Тарас Шевченко Трагедія жінки – матері, боротьба за своє материнство, жорстокість народної моралі в поезії «У нашім раї на землі…»

Тарас Шевченко. Трагедія жінки – матері, боротьба за своє материнство, жорстокість народної моралі в поезії «У нашім раї на землі…»«Слово мамо. Великеє, Найкращеє слово!»

* * *У нашім раї на земліНічого кращого немає,Як тая мати молодая. З своїм дитяточком малим. Буває, іноді дивлюся,Дивуюсь дивом, і печаль. Охватить душу; стане жаль. Мені її, і зажурюся,І перед нею помолюся,Мов перед образом святим. Тієї Матері святої,Що в мир наш Бога принесла...

Тепер їй любо, любо жити. Вона серед ночі встає,І стереже добро своє,І дожидає того світу,Щоб знов на його надивитись,Наговоритись. — Це моє!Моє! — І дивиться на його,І молиться за його Богу,І йде на улицю гулять. Гордіше самої цариці. Щоб людям, бачте, показать. Своє добро. — А подивіться!Моє найкраще над всіми! —І ненароком інший гляне. Весела, рада, Боже мій!Несе додому свого Йвана.І їй здається, все село. Весь день дивилося на його,Що тілько й дива там було,А більше не було нічого. Щасливая!..

Літа минають. Потроху діти виростають,І виросли, і розійшлись. На заробітки, в москалі.І ти осталася, небого.І не осталося нікого. З тобою дома. Наготи. Старої нічим одягтиІ витопить зимою хату. А ти нездужаєш і встати,Щоб хоч огонь той розвести. В холодній молишся оселіЗа їх, за діточок. А ти,Великомученице! Села. Минаєш, плачучи, вночі.І полем-степом ідучи,Свого ти сина закриваєш. Бо й пташка іноді пізнаєІ защебече: — Он байстря. Несе покритка на базар.

Безталанная! Де ділась. Краса твоя тая,Що всі люде дивувались?Пропала, немає!Все забрала дитиночкаІ вигнала з хати,І вийшла ти за царину,З хреста ніби знята. Старці тебе цураються,Мов тії прокази. А воно таке маленьке,Воно ще й не лазить.І коли-то воно буде. Гратись і промовить. Слово мамо. Великеє,Найкращеє слово!Ти зрадієш; і розкажеш. Дитині правдиво. Про панича лукавого,І будеш щаслива.

Та не довго. Бо не дійде. До зросту дитина,Піде собі сліпця водить,А тебе покине. Калікою на розпутті,Щоб собак дражнила,Та ще й вилає. За те, бач,Що на світ родила.І за те ще, що так тяжко. Дитину любила.І любитимеш, небого,Поки не загинеш. Межи псами на морозіДе-небудь під тином.18591. Які жіночі образи створив поет у вірші «У нашім раї на землі...»? Які почуття вони у вас викликали?2. Яким є авторське ставлення до жінки-матері?

Паспорт поезії “У нашім раї на землі”Історія написання: написаний вірш у період перебування поета в засланні. Літературний рід – лірика. Вид лірики – громадянська лірика. Жанр – ліричний вірш. Віршовий розмір - чотиристопний ямб з пірихієм Рима - чергування чоловічої і жіночої рими

Тема: розповідь про важку жіночу долю, долю матері в умовах покріпачення, соціального і національного гніту.Ідея: возвеличення святості матері, того найціннішого, що є у кожної людини; засудження соціального устрою, який змусив страждати багатьох жінок. Основна думка: «І перед нею помолюся,Мов перед образом святим. Тієї Матері святої,Що в мир наш Бога принесла…»«Слово мамо. Великеє, Найкращеє слово!»

Композиція Поезія «У нашім раї на землі» — екскурс поета шляхами власного життя і розповідь про героїнь своїх творів. Твір має оптимістичний початок і трагічне, сумне закінчення. «У нашім раї…» містить протиставлення злиденного життя жінки-кріпачки райському. Вірш можна умовно на чотири частини:гордість щасливої матері-селянки своєю малою дитиною — доля в майбутньому, коли діти-кріпаки виростуть; сором жінки-покритки  — доля її та дитини в майбутньому.

Два плани трактування жіночої доліІ – доля матері-кріпачки, яку чекає сумна й тяжка доля:…І ти осталася, небого.І не осталося нікого. З тобою дома. Наготи Старої нічим одягтиІ витопить зимою хату. А ти не здужаєш і встати,Щоб хоч огонь той розвести…

ІІ – доля матері-покритки, яка терпить зневагу від власних дітей:…А тебе покине. Калікою на розпутті,Щоб собак дражнила,Та ще й вилає. За те, бач,Що на світ родила.І за те ще, що так тяжко. Дитину любила.І любитимеш, небого,Поки не загинеш. Межи псами на морозіДе-небудь під тином. Обидві долі трагічні. Співвіднесеність з образом України, покріпаченої, пригнобленої.

Образ-символ: Божа Матір – символ святості, любові, добра, правди, всепрощення. Символіка долі української жінки: жінка-матір, що народила кріпака, жінка-покритка, жінка-вдова, багатостраждальний образ України-матері

Художні засоби: Епітети: у нашім раї, мати молодая, дитяточком малим. Метафора: у нашім раї на земліМетонімія: і їй здається, все село весь день дивилося на його. Порівняння: нічого кращого немає, як тая мати молодая. Пестливі слова: дитяточком. Заперечення: нічого кращого немаєРиторичні звертання: Великомученице! небого…Риторичний оклик: Боже мій!