«ГЗН. Підтримка  людей, які пережили гендерно зумовлене насильство»

1.     Поняття ГЗН та його форми.

2.     Насильство та його види.

3.     Ключові  принципи  взаємодії з дорослими,  які пережили ГЗН. Про що важливо пам’ятати.

4.     До вас звертається дороса людина. Підготуйтеся. Вислухайте. Спрямуйте.

5.     Як говорити з іншими про те, що ви дізналися.

6.     Ключові принципи взаємодії з дітьми, які пережили ГЗН.

7.     До вас звертається дитина або підліток(ОСОБА ДО 18 РОКІВ). Підготуйтеся. Вислухайте. Забезпечте комфорт. Спрямуйте.

8.     Коротко про здатність дітей ухвалювати рішення залежно від віку.

9.     Підтримка людей, які пережили ГЗН: важливі контакти

 

 

 

      Що таке гендерно зумовлене насильство: коротка довідка. 

     Гендерно зумовлене насильство (ГЗН) є одним із найпоширеніших порушень прав людини у світі. Насильство, яке вчиняється на основі використання фізичної, психічної сили чи зловживання владою до особи чи групи осіб через їхню стать. Такі дії є крайнім виявом  дискримінації за ознакою статі.

 

 Зазвичай ГЗН починається з психологічного насильства, коли людина може словесно образити, знецінити. Це повторюється знов і знов, та стає певною нормою, що підсилюється тим, що людина «бажає» нібито нам кращого. Але надалі додається економічне насильство , коли людина поруч намагається контролювати наш фінансовий стан, обмежувати кишенькові гроші або ж взагалі їх забирати. І все це супроводжується нав’язуванням почуття сорому та провини кривдником.

 Тому часто постраждалі від ГЗН можуть бути впевненими, що вони самі винні в тому, що їм не довіряють чи вони самі провокують на таку поведінку.

 До того ж деякі люди вважають, що інколи насильство виправдане, що його можна «заслужити», а інколи чоловіки навіть не усвідомлюють, що скоюють насильницькі акти щодо жінок. Не всі вбачають в цих вчинках насильство, хоча це теж його види.

 Гендерно зумовлене насильство часто приховується через звинувачення жертви та безкарність злочинців. Як наслідок - набуває системного характеру.

 

Постраждалі від ГНЗ потребують величезної психологічної підтримки з боку суспільства, а також захисту.

 

Формуймо усі разом нульову толерантність до будь-яких насильницьких

дій!  

 

 

«ГЗН. ПІДТРИМКА  ЛЮДЕЙ, ЯКІ ПЕРЕЖИЛИ ГЕНДЕРНО ЗУМОВЛЕНЕ НАСИЛЬСТВО»

 

     ГЗН — це насильство, спрямоване проти особи через її гендерну

належність, або насильство, яке непропорційно впливає на осіб певної статі. ГЗН зазнають як жінки, так і чоловіки, але серед постраждалих більшість становлять усе ж жінки та дівчата, оскільки це явище глибоко вкорінене в нерівності жінок та чоловіків.  

 

ГЗН має різні форми: 

-                     фізичне насильство (побиття, удушення, штовхання, застосування зброї, напад, вбивство тощо);  

-                     сексуальне насильство (статевий акт без  згоди або спроба його вчинити, згвалтування, сексуальні домагання, торгівля людьми тощо);  

-                     психологічне насильство (контроль, примус, шантаж, наклеп, словесна образа, переслідування тощо); 

-                     економічне насильство (псування майна,  обмеження доступу до фінансових ресурсів, освіти чи ринку праці, невиконання економічних зобов’язань, як от ухилення від

сплати аліментів, тощо).

     Насильство – цілеспрямоване й умисне застосування силових методів (фізичної сили) чи влади або психологічного тиску (погрози, приниження) групою осіб, або однією особою проти іншої особи, групи осіб проти спільноти. Такі дії свідомо спрямовані на слабших або тих, хто не може чинити опір самостійно.

     Результатом насильства можуть бути тілесні ушкодження, психологічні травми, смерть, відхилення в розвитку або «збитки» різного роду.

 

 

 

 

 

 

 

ВИДИ НАСИЛЬСТВА

 

КЛЮЧОВІ ПРИНЦИПИ  ВЗАЄМОДІЇ З ДОРОСЛИМИ,  ЯКІ ПЕРЕЖИЛИ ГЗН

Безумовна повага: все, що ви робитимете, має вчинятися з повагою до вибору, бажань, прав та гідності людей, які  до вас звертаються.  

Безпека постраждалих є пріоритетом.

 Конфіденційність: люди мають право вибирати, кому розповідати, а кому не розповідати про свій досвід. Зберігати конфіденційність означає не розголошувати будь-яку інформацію.  

Жодної дискримінації: обов’язковим  є однакове та справедливе поводження  з усіма, хто потребує підтримки.

