Зміст

 

 

1. Вступ..……………………………………………………………….…..……....5
2. Призначення , будова та принцип  роботи ходової частини  автомобіля Кіа Спортейдж..… ….…………………………………………………….….….…..7
3. Технічне обслуговування та ремонт ходової частини  автомобіля Кіа Спортейдж... ……………………………………………………………..…… 19
4. Безпека праці під час технічного обслуговування й ремонту автомобілів.. 53
5. Охорона навколишнього середовища..….………...………………...….….…62
6. Висновки...…………………………………………………………….……......66
7. Список використаної літератури..………………….........................................67

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Вступ

Темою даної дипломної роботи є призначення ,будова та принцип роботи, ТО та ремонт ходової частини автомобііля Кіа Спортейдж.      

 Метою роботи є вивчення призначення, будови, принципу роботи, технічного обслуговування та ремонт ходової частини автомобіля  Кіа Спортейдж.

Змістом роботи є розкриття основних технічних параметрів роботи вузла, організації робочого міста, описання обладнання, пристосувань, інструментів, охорони праці та охорони навколишнього середовища.

Кіа Спортейдж. KIA Sportage

Дебют позашляхової моделі Sportage відбувся в 1994 році. Привабливий дизайн, комфортабельний салон, компактні розміри (3760х1730х1650 мм) і невисока ціна зробили Kia Sportage одним з найпопулярніших і продаваних позашляховиків. Автомобіль випускався з декількома видами кузовів: трьохдверний з короткою базою (2360 мм) або подовженою базою (2650 мм) і п'ятидверний кузов типу універсал довжиною 4245 мм.

Kia Sportage має не тільки оригінальну, достатньо привабливу зовнішність, але і комфортабельний салон. Окрема консоль темного кольору відмінно поєднується з сірим забарвленням салону. Сидіння досить зручні. Водійське крісло забезпечене чотирма регулюваннями, так що і високий водій розташується без проблем, а от заднім пасажирам простору для ніг явно не вистачить. Та й ширина заднього сидіння мала, трьом пасажирам тут буде тісно.

Кузовне різноманітність стало можливим завдяки конструкції шасі, в основі якого потужна лонжеронная рама. Модель має відключається привід переднього моста і двоступеневу роздавальну коробку. Проте можливості трансмісії сильно обмежені відсутністю міжосьового диференціала, через що повний привід можна включати на звичайних дорогах, тільки на деякий час, на бездоріжжі і при ожеледиці.

Широкий перелік стандартного устаткування базового автомобіля включає дистанційно-керований центральний замок з іммобілайзером, електросклопідйомники передніх і задніх дверей, регулювання положення рульового колеса, підсилювач рульового управління, електропривод зовнішніх дзеркал, автоматичну антену, динаміки, цифровий годинник, шини Michelin 205/70 R15.

Прохідність на бездоріжжі досить помірна, незважаючи на відносно пристойний (200 мм) кліренс, пагорби і невеликі броди автомобіль проходить досить впевнено.

Лінійка силових агрегатів Sportage пропонує наступні двигуни: 2,0-літрові інжекторні потужністю 95 і 128 к.с. (16-клапанний), або 2,2-літровий 63-сильний дизель, або 2,0-літровий турбодизель. Автоматична 4-діапазонна трансмісія числиться в списку опцій. Базова версія пропонує 5-ступінчасту механічну коробку передач.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.Призначення, загальна будова ходової частини автомобіля

Ходова частина автомобіля забезпечує зменшення динамічних навантажень, переданих від коліс на кузов автомобіля, його стійкість, плавність ходу і гасить коливання кузова.

На легкових автомобілях застосовується незалежна підвіска передніх коліс, при якій переміщення одного з коліс практично не залежить від іншого.

Передня підвіска

Загальні відомості

Передня підвіска незалежна, двохважіль, зі стабілізатором поперечної стійкості. Поворотні кулаки пріболчени до створюючих віртуальний шворінь (вісь повороту колеса) кульовим опор працюють в унісон один з одним верхнього і нижнього поперечних важелів підвіски.

Схема організації передньої підвіски

 

1 - Верхній важіль

2 - Нижній важіль

3 - Стойка підвіски 4 - Стойка стабілізатора поперечної стійкості

5 - Штанга стабілізатора поперечної стійкості

Деталі установки верхнього поперечного важеля передньої підвіски

 

1 - Верхній важіль

2 - Осьові втулки 3 - Передній шпиндельний болт

4 - Задній шпиндельний болт

Деталі установки нижнього поперечного важеля передньої підвіски

 

1 - Нижній важіль

2, 5 - Осьові втулки 3 - Осьовий болт кріплення стійки

4 - Вилка стійки

6 - Нижня кульова опора

Стійкові збірки складаються з двоходових  газо-масляних амортизаторів і гвинтових пружин, затиснутих між верхньою і нижньою тарілками. Верхні кінці амортизаторів оснащені гумовими буферами, виступаючими над верхніми тарілками пружин, за допомогою трьох гайок кріпляться до виступаючих над балками рами опорних вузлів. Доступ до верхніх опор забезпечується з рухового відсіку через спеціальні отвори в бризковиках колісних арок. Нижні кінці амортизаторів вбудовані в нижні тарілки пружин і затискаються в двосекційних вилках, що закріплюються на нижніх важелях підвіски допомогою осьових болтів, передні кінці яких оснащені кульовими наконечниками, до яких кріпиться штанга стабілізатора поперечної стійкості.

Конструкція і деталі установки стійкової збірки передньої підвіски

 

1 - Амортизатор

2 - Вилка

3 - Осьовий болт

Мінімізація кренів і розгойдування передка кузова під час маневрування забезпечується за рахунок застосування стабілізатора поперечної стійкості. Кінці виготовленої з пружний стали штанги стабілізатора кріпляться до кульовим пальцях шарнірних збірок осьових болтів кріплення стійок підвіски, середня частина штанги допомогою оснащених гумовими втулками стійок фіксується на поперечної балці рами автомобіля.

Деталі установки стабілізатора поперечної стійкості передньої підвіски

 

1 - Штанга стабілізатора поперечної стійкості

2 - Стойка 3 - Гумова втулка

4 - Хомут

 

Задня підвіска

Загальні відомості

Задня підвіска залежна з нерозрізним мостом, двома нижніми і одним верхнім поздовжніми важелями, телескопічними амортизаторами, окремо встановленими гвинтовими пружинами і реактивної штангою.

Схема організації задньої підвіски

 

1 - Амортизатор

2 - Гвинтові пружина

3 - Реактивна штанга 4 - Верхнє гумове сідло гвинтовий пружини

5 - Верхній подовжній важіль

6 - Нижні поздовжні важелі

Три поздовжніх важеля забезпечують фіксацію заднього моста і компенсують працюють на скручування останнього торсіонні сили, що виникають під час прискорення й гальмування автомобіля. Задніми кінцями важелі підвіски кріпляться до картера моста, передніми - до рами автомобіля. Всі точки кріплення важелів оснащені гумовими втулками.

Деталі установки поздовжніх важелів задньої підвіски

 

1 - Нижній важіль

2, 4 - Гумові втулки

3 - Верхній важіль

Реактивна штанга одним (нижнім) кінцем кріпиться до збірки заднього моста, другим (верхнім) - до рами шасі і виконує функції стабілізатора поперечної стійкості.

Окремо встановлені двоходові газо-масляні амортизатори і пара гвинтових пружин і містяться між рамою автомобіля і складанням заднього моста і служать для мінімізації ударних і вібраційних навантажень, переданих від ходової частини до рами і кузова автомобіля.

 1 – Амортизатор    2 - Гвинтові пружина

Гідравлічний амортизатор

Амортизатор — пристрій для пом'якшування ударів у конструкціях машин і споруд з метою захисту їх від вібрацій та великих навантажень. Широко застосовується в техніці.

У споживчих назвах амортизаторів зараз панує справжня плутанина. Газові, масляні, газово-масляні... Причому в двох різних магазинах один і той же амортизатор може бути названий по-різному! А вже якщо пригадати стійку звичку продавців ставити знак рівності між словами "газові" і "спортивні" ... Загалом, варто, мабуть, розібратися, що являють собою різні типи амортизаторів і на підставі яких характеристик потрібно їх вибірать.Самие першого амортизатори з'явилися набагато раніше автомобіля і встановлювалися на екіпажах, ваблених кіньми, щоб компенсувати розгойдування на ресорах. Ця примітивна конструкція являла собою дерев'яні обтягнуті шкірою диски, які притискалися один до одного гвинтом. Тертя між цими дисками і гасило коливання кузовів карет і диліжансів. Зрозуміло, що така конструкція швидко зношувалися і характеристики її були нестабільними. Набагато більш зручним виявилося використовувати спеціальні рідини, що перетікають через таровані отвори в поршні.

