаслідок заломлення, розщеплення та повного відбиття сонячного світла на краплинах дощу, мряки чи туману є захоплюючим, тому ми впевнені що захоплюючою буде і сьогоднішня гра.

Ми гарантуємо вам, що переможця очікують гучні оплески. Але яка гра без призів? Отож, призи дістануться тим, хто переможе:

 1 приз дістанеться тому, хто перший збере в свій архів правильні відповіді на запитання  кожного з кольорів веселки (збере веселку);

 2 приз -  головний - дістанеться тому, хто набере найбільшу кількість балів;

 3 приз -  заохочувальний – знаходиться на одній з ігрових клітинок поля;

 4 приз – це приз глядацьких симпатій самому ерудованому гравцю.

 І ще одна несподіванка чекає на нас. Відповідно до того, як відкриватимуться клітинки із номером запитання  та кількістю балів перед нами поставатиме малюнок Євгена Попова (використано ілюстрацію до книги В. Скуратівського “Український рік”), виконана у вигляді кольорової гами веселки.

 

Розпочинаємо перший відбірковий тур. Нам потрібно вибрати сім інтелектуалів.

Запитання відбіркового туру

 

1.  
2.  
   1. Хто скаже, як називалась перша слов’янська держава?

( Київська Русь)

2. Як називалось українське поселення вільних козаків у ХУІ – ХУІІІ ст.?

(Запорозька Січ)

3.   Коли було прийнято першу Конституцію незалежної України?

( 28 червня 1996 року)

4.   Яким богам поклонялись наші предки до прийняття християнства?

(Язичним, що відображали сили природи)

5.   Хто заснував столицю України м. Київ?

(Кий, Щек, Хорив і сестра Либідь)

6. В якому українському творі діють потерчата?

(“Лісова пісня” – Л. Українки)

7.   Хто автор і композитор гімну “Ще не вмерла Україна”?

(Автор слів П.Чубинський,  музика М. Вербицького)

 Додаткові запитання

     8. Назвіть автора найдревнішого літопису “Повести временних лет” – монаха Києво – Печерської лаври.

   (Нестор)

     9. Вказати автора слів відомої української пісні “Ніч яка місячна, зоряна, ясная”.                                                                                                                                  (М. Старицький)

 

 Ми обрали потрібну кількість гравців. Розпочинаємо гру “Народознавча веселка”. Перед вами таблиця із відповідними запитаннями, розміщеними за темами та за вартістю запитань. Ви маєте право вибору клітинки.

 

Імена	Жіночі прикраси	Червона книга Волині	Зелена аптека	Святки	Народна кухня	Національні гроші
5.  2 бали	2.    2 бали	1.   2 бали	2.    2 бали	1.    2 бали	2.    2 бали	1.    2 бали
3.  3 бали	1.    3 бали	2.   3 бали	4.   3 бали	4.   3 бали	6.   3 бали	3.   3 бали
6.  4 бали	3.    4 бали	5.   4 бали	3.   4 бали	3.   4 бали	1.   4 бали	2.   4 бали
4.  5 балів	4.   5 балів	4.   5 балів	6.    5 балів	5.   5 балів	3.   5 балів	4.   5 балів
1. 6 балів	6.   6 балів	3.   6 балів	1.   6 балів	2.   6 балів	4.   6 балів	5.   6 балів
2. 7 балів	5.   7 балів	6.   7 балів	5.    7 балів	6.   7 балів	5.   7 балів	6.   7 балів

Лише після того, як ми відкриємо всі клітинки, ми дізнаємось ім’я переможця.

Отож у путь!

 

(На екран проектуються відео слайди із запитаннями та правильними відповідями)

 

Імена

 

 Багатющою на славнозвісних героїв була і залишається древня і вічно молода Україна.

 Імена видатних представників українського народу – це долі яскравих, непересічних особистостей, які присвятили себе боротьбі і розбудові української держави, ратним подвигам і політичній діяльності, створенню унікальних літературних творів. Але чим би вони не займалися, усіх їх об’єднує українська земля, процвітанню якої присвятили своє життя, талант і покликання.

 

1. Назвіть 7 найвідоміших київських князів, які створювали Київську Русь.

