Зразок твору есе на конкурс " Я маю право на..."

Твір – есе

Тема : я маю право

Підтема : не забирайте в мене право на життя

                 Мої права – гарантія моя

                На вільне, безпечне, захищене моє життя.

                Не забирайте в мене право на життя,

               Яке Творець Небесний мені дав.

Я маю право на життя, яке тісно взаємопов’язане з іншими моїми правами, як громадянки України. Звісно, що право на відпочинок, право на освіту, право на охорону здоров’я, право на здорове харчування й інші права відіграють важливу роль в моєму житті. Але, я вважаю, що якби батьки не народили мене на цей світ, не дали мені право жити, а держава не захищала його, то інші, вищезгадані права, не могли б реалізуватись. Як тільки я зародилась у лоні моєї матері, мене вже супроводжувало право на життя. Я ще не народилась, а мої найрідніші вже виконували свій материнський та батьківський обов’язок – піклуватись про мене. Мама ввела здоровий спосіб життя, правильно харчувалась, займалась легкими видами спорту, багато гуляла на свіжому повітрі, щоб я розвивалась та народилась фізично й психічно здоровою дитиною. Мене любили, мені співали колискові пісні,  зі мною спілкувались. Я відчувала величезну батьківську любов і турботу.

І ось, 21 вересня, народилась я – мамусине щастя та татусина гордість. Реалізувалось моє право на життя, яке закріплене у статі 27 Конституції України.

Своїм  правом  на охорону здоров’я та медичний огляд, медичну допомогу та страхування  , яке дає мене також Конституція України, статя  49, я у повній мірі скористалась в пологовому будинку, з якого через декілька днів мене забрали батьки. І тут знову я використала своє право, яке закріплене у статі 143 Сімейного кодексу України – забрати дитину з пологового будинку. Я така ще маленька крихітка, а вже стільки маю прав. Дальше статя 294, Цивільного кодексу України , де закріплене право кожної дитини – право на ім’я. Мене назвали Марією. І ось у мене з’являється перший документ, який засвідчує мене як особу, як громадянку України – Свідоцтво про народження.

Основними міжнародними документами, де закріплені мої права є Конвенція ООН про права дитини та Декларація прав дитини.

Конвенцію ООН про права дитини було прийнято 20 листопада 1989 року. Наша Україна ратифікувала Конвенцію 27 лютого 1991 року. Ще Конвенцію ООН про права дитини називають « Світовою Конституцією прав дитини».

У Конвенції зазначено, що права передбачені в цьому документі, стосуються кожної дитини, незалежно від кольору шкіри, від раси, від матеріальних благ, релігії, освіти, мови, стану здоров’я, статі і тому подібне. Конвенція дає нам, дітям, можливість скористатись правами, які забезпечують мене, тобто ми маємо право користуватися, володіти певними речами ( матеріальними і нематеріальними благами), одержувати різноманітні послуги, наприклад освіту, дозвілля, відпочинок, медичний огляд....

Згідно Конвенції дитина має певний захист, ось наприклад,  я маю право бути захищеною від  дій чи бездіяльності інших, які можуть заподіяти мені шкоду. Я захищена від сексуальної експлуатації, важкої фізичної праці, психологічного знущання, булінгів, від розлучення з рідними батьками, від залучення до воєнних дій...

Також Конвенція ООН про права дитини дає мені право бути почутою, коли приймається рішення, яке стосується мого життя, я маю право висловити свою думку, своє незадоволення, якщо воно є, можу обрати собі релігію, яку вважаю потрібною для мене, навіть, маю право брати участь у суспільному житті, яке в свою чергу, готує мене до самостійного життя, вибору майбутньої професії .

Декларація прав дитини проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року.  Через великі жертви дітей у Другій світовій війні, Генеральна Асамблея ухвалила  рішення прийняти цей документ, щоб захистити життя дітей.

Особлива увага приділяється нашою державою дітям – сиротам, яких , на жаль, зараз дуже багато, через повномасштабне воєнне вторгнення росії в Україну,  інвалідам, дітям – біженцям. У третій частині 52 статі Конституції України йдеться про те, що утримання та виховання дітей – сиріт, дітей позбавлених батьківського піклування покладено на державу, діти мають право на захист і допомогу з її боку.

Кожна дитина нашої планети має право на життя, захист, любов і піклування

В українському законодавстві правовими документами, які регулюють ті питання є Конституція України – основний  закон держави, Сімейний кодекс України, Цивільний кодекс України, Закон України « Про охорону дитинства» та інші.

Сьогодні, на жаль, моє право на безпечне життя, і не тільки моє, а всього українського народу, під прицілом зброї нещадного ворога, який хоче знищити мою державу й націю. В реаліях сьогодення, я не маю можливості повною мірою скористатись своїми правами.

Ось, наприклад, моє право на освіту, яке гарантує мені статя 53 Конституції України. Хіба це право мною  повністю реалізовується?!  Звичайно, що ні. Адже часто ми змушені покидати стіни школи, класу, коли чуємо сигнал повітряної тривоги, для того щоб перейти в безпечне місце, в укриття, щоб зберегти своє життя.

Часто задаю собі питання : « В чому була винна маленька Лізочка з Вінниці, яку називали ще « Сонячною дитиною» , у якої забрала життя російська ракета, життя, яке тільки що починалось, яке було сповнене мріями та сподіваннями?»

Ми живемо в незалежній, суверенній, вільній правовій державі, яка забезпечує нас  правами та захищає їх.

Ми прагнемо Миру та Перемоги, для того, щоб жити щасливо та скористатись своїми правами у повному обсязі, принаймі  настільки, скільки ми захочемо.

Роботу виконала учениця 9 класу

Дацьківського ЗЗСО |-|| ступенів

Яворівської ТГ

Львівської області

Курян Марія

Вчитель історії та основ правознавства

Шипка Зоряна Іванівна