ПРО ЩО ЩЕ ВАЖЛИВО ПАМ’ЯТАТИ: 

-                     У разі доступності медичних послуг завжди діліться інформацією, яка вам відома, і зазначте те, чого ви не знаєте. Дайте можливість постраждалій особі самій вирішувати, чи хоче вона скористатися тими чи тими послугами. Пам’ятайте, що отримання якісної медичної допомоги протягом 72 годин може запобігти інфекціям, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), а протягом 120 годин — небажаній вагітності.

 

-                     Забезпечте людям із інвалідністю можливість спілкуватися з вами без присутності доглядальника/-ці, якщо вони цього бажають. Будь-хто може вчинити ГЗН, зокрема хтось із подружжя, інтимний партнер/-ка, член сім’ї, доглядальник/-ця, один із батьків, один із батьків партнера/-ки, незнайома особа або хтось, хто вчиняє акти сексуального характеру в обмін на гроші або товари.  

-                     Будь-хто може зазнати ГЗН. Це стосується також тих осіб, які перебувають у шлюбі, літніх людей або секс-працівниць/-ків. 

-                     Якщо зазнав згвалтування чоловік або хлопець, то це не означає, що він гей або бісексуал. ГЗН базується на силі, а не на сексуальних уподобаннях.  - Люди ЛГБТІК+ мають підвищений ризик завдання їм шкоди або вчинення відносно них насильства через їхню сексуальну орієнтацію та/або гендерну ідентичність. ЛГБТІК+ (LGBTIQ+) — абревіатура, що виникла в англійській мові для позначення лесбійок, геїв, бісексуальних, трансгендерних та інтерсекс - людей, а також осіб, які ідентифікують себе як квір. Плюс в абревіатурі використовують, щоб наголосити на інклюзивності спільноти: спектр ідентичностей може бути яким завгодно широким, але кожна людина має право бути собою. Активно слухайте і намагайтеся надати підтримку всім, хто до вас звертається.

 

ДО ВАС ЗВЕРТАЄТЬСЯ ДОРОСЛА ЛЮДИНА

 

 

 

ПІДГОТУЙТЕСЯ

 

!!! Забезпечте людям можливість звернутися до вас. Наприклад, тримайте двері відчиненими там, де ви перебуваєте, або затримайтеся після занять, щоб людина підійшла до вас.

Вислухайте її потреби.

 

-                     НЕ ігноруйте того, хто звернеться до вас

і розповість про те, що з ним/нею сталося щось погане, незручне, лихе та/або що  він/вона зазнав/-ла насильства.

!!! Спершу запитайте, як ви можете допомогти з терміновими потребами. Деяким людям може знадобитися невідкладна медична допомога або одяг. 

 

-                     НЕ реагуйте занадто гостро. Залишайтеся спокійним/-ою.

 !!! Запитайте людину, чи їй зручно розмовляти з вами там, де ви перебуваєте. Якщо особу, яка до вас звернулася, хтось супроводжує, не слід думати, що це автоматично означає, що людина почувається в безпеці. Відтак переконайтеся, що у присутності когось, окрім вас, вона почувається безпечно. Якщо це не так, запропонуйте поговорити віч-на-віч.   

 

-                     НЕ нав’язуйте допомогу, не наполягайте на ній.

!!! Запропонуйте воду, місце для усамітнення, серветки тощо. 

 

-                     НЕ тисніть на людину, щоб вона повідомила додаткову інформацію, крім тієї, яку вона хоче розповісти. Ваша роль полягає  в тому, щоб вислухати й надати інформацію про доступні послуги.

 

!!! Якщо людина, як ви встигли зрозуміти, потребує підтримки, запропонуйте їй за змоги вибрати когось, із ким вона почуватиметься комфортно.  

 

-                     НЕ запитуйте про те, чи хтось зазнав насильства, був згвалтований, побитий тощо.

!!! Говоріть простими словами й короткими реченнями.

 

-                     НЕ використовуйте складні поняття  чи терміни, якими оперують фахівці з ГЗН.

ВИСЛУХАЙТЕ

!!! Слухайте більше, а говоріть менше. 

 

-                     НЕ записуйте нічого, не фотографуйте людей, які до вас звертаються. Не записуйте розмову та не передавайте усно особисту інформацію про людину стороннім, зокрема ЗМІ. Відкладіть телефони та комп’ютери, щоб уникнути занепокоєння особи щодо того, що її голос може записуватися. Особиста інформація — це ім’я та прізвище особи, яка звернулася, ім’я та прізвище кривдника/-ів, дата народження, домашня адреса, адреса місця роботи, номер школи, до якої ходять діти, точний час та місце, де відбувся інцидент, тощо.

-                     НЕ розпитуйте про те, що сталося. Натомість вислухайте й запитайте, що ви  можете зробити, щоб підтримати людину.