 (Олег (879-945), Ольга (945-964), Святослав (964-972), Володимир Великий (980-1015), Ярослав Мудрий (1019-1054), Володимир Мономах (1113-1117))

 

2. Український культурно-освітній діяч, письменник, композитор, автор першої популярної книги з історії України, що має назву «Історія України-Русі», першої опери до поеми Шевченка «Катерина», історичної поеми «Гетьман Пилип Орлик».

(Микола Миколайович Аркас(1853-1909))

 

3. Легендарна українська народна співачка, поетеса та композитор; за переказами народилася в Полтаві в козацькій родині; пісні “Ой, не ходи, Грицю”, “Засвистали козаченьки(За світ встали козаченьки)”, “Котилися вози з гори” та ін; за мотивами пісні “Ой, не ходи, Грицю” написано багато літературних творів (зокрема: драма М. Старицького “Ой, не ходи, Грицю”, повість О.Кобилянської “У неділю рано зілля копала…”, роман у віршах Ліни Костенко, співзвучний з ім’ям цієї людини та ін.); пісню перекладено у ХІХ ст. на фр. і нім. мови.

(Маруся Чурай (Чураївна)(1625-1653 ))

 

4. Автор лаконічного запису “Всюди їздив – і всюди плакав” з приводу мандрівки по Волині і Поділлі за дорученням археологічної комісії.

(Т.Г.Шевченко)

 

5. Український письменник, автор твору в якому давньогрецькі боги схожі на людей. Назвіть цей твір і автора.

       (Котляревський, «Енеїда»)

 

6. Вказати автора цих віршованих рядків:

Прощай Волинь! Прощай рідний куточок.

Мене від тебе доленька жене,

Немов од дерева відірваний листочок,

І мчить залізний велетень мене.

       (Леся Українка)

 

Національні гроші

 

 Грошові знаки – це не лише еквівалент, який виконує функції мірила вартості і є засобом обігу.

 Гроші – це чудова можливість для колекціонерів світу вивчати навколишній світ, а відтак й пізнавати нашу Україну.

 2 вересня 1996 року відбулося третє народження гривні. Всі грошові знаки мають яскравий вигляд, вони знайомлять нас зі славними сторінками нашої історії.

 Про яку історичну особу або пам'ятку культури йдеться в даному тексті і на якій купюрі вони зображені?

 

1. Видатний державний діяч княжої України, Великий князь київський. Син князя Святослава. Об’єднав східнослов’янські племена в одну державу. За поширення християнства на всіх українських землях православна церква визнала його святим. Образ відтворено в драмі Ф.Прокоповича, в романі С.Скляренка. У 1853 році В.Демут-Малиновським, П.Клодтом, архітектором К.Тоном у Києві було збудовано пам’ятник.

Портрет його зображений на українських сучасних грошах.

       (Володимир Великий, 1 грн.)

 

2. Названі так за віддаленість від Успенського собору. Вперше згадуються в “Повісті временних літ”. За іменем одного із засновників монастиря мають також назву Феодосіївських. Довжина 280 м, глибина 5-20 м. Мають 45 поховань.

   (Києво-Печерська лавра. Дальні печери, 10 грн.)

 

3. Відомий історик, учений філолог, організатор науки, письменник, критик, політичний діяч. Із його ім’ям пов’язаний розвиток історичних подій від перших кроків Центральної Ради до IY Універсалу про самостійність УНР. Автор численних літературно-критичних статей. Основні його праці “Історія України – Русі”, “Історія української літератури”. Портрет видатного сина української землі зображено на українських сучасних грошах.

       (Грушевський М., 50 грн.)

 

4. Визначна пам’ятка архітектури періоду Київської Русі. Споруджено за часів Ярослава Мудрого (1017 р. ). Громадсько – політичний і культурний осередок Київської держави, головний митрополичий храм. Тут було створено найкращу в той час бібліотеку, відбувалися урочисті церемонії посадження князів на престол.

Тут збереглося 250 кв. м мозаїки. Стіни розписані фресками. Події пов’язані з будівництвом пам’ятки і стан її у ХХ ст. зобразив П.Загребельний у романі “Диво”. Образ української святині відтворено на сучасних українських грошах.

       (Софійський собор, 2 грн.)

 

          5.Будівлю споруджено 1897-1900 р. р. за проектом З. Горголевського, мідні скульптури Слави, Поезії, Музики (фронтон) П.Войтовича, алегоричні фігури Життя й Мистецтва ( в нішах над цокольним поверхом) А.Попеля і Т. Баронча, скульптурні зображення муз. А. Попеля, Т. Вишневецького,      Ю.Марковського, Ю. Белтовського; сценічна завіса пензля Г. Семирадського.

