Вітаю вас на курсі «Перша психологічна допомога», який дозволить вам навчитись дієво допомагати людям у психотравматичних ситуаціях.

Перша психологічна допомога (ППД) – це сукупність гуманних підтримуючих заходів практичної допомоги під час та після травматичної події людям, які цього потребують, з метою їхньої емоційної стабілізації та підключення до ресурсів спеціалізованої допомоги. 

ППД може надавати не лише професійний психолог, а й інші фахівці або люди, які знайомі з правилами надання ППД. Адже це не психологічне консультування чи психотерапія, оскільки не передбачає детального обговорення, аналізу чи встановлення хронології та суті подій, які викликали стан дистресу. ППД – більше про вчасне та доцільне реагування, сприяння відчуттю відносної безпеки та підтримку “тут і зараз”. 

Мортен Роструп, лікар невідкладної допомоги з Норвегії, працюючи у Харкові зазначав, що «Частіше я ретельно оглядав людей не тому, що мав підозру на якусь хворобу, а тому, що я знав: ретельний огляд і бесіда заспокоюють пацієнтів.»

ППД  НЕ для всіх, хто потрапив у кризу;  під силу НЕ тільки професіоналам; 

НЕ є професійними консультаціями чи психологічним дебрифінгом, а також змушуванням людей говорити та аналізувати подію.

Надзвичайні  ситуації - ситуації, які можуть виникати на теренах України і здійснювати поганий вплив на роботу об'єктів економіки та життєдіяльність населення, поділяються за такими основними ознаками:

-         за галузевою ознакою;

-         за обсягами можливих наслідків.

Надзвичайні ситуації техногенного характеру - це наслідок транспортних аварій, катастроф, пожеж, неспровокованих вибухів чи їх загроза, аварій з викидом (загрозою викиду) небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин, раптового руйнування споруд та будівель, аварій на інженерних мережах і спорудах життєзабезпечення, гідродинамічних аварій на греблях, дамбах тощо.

Надзвичайні ситуації природного характеру- це наслідки небезпечних геологічних, метеорологічних, гідрологічних, морських та прісноводних явищ, деградації ґрунтів чи надр, природних пожеж, змін стану повітряного басейну, інфекційних захворювань людей, сільськогосподарських тварин, масового ураження сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідниками, зміни стану водних ресурсів та біосфери тощо.

Надзвичайні ситуації військового характеру- це ситуації, пов'язані з наслідками застосування зброї масового ураження або звичайних засобів ураження, під час яких виникають вторинні фактори ураження населення внаслідок зруйнування атомних і гідроелектричних станцій, складів і сховищ радіоактивних і токсичних речовин та відходів, нафтопродуктів, вибухівки, сильнодійних отруйних речовин, токсичних відходів, транспортних та інженерних комунікацій.

Залежно від територіального поширення, обсягів, заподіяних або очікуваних економічних збитків, кількості людей, які загинули, розрізняють 4 рівні надзвичайних ситуацій — загальнодержавний, регіональний, місцевий та об'єктовий.

Надзвичайна ситуація загальнодержавного рівня -це надзвичайна ситуація, яка розвивається на теренах двох та більше областей (Автономної республіки Крим, міст Києва та Севастополя) або загрожує транскордонним перенесенням, а також у разі, коли для виправлення становища необхідні матеріали і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості окремої області (Автономної республіки Крим, міст Києва та Севастополя), але не менше 1 % обсягів видатків відповідного бюджету.

Надзвичайна ситуація регіонального рівня -це надзвичайна ситуація, яка розвивається на території двох або більше адміністративних районів (міст обласного значення), (Автономної республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя) або загрожує перенесенням на землі суміжної області, а також у разі, коли для її усунення потрібні матеріальні і технічні можливості в обсягах, що перевищують власні спроможності окремого району, але не менше 1 % обсягів видатків відповідного бюджету.

Надзвичайна ситуація місцевого рівня-це надзвичайна ситуація, яка виходить за межі потенційно-небезпечного об'єкта, загрожує поширенням самої ситуації або її вторинних наслідків на довкілля, сусідні населені пункти, інженерні споруди, а також у разі, коли для її подолання потрібні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості об'єкта. До місцевого рівня також належать всі надзвичайні ситуації, які виникають на об'єктах житлово-комунальної сфери та інших, що не входять до затверджених переліків потенційно-небезпечних об'єктів.

