Характеристика криз дорослості

ХАРАКТЕРИСТИКА КРИЗ ДОРОСЛОСТІ

План. Ознаки і типологія криз дорослостіТипологія життєвих криз дорослої людини. Вікові особливості криз дорослої людини

Серед основних ознак кризи дорослого віку вирізняють: 1) зміна ставлення до того, що раніше здавалося важливим, значущим і цікавим, відштовхуючим. Це сигнал глибокої внутрішньої роботи; 2) усвідомлення в тій чи іншій мірі того, що відбулося, визначення його людиною для себе; 3) укорінення нового у світогляді, тобто висування нових вимог до себе і до інших, нових повсякденних дій і звичок*Життя дорослої людини неминуче без криз*

Аналізуюючи основні підходи до вивчення життєвих криз, особливості перебігу та визначення сутності цього складного явища в житті дорослої людини, Є. О. Варбан пропонує класифікацію життєвих криз дорослості за такими критеріями:1) за віковим (кризи розвитку): криза 30 ти років; криза «середини» життя; криза похилого віку;2) за критерієм тривалості: мікро криза – кілька хвилин; короткочасна – до 4 6 тижнів; довготривала – до 1 го року;3) за критерієм результативності: конструктивні; деструктивні;4) за діяльнісним критерієм: криза операціональної сторони життєдіяльності: «не знаю, як жити далі»; криза мотиваційно цільової сторони життєдіяльності: «не знаю, для чого жити далі»; криза смислової сторони життєдіяльності: «не знаю, навіщо взагаліжити далі»;5) за критерієм детермінованості: кризи, що викликані інтрапсихічними факторами; кризи, що викликані ситуативними факторами;6) за критерієм складності: прості кризи, що викликані однією подією; багатовимірні кризи, що торкаються практично всіх аспектівіндивідуального життя особистості;7) за критерієм передбачуваності: передбачувані (нормативні); «ситуаційні»(імовірнісні);

Результати досліджень різних авторів (Анциферова Л.І.,Виготський Л. С., Василюк Ф. Ю., Донченко Е. О., Титаренко Т. М. та ін.) ізапропоновані ними класифікації життєвих криз дорослої особистостідозволяють об’єднати їх в одну більш менш повну класифікацію

КРИЗИ САМОРЕАЛІЗАЦІЇ КРИЗИ ЖИТТЄВИХ ПОМИЛОК КРИЗИ ЗНАЧУЩИХ СТОСУНКІВ КРИЗИ ОСОБИСТОЇ АВТОНОМІЇ БІОГРАФІЧНА КРИЗА ТЕРМІНАЛЬНІ КРИЗИ НОРМАЛЬНА АБО НОРМАТИВНА КРИЗА АНОРМАЛЬНА АБО НЕНОРМАТИВНА КРИЗА вікова криза, що пов’язана із завершенням певного етапу психічного розвитку і переходом до нового вікового періоду. Це якісна зміна ролей, яких потребує від людини провідна діяльність. криза, що виникає в результаті складних умов життя вимагає від людини дій, які перевершують її можливості, а в деяких випадках змінюють долю людини. характеризується переживаннями та протиріччями у внутрішньому світі дорослої людини і виражає її суб’єктне ставлення до подій її власного життя або життя в цілому. Криза нереалізованості – людина вважає, що життєва програма не виконана; недооцінює свої досягнення; незадоволена своєю продуктивністю. Криза спустошеності – людина слабо уявляє собі актуальні зв’язки між минулим, сьогоденням і майбутнім (певна душевна втома після довготривалої важкої роботи, досягнення високого рівня професіоналізму). Криза безперспективності – слабке усвідомлення людиною потенційних зв’язків подій, проектів, планів на майбутнє; людина має активність, ціннісні особистісні риси, але не спроможна будувати нові життєві програми, самовдосконалюватися тощо. Типологія життєвих криз дорослої людини різновиди кризи пов’язані з «термінальними цінностями» людини (наприклад, звістка про тяжку хворобу) зміни у структурі міжособистісних стосунків і ролей (смерть близької людини, розлучення, непорозуміння з дорослими дітьми, кризи кохання). пов’язані зі втратою чи обмеженням особистої свободи (позбавлення волі за хибним звинуваченням, примусовий вплив тощо). унеможливлення нормальної, звичайної самореалізації людини (втрата місця роботи, місця проживання, вихід на пенсію, банкрутство, будь-яка катастрофа).є наслідком дій людини або її бездіяльності, які призвели до фатальних наслідків.