     (Львівський Державний Академічний театр опери та балету ім. С. Крушельницької, 20 грн.)

 

6. Будівля у селі Чигиринського району Черкаської області на правому березі р. Тясьмин (притока Дніпра) та на його притоці(назва річки співзвучна з назвою села).  У селі налічується 2 тисячі мешканців. Вперше згадується 1616 року як хутір. Рідні місця Б. Хмельницького.

(Іллінська церква(1653) у с. Суботів, 5 грн.)

 

Народна кухня

 

 

  Українській системі харчування, як і системі харчування кожного етносу, притаманні своєрідні звичаї, пов'язані з приготуванням повсякденних і ритуальних страв, харчові заборони, обмеження та переваги, певні смакові стереотипи у меню повсякденних та обрядових трапез. Святкові страви (в тому числі недільні ) готувалися за рецептами повсякденної кухні, але при цьому мали вищу калорійність завдяки м'ясним, рибним, жировим компонентам, різноманітним набілам із сметани, ряжанки тощо.

 

 1. Найвиразніший, найпопулярніший, найбільш значущий атрибут слов'янського харчування. Його споживали багато, бо харчування було низьким за калорійністю. З ним їли рідкі страви, й картоплю, й навіть кашу. З ним улітку їли на полуденок (підвечірок) свіжі огірки, фрукти, ягоди, баштанні.

 Один з найважливіших атрибутів української обрядовості. При цьому його утилітарна функція відходить на другий план, а пріоритетною стає знакова, символічна.

 Традиції, пов'язані з ним,  уособлюють повагу до праці й людини праці, кращі моральні засади взагалі, продовжують жити й сьогодні.

            (Хліб)

 

 2. Один з найпоширеніших і найулюбленіших на Україні традиційних напоїв, відомий ще з літописів часів Київської Русі. Відрізняли «черстві» й «викислі». Цей напій мав червонуватий колір і кисло-солодкий смак. Споживали його протягом усього року, але найбільше – весною і влітку, коли з нього робили холодник і заправляли ним зелений борщ.

           (Квас)

 

 3. Типова для української народної кухні страва. Прісне тісто, замішане на воді чи сироватці з яйцем, розкачували качалкою і різали тісто смугами шириною 2-3 см. Потім відщипували від кожної невеликі шматочки й кидали в підсолений окріп. Готували майже щодня, здебільшого на вечерю, також на поминки.

         (Галушки)

 

 4. М'ясна народна страва. Для її виготовлення відбивали шматок м'яса, солили, перчили, потім накладали зверху начинку. Завивали рулетом, зав'язували ниткою та смажили. Це була святкова страва, і готували її лише на урочисті гостини, храмові свята, Різдво, Паску, весілля.

         (Крученики)

 

 5. Одна з найпоширеніших на Україні страв з вареного тіста з різною начинкою. Остання могла бути пісною чи скоромною – залежно від християнського календаря. У повсякденному меню українського селянина зустрічалася нечасто,  була окраса недільного й святкового столу. Вона входила до складу урочистих трапез на весіллі, «хрестинах», поминках, гостинах, храмових святах, варили на толоку й обжинки. З сиром, мащені сметаною – неодмінна страва на Масляну.

           (Вареники)

 6. Ця страва користувалася великою популярністю у народній кухні, особливо у північних районах України. Сиру картоплю терли на тертушці, зливали зайву рідину, додавали ложку -–дві білого борошна чи картопляного крохмалю, яйце, терту сиру цибулину, ретельно розмішували і смажили оладки на олії чи смальці. Іноді клали начинку.

 Споживали цю смачну й корисну страву на сніданок або вечерю, найчастіше – у неділю. Вона і нині є улюбленою повсякденною стравою.

          (Деруни (драники, драчаники, терчаники, «беци»))

 

Жіночі прикраси

 

   Жіноче  населення України здавна полюбляло носити різноманітні вушні, шийні та нагрудні прикраси, що складалися з кількох компонентів, гармонійно пов’язаних між собою. До складу шийних та нагрудних прикрас входили різні за матеріалом вироби.