Надзвичайна ситуація об'єктового рівня-це надзвичайна ситуація, яка не підпадає під зазначені вище визначення, тобто така, що розгортається на території об'єкта або на самому об'єкті, її наслідки не виходять за межі об'єкта або його санітарно-захисної зони.

Загальні ознаки НС:

   наявність або загроза загибелі людей    значне погіршення умов життєдіяльності    істотне погіршення стану здоров'я людей

   заподіяння економічних збитків

Причини виникнення надзвичайних ситуацій.

•      Природні причини;

•      Антропогенні (техногенні) причини;

•      Соціальні;

•      Економічні.

•      одноразове та ненав’язливе надання практичної допомоги та підтримки;

•      оцінка потреб та надання допомоги у задоволенні цих нагальних потреб (наприклад, їжа, тимчасове місце для сну, інформація, встановлення зв’язку з відповідними службами і структурами соціальної підтримки);

•      вміння, вислуховувати людей, але не примушуючи їх говорити, втішити і допомогти людині заспокоїтися; • допомога та захист від подальшої шкоди.

Загальноетичні моменти надання ППД – проявляти повагу, давати свободу вирішувати самостійно та знати свої межі

(час, навички, інформація, ресурси);

НЕ вимагатигрошей за підтримку, 

НЕ зловживатироллю помічника, 

НЕ засуджуватичи керуватися упередженнями.

Завдання ППД:

•      формувати відчуття безпеки, зв’язку з іншими людьми, спокою і надії;

•      сприяти      доступу      до      соціальної, фізичної та емоційної підтримки;

•      зміцнювати віру в можливість допомогти собі та оточуючим.         

Перед тим, як надавати ППД іншим, зверніть увагу на себе та перегляньте цей чекліст (подібно до правил в літаку: “Одягніть кисневу маску на себе, а вже потім – дитині та оточенню”:

1.    У якому емоційному стані перебуваю Я, наскільки я готовий/ва допомагати своїм колегам?  

2.    Чи знаю я які емоційні та фізичні реакції можуть бути у людини в кризових ситуаціях і як правильно реагувати в ситуації «гострого стресу»?  

3.    Чи знаю я що робити, що говорити і як реагувати в ситуації, коли людині потрібна перша психосоціальна допомога?  

4.    Чи є на робочому місці кімната, де я можу спокійно поговорити з людиною?

5.    Чи маю я інформацію про кризові центри та контакти фахівців, які можуть надати спеціалізовану допомогу? 

Хоча допомога надається іншим, пережите в кризовій ситуації може негативно вплинути і на того, хто надає цю допомогу. Відповідальне надання допомоги також означає турботу про власне здоров’я і благополуччя.  Необхідно перш за все берегти себе, щоб краще піклуватися про інших. Якщо працює команда, важливо знати й поцікавтися самопочуттям усіх членів команди, запевнитися що той, хто надає допомогу, фізично і емоційно взмозі допомогти іншим.

Хто потребує ППД?

•      Оцініть, кому ППД потрібна більш терміново

•      Будьте СПОКІЙНІ, почувайтеся у БЕЗПЕЦІ та ПОДУМАЙТЕ, перш ніж діяти

•      Хто має нагальні базові потреби: їжа, притулок, стан здоров’я

•      Діти та підлітки без нагляду

•      Населення під загрозою дискримінації

•      Люди, які перебувають у серйозному стресовому стані. Але не обов’язково всі повинні мати високий

або середній рівень стресу. 

Не кожна людина, яка пережила кризову подію, потребує ППД або прагне її отримати. Не можна нав’язувати допомогу тим, хто її не бажає, але завжди треба бути з тими, хто, можливо, захоче отримати підтримку. 

Потреба у першій психологічній допомозі залежить від глибини впливу події на людину. Ступінь впливу зазвичай визначається як незначний, помірний, тяжкий. У більшості випадків перша психологічна допомога надається під час тяжкого впливу психотравмуючої події на особу. Саме оцінка поведінки постраждалого є вирішальною для прийняття рішення про надання першої психологічної допомоги. З цієї точки зору важливим є оцінка станів.

Ознаки сильного емоційного стресу?

