«Григорій Сковорода - взірець мудрості українського народу»

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ ЛІЦЕЙ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ«Григорій Сковорода - взірець мудрості українського народу» З нагоди відзначення 300 – річчя з Дня народження великого українського філософа Григорія Савича Сковороди. Класний керівник Наталія корж

Хто думає про науку, той любить її, а хто її любить, той ніколи не перестає вчитися, хоча б зовні він і здавався бездіяльним. Г. С. Сковорода Григорій Савич Сковорода український філософ, богослов, поет, педагог, перекладач, композитор літургійної музики. Має значний вплив на сучасників і подальші покоління своїми байками, піснями, філософськими творами, а також способом життя, через що його називають “Українським Сократом”.

Висловлювання відомих людей про творчість Г. С. Сковороди«Якби ніхто нічого не знав про Г. Сковороду, якби час не пощадив для нас його рукописні твори…, якби народ не зберіг легенд про його дивовижне життя, якби зосталася одна- єдина його епітафія, то і вона блиснула би для людства спалахом дивовижної сили і осяяння: «Світ ловив мене, та не впіймав!» (І. Драч). «Мало можна вказати таких народних постатей, якою був Сковорода і яких би так пам’ятав і поважав народ. На всьому обширі від Острогозька до Києва у багатьох будинках висять його портрети. Його мандрівне життя є предметом оповідань і легенд…» (М. Костомаров). «Г. Сковорода, мов та Діва Божа, — істина, хто в убогості творив промисел Божий — продовжував рід людський, примножував для власної вигоди чесною працею добро» (М. Жулинський). «Його біографія, мабуть, ще краща за його твори, але які гарні його твори» (Л. Толстой).

Біографічні відомості. Дитинство. Народився Григорій 3 грудня 1722 р. в сотенному містечку Чорнухи Лубенського полку, на Полтавщині у козацькій родині. Батько Сава Сковорода був рядовим козаком, який у мирний час займався шинкуванням і продажем вина. Мати Пелагея походила зі Шангіреїв, рід яких мав кримськотатарське походження. Григорій мав ще старшого брата Степана. З дитинства ріс “чудним” хлопчиком, заглибленим у свої думки і не придатний до господарської роботи. Влітку 1730 його віддали до дяківської школи в Чорнухах.

Педагогічна діяльність. Влітку 1759 р. Сковорода приймає запрошення єпископа Й. Миткевича викладати поетику в Харківському колегіумі, який на той час був найпередовішим навчальним закладом в Україні, і перебирається на Слобожанщину. Навколо нього сформувалося коло шанувальників – студенти філософії – Я. Правицький. В. Білозерський. М. Заводовський. Вони збиралися в домі Сковороди, читали античних авторів, писали вірші, співали, гуляли за містом у садах.

Вічний мандрівник. Після звільнення з Харківського колегіуму у 1769 р. Сковорода оселився на пасіці в Гужвицькому лісі неподалік Харкова і зажив життям пустельника. Відтепер він обрав новий і не знаний до того стиль життя – мандрівку. І ця мандрівка тривала до самої смерті – чверть віку. Була вона повна пригод, оповита переказами й легендами. У ній він ніколи не розлучався з Біблією, сопілкою, і своїми творами. Слава про нього розходилася широко, і багато хто бажав його бачити й чути як речника великої правди.

Остання мандрівка філософа. В останній рік життя Григорій Савич проживав у селі Пан – Іванівка в домі колезького радника Андрія Ковалівського де і помер 9 листопада 1794 року. На хресті над могилою, на прохання самого Сковороди, було написано: «Світ ловив мене, та не впіймав …».

Творча спадщина Г. Сковороди

Творча спадщина Григорія Савича Сковороди порівняно невелика але досить багатогранна. Вона представлена творами (збірка “Сад божественних пісень, що проріс із зерен Священного писанія”, вірш “De НЬег. Ше”), байками в прозі (“Байки харківські”), трактатами, діалогами, притчами (“Розмова, названа Алфавіт, або Буквар світу”, “Асхань”, “Нарцис”, “Вступні двері до християнської доброчинності”, “Убогий Жайворонок”), перекладами та переспівами римських авторыв (поетичні твори Овідія, Горація, Муре, прозові твори Цицерона, Плутарха, Сидронія Гозія та ін.). Найбільшу цінність становлять пісні та байки, написані прозою.

