Григорій Сковорода. «De Libertate». Проповідь житейської невибагливості, пошуку гармонії з собою і світом.

Про матеріал

Перегляд файлу

Г. Сковорода.

«De Libertate».

Проповідь житейської невибагливості,

пошуку гармонії з

собою і світом.

Савченко Софія Ігорівна

Розкажіть про життєвий шлях Григорія Сковороди: як його подорожі та спосіб життя вплинули на його світогляд і творчість?

Чому Сковороду часто називають "українським Сократом"?

Наведіть аргументи.

Що означає поняття "сродна праця" в творах Сковороди?

Це 30 віршів, які автор назвав піснями.

Популярн сть зб рки «Сад божественних п сень» зумовлена тим, що зм ст її твор в був зрозум лим близьким звичайн й людин

того часу: л ричний герой перебуває в пошуках правди й добра; в н, як Г. Сковорода, любить народ закликає людину жити в єдност з природою; журба, тривога, розм рковування завжди зворушували чутливу душу людини з народу.

De Libertate

Що є свобода? Добро в ній якеє?

Кажуть, неначе воно золотеє?

Ні ж бо, не злотне: зрівнявши все злото, Проти свободи воно лиш болото.

О, якби в дурні мені не пошитись,

Щоб без свободи не міг я лишитись.

Слава навіки буде з тобою,

Вольності отче, Богдане-герою!

De Libertate — Про свободу (лат.).

До найвідоміших творів

Г. Сковороди належить вірш «De libertate» («Про свободу»), який є зразком високої патріотичної

лірики. Для ліричного героя воля — найбільше багатство. Поет

переймався долею селян, які за

кріпацтва були віддані поміщикам у довічне рабство, тому проблема свободи в закріпаченій Україні дуже актуальна.

Звернімо увагу, що поняття свободи в усіх своїх творах Сковорода розглядає

не в плані суспільно-політичних реалій, а як шлях духовних пошуків. Тому

несподіваною у вірші є згадка про

гетьмана Війська Запорозького Богдана

Хмельницького як втілення омріяної вольності.

Рік написання: 1757.

Вид лірики – патріотична лірика.

Жанр «De libertate»: ліричний вірш.

Провідні мотиви: воля — найбільше багатство, уславлення Б. Хмель ницького.

Тема «De libertate»: вияв громадянської мужності поета в період посилення кріпацтва, оспівуючи волю як найбільше багатство людини.

Ідея «De libertate»: уславлення Богдана Хмельницького, народного героя, який присвятив своє життя боротьбі за волю і щастя українського народу; утвердження свободи людини як найвищої суспільної цінності.

Основна думка: тільки за умови отримання волі людина почуватиме себе щасливою; ніяке золото не замінить «вольности».

Образи-символи у

творі «De libertate».

свобода (символ

Богдан справжнього болото (символматеріального

Хмельницький людського невільного світу).

(символ вольності); існування);

Перебування у селі Ковраї (1755–1759) було важливим етапом у розвитку світогляду Г.

Сковороди, у формуванні його естетичного ідеалу. Як селянський просвітитель він живе серед народу, проймається його думами і надіями, безповоротно вирішує, що його доля — з народом. Тому антинародний рух 50-х рр. селянські виступи і повстання не могли не відбитися у свідомості вразливого і чутливого до народного життя поета.

У ті часи нерідко траплялося, що вільних людей поміщики самочинно приписували до своїх кріпаків. Ось чому цілком природним були побоювання мандрівного філософа, вихідця із селян, «вольности… лишитись».

Ще живими були в пам’яті народній тяжкі бої за визволення від соціального і національного гноблення польською шляхтою, а вже трудовому селянству царат накинув

на шию нове ярмо, ще важче, позбавляючи завойованої вольності. Наказавши зруйнувати

Запорозьку Січ, Катерина ІІ розпорядилася навіть саме «наименованіе Сечи и запорожских казаков отдать на вечное забвеніе». Це, можливо, було однією з причин,що спонукала поета до написання вірша «De libertate».

Гармонія для Сковороди — це результат внутрішньої роботи над собою, прагнення до самопізнання і

саморозуміння. Він вірив, що людина, яка зрозуміла свою "сродну працю" і навчається жити просто, отримує

можливість досягти справжнього миру і

гармонії зі світом. Важливим аспектом цієї гармонії є також любов до

ближнього, пошук добра в усьому, що оточує людину.

Отже, "De Libertate" — це твір, у якому Сковорода не просто говорить про свободу, а закликає кожного читача до внутрішнього пошуку і невибагливості, які відкривають шлях до істинного щастя. Він

нагадує, що свобода починається з духовного очищення, із здатності