•      Емоційні(інтенсивні емоційні реакції, • Фізіологічні (тремтіння, болі (не їх відсутність); внаслідок хвороби чи травми);

•      Поведінкові(неможливість говорити,  неспокій, повільність, повторювані дії,  пере- або недоїдання, відсутність сну чи • Особлива увага – діти та підлітки. надмірний сон, плач, дезорієнтація); 

Бувають ситуації, коли люди потребують серйознішої допомоги, ніж ППД. 

 Ті, які надають ППД, мають розуміти межі власних можливостей і звертатися за допомогою до професіоналів – медичних працівників, психологів, представників соціальних служб, органів місцевого самоврядування або громадських організацій присутніх на місці події.

Дистрес— стан, при якому людина не в змозі повністю адаптуватися до стресових ситуацій та спричинених ними наслідків і проявляє дезадаптивну поведінку. Це може бути очевидним у наявності явищ невідповідної соціальної взаємодії:

 як-то агресія, пасивність чи ізоляціонізм.

Дистрес може виявлятися у 2-х варіантах — гострому та хронічному:

У гострому варіанті надмірно сильний стресор викликає величезний викид катехоламінів(фізіологічно активні

речовини, медіаторів та нейрогормонів) у

міжклітинних взаємодіях у людей та тварин та глюкокортикоїдів(клас стероїдних

гормонів. Вони є частиною механізму

зворотного зв'язку імунної системи, що зменшує імунну відповідь (запалення),

надмірне підвищення кров'яного тиску, і різке падіння імунітету.

У хронічному варіанті сильний, але недостатній для швидкої смерті, стресор

призводить до гострого виснаження резервів катехоламінів, глюкокортикоїдів і деяких інших гормонів. Виснаження резервів

призводить до того, що їх викид різко знижується, і це служить причиною важкої депресії.

Депресія– це захворювання, що характеризується постійним пригніченим станом та втратою цікавості до будь-якої діяльності, що зазвичай приносить

задоволення, а також нездатністю

виконувати повсякденні справи протягом як мінімум двох тижнів .

Що може слугувати факторами ризику:

•      Проблеми зі здоров’ям

•      Відокремлення від родини та групи друзів

•      Бути дезінформованим

•      Низький соціально-економічний статус

•      Вживання психоактивних речовин

•      Відсутність соціальної підтримки

•      Низька самоефективність

Фактори стійкості:

•      Бути з родиною та друзями

•      Перебування в групі підтримки

•      Можливий високий соціально-економічний статус

•      Бути поінформованим

•      Доступ до ресурсів

•      Висока самоефективність

•      Навички вирішення проблем

Стани, при яких недостатньо лише надання ППД та у яких людина потребує негайної професійної допомоги:

•      важкі травми, що загрожують життю та вимагають екстренної медичної допомоги;

•      зміни в психічному стані, який не дозволяє особам самостійно піклуватися про себе або про своїх дітей;

•      стан, у якому людина може заподіяти шкоду собі;

•      стан, у якому людини може заподіяти шкоду іншим.

Коли необхідна ППД?

•      Під час або після події

•      Подія може бути одноразовою або тривалою

Де надавати ППД?

У безпечному місці з дотриманням конфіденційності. 

• знайти для розмови тихе місце, де ніщо не відволікатиме;  • поважати конфіденційність і не розголошувати повідомлені особисті відомості;  • бути поруч із людиною, але дотримуватися необхідної дистанції з урахуванням її віку, статі та культури (якщо потрібно обняти, то обов’язково спитати дозволу);  • показувати зацікавленість, наприклад, киваючи головою чи вимовляючи короткі підтверджувальні репліки;  • бути терплячим і спокійним;  • надавати фактичну інформацію, чесно говорити про свої знання: «Я не знаю, але спробую для вас дізнатися»;  • надавати інформацію зрозумілою мовою, простими словами;  • висловлювати співпереживання людям, які говорять вам про свої почуття, перенесену втрату чи важливі події (втрата будинку, смерть близької людини тощо);  

• надати людині можливість помовчати.

• змушувати людину розповідати про те, що з нею відбулося;  • перебивати і квапити співрозмовника (наприклад, дивитися на годинник, говорити занадто швидко); • торкатися до людини, якщо немає впевненості про те, чи прийнято це в її культурному середовищі;  • давати оцінку тому, що людина зробила чи не зробила, або її емоціям; вигадувати того, чого не знаєте;  • використовувати специфічні терміни;  • давати обіцянки;  • переказувати співрозмовнику оповідання, почуті від інших;  • розповідати про свої власні труднощі;  • думати і діяти так, немов зобов’язані вирішити за іншого всі його проблеми;

• позбавляти людину віри у власні сили і здатність самій подбати про себе; описувати людей, використовуючи негативні епітети (наприклад, називати їх «божевільними»). 

