Громадянське суспільство та правова держава

Громадянське суспільство та правова держава. Минковська Марія Василівна. Вчитель історії та правознавтва

1-й етап: ХУІ-ХУІІ ст.2-й етап: ХУІІІ-ХІХ ст.3-й етап: ХХ-ХХІ ст. Формування громадянського суспільства, складання економічних і політичних передумов появи буржуазіїФормування громадянського суспільства в найбільш розвинених країнах Європи та США у вигляді капіталістичної вільної конкуренціїВідбуваються зміни в соціальній структурі, триває процес становлення правових соціальних держав. Етапи формування громадянського суспільства. Характерні ознаки громадянського суспільства:1. Наявність у суспільстві вільних власників засобів виробництва.2. Розвиненість і розгалуженість демократії.3. Правова захищеність громадян, рівність усіх перед законом.4. Високий рівень громадянської культури.

Громадянське суспільство — це тип взаємодії та соціальної організації вільних особистостей, що складається з громадських рухів, об’єднань, громадських організацій і політичних партій, які втілюють громадську думку в певні соціальні інститути. Громадянське суспільство — суспільство громадян із високим рівнем економічних, соціальних, політичних, культурних і моральних рис, яке спільно з державою утворює розвинені правові відносини; це сукупність усіх громадян, їх вільних об'єднань та асоціацій, пов'язаних суспільними відносинами, що характеризуються високим рівнем суспільної свідомості та політичної культури, які перебувають за межами регулювання держави, але охороняються та гарантуються нею. Формування громадянського суспільства пов'язане з утвердженням буржуазного ладу. Воно неможливе без існування правової держави, а тільки існування розвиненого, стабільного громадянського суспільства уможливлює утворення правової держави. Високорозвинуте громадянське суспільство є основою стабільного демократичного політичного режиму. Концепція громадянського суспільства, розуміння його як царини людської свободи, яка перебуває поза межами державної регламентації, є породженням ліберального світогляду. "Батько лібералізму" Дж. Локк вважав, що держава покликана передусім захищати особисту свободу і власність, здобуту працею людей; вона діє тільки у строго окреслених межах, вихід за які може призвести до громадянської непокори; люди повинні мати право протистояти сваволі уряду, чинити йому опір і навіть вдаватися до сили для його повалення, коли він спрямовує свою владу на завойовництво, узурпацію, тиранію, або у разі його розвалу.

У будь-якій демократичній країні свобода, гідність та право на самовизначення – є основними та невід’ємними атрибутами життя громадян. Захист цих прав, відстоювання та їх розширення залежить не від держави, а від нас, свідомих громадян своєї країни. Громадянське суспільство формується, як розуміння необхідності стримування та обмеження абсолютної влади, і пов’язане , перш за все, з існуванням правової, демократичної держави. Це суспільство рівних між собою громадян, які мають гідність, державницьку позицію та відстоюють свої права та свободи у законний спосіб. Україна належить до посткомуністичних держав, а тому більш як за 20 років незалежності суспільство, нажаль, ще не стало громадянським. Таким воно стане лише у атмосфері свободи та відчуття гідності, самоповаги, патріотизму. Розвитку цих почуттів, розумінню та усвідомленню процесів, що відбуваються в країні, і присвячений курс.

Громадянське суспільство у політології, як правило, розглядають як соціальне утворення, що протистоїть державі. Його можна розуміти як плюралізм і організацію інтересів незалежно від держави. Таке суспільство емансиповане від держави, царина спонтанного самовияву вільних індивідів і добровільно сформованих асоціацій та організацій громадян, захищених законом від прямого втручання і регламентації з боку органів державної влади. Воно втілюється в приватному житті громадян, існуванні вільного ринку, безперешкодному поширенні духовних, релігійних, моральних, національних цінностей тощо. Основою громадянського суспільства є життя індивідів як приватних осіб, сукупність вільно встановлених ними міжособистісних зв'язків (сімейних, общинних, економічних, культурних, релігійних тощо), розмаїття інтересів, можливостей і способів їх висловлення та реалізації. Громадянське суспільство є автономною одиницею, у справи якої держава втручається лише в разі порушення закону його учасниками.

Головні риси громадянського суспільства:наявність демократичної правової державності;відокремлена від держави структура суспільства, до якої належать різноманітні асоціації, добровільні об'єднання людей;взаємна відповідальність держави та громадян за виконання демократично прийнятих законів;самоврядування індивідів, добровільних організацій та асоціацій громадян;адекватний вільним відносинам обміну суспільний лад, політична система, за яких держава є похідною від громадянського суспільства та процесів у ньому;утвердження безпосередніх і різноманітних інтересів, можливість їх вираження та здійснення;можливість забезпечення справжнього, реального життя, на відміну від держави — сфери умовного, формального життя;різноманітність форм власності (приватної, колективної, кооперативної тощо), ринкова економіка;наявність вільної конкуренції, відносин обміну діяльністю та її продуктами між незалежними власниками;безпосереднє спілкування людей;повага громадянських прав, які вважаються вищими за державні закони;доступ всіх громадян до участі в державних і суспільних справах;свобода особистості;плюралізм ідеологій і політичних поглядів, багатопартійність;плюралізм, сукупність усіх неполітичних відносин у суспільстві;наявність розвинутої соціальної структури;різноманіття соціальних ініціатив;розвинута громадянська політична культура і свідомість;регулювання дій людей безпосередньо самими ж людьми, передусім через норми моралі; контроль суспільства за діяльністю державних органів.