Афоризми Г. С. Сковороди. Григорій Сковорода – це людина глибинного характеру, світлого серця і проникливого розуму. Людина, саме життя якої було оригінальним творінням. Освідченість його – надзвичайна, він увібрав у своє єство філософську культуру людства. Одним із свідчень глибини творів є їх афористичність. Чимало крилатих фраз із його писань, ставши афоризмами, пішли мандрувати світом: «Ні про що не турбуватись – значить не жити»«З усіх утрат втрата часу часу найбільша»«Один у багатсві бідний, а інший у бідності багатий»«Бери вершину і матимеш середину»“Визначай смак не по шкарлупі, а по ядру”“З видимого пізнай невидиме”“Найгірша хвороба – хворіти духом.”

Філософські погляди Г. Сковороди. Г. Сковорода не створив теоретично оформленого і систематизованого вчення. Свою філософію він розумів, як вміння жити у Богові, у гармонії з природою, у мирі з людьми і власною совістю. « Коли дух людини веселий, думки спокійні, серце мирне, - то й усе світле, щасливе, блаженне. Оце і є філософія», - стверджував Сковорода.» Філософська концепція Г. Сковороди - пантеїзм. Бог і природа це єдине ціле: кожна людина має в собі Бога, він не існує поза людиною. Головна проблема його філософії - це проблема людяності. Його філософія «практична», оскільки філософа цікавить передусім моральна проблематика. У центрі уваги філософії «мандрівного філософа» - релігійні і моральні проблеми.

“Філософія серця” Г. Сковороди. У Г. Сковороди “філософія серця” розглядає людину як центр Всесвіту. Поняття “серця” тлумачиться ним не лише як емоційна сфера, а й як символ духовного життя людини. У понятті “серця” філософ розмежовує матеріальне і духовне начало, підкреслюючи, що тільки духовне, внутрішнє, моральне вдосконалення приведе людину до щастя. З вченням про серце пов'язана етична концепція філософа, за якою серце є найважливішою моральною цінністю і основою щастя людини, яке можливе, коли серце “чисте” і “світле”. Життя людини – це процес безперервного духовного розвитку, засобом якого є самопізнання. Лише вдивляючись у середину себе, в своє серце, людина стає здатною до такого самопізнання.

“Філософія щастя” Г. Сковороди. У трактаті "Розмова п'яти подорожніх «про справжнє щастя" філософ висловлює думку, що щастя — у пізнанні себе. Щоб стати щасливим, не треба багатства, не треба влади, почестей, чинів: "Бути щасливим — це знайти самого себе", — пише автор. Не в насолоді щастя, а у чистоті серця, в духовній рівновазі, в радості. Сковорода своїм прикладом утверджує, що заклик «Пізнай себе» – є не лише поняттям зрозуміти самого себе , а й вказівка основного цього шляху, пізнання. Для нього дуже важливим критерієм щастя є наймення чистої совісті, чистої душі, а саме досягнути можна лише через працю.

Ідея “сродной праці” Г. Сковороди«Багатством живиться тіло, а душу звеселяє споріднена праця» Праця за природними нахилами приносить людині задоволення, радість. Така "споріднена" (сродная) праця сама стає красою, бо дає насолоду не стільки своїми результатами, скільки самим процесом, і це робить людину прекрасною. Життя людини тільки тоді матиме зміст і буде для людини природною потребою. Людина повинна пізнати себе, свою духовну сутність: свої уподобання, здібності, нахили до певного виду діяльності. Знаючи свої нахили, можна визначити своє місце в суспільстві.  І завдання людини обрати собі заняття не тільки не шкідливе суспільству, а й яке приносить задоволення самою людині, яке задовольняє внутрішні потреби, та приносить душевний спокій.

Етичні погляди. Г. Сковороди. Етичне вчення Г. Сковороди спрямоване на пошук шляху, що веде до щастя, до любові, до уподобання Богу. Етичним ідеалом Сковороди  є ідеал нерівної рівності в тому сенсі, що усі люди рівні перед Богом, але разом з тим вони є нерівними, тому що мають різну натуру. Метою всіх людей є наближення до Бога, отримання вищого блаженства. “Не розум від книг, а книги від розуму створились” — сказав Григорій Сковорода і написав підручник з етики. Це був його перший філософський твір, основною думкою якого є ледарство як найбільша людська вада.

Педагогічні погляди Г. Сковороди. Головний педагогічний принцип Сковороди — розвиток природних здібностей людини. Метою виховання він вважав не тільки навчити знаходити істину, пізнавати явища природи, а насамперед — прищепити благородні почуття, такі як дружба, вдячність, любов. Обов'язки батьків: породити дітей, потурбуватися про їхнє здоров'я, навчити вдячності, оскільки останнє - основа морального виховання. Адже "у подяці заховалося всяке благо як вогонь і світло причаїлося в кремені.»Головна педагогічна ідея Сковороди — трудове виховання за принципом «спорідненості». Джерелом усіх знань він вважав досвід, практику, життя.