!!! Зберігайте конфіденційність будь-якої інформації, яку вам повідомили. Якщо вам потрібно звернутися за порадою  та настановами щодо того, як найкраще підтримати людину, яка пережила ГЗН,  попросіть її дозволу поговорити з фахівцями чи колегами. Робіть це, не розкриваючи особистої інформації людини, яка до вас звернулася. 

 

-                     НЕ порівнюйте досвід людей, які до вас  звертаються, з досвідом інших. Не говоріть: «Тут немає нічого особливого» або «Ситуація не важлива». Важливо все, що  відчувають ваші співрозмовники/-ці. Залиште ваші оцінки при собі.

!!! Знайте про межі дотримання конфіденційності, адже існують ситуації, які вимагають звернення до відповідних державних органів чи установ. У таких ситуаціях варто додатково порадитися з фахівчинею/-цем із питань ГЗН

(дивіться перелік контактів наприкінці брошури).

 

-                     НЕ ставте під сумнів і не заперечуйте те, що вам хтось розповів. Пам’ятайте, що ваша роль полягає в тому, щоб вислухати без осуду та надати інформацію про доступні послуги.

 

 

!!! Надайте інформацію про всі доступні послуги, навіть якщо це не спеціалізовані послуги реагування на ГЗН.  

-                     НЕ давайте особистих порад і не висловлюйте власних думок щодо того, як краще вчинити або що робити далі. 

 

-------------------------------------------------------------

!!! Скажіть людині, що зараз вона не зобов’язана ухвалювати жодних рішень, що вона може передумати та звернутися до відповідних служб у майбутньому. 

 

- НЕ припускайте, що ви знаєте, чого хоче чи потребує особа. Деякі дії можуть наражати людей, які зазнали ГЗН, на додатковий ризик: стигматизації, помсти чи заподіяння шкоди.

___________________________________________________________________

!!! Запитайте, чи є хтось (друг/подруга, член сім’ї, доглядальник/-ця чи хтось інший), кому людина довіряє та до кого може звернутися за підтримкою.  

 

-                     НЕ робіть припущень щодо когось або чийогось досвіду і не дискримінуйте когось за будь-якою ознакою: статтю, віком, сімейним станом, наявністю інвалідності, релігією, етнічною чи класовою належністю, сексуальною орієнтацією, гендерною ідентичністю, особою кривдника тощо. ___________________________________________________________________

!!! Запропонуйте людині, яка до вас звернулася, свій телефон або інший засіб зв’язку, щоб вона зв’язалася з тим, кому довіряє, якщо ви відчуваєте, що  це безпечно.  

-                     НЕ намагайтеся примирити особу, яка  пережила ГЗН, з іншою особою (кривдником або будь-якою третьою особою, на- приклад, членом сім’ї, членом громадського комітету, громадським лідером тощо), не пропонуйте їм розв’язати ситуацію  між собою.  

___________________________________________________________________

!!! Попросіть дозволу, перш ніж вчиняти будь-які дії.

 

-                     НЕ повідомляйте нікому деталі інциденту та опис людини, яка до вас звернулася.  До кола осіб, яким не потрібно повідомляти цю інформацію, належать члени сім’ї цієї людини, представники поліції / органів безпеки, громадські лідери, колеги, керівники тощо. Розголошення цієї інформації може призвести до заподіяння ще більшої шкоди людині, яка пережила ГЗН. ___________________________________________________________________

!!! Завершіть розмову словами підтримки. 

 

-                     НЕ контактуйте з людиною, яка до вас звернулася, після завершення розмови.

      Якщо у вас є така потреба, то потрібно

повідомити загальну (не особисту) інформацію вашій групі, партнерам, щоб покращити безпеку програми, або вашій мережі підтримки, коли вам особисто знадобиться підтримка  та заохочення. Це можна зробити так: «Мені стало відомо, що люди зазнають домагань поблизу пункту водопостачання, оскільки він ізольований та розташований далеко. Ми можемо спробувати зменшити ризик домагань, заохочуючи використання ближчого пункту водопостачання або збирання води групами…» «Дехто поділився зі мною досвідом чогось поганого, що з ним/нею сталося. Я не можу розповісти деталі, але мені потрібна підтримка щодо того, як на мене впливає ця інформація».

 

Безпека дитини. Фізична та емоційна безпека дитини є пріоритетом. Думайте про безпеку дитини протягом усього періоду спілкування з нею та під час будь-яких подальших заходів.  

 

«Не нашкодь». Ви не маєте шукати дітей, які пережили ГЗН. Вам не потрібно окремо вивчати чи оцінювати те, чи зазнає дитина/ підліток насильства — це може

призвести до більшого насильства та зростання ризиків для дитини/підлітка. Будьте доступні,

якщо дитина/підліток захоче звернутися до вас  за допомогою.

 

Пам’ятайте про свою роль. Якщо дитина/ підліток звертається до вас за допомогою:  

-                      Вислухайте їх без осуду.  

 

-                      Підтримайте дитину/підлітка, направивши до дорослого, якого дитина/підліток вважає безпечним та вартим довіри. Це може бути особа, яка не належить до  кола батьків, доглядальників/-ць або членів сім’ї.  

