Химерна Муза. Літературно - музична феєрія.

         Літературно – музична феєрія                                              

         «Химерна муза»  . Автор Федевич Н.І.

                  Кімната За столом сидить дідусь , читає  книгу.

Онук (вбігає)-  дідусю, дідусю маю гарну новину.

Дідусь  –та чого ти так тарахкотиш. Тепер повільніше, щоб я зрозумів.

Онук-  дідусю ,я став справжнісіньким поетом і навіть написав декілька віршів.

Дідусь- оо, шляхетний ти собі шлях вибрав, онуку, молодець.

         Минає час….

Онук-  горе мені діду горе . У мене закінчилось натхнення. Допоможіть , діду, порадою.

Дідусь (сміється)- а ти звернися до музи, тай діло з кінцями.

Онук- та, діду, не смішіть мої тапки. Яка муза, я не вірю у ці казки.

Дідусь-  ооо, дуже знайомі слова, десь я їх уже  чув .Згадав. Я знав косись давно одного відомого поета – ученого . Сідай і слухай повчальну історію.

     Голос за кадром  -

 Квартира,  майже така як наша,

 тільки по середині стіл дубовий

 і плюшевий на нім обрус,

і день  і ніч піїт учений там пише вірші

й крутить вус. Слова кладуться  за словами

ряди, рядочки, ямб, хорей,

працює наш поет невпинно вже 

поспіль декілька ночей.

Аж раптом тиша  -муза не приходить,

дістав поет наш відкоша.

 Поет-   О. де ти . музо, музо чарівнице.

Моя ж ти вірна помічнице.

Не покидай мене . прошу!!!!!!! ( пауза)

Мовчання. Я не допишу, не допишу того вірша

І не зароблю ні гроша.

     З являється дух і каже

 Дух - Їй певно треба помолитись ( щезає).

Поет- певно треба помолитись ( стає на коліна на фоні пісні « Аmeno»)

Поет- Якби дізнались мої друзі , що я молюся отій музі, то був би сміх й великий жаль, а я потрапив би в шпиталь….. для божевільних.

Мовчання .Щож роботи?

( Дух  з- під стола) – Їй певно треба подзвонити.

Поет-  певно треба подзвонити ( набирає номер )Алло, Олімп, з єднайте з Музою , будь ласка.( в телефоні гудок без відповіді).

Що ж робити, що ж робити ( роздумує) А й справді , слід президенту подзвонити, щоби цю вредну музу приструнити.

(Набирає президента у відповідь лише алло, алло)

О, Музо, доки ще благати. Ти мусиш всім нам помагати.

Сміх . Виходить Муза.

Муза -  Я мушу  ? Я мушу? Та не тривож ти мені душу.

( звучить уривок з пісні « Вредна « Іллі Найди)

Муза – сиди , пиши , римуй ,мій друже. А поки що мені бай – ду –же.

Поет- яка жорстока ти, о , Муза .Муза, Муза, ти…. обуза,яка уже не в тренді і не в моді.

Муза – годі, годі, мене при людях ображати. Я бачу, час тебе карати .. безталанням.

Поет аж присів та злякався.

Поет- Боже , боже борони,ти ,Музо, гірше сатани умієш наплювати в душу.   Давай, да- вай миритись Прошу прощення. Подай, подай благословення писати вірші.

Муза – Нууууу, добре. Я тебе прощаю ( поет стрибає) . Які ви всі поети діти, як всім вам важко зрозуміти, що Муза жінка , жінка , жінка, якій потрібні ласка, ніжність , квіти. Тоді весь світ буде радіти, а муза світ весь надихати і піднімати вашу душу в небеса .То ж хай творяться чудеса.

  Сцена в кімнаті.

Дідусь –Отак поет цей випросив у Музи долю свою

Онук – Дякую, дідусю, дякую(і тікає).

Дідусь – стій , я ще не розказав кінець. Е, молодь пішла, завжди кудись поспішає ( закриває книгу). Все приходяще, а поезія вічна.

   Кінець.