Цікавою є точка зору сучасного американського автора Г. Шіхі, що розглядає такі вікові межі кризи дорослості (тут прослідковується 7-річна періодичність7): 16 років – «виривання коренів»; 23 роки – «план на все життя»; 30 років – «корекція»; 37 років – «усвідомлення середини життя». Як бачимо, ці вікові кризи пов’язані зі змінами життєвих ролей людини. Г. Шіхі пов’язує спосіб переживання кризи людиною зі «стилем проживання життя», які визначають своєрідні життєві ролі людини: «вічна дитина», «клозет», «транзит», «інтегратор», «квочка», «кар’єристка з підлагодженим сімейним життям»

На думку інших учених (Б. С. Братуся, В. Ф. Моргуна) особистісні зрушення найчастіше пов’язані з наступними періодами життя: 28-34 роки, 40-45 років, 50-55 років. Можна думати, що саме на цей час припадають кризи дорослості, оскільки в інтервалах між ними розвиток як правило проходить більш рівномірно, відбувається нагромадження суперечностей, які яскраво виявляються під час кризи

У психології дорослості вирізняють такі вікові або нормативні кризи

Зміст: молода людина обирає між «Я-реальним» і «Я-ідеальним» на користь першого. Фантазії, мрії юності займають другорядну позицію, поступаючись містом активній діяльності. Наслідки:становлення відповідальності за своє життя, за власний життєвий вибір. сутнісна зміна стосунків з оточуючими людьми переосмислюється ставлення до самотності, яка перестає бути тягарем і розглядається як можливість поспілкуватися із самим собоювідбувається свідоме прийняття власної індивідуальностіКризи ранньої дорослості (від 20 до 40 років). Перша психологічна криза (приблизно 23 роки) – криза «зустріч з дорослістю».

Друга психологічна криза (28-32 роки) – криза «сенсу життя». Криза тридцяти років – зумовлене життєвими труднощами іпомилками розчарування людини в значущості культивованих неюцінностей, норм, ідеалів, яке призводить до зміни сенсу її життя, переоцінки життєвих цінностей. Зміст: кризовий стан виникає внаслідок нереалізованості життєвогозамислу і виявляється у:роздумах про доцільність вибору, що здійснено в професійному, сімейному, особистісному вимірах;змінах або проекціях життєвих планів та основних видів професійної діяльностіпереоцінці цінностей, яка супроводжується самоаналізом і критичним переосмисленням власних здібностей і можливостей. Наслідки:  виникає потреба почати життя спочатку, знайти нову роботу, змінити місце проживання, розлучитися або вдосконалюватися у професійному зростанні;  людина спроможна зрозуміти себе краще і визначати неповторність та індивідуальність інших.

Кризи середньої дорослості (від 40 до 60 років). Перехідна криза – криза середини життя (37-40 років). Криза середини життя – це раптове усвідомлення і розуміння того,що половину життя прожито, а мрії, цілі молодості не досягнуто і вже недосягнути, оскільки є реальні розбіжності між дійсним і бажаним. Зміст:критична самооцінка та переоцінка життєвих досягнень;не відбувається Я-інтеграція, тобто людина відчуває гостру невдоволеність своїм життям, не бачить сенсу свого життя, не приймає його таким як воно є;психологічний стан: депресія; почуття хронічної втоми від обридливої дійсності; Наслідки: У період кризи «середини життя» можливі два типи поведінки дорослоїлюдини:І тип – кризу не усвідомлено, відсутня ревізія своїх планів і домагань, перемагає «похмурий погляд на життя» («Вже пізно щось змінювати, вже нічого не домогтися»), життя стає невиразним. ІІ тип – кризу усвідомлено через сприйняття та оцінку реалій життя, має місце ревізія та корекція минулих планів, сподівань; формуються нові цілі, плани, завдання; усвідомлення кризи стає запорукою доброзичливого ставлення до себе, глибинного оновлення особистості і задоволення життям у період пізньої дорослості

Криза похилого віку (від 65 років і вище) Виникненню кризи сприяє те, що:порушується звичний режим життя людини;змінюється її соціальний статус (з працівника вона стає пенсіонером);поступово відділяються діти та онуки, що особливо відображається на жінках, які присвятили себе переважно сім’ї;прискорюється біологічне старіння, бо активізується деградація у різних системах організму;погіршується матеріальний стан;втрачаються близькі люди (смерть чоловіка, дружини) тощо. Суттю кризи є оцінка цінності та смислу прожитого життя(Т. Д. Марцинковська) . Це час, згідно О. Г. Лідерсу, коли людинавідмовляється від життєвої експансії, відбувається перехід на інший типпсихологічної життєдіяльності, де головне – не прийняття в собі нового, азбереження, утримання в собі старого. Тому задачею похилого віку єприйняти свій життєвий шлях таким, яким він був і себе у ньому.

Літератураhttp://dspace.pnpu.edu.ua/bitstream. Психологія життєвої кризи / Відп. ред. Т. М. Тітаренко. - К., 1998. Крайг Г. Психологія розвитку. Пров. з англ. - СПб., 2000.https://ibib.ltd.ua/krizi-pohilogo-viku-vikova-fiziologiya-i-psihofiziologiya.html