-                      Не ухвалюйте рішень за них, зокрема змушуючи доглядальника/цю дитини/підлітка чи будь-яку іншу особу бути з ними  під час спілкування з вами.

 

-                      Створіть комфортну атмосферу. Дайте змогу дитині/підлітку вести розмову, навіть якщо це означає просто мовчазну присутність. Перебувайте на рівні очей, мова вашого тіла має бути відкритою, щоб показати дитині/підлітку, що вони можуть  вам довіритися, якщо захочуть.

Утримуйтеся від запитань про те, що сталося, з ким і чому — натомість використовуйте слова розради та говоріть зрозумілою мовою. 

 

-                      Зберігайте конфіденційність. Не записуйте, не фотографуйте та ніяк не документуйте ваше спілкування з дитиною/ підлітком. Відкладіть телефон чи комп’ютер, які можуть викликати підозру, що розмова записується. Завжди просіть дозволу поділитися будь-якою інформацією про дитину/підлітка або їхній досвід: запитайте, чи можете ви передати інформацію навіть тій особі, якій дитина/підліток довіряє.

 

-                      Спрямуйте до фахівців. ПАМ’ЯТАЙТЕ, якщо у вашому районі існує програма роботи у сфері ГЗН або захисту дітей чи маршрут перенаправлення, сприяйте безпечному та конфіденційному перенаправленню дитини/підлітка до відповідних фахівців, щоб вони надали найкращу допомогу.

 

-                      Справедливо ставтеся до всіх дітей. Усім дітям слід надавати однакову неупереджену підтримку незалежно від їхньої статі, віку, сімейної ситуації, статусу їхнього доглядальника/-ці або будь-якого іншого складника їхньої ідентичності. Не ставтеся до дитини, яка пережила ГЗН, як до безпорадної особи. Кожна дитина має унікальні можливості, сильні сторони та здатність до зцілення. Спілкуйтеся  з дитиною у зрозумілий їй спосіб та ставтеся з повагою до її гідності та думок.  

 

-                      Будьте обізнаними про різні способи, за допомогою яких дитина/підліток або їхній доглядальник/-ця можуть звернутися за допомогою або сигналізувати про неї. Діти та підлітки звертаються за допомогою не так, як дорослі, — вони рідко спілкуються безпосередньо. Дітям може бути важко довіряти або говорити з дорослими, яких вони не знають добре. Діти можуть відчувати страх, збентеження  чи сором або боятися виражати свої емоції.

 

Дитина потребує допомоги, якщо:

 

-                      ви дізналися про жорстоке поводження  з дитиною (з чуток, переказів);  

 

-                      до вас звертаються дорослі щодо допомоги дитині; 

 

 

-                      ви підозрюєте наругу над дитиною, тому що бачите відповідні ознаки чи поведінку.

ДО ВАС ЗВЕРТАЄТЬСЯ ДИТИНА АБО ПІДЛІТОК (ОСОБА ДО 18 РОКІВ)

 

ПІДГОТУЙТЕСЯ

!!! Створіть комфортний простір для того, щоб до вас зверталися, будьте доступними для дітей. Наприклад, тримайте двері відчиненими там, де ви перебуваєте, затримайтеся після занять, щоб вони могли підійти до вас.  

 

-                     НЕ очікуйте, що дитина/підліток відразу розповість вам про пережите. Діти можуть спочатку звернутися до вас щодо інших питань, щоб зрозуміти, чи можна вам довіритися.

!!! Запитайте дитину/підлітка, чи хоче він/  вона опинитися в більш тихому та приватному місці для розмови. Упевніться, що  в цьому місці інші вас не чутимуть.

 

-                     НЕ спрямовуйте дитину/підлітка в більш тихе або приватне місце та не ізолюйте  проти їхньої волі.

!!! Переконайтеся, що ви сидите на рівні очей дитини/підлітка і мова вашого тіла відкрита. НЕ торкайтеся дитини/підлітка, не обіймайте та загалом уникайте фізичного контакту, оскільки це може травмувати, ви- кликати незручність та неприємні відчуття. 

 

-                     Запитайте дівчат або хлопців, чи хочуть вони говорити з людиною, яка має таку  ж, як і в них, гендерну ідентичність.

 

ВИСЛУХАЙТЕ

!!! Уважно слухайте та звертайте увагу на невербальну поведінку дитини/підлітка. 

 

-                     НЕ опитуйте та не оцінюйте. Нічого не записуйте, не фотографуйте та усно не передавайте нікому інформацію про дитину/підлітка чи їхній досвід.

!!! Будьте спокійні й терплячі, сприймайте сказане без осуду. 

-                     НЕ виявляйте шоку, невіри, гніву чи будь-яких інших реакцій, які можуть викликати неприємні відчуття в дитини/підлітка. 

___________________________________________________________________

!!! Дайте можливість дитині/підлітку висловитися за допомогою власних слів. 

