Гулак-Артемовський  Балада “Рибалка”

Гулак-Артемовський Балада “Рибалка”

Письменник указував на особливі причини, що спонукали його передати своєю рідною мовою баладу Ґете «Рибалка»: «Хотів спробувати: чи не можна малоросійською мовою висловити почуття ніжні, благородні, піднесені, не змушуючи читача чи слухача сміятися, як від «Енеїди» Котляревського і від інших, з тією ж метою написаних віршів?» Історія написання

Петро Гулак-Артемовський “Рибалка” (Малоросійська балада)Вода шумить!.. вода ґуля!.. На березі Рибалка молоденький. На поплавець глядить і примовля:"Ловіться, рибочки, великі і маленькі!"Що рибка смик — то серце тьох!.. Серденько щось Рибалочці віщує: Чи то тугу, чи то переполох,Чи то коханнячко?..не зна він,— а сумує!Сумує він,— аж ось реве,Аж ось гуде,— і хвиля утікає!.. Аж — гульк!.. з води Дівчинонька пливеІ косу зчісує, і брівками моргає!.. Вона й морга, вона й співа:"Гей, гей! не надь, Рибалко молоденький,На зрадний гак ні щуки, ні лина!.. Нащо ти нівечиш мій рід і плід любенький?Коли б ти знав, як Рибалкам. У морі жить із рибками гарненько,Ти б сам пірнув на дно к липамІ парубоцькеє оддав би нам серденько!

Ти ж бачиш сам,— не скажеш: ні —Як сонечко і місяць червоненький. Хлюпощуться у нас в воді на дніІ із води на світ виходять веселенькі!Ти ж бачив сам, як в темну ніч. Блищать у нас зіроньки під водою;Ходи ж до нас, покинь ти удку пріч,-Зо мною будеш жить, як брат живе з сестрою!Зирни сюди!.. чи се ж вода?.. Се дзеркало,— глянь на свою уроду!.. Ой, я не з тим прийшла сюда,Щоб намовлять з води на парубка невзгоду!"Вода шумить!., вода гуде...І ніженьки по кісточки займає!.. Рибалка встав, Рибалка йде,То спиниться, то вп'ять все глибшенько пірнає!.. Вона ж морга, вона й співа... Гульк!.. приснули на синім морі скалки!.. Рибалка хлюп!.. За ним шубовсть вона!..І більше вже нігде не бачили Рибалки!

Автор – П. Гулак-Артемовський Рік написання – 1827р. Жанр: малоросійська балада (за визначенням самого автора). Рід – лірика Тема: розповідь про те, як молодий Рибалка за наполегливими вмовляннями Дівчини-русалки пірнув у воду, намагаючись там продовжити своє життя. Ідея: уславлення щирого почуття кохання, за допомогою якого можна звабити людину, змінити умови її життя. Основна думка: кохання — зваба, що змушує людину без вагань пройнятися цим почуттям і насолоджуватися ним. Паспорт

Віршований розмір: ямб. Римування: перехресне (суміжне). Рима: чоловіча. “Рибалка” образи – мрійливий рибалка й водяна красуня (мають яскравий національний колорит). Юний Рибалка — це справді український «парубок» із селянських низів. Русалка-спокусниця — українська «дівчинонька», що «косу зчісує і брівками моргає».

Балада складається з десяти куплетів по чотири рядки. Експозиція: На березі Рибалка молоденький. Зав’язка: Аж гульк… з води Дівчинонька пливе, / І косу зчісує, брівками моргає! Кульмінація: Рибалка встав, Рибалка йде, / То спиниться, то вп’ять все глибшенько пірнає! Розв’язка: І більше вже ніде не бачили Рибалки!Композиція

перенесення в літературу фольклорного жанру балади; незвичайні картини природи; тон балади, її мелодійність, емоційна наснаженість; національний колорит у зображенні Рибалки і Русалки; наявність часто вживаних зменшувально-пестливих форм, лексика поезії. Ознаки романтизму у баладі:

Риторичні оклики: «Вода шумить! Водя гуля!», «Ловіться, рибочки, великі і маленькі!», «Що рибка смик — то серце тьох!», «Аж ось гуде і хвиля утікає!», «Аж гульк! / І косу зчісує, і брівками моргає!», «Гей, гей!.. / На зрадний гак ні щуки, ні лина!..», «І парубоцькеє віддав би нам серденько!», «І із води на світ виходять веселенькі!», «Зо мною будеш жить, як брат живе з сестрою!», «Се дзеркало,— глянь на свою вроду!», «Щоб намовлять з води на парубка невзгоду!», «І ніженьки по кісточки займає!», «То спиниться, то вп’ять все глибшенько пірнає!», «Гульк! — приснули на синім морі скалки!.. / Рибалка хлюп!.. За ним шубовсть вона!..». Риторичні запитання: «Чи то коханнячко?», «Нащо ти нівечиш мій рід і плід любенький?», «Чи се ж вода?». Художні засоби:

Зменшувально-пестливі форми: «молоденький», «рибочки», «маленькі», «серденько», «рибалочка», «коханнячко», «дівчинонька», «брівки», «гарненький», «рибки», «сонечко», «червоненький», «веселенькі», «зіроньки», «ніженьки», «глибшенько». Метафори: «Вода шумить… гуля», «рибка смик», «серце тьох», «серденько віщує», «хвиля утікає», «сонечко і місяць… хлюпочуться… виходять», «зіроньки блищать», «вода кісточки займає», «приснули скалки». Епітети: «сонечко і місяць… веселенькі, червоненькі», «темна ніч», «зрадний гак», «парубоцькеє серденько». Порівняння: «вода-дзеркало», «Зо мною будеш жить, як брат живе з сестрою!». Повтори: «Вода шумить!.. Вода гуля!.., «сумує…», «Гей, гей!».