 

 1. Один з найдавніших видів жіночих вушних прикрас, який побутує і дотепер. З ними пов’язано чимало народних повір’їв; вважали, що вони могли знімати головний біль, загубити ж їх вважалося нещастям. За традицією, на піст або під час трауру вдягали найпростіші вироби у вигляді кільця, а в першу шлюбну ніч молода обов’язково мусила їх зняти.

 Діти носили мідні, а дівчата й жінки – срібні, позолочені, зрідка –золоті вироби. Їхня форма була дуже різноманітною.

          (Сережки)

 

 2. Найпоширеніша складова жіночих нагрудних прикрас на всій території України. Найбільше цінився виріб з дорогих природних матеріалів.

          (Намисто)

 

 3. Монети, що займали особливе місце серед традиційних нагрудних прикрас. Звичай використовувати монети прикраси дуже давній: у різних народів монети нашивали на одяг, доповнювали ними ювелірні вироби або повністю складали з монет окремі прикраси. В Україні побутували різні способи носіння даних речей: три-п’ять-сім і більше монет скріплювали між собою у вигляді намиста.

          (Дукати)

 4. Прикраса у вигляді великої медалеподібної монети з металевим бантом, прикрашеним камінцями. Виріб займав центральне композиційне місце у всьому комплексі нагрудних прикрас.

Ці прикраси становлять інтерес як пам’ятки народного мистецтва, що донесли до нас часом не властиві селянському побутові композиції та сюжети. Це  - дуже різні за матеріальною та художньою цінністю жіночі прикраси – від грубого, але старанно виготовленого ювелірного виробу до фабричної штампованої бляшки. Відповідно до цього в одних місцевостях України виріб був святковою прикрасою, а в інших його носили щодня не тільки дорослі, а й діти.

         (Дукач)

 

5.  Архаїчна гуцульська шийна прикраса культового призначення. Мали вигляд нанизаних на ремінець, шнурок чи дротик в один, два чи три ряди мідних литих хрестиків, між якими чіпляли мідні трубочки або спіральки, згорнуті чи скручені з латуні або міді.

         (Згарди)

 

6. Металеві буси, які чергувалися з кораловим намистом. Разом із ланцюжками та хрестиком композиційно врівноважували великі металеві дукачі. В західних областях їх замінювали однією чи декількома металевими або фініфтяними іконками чи хрестиками.

         (Рифи)

 

 

Червона книга Волині

 

 Волинська область знаходиться на розі кількох держав: України, Польщі та Білорусі. Тому погляд на категорію рідкісних видів у кожного з народів інший.

 

Нам необхідно проявляти громадську свідомість, турботу про цінні перлини рідної природи – рідкісні види рослин і тварин нашої синьоокої Волині.

 Якщо ж трапиться, що вам відомі місцезнаходження рідкісних видів, про це слід повідомити управління охорони навколишнього середовища чи відповідну кафедру вищого навчального закладу міста.

 

1. Ця рослина зростає у стоячих та помірно текучих водоймах, в озерах і річках. Це здебільшого мулясті мілини глибиною менше 2 м. У таких умовах рослини створюють пишні зарості, які вкривають плесо суцільним плетевом листя та квіток.

Цвіте на протязі цілого літа. Уявіть собі, квітки розпускаються щодня о 7 годині ранку, а закриваються близько 18 години. Ще відомий шведський ботанік Карл Лінней використовував цю рослину для так званого квіткового годинника. Але і це ще не все. Квітки цієї рослини розпускаються лише тоді, коли попереду теплий сонячний день. Перед негодою вони закриваються і навіть занурюються під воду. Одже, за цвітінням можна не лише визначити годину дня, а й передбачити погоду наступного дня.

Це цінна лікарська рослина. В медицині використовують кореневища, листки і квітки .

На Волині цей вид поширений переважно у північних поліських районах. Його можна знайти і на іншій території області – всюди, де є тихоплинні потоки, стариці та озера. Рослини зустрічаються і в інших областях, а також в Лісостепу і на Закарпатті.

       (Латаття біле)

 

2. Звір масою 6-10 кг. Довжина тіла до 1 м. Хутро грубе, щетинисте. Спина і боки бурувато – сірі, вздовж хребта темна смуга, нижня частина тіла чорно – бура; від очей до вух тягнуться чорні смуги.