Так з'явився Гідравлічний амортизатор, загальний принцип роботи якого залишився незмінним і донині день.Однако принцип принципом, а от сам пристрій зазнало з тих пір значні зміни.

За своєю конструкцією амортизатори діляться на два основних типи:

•                   однотрубні
•                   двотрубні

А по наповненню - на три:

•                   рідинні ("гідравлічні", "масляні")
•                   з гідравлічним газовим підпором ("газові", "газово-масляні")
•                   газові (в яких використовується дуже високий тиск газу - 60 атм)

Остання модифікація, втім, зустрічається надзвичайно рідко, і коли продавець у магазині говорить про "газові" амортизаторах, він має на увазі газовий подпор.Зачем такі складнощі? Справа в тому, що умови роботи амортизатора на реальній дорозі дуже непрості і часто вимагають взаємовиключних характеристик. З одного боку, потрібно адекватна відпрацювання серії дрібних нерівностей, коли, не встигнувши розпрямитися, амортизатор знову повинен працювати на стискування, а з іншого боку, на великих "хвилях" покриття необхідно уникнути повного стиснення амортизатора (пробою). Це означає, що на малих ходах амортизатор повинен бути "м'яким", а на великих - "жорстким" ... Чим жорсткіше амортизатор, тим точніше керування машиною, але тим гірше комфорт водія - ось ще одне протиріччя. Свої вимоги вносять і компонувальні міркування - зрозуміло, що найбільш вигідне з точки зору роботи місце розташування амортизатора - якомога ближче до колеса, перпендикулярно площині підвіски, а установка його під кутом знижує ефективність роботи, проте конструкторів далеко не завжди радують стирчать вертикально вгору великі палиці - хочеться зробити підвіску якомога компактніше. Само собою, свої корективи вносить і вартість цих пристроїв, яка повинна відповідати ціновій групі даного автомобіля. Звідси й виникає така різноманітність конструкцій.

Рух автомобіля по нерівностях дороги супроводжується коливаннями остова автомобіля (рами, кузова, кабіни тощо). Ці коливання тривають деякий проміжок часу після переїзду колеса(коліс) через перешкоду. Для того, щоб зробити такі коливання швидко затухаючими звичайно використовують гідравлічні або в останні часи - пневматичні амортизатори. Найбільш повно сучасним вимогам, що висувають до конструкції підвісок, задовольняють телескопічні амортизатори. Найбільш розповсюджені двотрубні телескопічні амортизатори двосторонньої дії з несиметричною характеристикою: сила, з якою амортизатор стискається, є меншою сили при віддачі – розтисканні амортизатора.

 

Рис. 1. Телескопічний гідравлічний амортизатор.

Будова телескопічного амортизатора показана на рис. 1. Амортизатор складається з трьох частин: циліндра 2 з днищем 1, поршня 3 із штоком 5 і напрямної втулки 4 з ущільненням. Циліндр з'єднаний з важелем підвіски або з кожухом моста. Шток прикріплений до остова (рами, кузова) автомобіля. Внутрішній простір амортизатора заповнений певною кількістю спеціальної рідини заданої в'язкості. У поршні 3 зроблені два ряди наскрізних отворів, один з яких закритий зверху клапаном 6 стискання з відносно слабою пружиною, а знизу клапаном 7 віддачі з більш сильною пружиною. У днищі 1 також розташовані подібні клапани 10 стискання і 9 віддачі. Особливістю телескопічного амортизатора є наявність компенсаційної камери, виконаної у вигляді другого циліндра, який охоплює робочий циліндр 2. Додатковий простір цієї камери призначений для компенсації зміни об'єму рідини в робочому циліндрі з обох боків поршня. Ця зміна виникає внаслідок переміщення підвіски. При коливаннях остова автомобіля відносно коліс (мостів) поршень З переміщується всередині циліндра 2. При плавному ході стискання підвіски поршень переміщується донизу з невеликою швидкістю і рідина з нижньої порожнини перетікає через перепускний клапан 6 у простір над поршнем. Оскільки в цьому просторі розміщений шток 5, що займає певний об'єм, уся рідина з нижньої порожнини робочого циліндра 2 не може розміститись у верхній порожнині. Тому частина рідини з нижньої порожнини перетікає через калібрований отвір клапана 10 стискання в компенсаційну камеру. При цьому клапан стискання залишається закритим і амортизатор чинить необхідний опір переміщенню підвіски.

При плавній віддачі (розтисканні) підвіски поршень 3 переміщується вгору. При цьому тиск рідини над поршнем зростає, клапан 6 закривається і рідина починає перетікати через внутрішній ряд отворів у поршні і через кільцевий зазор між закритим клапаном 7 віддачі і його напрямною втулкою в простір під поршнем. Водночас відкривається клапан 9 у днищі і рідина перетікає з компенсаційної камери в робочий циліндр. Загальний опір амортизатора переміщенню підвіски при цьому буде більшим, ніж при стиканні.

Під час різкого ходу стискання підвіски поршень 3 переміщується донизу з більшою швидкістю, тиск рідини під ним різко зростає, в результаті чого клапан 10 стискання відкривається і рідина перетікає через відкритий великий переріз клапана в компенсаційну камеру. Опір переміщенню підвіски при цьому дещо зменшується, захищаючи деталі амортизатора і підвіски від перевантаження під час руху автомобіля по нерівній дорозі з великою швидкістю. При різкій віддачі підвіски швидкість руху поршня 3 зростає, що створює значний тиск рідини над поршнем. Під дією цього тиску клапан 7 віддачі відкривається і рідина з відносно меншим опором перетікає в надпоршневий простір. Другий потік надходження рідини до робочого циліндру через впускний клапан 9 при різкій віддачі зберігається.

Таким чином, клапан віддачі також захищає підвіску і амортизатор від перевантаження при різких ходах віддачі, а також при зростанні в'язкості рідини внаслідок зниження температури.

Останнім часом на автомобілях все більшого розповсюдження знаходять однотрубні амортизатори (рис. 1.) з пневматичною порожниною 6, заповненою повітрям або інертним газом (завдяки цій порожнині такі амортизатори інколи називають пневматичними). Рідина в робочій порожнині амортизатора ізольована від пневматичної порожнини гумовою мембраною або ж поршнем 8 з ущільнювачем 9. Поршень 11, закріплений на штоці гайкою 10, має канали К змінного перетину на циліндричній поверхні щілини. Канали перекриті дисками 13, що дотикаються до шайби 14. Гумова шайба 3 і сальник 1 штока, що спираються на направляючу штока 17, захищені фасонною шайбою 4, яка при висуванні штока 16 впирається у обмежуючу шайбу. Всі деталі утримує запорне кільце 2. Рідина під тиском омиває гумову шайбу 3 і сальник 1 притискаючи їх до корпуса 7 і до штока 16.

При ходу стискання (рис.1.) диски 13 під тиском рідини над поршнем відходять від нього рідина перетікає до порожнини під поршнем. При ходу віддачі диски 13 під тиском рідини під поршнем відходять від шайби 14 і рідина крізь вирізи зірочки 12 перетікає до порожнини над поршнем.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Технічне обслуговування ходової частини  автомобіля Кіа Спортейдж

 Несправності підвісок, маточин, коліс і шин мають наступні ознаки: шум і стук при русі, підтікання рідини з стійки амортизатора або амортизатора, підвищене розгойдування кузова автомобіля при русі по нерівній дорозі, крен кузова і відведення автомобіля від прямолінійного руху, підвищене нагрівання дисків коліс, тряска автомобіля при русі, підвищене і нерівномірне зношування шин.

Шум і стуки в підвіску при русі можуть бути викликані: послабленням кріплень деталей підвісок ( стійки амортизатора, амортизатора, стабілізатора поперечної стійкості, розтяжок, реактивних штанг, гайок кріплення коліс або зношуванням, руйнуванням гумовометалевих шарнірів, гумових подушок, втулок і буферів, пошкодженням підшипників маточин коліс, зносом кульових шарнірів важелів передніх підвісок, несправністю стійки амортизатор або амортизатора, просіданням пружин, а також просіданням або поломкою ресор.

Ослаблення кріплень опор стійок, амортизаторів, кріплень розтяжок, стабілізатора поперечної стійкості та інших деталей підвісок перевіряється і усувається підтяжкою їх кріплень. Деталі підвісок, які вийшли з ладу, заміняють.

Підтікання рідини зі стійок амортизатора  або амортизаторів і підвищене розгойдування кузова автомобіля при русі свідчить про несправність стійок амортизатора або амортизаторів.

Крен кузова автомобіля виникає при нерівномірному просіданні пружин або ресор підвісок, а також при поломці листів ресор. Для усунення несправності проводиться перевірка пружин і ресор в описаному нижче порядку і їх заміні. При цьому для усунення крену кузова заміняють одночасно обидві пружини передньої підвіски і (або) обидві пружини або ресори задньої підвіски.