 

-                      НЕ вживайте складних слів і не говоріть більше, ніж дитина/підліток.

 

!!! Запитайте дитину/підлітка, чи хоче він/  вона опинитися в більш тихому та приватному місці для розмови. Упевніться, що  в цьому місці інші вас не чутимуть.

 

-                      НЕ спрямовуйте дитину/підлітка в більш тихе або приватне місце та не ізолюйте  проти їхньої волі.  

!!! Переконайтеся, що ви сидите на рівні очей дитини/підлітка і мова вашого тіла відкрита. НЕ торкайтеся дитини/підлітка, не обіймайте та загалом уникайте фізичного контакту, оскільки це може травмувати, ви- кликати незручність та неприємні відчуття.  

 

-                      Запитайте дівчат або хлопців, чи хочуть вони говорити з людиною, яка має таку  ж, як і в них, гендерну ідентичність.

 

ЗАБЕЗПЕЧТЕ КОМФОРТ

 

!!! Запевніть дитину/підлітка в тому, що це нормально, що він/вона розповів/-ла вам про те, що сталося.  

 

-                      НЕ давайте обіцянок, яких ви не зможете дотриматися, наприклад, не говоріть, що «все буде добре», якщо ви не забезпечуватимете добробут дитини.  

 

!!! Поважайте думку, переконання та міркування дитини.  

 

-                      НЕ    змушуйте   дитину/підлітка

продовжувати розмову, якщо він/вона цього не хоче.

 

!!! Використовуйте слова розради, які відповідають культурному контексту.

 

 

СПРЯМУЙТЕ

 !!! Запитайте, чи є хтось, кому дитина/підліток довіряє. Чи потребують вони допомоги у спілкуванні з цією людиною? Чи потрібна допомога або супровід, щоб таку людину знайти?

 

-                     НЕ змушуйте дитину/підлітка брати із собою доглядальника/-цю чи будь-яку іншу  особу для розмови з вами, оскільки ці особи, можливо, вчинили насильство або дитина/підліток може не хотіти розповідати їм про свій досвід.

!!! Залишайтеся з дитиною/підлітком доти, доки вони не почуватимуться в безпеці або про них не піклуватиметься хтось, кого вони вважають безпечним і вартим довіри.  

 

-                     НЕ залишайте дитину/підлітка без нагляду, поки вони відчувають дистрес (тобто перебувають у стані, коли не можуть адаптуватися до пережитої ситуації та її наслідків, наприклад, плачуть, проявляють гнів або перебувають у стані шоку).

!!! Надайте дитині/підлітку та дорослому, якому вони довіряють, точну, актуальну інформацію про доступні послуги.  

 

-                     НЕ намагайтеся самостійно розв’язати ситуацію, скласти план та ухвалити рішення за дитину/підлітка.  

 

!!! Скажіть, що ви щось знаєте, а чогось не  знаєте. Говоріть «я не знаю» або

«я не маю цієї інформації», якщо не володієте потрібною інформацією.

___________________________________________________________________

 

КОРОТКО ПРО ЗДАТНІСТЬ ДІТЕЙ УХВАЛЮВАТИ  РІШЕННЯ

ЗАЛЕЖНО ВІД ВІКУ

 

Зауважте, що фахівці із досвідом роботи з дітьми/підлітками, які пережили ГЗН, найкраще можуть визначати здатність дитини або підлітка ухвалювати рішення. Ваша роль — слухати та втішати, направляти до тих, кому дитина/підліток довіряє, та інформувати про доступні послуги (тобто можливість консультацій, правової допомоги чи супроводу тощо). Наведені нижче описи вікових категорій є лише довідковими і можуть відрізнятися залежно від рівня зрілості, стадії розвитку та інших чинників.

 

 

 

 

 

 

 

15–18 РОКІВ

      Старші підлітки зазвичай достатньо зрілі  для того, щоб ухвалювати власні рішення  та розуміти свій досвід.  

 

 

Ваша роль:

-                     вислухати підлітка;  

-                     допомогти йому в налагодженні зв’язку  з тими, кому він довіряє, для забезпечення постійної подальшої підтримки;  

-                     поінформувати про такі послуги  та доступ до них.

 

ПІДТРИМКА ЛЮДЕЙ,  ЯКІ ПЕРЕЖИЛИ ГЗН:

 

 

 

 

 

 

ВАЖЛИВІ КОНТАКТИ

 

102 - екстрений виклик поліції;

15-47- Урядова гаряча лінія для постраждалих від домашнього насильства; 0 800 500 335 - Національна гаряча лінія щодо запобігання домашньому

насильству, торгівлі людьми та гендерної дискримінації; 116 111 або 0 800 500 225 – Національна дитяча гаряча лінія;  

15 00 ( зі стаціонарного) та 0 44 272 15 00 цілодобово гаряча лінія центру гендерної рівності запобігання та протидії насильству (працює щодня без вихідних та на свята);

@police_helpbot – TELEGRAM чат-бот від МВС (Міністерство внутрішніх справ);

067 28 097 78 Грін-Ландія м. Харків  ПІДТРИМКА, КОНСУЛЬТАЦІЯ

ЮРИСТА, ПСИХОЛОГА

(Усі консультації надаються на безкоштовній основі) .

