Євген Пилипович Гуцало народився 14 січня 1937 р. в с. Старому Животові Вінницької області в родині сільських учителів. У дитинстві він захоплювався читанням книг, бо йому цікаво було довідуватись із них про життя, якого він не знав і яке відкривав уперше. У ту пору йому іноді здавалось, що твір значно цікавіший від життя.
Любов до читання з часом переросла в захоплення віршуванням. Коли Євген учився в шостому класі, один із перших його віршованих творів під назвою «Червоний прапор» вмістила шкільна стінгазета, що викликало страшенну гордість хлопця. Про своє дитинство письменник розповідав у багатьох оповіданнях, у тому числі в повісті «Сільські вчителі». «Шкільний хліб», «У гаї сонце зацвіло».
Євген Гуцало був ще й дослідником. Перебуваючи на засланні, він досліджував історію, культуру російського народу. Свої думки й спостереження письменник виклав у публіцистичній праці «Ментальність ясиру». Книга побачила світ після смерті автора. Та найбільшу славу і визнання авторові принесли твори для дітей.
ЗІРКАІз коромислом по водуаж до моря зірка ходить. Коли зірка йде по воду —весело сміється,Коли зірка йде з водою —срібло з відер ллється. Срібна зірка йде з водою,срібні в зірки руки,ллється чисте срібло з відерна ліси та луки. Ллється чисте срібло з відерна маки й калину,на заквітчану у місяцьсрібну Україну.
Словникова робота. Коромисло — зігнута палиця, що кладеться на плече, за допомогою якої носили відра з водою. Тема: зображення зіркової ходи небосхилом.Ідея: захоплення зіркою як джерелом радості та позитиву. Основна думка: демонстрування краси срібної зірки та нічної природи рідної батьківщини. Жанр: пейзажна лірика.
Дай усні відповіді:▼ Які небесні світила зустрічаються у вірші? Як вони пов’язані між собою?▼ Що автор розуміє під «сріблом»? Обґрунтуйте свою думку.▼Як поет зображує у вірші маки, калину та Україну?▼3 ким ототожнює Є. Гуцало зірку у своїй поезії?▼Які художні засоби утворюють образність цього вірша?
ЧАРІВНИКИНіч — велика чарівниця!Зчарувала звіра, птицю,зчарувала всіх людей —не побачиш їх ніде. Не побачиш вітра в полі,ні тополю на роздоллі,ні метелика, ні бджілку,ні в цвіту вишневу гілку... Ранок — все відчарував:сині квіти поміж трав,і метелика, і бджілку,і в цвіту вишневу гілку,і баского вітра в полі,і тополю на роздоллі,всіх людей, і звіра, й птицю!.. Ніч — велика чарівниця,та ще більший чарівникранок — щирий трудівник,що і сам трудитись звик,що до праці всіх розбудить,хай то птиці, звірі, люди... Два оці чарівникив світі цім живуть віки.
Словникова робота. Вчарувала — зачарувала. Роздолля — широкий простір. Баского вітра — рвучкого, швидкого, пружного вітра; зазвичай баскими бувають коні. Тема: зображення магічного перетворення природи.Ідея: зацікавленість красою змін у природі. Основна думка: чарівники роблять природу красивішою. Жанр: пейзажна лірика.
Аналіз вірша «Чарівники» у формі бесіди за питаннями. Хто такі чарівники?Як побудований вірш, зі скількох частин він складається? —(Перша строфа — це опис ночі-чарівниці, друга — опис ранку; у третій строфі вони протиставляються; остання строфа, що складається усього з двох рядків, об’єднує поняття день і ніч, вони нерозривні, не можуть існувати одне без одного, так було і буде завжди.)Схарактеризуйте ніч за поезією. Опишіть, як характеризується ранок, за допомогою яких художніх засобів він описується. (Щирий трудівник, і сам до роботи звик, й інших до цього спонукає; використовуються епітети, персоніфікація.)Про що говорить вживання автором зменшено-пестливих слів? (Про захоплення природою, зачарування нею.)
Журавлі високі пролітають Журавлі високі пролітають,ледве видно птахів із земліЖуравлів я з вирію стрічаюі прошу перо у журавлів. Ставши над Дніпром зеленооким,ставши над усміхненим Дніпром,я прошу перо у них високе,піднебесне в них прошу перо. Хай з небес перо високе кинуть,хай мене благословлять крилом,щоб писалось слово журавлинежуравлиним з вирію пером. Щоб воно до вирію літало,журавлиний звідало політ,та завжди із вирію верталодо святої отчої землі...
Установіть відповідність. Назва вірша. Уривок1 «Зірка»2 «Чарівники»3 «Журавлі високі пролітають...»А) Сіпавши над Дніпром зеленооким, сіпавши над усміхненим Дніпром, я прошу перо у них високе, піднебесне в них прошу перо. Б) Ця річечка тече для клена і для мене, Її й тоді я бачу, коли сплю. Я річечку оцю в городі в нас під кленом, Як тата й маму і як мед, люблю. В) Ллється чисте срібло з відер на маки й калину, на заквітчану у місяць срібну Україну. Г) Ранок — все відчарував: сині квіти поміж трав, і метелика, і бджілку, і в цвіту вишневу гілку...
Дитинство не вічне, воно все-таки коли-небудь закінчується, йому на зміну приходить доросле самостійне життя. І як чудово, що в нашій пам’яті зберігаються теплі спогади про дитинство, про цю прекрасну пору, коли можна нескінченно грати, веселитися, дивуватися. Але дитинство — це не тільки радісні моменти, в дитинстві бувають засмучення і образи, прикрощі та сум. Але вони так швидко проходять, що, здається, дитинство складається тільки зі світлих, яскравих фарб, кольорів і щастя!Але, як би нам не хотілося, дитинство йде непомітно, зникає, і ніяк його не зупинити. Ми всі зростаємо… Але ніколи не варто забувати його, треба згадувати з радісними почуттями, адже це — перші кроки у наше сьогоднішнє, майже доросле життя, наші перші ідеї, думки і бажання. Бережіть дитинство у своєму серці, і воно завжди буде обігрівати вас щасливою згадкою про нього.