Уведення автомобіля від прямолінійного руху можуть викликати порушення кутів встановлення коліс, руйнування однієї з верхніх опор телескопічних стійок, неоднакова пружність пружин підвіски, різний тиск або різний знос шин. Усуваються дані несправності регулюванням кутів встановлення коліс, заміною зруйнованої опори або пружини, що втратила пружність, забезпеченням нормального тиску в шинах, заміною зношених шин.

Підвищене нагрівання диска колеса може бути викликане перетяжкою або руйнуванням підшипників, їх маточин, а також недостатком у ній змащення (при витоку через пошкоджений сальник або несвоєчасному обслуговуванні). При руйнуванні підшипників нагрів звичайно супроводжується скреготанням. Для усунення несправності необхідно додати в маточину змащення, замінити змащення в маточині, а також зношений сальник (з частковим розбиранням маточини), відрегулювати затягування підшипників або замінити зношені підшипники (з повним розбиранням маточин). Потрібно мати на увазі, що нагрівання диска колеса може виникнути також і при несправності гальма (при заклинюванні гальмівних циліндрів).

Тряска автомобіля при русі (вібрація при різних швидкостях) може бути викликана деформацією дисків коліс, деформацією шин, а також порушенням балансування коліс. Вібрація кузова автомобіля через деформацію коліс і шин в результаті ударів їх об перешкоди на дорозі і появі через це погнутості дисків коліс і розривів ниток металокорду шин звичайно більше помітна при русі на невеликій швидкості (вилянню передка або задка кузова) і при збільшенні швидкості переходить у менше помітну вібрацію. Порушення балансування коліс проявляється при швидкості більш 70 – 80 км/год у виді вібрацій кузова, що при розбалансуванні передніх коліс дуже відчутні на рульовому колесі. Для усунення несправності необхідно замінити деформовані диски коліс і (або) шини і збалансувати колеса на спеціальному стенді для динамічного балансування.

Підвищене і нерівномірне зношування шин  може бути викликане порушенням кутів встановлення передніх коліс, великим зносом кульових і гумовометалевих шарнірів підвіски, а також дисбалансом коліс. Усунення цих несправностей проводиться заміною зношених деталей, регулюванням кутів встановлення коліс і їхнім балансуванням.

 

 

Зняття і установка компонентів збирання переднього моста

Див. Розділ Зняття, обслуговування та встановлення компонентів зборок переднього і заднього мостів у Главі Трансмісійна лінія.

Зняття, обслуговування та встановлення компонентів зборок переднього і заднього мостів

Передній міст

Порядок демонтажу компонентів приводу передніх коліс (1 з 2)

 

1 - Муфти вільного ходу

2 - Супорт гальмівного механізму

3 - Гальмівний диск

4 - Колісна маточина

5 - Наконечник рульової тяги 6 - Нижня кульова опора

7 - Поворотний кулак з гальмівним щитом

8 - Лівий приводний вал

9 - Правий приводний вал

10, 11 - Шплінти (підлягають заміні в обов'язковому порядку)

Порядок демонтажу компонентів приводу передніх коліс (2 з 2)

 

1 - Болт з шайбою

2 - Муфта вільного ходу

3 - Стопорне кільце

4 - Дистанційна шайба

5 - Установча пластина

6 - Контргайка

7 - Гвинт

8 - Гальмівний диск

9 - Колісна маточина

10 - Внутрішня обойма зовнішнього колісного підшипника

11 - Зовнішня обойма зовнішнього колісного підшипника 12 - Зовнішня обойма внутрішнього колісного підшипника

13 - Внутрішня обойма внутрішнього колісного підшипника

14 - Зовнішній сальник

15 - Болт з пружинною шайбою

16 - Гальмівний щит

17 - Поворотний кулак

18 - Голчатий підшипник

19 - Внутрішній сальник

20 - Дистанційна шайба

21 - Лівий приводний вал

 

Муфти вільного ходу

 ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ

 1. Виверніть кріпильні болти, скиньте шайби і зніміть муфту з гальмівного диска.

 2. За допомогою спеціальних щипців зніміть стопорне кільце і витягніть дистанційну шайбу.

 3. Виверніть два кріпильні гвинти і зніміть установчу пластину.

 4. Установка проводиться в зворотному порядку, - стопорне кільце перед установкою слід змастити з обох сторін змазкою, на посадочну поверхню корпусу муфти нанесіть герметик типу 3 bond No 1104. Прослідкуйте також за дотриманням вимог Специфікацій Глави Трансмісійна лінія до зусиль затягування різьбового кріплення (болти кріплення муфти затягуються в два прийоми).

 

 

 Розбирання-збирання маточин

 ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ

1. Зніміть муфту вільного ходу і її установочні компоненти.

2. Віддайте ступичні гайку і зніміть гальмівний диск (див. Главу Гальмівна система).

 3. Зніміть ступичні збірку.

 4. Підчепивши викруткою, вийміть з ступичні збірки сальник.

 5. За допомогою спеціального знімача вийміть з маточини внутрішній і зовнішній підшипники, а також їх зовнішні обойми.

6. Оцініть стан маточинних болтів, - пошкоджені компоненти заміните.

 7. Випресовуємо  маточинного болта.

 8. Запресовуємо  нового маточинного болта.

9. Набийте колісні підшипники мастилом , і за допомогою відповідних оправок застукавши  їх в маточини .

10. За допомогою оправлення посадіть  в маточини  новий сальник.

 11. Змастіть ущільнювальні кромки сальника і підшипникові поверхні і встановіть маточину на своє штатне місце.

 12. Встановіть на місце гальмівний диск і за допомогою спеціального пристосування затягніть маточинну  гайку так, щоб її можна було відпустити вручну.

 13. За допомогою динамометра замірьте  зусилля преднатяга підшипників, остаточно затягніть маточинну гайку відповідно до вимог.

14. На закінчення заміряйте величину бічного биття гальмівного диска, - у разі необхідності проточіть , або замініть диск.

 

 

Гальмівний щит

 ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ

 1. Виверніть кріпильні болти і зніміть гальмівний щит.

2. Встановлення здійснюється в зворотному порядку

 

 

Поворотні кулаки

 ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ

 1. Віддайте гайку стяжного болта, зніміть пружинну шайбу, вийміть болт і вивільните з поворотного кулака кульовий палець опори верхнього важеля підвіски.

2. Вийміть шплінт фіксації кульового пальця наконечника рульової тяги і за допомогою спеціального знімача вивільните палець з поворотного кулака.

 3. Витяг шплінта фіксації кульового пальця наконечника рульової тяги.

 4. випресовування кульового пальця наконечника рульової тяги з поворотного кулака.

 5. За допомогою знімача випресуйте з поворотного кулака шарову опору нижнього важеля підвіски.

 6. Зніміть поворотний кулак.

 7. Підчепивши викруткою, вийміть з поворотного кулака внутрішній сальник.

 8. За допомогою спеціального знімача (молотка з ковзаючим бойком) вийміть з збірки поворотного кулака голчастий підшипник. Візуально оціните стан підшипника, у разі виявлення ознак зносу і механічних пошкоджень приготуйте заміну.

9. Вивчіть стан елементів поворотного кулака, - у разі виявлення ознак надмірного зносу або механічних пошкоджень приготуйте змінне збірку.

 10. За допомогою підходящої оправки застукаємо  в поворотний кулак голчастий підшипник.

 11. За допомогою оправлення посадіть в кулак НОВИЙ сальник.

 12. Змастіть ущільнювальні кромки сальника (2) і голчастий підшипник (1).

 13. Змазавши з обох сторін, посадіть на цапфу приводного вала дистанційну шайбу.

14. Посадіть на цапфу вала збірку поворотного кулака і заправте у прийомні отвори пальці верхньої та нижньої кульових опор, а також наконечника рульової тяги.

15. Затягніть кріпильні гайки з необхідним зусиллям (див. Специфікації Глави Трансмісійна лінія) і зафіксуйте їх НОВИМИ шплинтами, - під гайку стяжного болта кріплення верхнього важеля підвіски не забудьте підкласти пружинну шайбу.

 

Зняття, перевірка стану компонентів і установка стабілізатора поперечної стійкості

Зняття

Деталі установки стабілізатора поперечної стійкості показані на ілюстрації Деталі установки стабілізатора поперечної стійкості передньої підвіски.

 ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ

1. Вивісьте автомобіль над землею.

2. Зніміть передні колеса.

3. Зніміть елементи захисту картера.

4. Виверніть болти кріплення стійок стабілізатора до рами.

 1 - Болт кріплення стійки до рами

2 - Хомут кріплення стійки до штанги стабілізатора

3 - Штанга стабілізатора

5. Віддайте гайки кріплення штанги стабілізатора до кульових пальцях наконечників осьових болтів вилок стійок на нижніх важелях підвіски.

 1 - Штанга стабілізатора

2 - Кульовий шарнір кріплення стабілізатора до важеля передньої підвіски

6. Виверніть кріпильні болти і зніміть зі штанги стійки і хомути їх кріплення.