 

Професійні психологині надають фахову підтримку для того, щоб досвід

кожного та кожної  не залишився непереборною

 

Проективні методики

    1. “Дім-Дерево-Людина” (ДДЛ) – одна з найвідоміших проективних методик дослідження особистості. Вона була запропонована Дж. Буком у 1948 р.

      Тест призначений як для дорослих, так і для дітей. Можливе групове обстеження. Процедура діагностики полягає в наступному: обстежуваному пропонується намалювати будинок, дерево та людину. Потім проводиться опитування за розробленим планом.

      Р. Берне при використанні тесту ДДЛ просить зобразити дерево, будинок і людину в одному малюнку, в одній сцені, що відбувається. Вважається, що взаємодія між будинком, деревом і людиною є зоровою метафорою. Якщо привести весь малюнок у дію, то можна помітити те, що дійсно відбувається в нашому житті.

      Особливим способом інтерпретації може бути порядок, у якому виконується малюнок будинку, дерева та людини. Якщо першим намальоване дерево, то основне для людини – життєва енергія. Якщо першим малюється будинок, то першому місці – безпека, успіх чи, навпаки, зневага цими поняттями.

 

 

 

      Психологи вважають, що так само, як ексклюзивний підпис кожного з нас, наші маленькі малюнки та каракулі є унікальними джерелами інформації про нашу особистість.

 

      Коли ми малюємо, підсвідомо проектуємо на аркуш паперу основні характеристики та риси особистості. Ось чому ці маленькі малюнки так важливі.

 

     Пропоную вам дізнатися більше про себе за допомогою тесту "БудинокДерево-Людина" — проективної методики, призначеної для визначення основних рис особистості людини. Методика підходить і дітям, і дорослим будь-якого віку. Після того, як малюнок з домом, деревом і людиною буде готовий, для розшифровки тесту можна скористатися нашою допомогою.

 

      Намалюйте будинок, дерево і людину і дізнайтеся, що малюнок розповість про вашу особистість.

Що будемо аналізувати на вашому малюнку?

     Розміри малюнка відображають рівень вашої самооцінки та впевненості. Штрихи і лінії (їхній натиск і твердість) вказують на рівень рішучості і те, наскільки комфортно ви відчуваєте себе під час процесу прийняття рішень. Наприклад, якщо ви маєте тенденцію провести ту саму лінію двічі, це свідчить про невпевненість, незадоволеність і неконтрольований перфекціонізм.

Ясність символізує гармонію і гнучкість.

Образ будинку

      Будинок уособлює сімейні взаємини - те, як ви бачите і інтерпретуєте дім і

сімейне життя. Це багато говорить про те, як ви ставитеся до сімейних цінностей загалом і вашої родини зокрема.

 

Дах: уособлює інтелектуальне, фантазійне та духовне життя.

Димар: емоційне і статеве життя. Дим, що виходить з димоходу, символізує внутрішню напругу.

Стіни: твердість і сильні сторони вашої особистості.

Двері та вікна: стосунки з навколишнім світом, соціальний контекст, рівень інтеграції. Наприклад, дуже великі двері вказують, що ви дуже залежні.

Тротуар: відкритість, доступ до вашого інтимного сімейного життя. Основа: стабільність і контакт з реальністю.

 

 

Образ дерева

     Дерево символізує найглибші та найбільш несвідомі аспекти вашої особистості. Воно представляє ті речі, які ви зазвичай тримаєте при собі.

 

Крона: ідеї, думки, Я-концепція. Наприклад, густота крони безпосередньо пов'язана з розумовою продуктивністю.

Гілки:        соціальні    контакти,    прагнення   та      рівень         задоволеності       чи розчарування.

Стовбур: представляє ваше відчуття себе, неушкодженість вашої особистості. Якщо він вигнутий, це означає, що ви гнучкі та легко адаптуєтеся.

Коріння: пов’язані з вашим несвідомим та інстинктивним внутрішнім світом, перевіркою реальності та орієнтацією.

Основа: контакт з реальністю і стабільність. Наприклад, його відсутність означає труднощі впоратися з реальністю.

Образ людини

Людина представляє Я-концепцію, ваше ідеальне Я. Це показує ваше ставлення до цього світу, як співіснують ваше соціальне життя і внутрішній світ.

 

Голова: кмітливість, комунікабельність, уява. Наприклад, якщо голова більша за тіло, це означає, що у вас вражаючі інтелектуальні здібності.

Волосся: сексуальність, мужність і чуттєвість.

