Гра — шлях дітей до пізнання.

“Гра — шлях дітей до пізнання.”

"Зробити серйозне заняття для дитини цікавим - ось завдання початкового навчання. Кожна дитина потребує діяльності і до того ж серйозної діяльності... привчайте дитину полюбити свої обов'язки й знаходити приємність у їх виконанні".              

К.Д. Ушинський.

Одним із способів подолання труднощів у розвитку учнів з захворюванням зору є використання гри . Гра має велике значення для розвитку мовлення, мислення, ориєнтаціі в просторі слабозорой дитини.

За вмілого використання гра стає незмінним помічником вихователя. Бо у грі діти перевіряють свою силу, спритність, у них виникає бажання фантазувати. Гра дарує щохвилинну радість, задовольняє потреби, а ще спрямована в майбутнє, бо під час гри у дітей формуються вміння, здібності, необхідні їм для виконання соціальних, професійних функцій у майбутньому. У скрізь, де є гра панує радісне дитяче життя.

У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватися, самостійно думати, розвивати увагу. Захопившись грою, діти не помічають, що навчаються, до активної діяльності залучаються навіть найпасивніші учні.

Гра - це практична групова вправа з вироблення оптимальних рішень, застосування методів і прийомів у штучно створених умовах, що відтворюють реальну обстановку. Під час гри в учня виникає мотив, суть якого полягає в тому, щоб успішно виконати взяту на себе роль. Отже, система дій у грі виступає як мета пізнання і стає безпосереднім змістом свідомості школяра. Все, що допомагає успішному виконанню ролі, має для учня особливе значення і якісно ним усвідомлюється.

А.С. Макаренко писав: "... Треба зазначити, що між грою і роботою немає такої великої різниці, як дехто думає... В кожній гарній грі є насамперед робоче зусилля та зусилля думки. Дехто гадає, що робота відрізняється від гри тим, що в роботі є відповідальність, а в грі її немає. Це неправильно: у грі є така ж велика відповідальність, як і в роботі..

Ігри важливо проводити систематично і цілеспрямовано починаючи з елементарних правил ситуацій, поступово ускладнюючи й урізноманітнюючи їх в міру нагромадження в учнів знань, вироблення вмінь і навичок розвитку пам'яті.              .             

Діти з захворюванням зору швидко стомлюються , притупляється їхня увага, набридає одноманітність, тому гра має ввійти в практику вихователя як один з найефективніших методів у розвитку дитини. Процес створення гри містить ряд етапів:

а) вибір теми гри;

б) визначення мети й завдання гри;

в) підготовка і проведення гри (повідомлення теми гри. підготовка (унаочнення) дидактичного матеріалу, проведення гри, підбиття підсумків).

Успіх проведення гри залежить від дотримання вимог:

а) ігри мають відповідати навчальній програмі;

б) ігрові завдання мають бути не надто легкими, про те й не дуже складними;

в) відповідність гри віковим особливостями учнів;

г) різноманітність ігор;

д) залучення до ігор усього класу.

Особливо цінним є те, що дидактичним матеріалом служать предмети навколишнього середовища. Це різні іграшки, предмети, геометричні фігури, трафарети, палички, каштани, картинки із зображеними на них деревами, овочами, фруктами, звір'ями, птахами та іншими добре відомими дітям об'єктами, що відображають життя народу, його побут, культуру, працю. Вони знайомі дитині, близькі, активізують пізнавальну діяльність і є засобом всебічного розвитку дитини, набуття доступних для дитячого розуміння знань про навколишнє середовище.

Методика виховання включає використання різного дидактичного матеріалу і демонстраційного, і роздавального. Щоб забезпечити дійовий вплив на розвиток дітей, вихователь дотримується міри і часу застосування дидактичного матеріалу, враховує його особливості. Використовується наочний дидактичний матеріал у певній послідовності, що допомагає цілеспрямовану поступовому формуванню поняття.             

Майже всі ігри вимагають наявності дидактичного матеріалу. Учні початкових класів допоміжної школи при проведенні дидактичної гри перевагу надають ігровій дії. Вони із задоволенням виконують дії з іграшками, яскравим дидактичним матеріалом, рухами, оплесками, переміщенням.