 1 - Хомут

2 - Стойка

 

 

Перевірка

 ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ

1. Очистіть компоненти стабілізатора від бруду і перевірте металеві деталі на наявність тріщин, деформацій та інших механічних пошкоджень. Оцініть стан гумових втулок стійок стабілізатора.

Установка

 ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ

 1. Заведіть верхні кінці стійок (1) стабілізатора в свої опорні кронштейни на рамі і вільно затягніть кріпильні болти.

 2. Зачепітть  хомути (2) за підстави стійок (1).

 3. Попередньо змочивши в мильному розчині, посадіть на штангу стабілізатора гумові втулки і розмістіть їх правильним чином щодо завданих жовтою або білою фарбою посадочних міток.

4. Заведіть штангу в хомути і на пару витків різьби вверніть хомутне болти.

5. Посадіть кінці штанги на кульові пальці наконечників осьових болтів стійок і, утримуючи головки, затягніть кріпильні гайки з необхідним зусиллям (43 ÷ 45 Нм).

6. Затягніть з необхідним зусиллям хомутне болти стійок (21.5 ÷ 26.5 Нм), потім болти кріплення стійок до рами (37 ÷ 46 Нм).

7. Встановіть захист картера, колеса і опустіть автомобіль на землю. Не забудьте затягнути колісні болти.

 

Зняття, обслуговування та встановлення стійки

Зняття

 ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ

1. Вивісьте автомобіль над землею.

2. Зніміть передні колеса.

3. Відпустіть гайку кріплення штанги стабілізатора поперечної стійкості до відповідного нижнього важеля підвіски .

 4. Відпустіть гайку (1) осьового болта кріплення вилки стоечной збірки до нижнього важеля підвіски.

5. Вийміть осьової болт вилки.

 6. Відпустіть стяжні болти і зніміть вилку (1) нижньої опори стійковаї  зборки.

 7. Відкрийте капот і через отвір в бризковики колісної арки відпустіть три гайки кріплення стоечной збірки до опорного блоку на рамі.

8. Витягніть стійкову збірку з колісної арки.

 

Розбирання

Конструкція стійки  передньої підвіски

 

1 - Гайка

2 - Верхній тримач

3 - Верхній ізолятор

4 - Центруюча шайба

5 - Верхня чашка пружини

6 - Гвинтові пружина 7 - Нижній ізолятор

8 - Нижній тримач

9 - Пильник

10 - Нижня сідло пружини

11 - Амортизатор

12 - Буфер ходу стиснення

 

 ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ

 1. Затисніть стійку в лещата з м'якими губками і на кілька оборотів відпустіть гайку поршневого штока амортизатора - не знімайте гайку остаточно.

 2. Затисніть нижню основу стійки в лещата з м'якими губками і за допомогою спеціального пристосування стисніть гвинтову пружину.

3. Відверніть гайку поршневого штока і зробіть розбирання стійки.

 

Перевірка

 ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ

 1. Затисніть нижню частину амортизатора в лещата з м'якими губками і вручну перевірте плавність і рівномірність ходу поршня амортизатора в обох напрямках.

2. Качнувши поршневий шток не менше трьох разів, упевніться у відсутності ознак розвитку витоків.

3. Візуально оціните стан гвинтовий пружини.

4. Перевірте на наявність пошкоджень верхню чашку і нижнє сідло пружини, також оціните стан верхнього і нижнього гумових ізоляторів.

 

Збирання

 ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ

1. Діючи в порядку, зворотному порядку демонтажу, встановіть на місце компоненти стоечной збірки, - простежте за правильністю посадки і - де потрібно - введення в зачеплення всіх елементів.

2. Стисніть кручені пружину і вільно наверніть гайку поршневого штока.

3. Затисніть стоєчном збірку в лещата з м'якими губками і затягніть гайку поршневого штока з необхідним зусиллям (37 ÷ 46 Нм).

 

Установка

 ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ

1. Встановлення здійснюється в порядку, зворотному порядку демонтажу компонентів, - простежте за дотриманням вимог Специфікацій Глави Підвіска і рульове управління до зусиль затягування різьбового кріплення.

 Остаточне затягування кріплення стійки проводиться після опускання автомобіля на землю.

2. На закінчення відженете автомобіль в майстерню автосервісу для перевірки і регулювання кутів установки передніх коліс (див. РазделПроверка і регулювання кутів установки передніх коліс).

 

Зняття, обслуговування та встановлення верхніх важелів підвіски

Зняття

 ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ

1. Вивісьте автомобіль над землею.

2. Зніміть передні колеса.

 3. Виверніть стягнутий болт (3) кріплення кульового шарніра верхнього важеля (1) в поворотному кулаці (2) (див. Ілюстрацію Деталі установки верхнього поперечного важеля передньої підвіски).

 

 4. Попередньо позначивши установче положення пластинчатих шайб на кронштейнах рами, виверніть шпиндельні болти (1) кріплення верхнього важеля (2).

5. Зніміть верхній важіль.

 

Обслуговування

 ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ

1. Огляньте важіль на наявність деформацій, тріщин і інших механічних пошкоджень, оцініть стан гумових шпиндельних втулок і пильовика кульової опори. Дефектні компоненти заміните.

 2. випресовування і запресовування гумових шпиндельних втулок проводиться за допомогою спеціального пристосування, - перед установкою нову втулку слід змочити мильним розчином.

 3. Пошкоджений пильовик кульової опори важеля може бути зрубаний зубилом.

 4. Рясно змастіть внутрішню поверхню змінного пильовика змазкою, потім за допомогою спеціального пристосування акуратно запресуйте його в приймальне гніздо важеля.

 

 

Установка

 ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ

1. Заведіть важіль на своє штатне місце і зафіксуйте його шпиндельними болтами.

2. Заправте палець кульової опори важеля в приймальне гніздо поворотного кулака, потім заправте і з необхідним зусиллям (43 ÷ 54 Нм) затягніть стягнутий болт, - болт повинен потрапити в спеціально передбачені проточки в кульовому пальці.

 1 - Болт

2 - Кульовий палець

3 - Поворотний кулак

3. Правильним чином розгорнувши шпиндельні болти, - простежте за суміщенням нанесених в процесі демонтажу посадочних міток, - і затягніть з необхідним зусиллям (75 ÷ 93 Нм) їх гайки.

4. На закінчення відженете автомобіль в майстерню автосервісу для перевірки і регулювання кутів установки передніх коліс (див. РазделПроверка і регулювання кутів установки передніх коліс).

Зняття, обслуговування та встановлення нижніх важелів підвіски

Зняття

Всі моделі

 ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ

1. Вивісьте автомобіль над землею.

2. Зніміть передні колеса.

3. Зніміть стабілізатор поперечної стійкості (див. Розділ Системи електроустаткування двигуна).

4. Відпустіть кріпильну гайку і витягніть осьової болт кріплення до нижнього важеля опорної вилки стоечной збірки (див. Розділ Зняття, обслуговування та встановлення стоєчних збірок).

5. Від'єднайте від поворотного кулака наконечник рульової тяги (див. Частина Рульове управління).

6. Відпустіть стягнутий болт і вивільните з поворотного кулака палець кульової опори верхнього важеля підвіски (див. Розділ Зняття, обслуговування та встановлення верхніх важелів підвіски).

Моделі 4 х 4

 ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ

 1. Виверніть болти (2) кріплення нижньої кульової опори до важеля збірці (1).

2. Зніміть поворотний кулак в зборі з приводним валом.

 3. Вийміть шплінт, відпустіть корончатую гайку і за допомогою спеціального знімача вивільните кульову опору (1) з поворотного кулака.

 

Моделі 4 х 2

 ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ

1. Вийміть шплінт, відпустіть корончатую гайку і за допомогою знімача вивільните шарову опору з збірки поворотного кулака, - у разі необхідності кульова опора може бути демонтована з важеля збірки після зняття останньої з автомобіля.

 2. Кульова опора фіксується в поворотному кулаці допомогою корончатой ​​гайки (1) (моделі 4 х 2).

 3. випрессовиваніем нижньої кульової опори з поворотного кулака (моделі 4 х 2).

Всі моделі

 ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ

 1. Відпустіть гайки шпиндельних болтів (2), вийміть останні і зніміть важеля збірку (1) з автомобіля.

 

Обслуговування

 ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ

1. Огляньте на наявність деформацій, тріщин і інших механічних пошкоджень нижній важіль підвіски і осьової палець кріплення до нього опорної вилки стоечной збірки. Оцініть стан гумових шпиндельних втулок і пильовика кульової опори та кульового наконечника головки осьового болта. Дефектні компоненти заміните.

 2. випрессовиваніем і запрессовиваніє гумових шпиндельних втулок проводиться за допомогою спеціального пристосування, - перед установкою нову втулку слід змочити мильним розчином.

3. Кульова у разі потреби опора замінюється в зборі, так само як і осьової палець кріплення опорної втулки стоечной збірки.