Очі: соціальне спілкування та ваше сприйняття навколишнього світу. Рот: чуттєвість, сексуальність і вербальне спілкування. Якщо рот на вашій картинці - просто пряма лінія, це означає, що ви вербально агресивні. Ніс: фалічний символ.

Руки: афективність, агресивність.

Шия: імпульсний контроль.

Ноги: контакт з реальністю, опора, стабільність і безпека.

Ноги: сексуальність і агресивність.

2. ПРОЕКТИВНА МЕТОДИКА “НЕІСНУЮЧА ТВАРИНА”

           

        Допомогає

досліджувати загальні особливості особистості людини, агресивність, труднощі у спілкуванні. Методика може допомогти зрозуміти внутрішній світ людини, те як вона сприймає оточуюче середовище. Вік досліджуваного: з 10 років.

     За допомогою нього можна досліджувати загальні особливості особистості людини, агресивність, труднощі у спілкуванні. Методика може допомогти зрозуміти внутрішній світ людини, те як вона сприймає оточуюче середовище       Процедура: намалювати малюнок на аркуші папера А4, використовуючи олівці – простий і різнокольорові та гумку; скласти оповідання про тварину. 

 

     Інструкція: “Придумай і намалюй неіснуючу тварину, тобто таку, якої ніколи і ніде раніше не існувало і не існує. А також назви іі неіснуючим ім’ям”. За потреби людину можна попередити про те, що не можна використовувати героїв казок і мультфільмів.

     Оповідання можна складати у довільній формі (орієнтовно 10-15 речень). В описі бажано відобразити такі моменти: розміри тварини, де і з ким живе, чим харчується, чим зазвичай займається, чого боїться, для чого вона живе і яка від неї користь, чи має друзів, ворогів. Можна попросити назвати 3 основні бажання, які є у тварини.

 

     Стандартна інструкція (намалювати неіснуючу тварину) емоційно нейтральна. Тому в даному тесті існують додаткові завдання намалювати: «Найбільш злу і найстрашнішу тварину» (дозволяє виявити найбільш приховані агресивні і депресивні тенденції, реакцію на загрозу), «Щасливу тварину» (цінності і прагнення досліджуваного), «Нещасну тварину» (характер побоювань, усвідомлені і неусвідомлені уявлення досліджуваного про його найбільш гострі проблеми, ступінь стійкості досліджуваного до різного ступеню стресів).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тест « Насильство: дізнайся чи є воно у твоєму житті».

 

  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Практики для відновлення ресурсу  

 

Мета:  познайомити з   практиками для відновлення саморегуляції.

 

Як же поповнювати власні ресурси?

     Багатьох із нас не вчили дбати про себе. І нам здається, що практика - це щось складне і глобальне. Утім, навіть дві-три хвилини вкладу в себе (саме стільки часу займуть у вас поради), які приносять результат. І це дуже продуктивний внесок», - відзначають психологи практики.

 

Вони пояснюють: кожну практику можна використовувати в будь-який час доби, день тижня і пору року.

      Психологи рекомендують  різноманітні вправи, які залучають різні органи чуття - зір, слух, доторки, смаки тощо. Усе це дає людині змогу відкинути, хоча би тимчасово, робочі моменти й поринути у світ своїх емоцій. З одного боку, висловити ті, якими вона охоплена в цей момент, навіть якщо вони негативні. З іншого - врівноважити їх новими, отриманими під час творчості.  

 

1.   Повільно випити філіжанку чаю/кави/какао.

      Люди часто поспішають, фокусуючи увагу на результаті й упускаючи важливі ресурси, які дають процеси. Уповільніться, відчуйте смак, аромат, дозвольте собі 2-3-4-5 хвилин контакту з собою і з «об’єктом», який «лише для себе». Це допоможе відчути наповнення й радість, посилити чутливість та уважність». Коли ми їмо - п’ємо повільніше, то не тільки робимо внесок у свою «тілесність», а ще й у самооцінку, адже дозволяємо щось «взяти» собі. Тож повільне чаювання може виявитися «побаченням із собою.

 

2.   Обійми (обійняти співробітника, дитину, чоловіка/дружину, кота).       Щоразу, коли нас обіймають або ми когось обіймаємо, ми повертаємо собі відчуття своїх кордонів. Повертаємо стан «цвінь-цвірінь, я в хатці». Обійми - якщо вони для нас прийнятні, пов’язані з близькістю, загальною задоволеністю життям, зі станом щасливості. (Зараз ми обмежені в обіймах, але навіть спогади та уявляння будуть ресурсними).

 

3.   Визирнути у вікно (знайти 5 ознак осені/зими/весни/літа - пори року, яка зараз триває).

      За допомогою цієї простої практики ми перефокусовуємо увагу з внутрішнього на зовнішній простір. Цей процес допоможе заспокоїтися, знизити інтенсивність хвилювань і, водночас, повернути контакт із теперішнім моментом.

 

4.   Згадати п’ятьох осіб, про яких приємно згадувати.