Lorem ipsum dolor sit amet, consectetur adipiscing elit. Phasellus auctor efficitur duiet facilisis. Розвинуте громадянське суспільство створює умови для вільної самореалізації індивідів та їх різних об'єднань і утримує державу від придушення індивідів і суспільства, роблячи її більш демократичною і правовою. Рівень демократії в сучасному суспільстві значною мірою визначається існуванням системи незалежних від держави самоврядних об'єднань суверенних індивідів і вільно встановлених зв'язків між ними — громадянського суспільства. Сформоване на засадах плюралізму, толерантності, лібералізму (поважання прав і свобод особи), таке суспільство спроможне протистояти як етатистським тенденціям з боку держави, так і анархізму, домагатися оптимального громадського врядування. Відкрите суперництво суспільних інтересів ініціює політичний процес, сприяє втіленню загальносоціального інтересу. Тому для демократизації суспільства, реформування держави необхідна не тільки ефективна законотворча, політико-юридична діяльність, а й формування громадянського суспільства — структурованість спільноти, усвідомлення людьми вартісності їхніх інтересів, цінування власних і чужих прав, гідності й свободи, шанування правил та процедур суспільно-політичної взаємодії.

Особливості формування громадянського суспільства в УкраїніВ Україні сьогодні відбувається поступовий процес становлення громадянського суспільства, який ще дуже далекий від завершення. Вже сформовані органи влади різного рівня, але вони поки що демонструють неспроможність вивести країну із системної кризи, а тому зрозумілим є динамічний процес відчуження громадян від держави, влади і політики. Для громадянського суспільства характерна система представництва інтересів різних груп населення у вигляді політичних партій, які виражають інтереси та формулюють політичні пріоритети певних соціальних груп. На сьогодні політичні партії (а їх зареєстровано понад 120) не достатньо сприяють належному встановленню каналів зв'язку між державою і громадянами. Для становлення громадянського суспільства в Україні необхідною є реструктуризація українського суспільства. До тенденцій трансформації соціальної структури нашої держави можна віднести фактичну відсутність середнього класу й значного поступу в його формуванні, люмпенізацію численних верств населення, появу нових власників, поляризацію багатства і бідності, збереження старою но­менклатурою своїх позицій. Понад 85 відсотків населення України займають положення нижче середнього класу й існує в умовах крайньої невизначеності та невпевненості. Через не сформованість середнього класу, розшарування суспільства на багатих і бідних переважає принцип сили, а не принцип права, хоча повсюдно декларується намір побудови правової держави. 

Photo Collage. Теорія правової держави бере свій початок з античності. Давньогрецький філософ Платон писав, що державність можлива тільки там, де панують справедливі закони, "де закон — володар над правителями, а вони його раби". Починаючи з Нового часу, теорія правової держави була доповнена завдяки безпосередньому зверненню до ідеї прав людини. Передові мислителі епохи становлення капіталізму в XVII-XVIII ст. сформулювали принцип поділу влади, покладений в основу теорії правової держави. Так, німецький філософ І. Кант, з іменем якого пов'язують створення цієї теорії, вважав, що держава забезпечує торжество права й підпорядковується його вимогам. Ще один німецький філософ М. Вебер сформулював принципи правової держави. Правова держава — тип держави, основними ознаками якої є верховенство закону, поділ влади, правовий захист особи, юридична рівність громадянина й держави. Для правової держави характерні різні принципи правової поведінки громадян і державної влади. Якщо громадянам дозволено все, що не заборонено законом, то владним структурам, навпаки, дозволено лише те, що передбачено законом.

Правову державу характеризують:верховенство закону і його панування в суспільстві; рівність перед законом самої держави, всіх її органів, громадських організацій, службових осіб і громадян;вищість представницьких органів влади, їх відкритість і публічність, відсутність будь-якої диктатури;поділ влади на законодавчу, виконавчу та судову, що створює систему взаємостримування і взаємопротиваг гілок влади;гарантія прав і свобод особи в межах законності, взаємна відповідальність держави, об'єднань громадян та індивідів;високий рівень громадських структур, можливість громадських об'єднань і особи брати участь в управлінні суспільством;дотримання принципів загального, прямого, рівного виборчого права;контроль державної влади з боку суспільства, громадян та їх організацій;відповідальність держави перед світовим співтовариством правових держав;органічний зв'язок прав і свобод громадян з їх обов'язками, відповідальністю, законопослухняністю, самоконтролем, самосвідомістю, правовою культурою. Громадянське суспільство та правова держава тісно взаємопов’язані між собою. Розвинене громадянське суспільство можливе лише у правовій державі, а правова держава можлива лише за наявності громадянського суспільства.

Громадянське суспільство є основою держави. Його становлення відбувається в тісному зв’язку з становленням її як правової, соціальної, демократичної. Громадянське суспільство – це суспільство зрілих громадян із високим рівнем економічної, соціальної, духовної, політичної культури, яке спільно з державою утворює розвинені правові відносини. Громадянське суспільство – це суспільство вільних громадян. Воно вільне від держави, але взаємодіє з нею заради загального блага. Сутність громадянського суспільства полягає у забезпеченні законних прав людини. Особа в ньому здобуває гарантоване право вільного вибору тих чи інших форм економічного і політичного буття, ідеології, світогляду, а також можливість вільно висловлювати свої думки, погляди. Правова держава — це така форма організації та діяльності публічно-політичної влади, яка функціонує згідно з принципом верховенства права, за якої діють усталені правові норми, встановлені у визначеному Конституцією порядку, гарантуються права й свободи людини, а владні структури не втручаються у сфери громадянського суспільства. Висновок