 

Установка

 ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ

1. Установка проводиться в зворотному порядку, - простежте за дотриманням вимог Специфікацій Глави Підвіска і рульове управління до зусиль затягування різьбового кріплення.

 

 

Зняття, перевірка і установка амортизаторів і гвинтових пружин

Зняття

 ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ

1. Вивісьте автомобіль над землею.

2. Зніміть задні колеса.

3. Підіпріть домкратом відповідну сторону заднього моста.

 4. Відпустіть дві верхніх кріпильних гайки (1). Кріплення заднього амортизатора (2).

5. Зніміть верхню шайбу і гумову прокладку.

6. Виверніть нижній кріпильний болт.

 1 - Амортизатор

2 - Нижній болт

3 - Домкрат

7. Повільно опустіть міст на домкраті і зніміть амортизатор і гвинтову пружину.

 8. Зніміть з рами верхнє гумове сідло (1) пружини і гумовий упор (2).

 

 

Перевірка

 ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ

1. Перевірте амортизатор і гвинтову пружину на наявність деформацій, відколів, тріщин і інших механічних пошкоджень.

2. Вручну перевірте плавність і рівномірність ходу поршня амортизатора в обох напрямках.

3. Качнувши поршневий шток не менше трьох разів, упевніться у відсутності ознак розвитку витоків.

 4. Оцініть стан гумових компонентів - втулка нижньої опори амортизатора, сідло пружини і упор.

 

 

Установка

 ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ

1. Установка проводиться в зворотному порядку, - простежте за дотриманням вимог Специфікацій Глави Підвіска і рульове управління до зусиль затягування різьбового кріплення.

 Гвинтові пружини повинні встановлюватися обробленими полімерним покриттям витками вниз.

 

 

Зняття, обслуговування та встановлення поздовжніх важелів

Зняття

 ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ

1. Вивісьте автомобіль над землею.

2. Зніміть задні колеса.

3. Підіпріть задній міст домкратом.

4. Виверніть кріпильні болти і зніміть потребує заміни важіль.

 1 - Болт

2 - Нижній важіль

 1 - Болт

2 - Верхній важіль

Обслуговування

 ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ

1. Перевірте штангу важеля на наявність деформацій, тріщин і інших механічних пошкоджень, оцініть стан гумових втулок. У разі необхідності замініть втулки, або важіль у зборі.

 2. Випресовування і запресовування  гумових шпиндельних втулок проводиться за допомогою спеціального пристосування, - перед установкою нову втулку слід змочити мильним розчином.

Установка

 ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ

1. Установка проводиться в зворотному порядку, - простежте за дотриманням вимог Специфікацій Глави Підвіска і рульове управління до зусиль затягування різьбового кріплення.

Зняття, обслуговування та встановлення реактивної штанги

Зняття

 ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ

1. Вивісьте автомобіль над землею.

2. Зніміть задні колеса.

3. Підіпріть задній міст домкратом.

4. Виверніть кріпильні болти і зніміть потребує заміни важіль.

 1 - Болт

2 - Штанга

Обслуговування

 ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ

1. Перевірте штангу на наявність деформацій, тріщин і інших механічних пошкоджень, оцініть стан гумових втулок. У разі необхідності замініть втулки, або важіль у зборі.

2. випрессовиваніем і запрессовиваніє гумових шпиндельних втулок проводиться за допомогою спеціального пристосування (см.іллюстрацію), - перед установкою нову втулку слід змочити мильним розчином.

 

Установка

 ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ

1. Установка проводиться в зворотному порядку, - простежте за дотриманням вимог Специфікацій Глави Підвіска і рульове управління до зусиль затягування різьбового кріплення.

 

Геометрія підвіски

Кути установки коліс автомобіля - загальна інформація

Геометрією підвіски і її жорсткістю визначається можливість обмеження вертикальних переміщень кузова та зменшення кутових коливань навколо поперечної і поздовжньої осей.

Передні колеса повертаються навколо похилих осей, чиє становище визначається шарнірами і деталями підвіски автомобіля.

Найбільш важливими є перераховані нижче кінематичні установки колісних збірок по відношенню до рульового управління і передачі сил між шинами і дорожнім покриттям. Слід пам'ятати, що кути установки коліс значною мірою впливають на стійкість автомобіля, знос шин і витрату палива. Номінальні значення підлягають перевірці і регулюванню кутів установки коліс розглянутих в цьому Посібнику автомобілів наведені в Специфікаціях Глави Підвіска і рульове управління.

Сходимістью (сходженням) називається кут між лініями, утвореними при перетині горизонтальною площиною наступних площин:

• Площина симетрії автомобіля;

• Площина колісного диска.

Збіжність передніх коліс

 δvs - Кут сходження коліс

а - Відстань між передніми краями коліс

b - Відстань між задніми краями коліс

s - Колія

b-а - Збіжність

 

 Збіжність може бути також визначена як різниця відстаней між крайніми передніми і задніми краями колісних збірок. Збіжність впливає на прямолінійність руху автомобіля і на його керованість, а на передньопривідних моделях компенсує результуючі кінематичні зміни геометрії підвіски, що визначаються впливом сили тяги. При нульовій збіжності відстань між передніми краями коліс дорівнює відстані між їх задніми краями. Нормальна збіжність зазвичай не перевищує часток дюйма (1 дюйм = 2.54 см).

Розвалом називається кут між лініями, утвореними при перетині вертикальної площиною, перпендикулярної площині симетрії автомобіля наступних площин:

• Площина симетрії автомобіля;

• Площина колісного диска.

Кути установки колеса

 М - Центр колісної збірки

rst - Кінематична довжина цапфи

nζ - Поздовжнє зміщення осі повороту колеса

n - Позитивне плече стабілізації

ζ - Кут подовжнього нахилу осі повороту колеса

rσ - Поперечний зсув осі повороту колеса

rs - Плече обкатки

Υ - Кут розвалу коліс

σ - Кут поперечного нахилу осі повороту колеса

Якщо верхня частина колеса відхилена від осі симетрії автомобіля назовні, розвал називається негативним, і навпаки. Правильність регулювання розвалу визначає величину і положення плями контакту протекторів з дорожнім покриттям і дозволяє компенсувати зміни в геометрії підвіски, що відбуваються під час скоєння поворотів і при русі автомобіля по нерівному дорожньому покриттю.

Кінематична довжина цапфи являє собою найкоротша відстань між центром керованого колеса і віссю його повороту. Для повнопривідних автомобілів даний параметр характеризує вплив сил тяги і сил опору коченню на керованість транспортного засобу.

Плечем стабілізації називається відстань між точкою контакту колеса і точкою перетину осі його повороту з дорожнім покриттям на вигляді збоку, визначає величину стабілізуючого моменту і впливає на курсову стійкість автомобіля і на розподіл сил в рульовому управлінні при здійсненні поворотів.

Вибігом називається кут подовжнього нахилу осі повороту колеса, тобто, кут між віссю повороту і вертикаллю на вигляді збоку. Разом з кутом поперечного нахилу осі вибіг впливає на зміну розвалу коліс при зміні кута повороту рульового колеса, а також впливає на стабілізуючий момент.

Плечем  обкатки визначається як відстань між точкою контакту колеса з дорожнім покриттям і точкою перетину осі його повороту з дорожнім покриттям на вигляді спереду. Плече вважається негативним, коли остання з названих вище точок знаходиться між центром і верхньою частиною колеса. Параметр впливає на ступінь впливу сил гальмування на рульове колесо і на величину стабілізуючого моменту, причому, негативне плече обкатки збільшує останній.

Кут поперечного нахилу осі повороту колеса являє собою кут між віссю повороту колеса і вертикаллю в площині поперечного перерізу автомобіля. Поряд з вибігом і величиною поздовжнього зміщення осі повороту впливає на чутливість рульового управління.

Загальна перевірка геометрії підвіски виробляється на спеціальному стенді в умовах спеціалізованої майстерні.

Задні колеса автомобіля мають визначаються геометрією підвіски, що не піддаються регулюванню нульові кути розвалу і вибігання. Опис процедур перевірки і регулювання кутів установки передніх коліс автомобіля наведено в Розділі Перевірка і регулювання кутів установки передніх коліс.

Умови перевірки кутів установки коліс

Перевірка кутів установки автомобіля вимагає наявності спеціально обладнаній естакади. Перед початком перевірки слід упевнитися у виконанні наступних умов:

• Тиск повітря в шинах відповідає номінальному;

• Передні колеса встановлені прямолінійно;

• Автомобіль не завантажений, паливний бак повністю заправлений;

• Елементи підвіски автомобіля осажен із зусиллям;

• Рульовий привід правильним чином відрегульований;

• Люфти в колісних підшипниках, наконечниках рульових тяг і кульових опорах підвіски не виходять за допустимі межі;

• Глибина протектора шин, встановлених на колеса однієї осі однакова.

 

Перевірка і регулювання кутів установки передніх коліс

Переконайтеся у виконанні всіх необхідних умов

Розвал і вибіг

Перевірка

 Перевірка геометричних параметрів підвіски повинна проводитися на спеціальному стенді в умовах майстерні автосервісу.