     Стосунки - це те, без чого людина як соціальна істота не може почуватися

комфортно. Кожен із нас потребує й здатен прийняти певну кількість контактів. Ця кількість для кожного різна. Знання про те, що є люди, яким ми довіряємо, до яких ми можемо звернутися по допомогу, які викликають у нас відчуття тепла й радості, створю наше внутрішнє тло безпеки й довіри до життя. Це важливо, особливо, - в напружені часи».

5.   Дві години не заходити у соцмережі (Фейсбук, Інстаграм).

6.   Поставити собі два простих запитання: «За що сьогодні я була/-в вдячна/-ий собі? і «Як я про себе подбала/-в, щоби залишатися тим, хто відчуває?».

      Це - турбота про того, хто піклується. Щоб мати змогу давати, важливо мати, що давати. Лише в стані ресурсності ми зможемо відгукуватися на потреби наших близьких і тих, хто поруч. Ці внески в себе, як правило, дуже прості: горнятко чаю, дозвіл собі на дві хвилини тиші…

7.   Усміхнутися перехожому.

8.   З’їсти щось із насиченим смаком.

9.   Застосування арт терапії (використанні прийомів різних мистецтв та творчості).

Вправа «Подушка безпеки»

 

      Ми звикли тривожитися. І від поганих моментів, і від хороших, і навіть від самої тривоги ми також тривожимося. І коли ми ловимо себе на цьому почутті, варто переспрямувати наш ресурс на позитив. Тому пропонуємо вам долучитися до виконання однієї з практик «Подушка безпеки».

 

Інструкція. Візьміть аркуш паперу й намалюйте на ньому ваші «подушки безпеки». Наприклад, у вас є власне помешкання, і це - ваша подушка безпеки. У вас є робота, машина, рахунок, друзі, кохані - малюйте ще подушки. Вони можуть поєднуватися між собою або бути намальованими окремо.

 

 

Кожна подушка - це те, що вас підтримує. Їх може бути скільки завгодно - стільки, скільки ви зможете згадати.

 

Але намалювати їх потрібно так, щоби на кожній ви могли уявити зверху себе. Тож розташуйте аркуш максимально комфортно для вас. Кожну подушку треба підписати (щоби ви не забули, що малося на увазі), їх можна розмалювати в різні кольори.

 

Запитання для обговорення:

Хто бажає продемонструвати свою «подушку безпеки»?

Яка кількість ваших подушок?

Які ви вибирали кольори при зображенні ваших подушок? Чому?

Які думки і почуття викликали у вас вправи?

Які вправи ви візьмете для себе?

Чи допоможуть вам практики поповнювати власні ресурси?

 

 

 

!!! Підсумок. Цей малюнок нагадує нам, що, окрім тривожності, у нас є безліч інших моментів, які підтримують нас і дарують позитивні емоції. А за потреби - зможуть допомогти.

       Варто пам’ятати, що робота над відновленням ресурсу має бути систематичною та планомірною.

     Кожен обирає для себе ті вправи, які найбільше відповідають потребам і дають можливість швидко відновитися.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Руханка «Булочка з родзинками» (3 хв) Мета: сприяти згуртованості групи, зняти напругу після заняття.

 

 

Хід : Ведучий запитує у всіх: «Хто любить родзинки?» Ті, хто любить, стають посередині кімнати, беруть один одного за руки, створюючи ланцюжок. Ті, хто полюбляє солодощі, гарну компанію і т. д., теж до них приєднуються, аж поки всі не стануть у ланцюжок. Потім ведучий бере останнього учасника за руку і починає, ходячи навколо першого учасника, «намотувати» всю групу на нього – «пекти булочку з родзинками». Коли всі щільно «намотаються», треба хвилинку так постояти, щоб відчути всіх разом, прислухатися до того відчуття і аж тоді розійтись.

 

 

Групова вправа «Ресурси в нашому житті» (20 хв.)

 

Мета: визначити поінформованість учасників щодо ресурсів; згрупувати та узагальнити знання з питання ресурсів.

Обладнання: папір формату А-4, олівці, ручки, фломастери, кольорові смужки.

Хід вправи: Учасники об’єднуються в  групи за кольором смужки  та вибирають хто буде спікером для презентування своєї роботи.

 

 

Завдання:

1 Група.

Визначити  ресурси , якими ви можете користуватися щодня.

2 Група

Визначити,  як зберегти та не допустити повного вичерпання внутрішніх ресурсів.

3 Група

Визначити, що ми маємо в результаті наповнення внутрішніми ресурсами.

 

Запитання для обговорення:

Чи виникали труднощі при виконання вправи? Які? Що допомогло вам у виконанні даної вправи?

 

Підсумок. У енергетичному полі психолога перебувають багато людей та  дітей, тому від його наповненості залежить співпраця всіх учасників психологічного процесу. Сьогодення наших відвідувачок супроводжує постійний стрес, тож уміння керувати своїми емоціями та ресурсністю -  надважливе.