Це найбільш мирний наш хижак. Живиться ягодами, комахами та їх личинками, дощовими червами, жабами, мишами; поїдає також пташині яйця, пташенят. Оселяється поблизу води в норах, які заходять на глибину до 3 м.

Нори риє за допомогою міцних кігтів. Біологічно характерний тим, що на зиму впадає у тривалу сплячку.

Поширений майже у всій Європі та Азії. У  50 – х роках минулого століття був звичайним у широколистяних та мішаних лісах західних областей України. На Волині зустрічається у Ківерцівському районі.

        (Борсук)

 

3.  Зустрічається на галявинах та узліссях широколистяних та мішаних лісів, а також серед чагарникових заростей. Зростає поодиноко чи незначними групами у густому травостої.

Трав’янистий багаторічник 30-80 см заввишки. Прямостоячі стебла вкриті вузькими еліпсовидними листками і мають незначне опушення. У травні – червні розпускаються верхівкові суцвіття з численних та дрібних жовтувато-зелених квіток.

За однією з легенд цю рослину названо на честь троянського героя Евфорба, вбитого царем  Менелаєм. Українська назва пов’язана з густим білим соком, що виділяється рослиною при пораненні.

Сік рослини містить багато смолистих речовин, каучук, а головне – отруйний ангідрид евфорбієвої кислоти, алкалоїди і сапоніни. Разом з тим рослина має лікарське значення  і може використовуватись у медицині. Тварини, як правило, уникають цю рослину через її гіркоту.

На Волині зустрічається в південних районах, а за її межами – у лісостепових областях.

       (Молочай волинський)

 

4. Найкрупніший із ссавців Волині. Довжина тіла дорослого ссавця досягає 3,5 м, маса до 1 тони. Статура масивна з горбовидною високою холкою (до 2 м). Хвіст середньої довжини з китицею на кінці. Забарвлення буває від каштаново – бурого до сіро – бурого, влітку трохи світліше. На шиї та грудях шерсть закінчується у вигляді гриви, а підборіддя закінчується бородою.

Найчастіше тварини зустрічаються на лісових ділянках з широкими галявинами і рідколіссям, полюбляють заходити на заливні луки в річкових долинах та  поля з озимими культурами, які розташовані біля лісу. Самці тримаються окремо, а самки живуть невеличкими стадами в 6 – 8 голів. З органів чуття  основне значення мають нюх і слух. Зір слабкий. Тривалість життя 25 – 30 років. Статева зрілість настає на 2 – 3 рік.

Зараз вид знаходиться у стані поновлення. В минулому був широко розповсюджений у Європі. З території Волині тварини зникли наприкінці ХУІІ століття. Заново цей вид був реакліматизований в 1965 році в Цуманському мисливському господарстві в межах Звірівського і  Муравищанського лісництв Ківерцівського району. Зараз поголів’я тварин тут перевищує 200 особин.

          (Зубр)

 

5. Представник родини амарилісових. Росте у широколистяних та мішаних лісах, серед чагарників. З’являється  рано навесні, коли поруч немає інших зелених трав, і цим підтверджує свою оригінальну назву.

Багаторічник заввишки 8 – 15 см.

З латинської мови назва рослини перекладається як “молочна квітка”(вона і справді молочно-біла за кольором). Рослина не лише декоративна, але й лікарська. А головне – це найперша окраса весняного лісу.

На Волині цей вид росте у Володимир – Волинському та Ківерцівському районах. Значно більше його у Карпатах і в Лісостепу.

  (Підсніжник звичайний)

 

6. Один із двох представників родини аралієвих у флорі України.  Зростає у затінених і свіжих листяних та мішаних лісах. На території області ніколи не піднімається вище поверхні грунту, де стелиться довгими гонами. Як правило, це поодинокі рослини, розміщені на значній віддалі одна від другої.

Дерев’яніюча сланка багаторічна рослина, на стеблі якої утворюються численні корінці додаткового укорінення. Листки зимньозелені лопатеві. В умовах Волині не цвіте і не плодоносить. Тому цей вид практично тут не розмножується природним шляхом.

Латинська назва походить з давніх рукописів, де цю рослину не обходили увагою. У Давній Греції, наприклад, цей вид був священною рослиною. Йому приписували здатність рятувати від вогню і смерті.