Вшанування пам’ятіІм'ям Сковороди названо:село Сковородинівка, Золочівського району на Харківщинівулиці у Києві, Харкові, Одесі, Львові, Дніпрі, Запоріжжі, Чернігові, Хмельницькому, Дрогобичі, Мелітополі, Фастові, Золочеві, Конотопі, Кропивницькому, Ковелі та інших населених пунктахІм'я Григорія Савича Сковороди мають наукові та освітні заклади: Інститу філософії імені Григорія Сковороди НАН України в Києві, Харківський національний педагогічний університет, університет Григорія Сковороди в ПереяславіНа його честь названо астероїд 2431 Сковорода.

Вшанування пам’яті

Музеї Г. Сковороди Національний літературно – меморіальний музей Г. С. Сковороди, с. Сковородинівка, Золочівського району Харківської областіМеморіальний музей Г. С. Сковороди Національного історико – етнографічного заповідника «Переяслав», м. Переяслав. Чорнухинський літературно – меморіальний музей Г. СковородиІсторико-культурний заповідник «Батьківщина Григорія Сковороди», смт. Чорнухи Полтавської області.

Музеї Г. Сковороди

Пам’ятники Г. СковородіПам’ятник Г. Сковороді (Київ) Пам’ятник Г. Сковороді (Київ, МАУП) Пам’ятник Г. Сковороді (Лохвиця) Пам’ятник Г. Сковороді (Переслав, Меморіальний музей) Пам’ятник Г. Сковороді (Харків, Покровський сквер), скульптор І. П. Кавалерідзе. Пам’ятник Г. Сковороді (Харків, Педагогічний університет), скульптор І. П. Ястребов. Пам’ятник Г. Сковороді (Чорнухи) Пам’ятник Г. Сковороді (Любляна, Словенія).

Г. Сковорода на грошових знаках21 червня 1996 року Національний банк України  випустив срібну ювілейну монету номіналом 1 000 000 карбованців з посвятою великому українському філософу і вченому XVIII століття Григорію Сковороді (1722—1794 рр.)15 вересня 2006 року Національний банк України випустив банкноту номіналом 500 гривень, на аверсі якої зображено Григорія Сковороду.

Г. Сковорода у живописіВасильківський С. «Народ слухає пісні Сковороди»Їжакевич І. «Сковорода в дорозі»; «Т. Шевченко-пастух виспівує Сковороду»; «Посланець Катерини запрошує сковороду до Петербурга». Касіян В. Гравюра Г. Сковороди до 150-ї річниці його смерті. Литвиненко В. Серія естампів «З життя Сковороди». Павлович Ю. Акварельна сюїта на різні мотиви з життя Сковороди. Трохименко К. «Григорій Сковорода серед народу». Яблонська Т. Портрет Г. Сковороди.

Г. Сковорода у кіномистецтвіКавалерідзе І. П. Художня кінобіографія «Григорій Сковорода», 1959 р. Роллан Сергієнко. Документальна кінострічка про Григорія Сковороду «Відкрий себе», 1972 р. Юрій Зморович, Анатолій Кучеренко. «І світ мене не впіймав…» , 2004 р. Олексій Лябах. «Григорій Сковорода» із циклу «Великі українці», 2008 р.«Григорій Сковорода» із циклу «Обличчя української історії», НТК України, 2011 р. Олена Хмирова. Документальний телефільм «Таємничий Сковорода», 2013 р.

Г. Сковорода у музиціСковорода грав на скрипці, бандурі, гуслях, флейті. Багато віршів Григорія Сковороди покладені на музику. Український композитор Леонід Грабовський творив цикл «Temnere Mortem» (1991). Крім того, існують відомості про композиторську діяльність Григорія Сковороди. Зокрема, йому належать пісні «Ой ти птичко жолтобока», «Стоїть явір над водою». Поодинокі записи музики Сковороди збереглися у рукописних збірках кінця XVIII — початку XIX століття. Вірш «Всякому городу нрав і права» входить до репертуару багатьох сучасних кобзарів-виконавців.

Пророче передбачаючи майбуття, а в ньому долю свого народу, великий письменник і філософ – писав: «Ми створимо світ кращий. В майбутній Україні бачу все нове: нових людей, нове творіння і нову славу» . Можливо, ми українці ХХІ століття, є тими людьми, які творять нашу нову славу, нашої оновленої землі, на цій землі завжди житиме в серцях вдячних правнуків легендарний любомудр, наша гордість і слава – Григорій Сковорода.

Дякую за увагу