Закріплюючи поняття "великий-малий", "високий-низький", "широкий- вузький", "довгий-короткий", "мало-багато", "один, порівну", "стільки ж", я проводила дидактичні ігри, які поряд з основною навчальною метою виконували корекційно-виховне завдання. Вони розвивали зорове, слухове сприймання, дрібну мускулатуру пальців рук, увагу, спостережливість, пам'ять.

Наприклад, гра "Що в руці"?

Для проведення цієї гри використовувала природний матеріал (шишки, жолуді, яблука, горіхи). В руки учня вкладала два однакові предмети, але різні за величиною. Наприклад, дві шишки: велику і маленьку. Учень, не дивлячись, повинен був сказати, що в правій руці велика шишка, а в лівій - маленька. Сам мав перевірити, чи він правильно сказав. Ця гра, крім закріплення поняття "більше-менше"., уточнює і просторові уявлення, розвиває моторику, тактильні відчуття.

Для удосконалення просторових уявлень, таких, як "зліва-справа", "вище- нижче", "довше-коротше", "ширше-вужче", "після" проводила ігри: "Зверху - внизу", "Вищий-нищий", "Куди підеш і що знайдеш?", "Літає, стрибає, пливе". Учні знають, що в грі враховується темп, правильність рухів, упевненість, безпомилковість дій, тому стають уважними, а це допомагає їм поглибити вміння орієнтуватися в просторі.

В учнів молодших класів появляється бажання брати участь в грі, яка містить змагання. Спочатку кожний учень хоче одержати перемогу. Поступово інтереси учня розширюються, він переживає не тільки за свій успіх чи невдачу, але і за успіх і невдачу своєї команди. Тому у дітей великою популярністю користуються ігри: "Хто швидко і точно", "Мовчанка", "Естафета" та інші.

Основним завданням цих ігор є закріплення навиків і вмінь швидко і точно виконувати дії, а також використовувати найбільш раціональний прийом обмеження.

Для розвитку уявлень про час використовую ігри "Коли це буває?", "Займи своє місце", "Що змінилося", "Дні тижня". При проведенні цих ігор використовую картинки, це зображені різні пори року, різні види діяльності людини протягом дня, картки, де записані назви пір року, місяців, днів тижня, м'яч. Мета ігор - закріпити уяву про добу, рік, місяць, тиждень і уточнити відомості про годинник.

В.О.Сухомлинський писав, що без гри не має і не може бути повноцінного розумового розвитку, порівнював гру з величезним світлим вікном, через яке в духовний світ дитини вливається цілющий потік уявлень, понять про навколишнє, з іскрою, яка запалює вогник допитливості. Отже, стараймося, щоб гра не була епізодом, а проходила б крізь усе життя дитини. Бо гра - це є творчість, гра - це є праця, а праця - шлях дітей до пізнання світу.

Література.

1.                    К.Ардобицька. Використання навчальних ігор на уроках математики в перших класах допоміжної школи. (Дефектологія. - 1997-№1 -СТ.29).
2. Л.Білоусько. Використання дидактичного матеріалу та дидактичних ігор у розвитку логіко-математичних уявлень дошкільників. (Рідна школа - 2001 - №8 - ст. 53)
3. С. Дубовицький. Формування інтересу до математики в учнів початкових класів допоміжної школи. (Дефектологія. - 2000 - №2 - ст. ).
4. Т. Ліневич. Задачі - вірші на уроках математики у молодших класах.
5. М.І.Микитинська, К.Д.Мацько. математичні ігри в 1-3 класах. (Навчально-методичний посібник).
6. М.П.Перова. Дидактичні ігри і вправи по математиці в допоміжній школі. (Навчальний посібник).
7. Є. Постовойтов, А.Булатецька. Як подолати труднощі в навчанні математики першокласників. (Дефектологія. - 1997 - №9- ст.18).
8. Прийоми усної лічби в молодших класах допоміжної школи. (Методичний лист).

П.Щербань. Дидактичні ігри у навчально-виховному процесі. (Початкова школа - 1997 - №9 - ст. 18).