Це не лише зимньозелена маловибаглива і декоративна рослина, яку широко використовують в озелененні. Вона – цінний вид і для медицини. Адже він є прямим родичем славнозвісного женьшеня.

На Волині рослину відмічено у Ківерцівському районі. Її можна зустріти і в інших південних районах області. Значно більші площі у Лісостепу і в Карпатах, а також у прилеглих областях Білорусі.

       (Плющ звичайний)

 

Святки

 

 Той,  хто більш – менш обізнаний з народним календарем, помітив, що старші люди орієнтувалися переважно не на числа, а на свята – так звані «іменні дні». Кожен місяць мав кілька таких празників зі своєю специфічністю і практичним значенням.

 Свята та обряди сповна розкривають духовний світ українців, їхній Божий дар творити його добрим, щедрим, щирим, милосердним, співчутливим, гостинним.

 

 1. Напередодні ввечері щедрують, маланкують, водять козу. Це свято на честь покровителя землеробства. Ось чому вдосвіта годилося засіяти збіжжям оселі. Здебільшого це робили підлітки. Бажають здоров'я, щастя, а за це отримують дари.

   (Старий новий рік, свято  Василя, 14 січня)

 

 2. Молодіжне свято у народному календарі українців (24 листопада за ст. стилем). Цього дня дівчата ворожили про майбутню долю: зрізали гілки вишні чи сливи і ставили їх у воду. Якщо вони розцвітали до Різдва або Нового року, це обіцяло швидкий шлюб.  З приходом  цього свята пов'язані сподівання на люті морози. Що це за свято?

        (Катерини, 7 грудня)

 

 3. Християнське молодіжне свято відзначалося 30 листопада за ст. стилем. Молодіжні зібрання цього дня були наповнені веселощами й розвагами і подекуди називалися великими вечорницями. В цей день жінки намагалися не пекти хліба, не шити і не прясти. Дівчата багато ворожили, завбачуючи свою долю. Дійства, пов'язані з гаданнями, такі ж, як і напередодні Нового року. Що це за дивне свято?.

         (Андрія, 13 грудня)

 

 4. У давніші часи навчальний процес розпочинався взимку – першого грудня за тодішнім літочисленням. Це була найзручніша пора, коли сільські діти мали змогу здобувати освіту.

 За народними уявленнями,  пророк, що його ім'я співзвучне з святом цього дня – покровитель розуму; знань і доброчинства, а тому селяни були переконані: якщо на свято пророка почати навчання, то дитина успішніше засвоїть знання, набереться розуму. Особливо це стосувалося дітей слаборозвинених. Увечері батьки запрошували хрещених, котрі приходили з букварями й діти починали напам'ять заучувати літери.Що це за свято?

        (Наума, 14 грудня)

 

 5. Це одне з найшанованіших весняних свят, що залишило найбільший відгомін у народній міфології. Покровителя цього свята шанували насамперед як захисника свійських тварин, особливо корів.  У цей день майже на всій території України відбувався масовий вигін худоби на пасовиська за різноманітними обрядами. Не виключено, що це заміна колись дайбожого Ярила.

 З цим святом пов'язаний ще один обряд – починати орати толоками ниви у вдів. Таку угоду вкладали на Сорок святих.

        (Юрія, Георгія, 6 травня)

 

 6. Дуже давнє свято краси, молодості й самоочищення. З ним пов'язані цікаві обрядодійства біля води, які влаштовувала молодь. Хлопці готували вогнище, а дівчата вбирали Марену – живу гілку. З настанням сутінків парубки підпалювали ватру, через яку попарно перестрибували. Натомість юнки топили Марену, яка символізувала русалку, і пускали на воду віночки, завбачуючи своє майбутнє подружнє життя.

 У цей день годилося обов'язково скупатися, а дітям, замість вогню, пострибати через кропиву. Назвіть це свято.

       (Купайла, Івана Купала, 7 липня)

Зелена аптека

 

 Народна медицина – комплекс рецептів і прийомів лікування, що склався у народному середовищі і передавався усно від покоління до покоління. Традиційна народна медицина виникла у глибоку давнину і створила обширний арсенал лікувальних засобів. Упродовж віків вона була основним видом лікування широкого загалу, оскільки фахова медична допомога почала надходити до українського села лише з другої половини Х1Х століття.

 Найпоширенішими раціональними лікувальними засобами українців були ліки рослинного походження.

