Грайлива сценка "Завжди і всюди - безпеці бути"

Виходить ведучий: а зразу на  сцену палацу «Україна»  ми запрошуємо переможця 2019 року в номінації «Герой року» -- бабу Палажку.(заходить Палажка) Шановна Палажка ризикуючи власним життям врятувала свою сусідку бабу Параску під час пожежі. Коротко розкажіть про події того дня, як все було.

Палажка  . ой, як було, як було. Ота клята відьма Параска назгрібала цілу купу листя та й підпалила у мене під забором, ну там де у мене скирта з сіном була складена.

    Вбігає на сцену Параска

Параска . Ой, людоньки добрі! Не вірте, не вірте цій проклятущій Палажці! Бреше, все гадюка бреше, не так діло було! Ото ж назгрібала я трошки сухого листя, правда, днів зо 10 гребла, бо все ж  листя тієї, прости Господи, Палажки та й у мій двір летить. Думаю, отут під заборчиком складу та й спалю, поки тієї зміюки вдома немає. Ну хіба ж я винна, що моя кучка листя була вища за її скирту сіна? Та хіба ж то сіно? Люди добрі, одні цурбаки якісь! Я якось хотіла його підпалити, так воно ж і не горіло зовсім. Отож підпалила та й співаю собі тихенько, обпершись на граблі.

 Палажка :да, вона у нас тепер нова Таїсія Повалій: (співає)

 Підпалила, підпалила, скирту сіна я спалила

Параска: ну слова вже якось самі складалися. Людоньки добрі, я ж нічого такого не хотіла.

Палажка(співає): а коли її тушила, пів села іще спалила.

Параска: ось і не бреши, не бреши, не треба на мене всіх собак вішать. Які півсела? Всього одну вулицю.

Палажка: а нічого, що наше село з однієї вулиці і складається?

Параска: нічого! Самі винні! Як позичити сірників – так ні в кого немає, а я грітися – так все село збіглося.

Палажка: ніхто не дав сірників? Так тобі ж, що не дай, ти ж ніколи нічого не повертаєш! А тебе хіба в школі не вчили, що із вогнем треба бути обережною? Та й хто тебе вчив листя палити, атмосферу забруднювати?

Параска: та скільки того листя було? Жменька.

Палажка: жменька? Та село ще три дні було у твоїй димовій завісі!

Параска: а ти замість того щоб полум’я гасити, мого півня у вогонь вкинула.

Палажка: та то ж мій півень був! Я ж як побачила, що ти без свідомості впала біля скирти, то я його і кинула куди попало , та й давай тебе рятувати.

Параска: Людоньки добрі, ви її тільки послухайте, рятувати вона мене хотіла! Накрила мене одіялом та й давай душити.

Палажка: та не душила я тебе, а намагалася зробити штучне дихання – рот в рот, а щоб твій зміїний яд мене саму не вбив, то я тебе і накрила рядном, на якому ти сміття носила.

Параска: ти б тоді мені ще джгут на шию наклала, для 100 відсоткової вірності!

Палажка: е ні кумасю, яку першу домедичну допомогу надавати я знаю, спеціально в район їздила на курси!

Параска: це не на ті курси, що перед Водохрещем були? Ті? Так там вчили, як треба потопельника обрятовувати, а я ж диму надихалася!

Палажка: та яка в біса різниця: що потопельник ,що угорілий - головне результат. Ти ж ось зразу тут серед нас, жива і здорова.

Параска: та й то ваша свята правда, кумонько моя рідна!( підходить обіймає та цілує Палажку, потім плює на бік) Агов! де ти там? Ану давай неси моїй рятівниці нагороду, вона її чесно заробила.

Ведучий: за проявлену мужність і героїзм баба Палажка нагороджується -півнем, а вам шановна Параско ми вручаємо пам'ятку із правилами протипожежної безпеки.