Все вищезгадане заломлюється крізь призму трьох оперативних правил надання першої психологічної допомоги – дивитися, слухати і направляти. Ці правила допомагають оцінити кризову ситуацію, створити умови для власної безпеки, знайти підхід до переміщеного населення, зрозуміти його потреби і спрямувати туди, де можна отримати практичну допомогу та інформацію, залежно від унікальних особистісних потреб.

1.                 ДИВИМОСЯ: необхідно перевіряти умови безпеки, з’ясовувати, чи є навколо люди, які дійсно потребують задоволення базових потреб; перевірити, чи є навколо люди в стані важкого дистресу.

2.                 СЛУХЄМО: необхідно представлятися та з повагою звертатися до людей, які можуть потребувати підтримки; у безпечному/тихому/приватному місці для розмови з’ясовувати, у чому саме вони мають потребу і що їх турбує; вислухати їх і намагатися заспокоїти.

Базові навички, коли ми говоримо про слухання під час ППД:

•      Поведінка присутності (зоровий контакт – якщо культурно прийнятно; спокійний голос; зосередитися на людині та розмові; невербаліка)

•      Спостереження(увага тут і зараз до того, що і як говорять люди (тембр голосу, мова тіла – емоції); вплив того, що ми говоримо на людей)

•      Задавання питань (закриті питання скеровують розмову, є дуже ефективними на початку розмови та можуть сприяти розмові з менш відкритими людьми; відкриті питання заохочують людей розгорнуто говорити те, що вони хочуть сказати)

•      Резюмування(використовується для уточнення та підсумовування основного повідомлення зазвичай у кінці розмови/теми

Приклад № 1: я хочу зустрітися з другом, який може допомогти мені тут, але для цього потрібно поїхати в інше місто, і я не знаю, як і де ночувати.

Резюмування: Отже, вам потрібна допомога з проживанням на сьогоднішній вечір і транспортом завтра в інше місто

Перефразування(переформулювати сказане іншими словами)

Приклад № 2:я не знаю, куди звернутися за допомогою чи що робити, і я не знаю, де моя сім’я

Перефразування: вам потрібні вказівки щодо послуг, які можуть допомогти вам із вашими потребами, і ви не знаєте інформації про свою родину. Я правильно зрозумів?

Співпереживанняабо емпатійне рефлексування (спостереження за емоціями – що і як говориться; називання емоцій – лише якщо ми впевнені, що знаємо цю емоцію; рефлексування/віддзеркалення емоцій людям)

Приклад №3: я не знаю, що я збираюся робити або як впоратися з цією жахливою ситуацією.

Емпатійне рефлексування: Ви маєте на увазі, що ви стурбовані тим, як ви впораєтеся з цією жахливою ситуацією.

 3. НАПРАВЛЯТИ: люди, що пережили травмуючу подію, нерідко відчувають себе незахищеними, відрізаними від світу або безпорадними. Їх повсякденне життя руйнується, вони більше не отримують звичної підтримки або раптово опиняються в стресових умовах. Направити людей туди, де їм нададуть практичну допомогу, – одна з основних цілей ППД. Ви можете знаходитися поряд з людиною лише короткий час. Для подальшого відновлення слід спонукати людей застосувати власні вміння справлятися з життєвою ситуацією. Допоможіть людям надати раду собі самостійно і відновити контроль над ситуацією.

•      Помірковано підбирати влучні слова, розуміючи, що в цьому стані людина є дуже схильною до навіювання та впливу та будьяке висловлювання може спричинити реакцію як миттєву, так і відстрочену; 

•      використовувати принцип «приєднання і ведення»: якщо людина сидить, фахівець також сідає; якщо потерпілий рухається – активна психомоторна реакція, то фахівець, «приєднуючись», також починає рухатись, поступово сповільнюючи темп; 

•      бути «активною силою», яка повертає людину до ситуації «тут і зараз»;

•      використовувати фрази-інтервенції чітко, коротко, впевнено. Нести посил: «Я з Вами, Ви не одні. Я можу Вам допомогти»; 