 

 1. Рослина родини складноцвітих, поширена на всій земній кулі; листки утворюють розетку, квітки жовті, зібрані в кошичок; бур'ян (луки, сади, газони) і лікарська рослина; в Україні 12 видів, найпоширеніша лікарська; деякі види каучуконосні (кок-сагиз, крим-сагиз).

         (Кульбаба)

 

 2. Поширена на всій земній кулі трав'яниста рослина; бур'ян; листки у виду великий та ланцетолистий мають лікувальні властивості. Його використовують для примочок, добавляють у салати, прикладають до рани, щоб вони швидше заживали.

           (Подорожник)

 

 3. Поширена на всій земній кулі трав'яниста рослина родини гречкових; в Україні 12 видів, найпоширеніші: звичайний та Роберта – лікарські рослини; росте на полях, вздовж доріг, на пісках.

           (Спориш)

 

 4. Поширена на всій земній кулі рослина; її волоски завдяки наявності мурашиної кислоти мають жалкі властивості; в Україні 2 види: дводомна – багаторічна, вис. до 120 см, лікарська рослина, зі стебел одержують волокно, росте у вільшняках, садах, чагарниках; жалка – однорічний бур'ян вис. до 50 см, росте вздовж доріг, у садах.  З неї можна приготувати смачний борщ.

            (Кропива)

 5. Однорічна запашна рослина родини складноцвітих, поширена в Європі та Азії, завезена до Північної Америки й Австралії; квітки зібрані в кошички; в Україні культивують як лікарську, ефіроолійну і технічну рослину.

 Цю рослину в старину називали «трава красоти». Любима рослина у косметологів. Лікарською сировиною є квіти.

           (Ромашка)

 

 6. Лісова рослина родини лілійних, поширена в Європі й Азії; листки довгасто-овальні або еліптичні, квітки білі, зібрані на верхівці стебла в однобічну китицю, з приємним запахом: плід – червона ягода; отруйні та лікувальні властивості; потребує охорони.

         (Конвалія)

Ми відкрили всі клітинки поля.  У нас визначився переможець. Ми хочемо запропонували йому зіграти у супергру.

 

Запитання

Над входом у храм звично будується дзвіниця, то бто башня, на якій висять дзвони. Церковні дзвони служать для того, щоб скликати прихожан на молитву, а також сповіщати про важливі частини служби, що проходить у храмі.

Існує декілька різновидів церковногодзвону: благовіст та власне дзвін (дзвоніння) .

 В чому різниця цих дзвонінь?

 

Відповідь

Благовістом називаються розмірені удари в один великий дзвін. Благовістом цей дзвін називається тому, що ним сповіщається блага, добра звістка про початок богослужіння.  Благовіст у свою чергу ділиться на два види:

звичайний, або частий, і чиниться найбільшим дзвоном;

пісний, або рідкий, чиниться меншим за розміром дзвоном, у будні дні Великого посту.

Дзвонінням називається биття одразу у кілька дзвонів або в усі. Биття в усі дзвони поділяють на:

Тридзвін – це дзвін у всі дзвони, потім невеличка пауза, і другий дзвін у всі дзвони, знову невеличка пауза,  і третій раз дзвін у всі дзвони, тобто дзвін у три прийоми.

Тридзвін виражає християнську радість, торжество. В наш час тридзоном називають не тільки биття в усі дзвони тричі, але й узагалі  биття в усі дзвони.

Дводзвін – удари у всі дзвони двічі,  у два прийоми.

Передзін – удари у дзвони по черзі ( по одному чи кілька ударів у кожен дзвін ), починаючи з великого і до найменшого, і так повторюють багато разів.

Перебір – повільний дзвін по черзі в кожен дзвін по одному разу, починаючи з найменшого і до великого, а після удару у великий дзвін вдаряють у всі дзвони одночасно, і так повторюють багато разів.

 

Вітаємо переможця! Він гідно завершив нашу гру.

А тепер настав час вручити приз “глядацьких симпатій”.

У нас склалася цікава ситуація. Симпатії глядачів співпали з визначеним  переможцем. Отож вручаємо це один приз ______________________.

Вітаємо гучними оплесками переможців.

Сподіваємось, що спільними зусиллями ми повернемо сучасному поколінню його історичні цінності, національні звичаї,  традиції, обряди, все те, чим жив і пишався український народ.