 

 ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ

1. Заженіть автомобіль передніми колесами на поворотні круги спеціальним чином обладнаного стенду.

2. Зніміть ступичние муфти вільного ходу.

3. Підключіть вимірювач та зробіть необхідні вимірювання. Порівняйте результати вимірювання до вимог Специфікацій ГлавиПодвеска і рульове управління, у разі необхідності зробіть відповідні коригування.

 1 – Вимірювач  2 - Поворотний круг

 1 - Поворотний круг

 

 

Регулювання

Регулювання розвалу проводиться шляхом одночасного повертання в одному напрямку (до від площини симетрії автомобіля, або назовні) і на однаковий кут ексцентрикових шпиндельних болтів кріплення до рами верхніх важелів підвіски. Кожне ділення шкали, нанесеної на фланець головки болта відповідає зміні розвалу на 0.4 °, - в якості опорної мітки використовуються вертикальні ризики, нанесені на поверхню опорних кронштейнів важелів.

 1 - Задній шпиндель

2 - Передній шпиндель

3 - Верхній важіль

Величина вибігу коригується шляхом одночасного повертання тих же болтів, але в протилежних напрямках (один до площини симетрії автомобіля, другий - назовні). При цьому крок регулювання складає 0.55 ° на одну поділку шкали.

Збіжність

Перевірка

 ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ

1. Заженіть автомобіль на рівну горизонтальну майданчик з твердим покриттям і приведіть передні колеса в прямолінійне положення.

 2. За допомогою вимірювальної штанги визначте величину збіжності коліс. Порівняйте результат вимірювання з вимогами Специфікацій Глави Підвіска і рульове управління, у разі необхідності зробіть відповідні поступки.

Регулювання

 ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ

1. Відпустіть контргайки наконечників обох рульових тяг.

 2. Відрегулюйте збіжність передніх коліс шляхом повертання на однаковий кут і в одному напрямку обох наконечників.

3. Не забудьте затягнути контргайки з необхідним зусиллям (88 ÷ 118 Нм).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4.Безпека праці під час технічного обслуговування й ремонту автомобілів.

Під час проведення робіт з технічного обслуговування та ремонту автомобілів працівник повинен знати та неухильно дотримуватися вимог, зазначених у керівних документах з питань безпеки праці та охорони навколишнього середовища як в умовах автопідприємства, так і приватних умовах.

В умовах автопідприємства:

до самостійної роботи слюсарем по ремонту автомобілів допускаються особи не молодше 18 років, які мають професійну підготовку і пройшли:

- попередній медичний огляд (при ухиленні від проходження медичних оглядів працівник не допускається до виконання трудових обов’язків);

- вступний інструктаж;

- навчання безпечним методам і прийомам праці і перевірку знань з безпеки праці;

- первинний інструктаж на робочому місці.

До роботи з електрифікованими інструментом і обладнанням допускаються слюсарі, які пройшли відповідне навчання й інструктаж, а також мають першу кваліфікаційну групу з електробезпеки.

Виконання робіт, не пов’язаних з обов’язками слюсаря, допускається після проведення цільового інструктажу.

Небезпечними і шкідливими виробничими факторами для слюсаря при виконанні робіт з профілактичного обслуговування і ремонту автомобілів є:

- падіння вивішених частин транспортних засобів при обслуговуванні і ремонті підвіски, коліс, мостів тощо;

- падіння кузова автомобіля-самоскида при обслуговуванні та ремонті гідропідйомника;

- падіння перекидної кабіни вантажного автомобіля;

- падіння деталей, вузлів, агрегатів, інструмента;

- падіння працюючих на поверхні, з висоти (буфера, драбини, естакади, площадок), в оглядову яму;

- рухомі частини вузлів і агрегатів;

- наїзди автомобілів: внаслідок самовільного руху, при запуску двигуна, в’їзді (виїзді) в зону ремонту, русі на оглядовій ямі та конвеєрі;

- термічні фактори (пожежі при зливанні паливно-мастильних матеріалів з автомобілів, митті ними деталей, вузлів, агрегатів, зберіганні та залишенні їх на робочих місцях);

- осколки металу, що відлітають при випресовуванні та запресовуванні шворнів, пальців, підшипників, валів, висей, під час рубки металу;

- наявність у повітрі робочої зони шкідливих речовин (акролеїну, вуглецю оксиду, вихлопних газів двигуна тощо);

- знижена температура повітря в холодний період року;

- недостатнє освітлення;

- ураження електричним струмом;

- незручна робоча поза;

- гострі кромки деталей, вузлів, агрегатів, інструмента і пристосування.

Загальні вимоги при технічному обслуговуванні та ремонті автомобілів на автопідприємствах і станціях технічного обслуговування (СТО):

• технічне обслуговування й ремонт автомобілів виконують у призначених для цього місцях (на постах). На робочих місцях мають забезпечуватися безпечні умови для проведення робіт; обладнання, інструмент та прилади мають відповідати характеру виконуваної роботи й унеможливлювати травматизм;

• у разі примусового переміщання автомобілів з поста на пост потокової лінії передбачають світлову або звукову сигналізацію. Після сигналу про початок пересування конвеєра робітники повинні покинути робочі місця, вийти з оглядової ями й відійти від конвеєра. Для екстреного зупинення конвеєра на кожному посту є кнопки “Стоп”;

• електричне обладнання діагностичного стенда з біговими барабанами (пульт керування, апаратні шафи, блоки барабанів тощо) має бути надійно заземлене;

• наприкінці зміни слід вимкнути рубильник стенда, закрити крани паливних баків, перекрити вентиль подачі стисненого повітря;

• під час роботи під перекинутою кабіною автомобіля положення обмежувача треба зафіксувати защіпкою, в разі опускання кабіни – надійно закрити запірний механізм і правильно встановити запобіжний крюк у пазу опорної балки;

• запуск двигуна треба здійснювати стартером, як виняток – пусковою рукояткою. Аби уникнути травмування кисті, рукоятку слід брати так, щоб всі пальці правої руки розташовувалися по один бік ручки. Повертати колінчастий вал треба тільки знизу вгору, довкола – забороняється.

Впускати газовий двигун, якщо є витікання газу, не допускається.

• Регулювальні роботи з двигуном, що працює, слід виконувати на спеціальному посту з місцевою вентиляцією для видаляння відпрацьованих газів.

• Забороняється підтягувати деталі газобалонного обладнання автомобіля й виконувати інший ремонт, якщо у вузлах і трубопроводах є газ під тиском.

• У приміщеннях для ТО й ремонту автомобілів забороняється залишати порожню тару з паливом та мастильними матеріалами. Розлите паливо або оливу слід негайно прибрати, використовуючи пісок чи тирсу. Після завершення роботи всі використані ганчірки слід скласти у спеціальну тару.

• Технічне обслуговування й ремонт приладів системи живлення, знятих з автомобіля, виконують у цеху (на дільниці). Біля ванни, для миття деталей системи живлення, біля верстаків для розбирання-складання, перевірки й регулювання приладів, а також біля токарного верстата мають бути вентиляційні відсмоктування.

• Роботи, пов’язані із зачищанням деталей перед паянням та лудінням, виконують на робочих місцях, обладнаних місцевою вентиляцією. Паливні баки й тару з-під пальних сумішей перед ремонтом треба промити гарячою водою, пропарити гострою парою, промити каустичною содою та просушити гарячим повітрям. Перед паянням і заварюванням слід відкрити пробки.

• Займання треба гасити за допомогою вогнегасників, піском або струменем розпиленої води. Балони з газом слід поливати холодною водою, щоб запобігти підвищенню тиску в них

• Роботи з акумуляторними батареями треба виконувати в ізольованих приміщеннях із дотриманням вимог безпеки, викладених нижче.

• Усі особи, які причетні до роботи з акумуляторними батареями, повинні пройти спеціальний інструктаж з техніки безпеки.

• У разі потрапляння електроліту або кислоти на шкіру необхідно негайно змити їх водою, 10 %-м розчином соди чи нашатирного спирту.

• Закінчивши роботу з акумуляторами, перед уживанням їжі треба прополоскати рот і старанно вимити руки гарячою водою з милом. Заходити в їдальню в спецодязі забороняється. Щоденно вранці, після завершення роботи та ввечері необхідно чистити зуби.

• На робочих місцях мають бути аптечки з йодом, ватою, марлею та 10 %-м розчинами соди й нашатирного спирту.

• Питну воду слід зберігати у шафі в закритій місткості.

• У робочих приміщеннях забороняється палити, а також зберігати продукти харчування.

• Після закінчення кожної зміни треба робити вологе прибирання підлог, столів, верстаків та інструментів.

• При акумуляторному цеху мають бути обладнані роздягальня та вмивальня з шафами для зберігання домашнього одягу й окремо – спецодягу.