•      обов’язково представитися: «Я (ім’я)»; сфокусувати потерпілого перш за все на фізичних відчуттях, наприклад: взяти за руку та попросити потиснути вашу руку (спитавши дозволу). Цим фахівець сприяє поверненню до людини відчуття контролю й активізує здатність відчувати своє тіло; 

•      використовувати техніку «Три так» для встановлення ефективного контакту: поставити послідовно три прості запитання, на які людина з великою ймовірністю відповідатиме «так»; 

•      поставити питання, що передбачає вибір, або попросити про щось, що людина здатна виконати, наприклад: налити в стакан води для себе, спитати, що вона хоче випити (чай чи каву), розповісти, куди вона піде, як тільки відчує себе краще; 

•      уникати конфронтації, підтримувати будь-які позитивні зміни в поведінці потерпілої людини, заохочуючи словами і жестами; 

•      зосередитися на досвіді потерпілої людини в подоланні стресових ситуацій, закінчуючи первинну інтервенцію. Звернутися до того, як у минулому вона долала стреси, що саме допомогло їй справлятися; 

•      надати інформацію про можливі стани після травматичної події, контакти фахівців, до яких людина може звернутися в разі потреби.

заспокоїти, розрадити, підтримати людину?

•      Я вражена/ий     тим,         як    ти трималася/вся… (впоралася/вся з….)

•      Ми можемо просто посидіти в тиші.

•      Я не знаю відповіді, але я можу слухати.

•      Чи можу я чимось допомогти?

•      Я поряд, ти не один.

•     
Я розумію тебе.

•      Все буде добре.

•      Час лікує.

•      Не панікуй.

•      Не плач.

•      Я співчуваю тобі.

•      Ти не повинен так думати.

Р – разом, обов’язково бути поряд. Під час травмуючої ситуації людина відчуває себе самотньою і безпомічною. Важливо повернути її до відчуття того, що «ми разом, ти не один». 

І – ініціатива, підтримка ефективних дій. Наш перший порив – заспокоювати людину, яка страждає від тривоги. Цього не варто робити. Замість цього слід спонукати до активних самостійних дій, щоб відновити в людини відчуття контролю. 

З– запитання, які спонукають до роздумів. Канал спілкування з постраждалими від тривоги в час інциденту повинен бути ментальним, раціональним, не емоційним. Потрібні запитання, які вимагають активувати думки, а не емоції. Не варто говорити «Це нормально – бути наляканим, схвильованим». Варто говорити «Порахуй і скажи, скільки людей/машин/стільців зараз навколо тебе?» або «Де знаходиться найближче до тебе захищений простір?». 

У – усвідомлення ситуації. Дуже важливо розповісти людині, яка постраждала, що було до ситуації, і що було після пережитої ситуації. Важливо підкреслити: людина зараз у безпечному місці.

Давайте підіб’ємо підсумки. Стисло кажучи, перша психологічна допомога – вчасне та доцільне реагування, яке сприяє відчуттю відносної безпеки та підтримки “тут і зараз”. Може надаватися не лише професійним психологом, а й іншими фахівцями або людьми, які знайомі з правилами надання ППД.

Як ПІДГОТУВАТИСЯ до ППД:

•      Знати якнайбільше доступних послуг

•      Дізнатися останні новини про надзвичайну ситуацію

•      Підготувати ресурси, послуги та контакти для направлення людей та якнайшвидшої допопомоги • Знати свої межі та доступність

На що ДИВИТИСЯ:

•      Ознаки дистресу

•      Ознаки самоушкодження

•      Високий рівень негативних емоцій

•      Фактори ризику та стійкості

•      Категорії ризику

                         Як СЛУХАТИ:                                       НАПРАВЛЯТИ:

•      Демонструвати     поведінку   • Доступні послуги ^{присутності}      • Відома вам інформація

•      Спостереження    • Можливі подальші    дії      та

•      Відкриті і закриті питання      способи      відносно

•      ^{Резюмування}        контролювати/ адаптуватися/

•      ^{Перефразування}   впоратися   із       теперішніми

•      Співпереживання           або    ^{умовами}  

^{емпатійне рефлексування}       • Встановити зв’язків з людьми,      службами, і т.д.

•      Завершити свою допомогу

ДОПОМАГАТИ  першочергово:

•      Базові потреби

•      Люди в шоковому стані

•      Ризик самоушкодження

•      Сильний дистрес

•      Визначення стратегій подолання