• Забороняється транспортувати акумуляторні батареї вручну (незалежно від кількості їх).

• В акумуляторних та зарядних приміщеннях мають бути вікна, що відчиняються.

• Підлога робочого приміщення (акумуляторного цеху), де ремонтуються акумулятори, має бути цегляною або бетонною, неслизькою й без вибоїн.

• Покриття стелажів, стін і підлоги має бути кислототривким, а поверхня стін, крім того, – гладенькою по висоті не менше ніж 1,75 м.

• Поверхня робочих столів, на яких розбирають і складають акумуляторні батареї, має бути рівною, без щілин і тріщин, а покриття — стійким проти сірчаної кислоти.

• Свинцевий порошок, глет і сурик для акумуляторних майстерень треба доставляти в металевій, герметичне закритій тарі й зберігати в окремому приміщенні.

• Непридатні пластини, свинець та його відходи треба зберігати в окремому ящику, що закривається.

• В акумуляторному цеху обов’язково має бути водопровід, щоб у разі потрапляння кислоти на шкіру робітника її можна було б змити.

• Електропроводка в акумуляторній майстерні має бути герметичною й виконуватися в металевих трубах, покритих асфальтовим лаком. Освітлення акумуляторного цеху й зарядного приміщення, а також зарядна установка мають бути вибухобезпечного виконання. В зарядному приміщенні не можна встановлювати генератори й відкриті електродвигуни. Воно має бути обладнане припливно-витяжною вентиляцією для видаляння шкідливих газів, що виділяються під час заряджання акумуляторів. У приміщенні категорично забороняється палити й користуватися відкритим вогнем, оскільки водень, який виділяється під час заряджання акумуляторів, сполучаючись з киснем повітря, утворює гримучий газ, що легко вибухає.

• Тріщини в мастиці акумуляторних баків треба згладжувати металевим предметом Не допускається розплавляти мастику на діючій батареї полум’ям паяльної лампи, оскільки гази, що містяться в акумуляторі, можуть вибухнути.

• Електроліт слід приготовляти вливанням тонкої струминки кислоти в дистильовану воду. Не можна вливати воду в сірчану кислоту, оскільки розчинення кислоти у воді супроводжується розбризкуванням, що може спричинити тяжкі опіки. Забороняється приготовляти електроліт у скляній нетермостійкій посудині, оскільки вона може луснути від теплоти, яка виділяється в процесі розчинення сірчаної кислоти. Зберігати кислоту й електроліт допускається тільки в спеціально відведеному приміщенні, підлога та стіни якого мають кислототривке покриття.

• У приміщенні для заряджання акумуляторних батарей не можна виконувати інші роботи (розбирання, складання, ремонт). Температура в цьому приміщенні має бути не нижчою ніж +10°С.

• У зарядному приміщенні мають бути вмивальники, бочки з 10 %-м розчином питної соди, а також протипожежні засоби (вогнегасники, вода, пісок, лопати тощо).

• Одночасне заряджання понад десяти акумуляторних батарей має відбуватися в ізольованих приміщеннях зі стелажами.

• Одночасне заряджання менше, ніж десяти акумуляторних батарей можна виконувати в приміщеннях ремонтних цехів, але акумуляторні батареї обов’язково треба встановлювати у витяжній шафі. Будова шаф має унеможливлювати просочування водню в приміщення.

• Під час заряджання акумуляторних батарей не можна користуватися навантажувальною вилкою.

• З’єднувати акумуляторні батареї, що заряджаються, треба за допомогою освинцьованих затискачів, які щільно прилягають і виключають можливість іскріння. Забороняється з’єднувати акумуляторні батареї дротом. Зварювальні, бляшано-кузовні, фарбувальні роботи слід виконувати в окремих ізольованих приміщеннях, обладнаних припливно-витяжною вентиляцією.

• Демонтаж і монтаж шин автомобілів слід здійснювати на спеціально відведених місцях (постах). Перед демонтажем шини потрібно випустити повітря з камери. Під час накачування необхідно стежити за показами манометра, не допускаючи підвищення тиску повітря в шині понад установленої норми.

• Миття автомобілів, агрегатів і деталей здійснюють на мийній дільниці, підлога якої має вологостійке покриття та уклон для стікання рідини. Дільницю обладнують припливно-витяжною вентиляцією, а мийні ванни – витяжними зонтами. Перед приготуванням і використанням мийних розчинів слід надягти гумові фартух, чоботи, рукавички, а також захисні окуляри.

Забороняється:

- працювати, лежачи на підлозі (землі) без лежаків;

- виконувати будь-які роботи на автомобілі (причепі, напівпричепі), який вивішений тільки на одних підйомних механізмах (домкратах, талях тощо), крім стаціонарних;

- підкладати під вивішений автомобіль (причеп, напівпричіп) замість козелків диски коліс, цеглу та інші випадкові предмети;

- установлювати домкрат на випадкові предмети або підкладати їх під плунжер домкрата;

- знімати і ставити ресори на автомобілях (причепах, напівпричепах) усіх конструкцій і типів без попереднього їх розвантаження від маси кузова шляхом вивішування кузова з установленням козелків під нього або раму автомобіля:

- проводити технічне обслуговування і ремонт автомобіля при працюючому двигуні, за винятком окремих видів робіт, технологія проведення яких вимагає запуску двигуна;

- підіймати (вивішувати) автомобіль за буксирні пристрої (гаки) шляхом захоплення їх тросами, ланцюгами або гаком підйомного механізму;

- підіймати (навіть короткочасно) вантажі масою більше, ніж це вказано на табличці даного підйомного механізму;

- знімати, установлювати та транспортувати агрегати при зчалюванні їх тросами або канатами;

- підіймати вантаж при косому натягу троса або ланцюгів;

- працювати на несправному обладнанні, а також з несправними інструментами і пристосуванням;

- залишати інструмент і деталі на краях оглядової ями;

- працювати під піднятим кузовом автомобіля-самоскида, самоскидного причепа без спеціального додаткового упора;

- використовувати випадкові підставки і підкладки замість спеціального додаткового упора;

- працювати з пошкодженими або неправильно установленими упорами;

- запускати двигун та переміщати автомобіль при піднятому кузові;

- проводити ремонтні роботи під піднятим кузовом автомобіля-самоскида, самоскидного причепа без попереднього його звільнення від вантажу;

- транспортувати агрегати на візках, не обладнаних пристосуванням, яке запобігає їх падінню;

- прокручувати карданний вал за допомогою лома або монтажної лопатки;

- здувати пил, ошурки, стружку, дрібні обрізки стислим повітрям стружку, дрібні обрізки стислим повітрям.

Забороняється працювати у виробничих приміщеннях, де виділяються шкідливі речовини, при несправній або не увімкненій вентиляції.

Пожежна безпека. Пожежі на автопідприємствах можуть виникнути з таких причин:

• порушення правил використання відкритого вогню, електричної енергії;

• виконання зварювальних робіт у приміщеннях і на територіях, захаращених пальними матеріалами;

• використання непідготовленої техніки в пожежонебезпечних місцях;

• експлуатація несправних систем опалення, електродвигунів електронагрівальних приладів;

• порушення норм зберігання пожежонебезпечних несумісних матеріалів, вибухонебезпечних речовин.

До організаційних протипожежних заходів належать:

• розроблення правил та інструкцій з протипожежної безпеки;

• організація вивчення цих правил та інструкцій;

• визначення терміну, місця й порядку проведення протипожежного інструктажу;

• організація належного протипожежного нагляду за об’єктами.

Кожне автопідприємство повинно мати первинні засоби пожежогасіння, до яких належать:

4- внутрішні крани з пожежними рукавами й стволами;

• вогнегасники пінні, вуглекислотні, порошкові; + ящики з піском бочки з водою;

• покривала азбестові, повстяно-азбестові, брезентові;

• ручний пожежний інструмент (гаки, ломи, сокири, пожежні відра тощо).

Правила застосування пожежного інструменту й вогнегасників вивчають на вступному та наступних (на робочому місці) інструктажах.

• Усі проходи, проїзди й територію не можна захаращувати. Кількість автомобілів на стоянці має не перевищувати допустимої.

• На території стоянки автомобілів забороняється: виконувати будь-які роботи із застосуванням відкритого вогню; заряджати акумуляторні батареї; палити; зберігати використаний обтирний матеріал.

Розлите паливо або оливу треба негайно прибрати.

• Водій повинен стежити за справністю електрообладнання й пересвідчуватися, що не підтікає паливо.

• У разі спалахування автомобіля треба негайно видалити його із зони стоянки й вжити заходів для гасіння пожежі.

• Якщо виникла пожежа, слід викликати пожежну команду.

Отже, за умов відповідального ставлення кожного працівника до виконання вимог щодо обслуговування та ремонту автомобілів на автопідприємствах, станціях технічного обслуговування і в приватних умовах, можна забезпечити безпеку праці, створити належні умови для збереження життя та здоров’я людей.

 

 

5. Охорона навколишнього середовища

Розглядати автомобільний транспорт слід як індустрію, пов'язану з виробництвом, обслуговуванням і ремонтом автомобілів, їх експлуатацією, виробництвом пально-мастильних матеріалів, з розвитком і експлуатацією дорожньо-транспортної мережі й ін.

З цієї позиції можна сформулювати наступні негативні впливи автомобілів на навколишнє середовище.

Перша група пов'язана з виробництвом автомобілів:

- висока ресурсно-сировинна й енергетична ємність автомобільної промисловості;

- власне негативний вплив на навколишнє середовище автомобільної промисловості (ливарне виробництво, інструментально-механічне виробництво, виробництво шин і т.д.).

Друга група зумовлена експлуатацією:

- витрата палива і повітря, виділення шкідливих вихлопних газів;

- викиди продуктів випробувань шин і гальм;

- шумове забруднення навколишнього середовища;

- матеріальні, людські втрати і втрати тваринного світу в результаті транспортних аварій.

Третя група пов'язана з відчуженням земель під транспортні магістралі, гаражі і стоянки:

- розвиток інфраструктури сервісного обслуговування автомобілів (автозаправні станції, станції сервісного обслуговування, мийки і т.д.);

- підтримка транспортних магістралей у робочому стані (використання солі для танення снігів).

Четверта група поєднує проблеми регенерації й утилізації шин, олії і інших технологічних рідин, самих відпрацьованих авто.

Відпрацьовані гази двигунів внутрішнього згоряння (ВГДВЗ), я к було розглянуто, містять складну суміш, що нараховує більше 200 сполук. В основному це газоподібні речовини і невелика кількість твердих часток, що знаходяться в зваженому стані.

Таким чином, автотранспорт - джерело емісії в атмосферу складної суміші хімічних сполук, склад яких залежить не тільки від виду палива, типу двигуна й умов його експлуатації, але і від ефективності контролю викидів. Потрапляючи в атмосферу, компоненти ВГ ДВЗ, з одного боку, змішуються з наявними в повітрі забруднювачами, з іншого боку - проходять ряд складних перетворень, що призводять до утворення нових сполук. Одночасно йдуть процеси розведення і видалення забруднювачів з атмосферного повітря шляхом мокрого і сухого висаджування на землю.

Шумовий вплив

Шумовий вплив у великих індустріальних містах світу - одна з найбільш гострих екологічних проблем сучасності. Численні експерименти і практика показують, що антропогенний шумовий вплив несприятливо впливає на організм людини і скорочує тривалість його життя, тому що звикнути до шуму фізично неможливо. Людина може суб'єктивно не помічати звуки, але від цього руйнівна дія на його органи слуху не тільки не зменшується, але і збільшується. При пристосуванні до сильного шуму організм людини втрачає велику кількість енергії, розвивається гіпертонія, підвищується агресивність. Жінки більш чутливі до сильного шуму й у них за умови шумового дискомфорту виникають ознаки неврастенії.

Шумовий антропогенний вплив несприятливий і для тварин. Маються дані, що поблизу аеропортів відбувається передчасне линяння птахів, вони починають погано орієнтуватися, тріскаються яйця в гніздах, у бджіл гинуть личинки. У США становили, що безладний шум потужністю 100 дБ призводить до спізнілого проростання насіння.

 Міри по захисту від забруднень автотранспорту

Зниження викидів від автотранспорту

З огляду на виняткову актуальність охорони атмосферного повітря від відпрацьованих автомобілями газів, їхнього впливу на людей першочерговою проблемою є створення екологічно "чистих" видів транспорту. В даний час ведеться пошук більш "чистого" палива, ніж бензин. У якості його замінників розглядається екологічно чисте газове паливо, метиловий спирт (метанол), малотоксичний аміак і ідеальне паливо - водень.

Довгий час створювалося враження, що застосування дизельних двигунів сприяє екологічній чистоті. Однак, незважаючи на те, що дизельні двигуни більш економічні, таких речовин, як CO, NO_x вони викидають не менше, ніж бензинові. Вони істотно більше викидають сажі (очищення від якої дотепер не має кардинальних рішень), діоксиду сірки. У сполученні ж зі створюваним шумом дизельні двигуни не є більш екологічними в порівнянні з бензиновими. Що стосується водневого двигуна, то він є екологічно чистим, тому що при згорянні вугле-водноповітряної суміші утворюється водяна пара і виключається утворення яких-небудь токсичних речовин, крім оксидів азоту, емісія яких також може бути доведена до незначного рівня.

Водень як основне паливо - далека перспектива, пов'язана з переходом автотранспорту на принципово нову енергетичну базу. Більш реальне застосування водневих добавок, що дозволяють поліпшити економічні і токсичні показники автомобільних двигунів.

У порівнянні з воднем, розглядаються поки як перспективний вид газового моторного палива (тому що не розроблені промислові способи його виробництва в достатній для масового застосування кількості) вуглеводні гази - природний і нафтовий -є найбільш прийнятними для автотранспорту альтернативними видами палива, що можуть покрити всезростаючий дефіцит рідкого моторного палива. Іспити двигунів на зрідженому газі показують, що в порівнянні з використанням бензину, в них міститься в 2-4 рази менше СО, в 1,4-1,8 рази менше NO_x.

З погляду екологічної чистоти найбільш перспективним є електромобіль. У дослідно-конструкторських бюро створені пробні моделі автомобілів, що працюють на енергії електричних акумуляторів у межах міста, а за його межами перехід на роботу на звичайних карбюраторних двигунах. Ідуть роботи по створенню ідеального виду транспорту - автомобіля на сонячних батареях.

Загальний екологічний стан у містах визначається також правильною організацією руху автотранспорту. Найбільший викид уразливих речовин відбувається при гальмуванні, розгоні, додатковому маневруванні. Тому створення дорожніх"розвилок", швидкісних магістралей з мережею підземних переходів, правильна установка світлофорів, регулювання руху транспорту за принципом "зеленої хвилі" багато в чому скорочує надходження в атмосферу шкідливих речовин і сприяє збереженню транспорту.

 Захист від шуму

Шум від автомобільного транспорту - це найбільш розповсюджений вид несприятливого екологічного впливу на організм людини. У містах до 60% населення проживає в зонах з підвищеним рівнем шуму, пов'язаного саме з автомобільним транспортом. Зниження рівня шуму від автотранспорту може бути досягнуто виключенням проходження гучних магістралей через житлові масиви; організація зелених насаджень, особливо уздовж доріг; прокладка магістралей у тунелях; пристрій шумозахисних насипів і інших поглинаючих шум перешкод на шляхах розподілу шуму. Архітектурно-планувальні міри передбачають створення шумозахисних будинків, тобто таких будинків, що забезпечені приміщеннями нормального акустичного режиму за допомогою конструктивних, інженерних і інших мір (герметизація вікон, подвійні двері з тамбуром, облицювання стін поглинаючим звук матеріалом і ін.).

Визначений внесок у захист середовища від шумового впливу вносять заборона звукового сигналу автотранспорту, авіаційних польотів над містом, обмеження злетів і посадок літаків у нічний час.

Однак зазначені міри навряд чи дадуть належні екологічні ефекти, якщо не буде зрозуміло головне: захист від шумового впливу - проблема не тільки технічна, але і соціальна, вона потребує виховання звукової культури у населення.

6.Висновки

 

Таким чином, дана робота є результатом вивчення, вдосконалення знань та набуття умінь і навичок у питаннях, пов’язаних з експлуатацією ходової частини  автомобіля  Кіа Спортейдж. Особливу увагу було приділено детальному розгляду  будові і принципам загальної роботи ходової частини  автомобіля Кіа .

Хотілося б відзначити, що лише поєднання знань, практичних умінь і навичок зможе створити умови для правильної й ефективної експлуатації як автомобіля в цілому, так і ходової частини  автомобіля  зокрема. Тому значною мірою акцент було зроблено на практичний бік: послідовне виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту ходової частини  автомобіля.

Крім того, багато матеріалу було присвячено таким важливим питанням як безпека праці під час технічного обслуговування й ремонту автомобілів, особливо питанням, пов’язаних із збереженням життя і здоров’я тих, хто працює в галузі обслуговування автомобілів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список джерел

 

 

1.  Кисликов В. Ф, Лущик В. В,Будова й експлуатація автомобілів. — К.: Либідь, 2009. — 400 с.
2.  Будова і експлуатація автомобіля: Навч.–метод. комплекс К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2002.
3.  Інтернет сайт http:// http://www.autoprospect.ru/kia/sportage/
4.   Інтернет сайт  http://uk.wikipedia.org/
5.  Інтернет сайт   http://ukrreferat.com/
6. http://wiki.tntu.edu.ua
7. Гутаревич Ю.Ф. Запобігання забрудненню повітря двигунами. – К.: Урожай, 1982, – 64 с.