Художник пензля та слова

Голик О.В.

ХУДОЖНИК ПЕНЗЛЯ ТА СЛОВА

Тема. Т. Шевченко. «У Бога за дверима лежала сокира…». Зображення образів царів і поміщиків.

Мета: розкрити основну думку поезій, написаних під час заслання: вираження нескореності духу поета-борця, туги за рідним краєм; розвивати вміння логічно й послідовно викладати свої думки, розуміти психологічний задум автора художнього твору; виховувати емоційне сприйняття поезії, бажання через виразне читання вдосконалювати творчі здібності читця.

Тип уроку: урок позакласного читання з елементами дослідження.

Наочність, обладнання: Т. Шевченко. «Автопортрет». Сепія. (1849), Т. Шевченко. «Степовик». Акварель. (1848-1849), Т. Шевченко. «Дерево». (1859), «Кобзар», світлини пустелі, тлумачні та літературознавчі словники, мультимедійне обладнання (слайд-шоу).

Форми, методи і прийоми роботи: повідомлення учнів, робота в групах, «Довідка», «Це цікаво!», виразне читання, словникова робота, «Психологічний ланцюжок», проблемні запитання, «Художня галерея», проблемне запитання, «Для допитливих».

Міжпредметні зв’язки: зарубіжна література (символ дерева у світовій культурі), художня культура (Т. Шевченко-художник), релігієзнавство (Біблія).

Теорія літератури: оповідач, апокриф, підтекст, алегорія, оксюморон.

Хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ Й ЗАВДАНЬ УРОКУ

ІІІ. СПРИЙМАННЯ Й ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Система запитань і завдань.

•              Що стало причиною створення поезії Т. Шевченка «У Бога за дверима лежала сокира…»? (Пережиті враження від побаченого в степу розкішного дерева  та легенда про нього під час Аральської описової експедиції).

Повідомлення учнів про першооснову твору.

•              Кількаденна дорога з Оренбурга до Орської фортеці (з 18 по 22 червня 1847 р.), куди поета направили на солдатську службу в перший місяць його неволі, - це було лише наближення до пустелі. Друга подорож, яка відбулася через рік, - то вже відкриття пустелі справжньої. Шевченко у складі експедиції вирушив у далекий похід до Аральського моря. Його завдання полягало в тому, щоб змальовувати береги Аральського моря, які на той час були фактично «білою плямою» на географічній карті планети.
•              Експедиція на чолі з лейтенантом Олексієм Івановичем Бутаковим вирушила в похід до далекого Аральського моря – для його дослідження й опису.
•              Величезний караван вийшов з Орської фортеці 11 травня 1848 р. і на сороковий день подорожі, вранці 19 червня, прибув у Раїмське укріплення.

«Довідка».

Бутаков Олексій Іванович -  російський мореплавець і географ, дослідник Аральського моря, контр-адмірал. У 1848—1849 — капітан-лейтенант флоту, начальник Аральської описової експедиції.

Раїмське укріплення – (пізніше відоме як Аральське укріплення) – перше російське військове укріплення в Приараллі, побудоване на річці Сирдар’ї в 1847 році військовим інженером К.І. Герном. У тому ж році сюди були поселені перші 26 сімей оренбурзьких козаків. У 1851 році основна частина населення форту була перенесена в Казалинськ. В 1854 році форт був офіційно ліквідований, тепер на цьому місці рибальське селище. 

Десятий день подорожі відзначився неабиякою для пустельних умов подією. За кілька верст до річки Карабутак Шевченко помітив, що люди віддаляються від каравану, хто на коні, хто пішки – і все в одному напрямку. Він поцікавився причиною. Башкирський тюря, що був поряд, показуючи на темну точку вдалині, ліворуч дороги, сказав:

• Мунда аулья агич (тут святе дерево).

 «Это дерево меня изумило. Как? В этой мертвой пустыне дерево?.. Действительно, верстах двух од дороги, в ложбине, зеленело тополевое дерево. Я застал уже вокруг него порядочную толпу, с удивлением и даже (как мне казалось) с благоговением смотревшую на зеленую гостью пустыни…

Я последний уехал от дерева и долго еще оглядывался, как бы не веря виданному мною чуду».

 Увіковічнив Шевченко цей унікальний пам’ятник природи дуже своєчасно, бо через деякий час він був знищений. Довго стояло серед пустельного степу те одиноке дерево. Майже ніхто з мандрівників, які потрапляли на цю довгу й складну дорогу, не обминав його. Воно давало йому життєвий відпочинок в холодку, наснажувало на дальшу путь. Під ним зупинялися казахи, татари, киргизи, туркмени, узбеки, росіяни, українці… І до всіх було привітне…

Тарас Шевченко побачив і змалював це дерево 20 травня.

•              «Але тепер і киргиз, і росіянин, - писав Макшеєв, - позбавились цієї відради, бо якомусь п’яному козачому офіцерові спало на думку для власної забави зрубати й спалити дерево. І цей варварський вчинок лишився безкарним, наче це не кримінальний і не наймерзенніший злочин».

Довідка.

Макшеєв Олексій Іванович (1822-1892) – російський відомий географ, видатний дослідник Середньої Азії.

•              Чи дає розуміння задуму твору ключик до розкриття його головного смислу? (Так).
•              Яким був погляд Т.Шевченка на природу? (Проникливим).

«Це цікаво!»

      Створювані поетом пейзажні образи української природи стали знаковими: спостерігаючи дорогою з Орська до Раїма розсипи кварцу, він передбачив наявність у тій місцевості покладів золота, що пізніше і справді підтвердилося.

•              Річ ще й у тому, що для поета природа мала ще один вимір – історичну глибину. І в цьому виявилася одна з характерних особливостей його художнього мислення.

Проблемне запитання.

•              Чи можна стверджувати, що саме історизм як особливість художнього мислення настійно повертав увагу Т. Шевченка в минуле цього випаленого сонцем мертвого краю?
•              Як поет сприймав пустелю Каракум, у яку вперше потрапив? (Як результат якоїсь природної катастрофи, що сталася в минулому).
•              Чи погоджуєтеся ви з думкою, що «священне дерево» посеред пустелі було для Шевченка тим раритетом, який переконував, що ця земля колись усе-таки була іншою? (Так).
•              Обгрунтуйте своє твердження. (Про це говорили і сліди колись реальних, а тепер уже неіснуючих озер, і колись велична, а тепер напівзруйнована могила батира Дустана, яку змалював поет, і сліди колишніх ірригаційних систем).

Словникова робота.

Батир – у деяких східних народів — герой, хоробра людина.

Ірригаційний – зрошувальний.

«Довідка».

Батир Дустан – казахський батир; його могила на березі річки Іргиз.

•              Як Т. Шевченко, чудовий знавець Біблії, сприйняв катастрофу опустелювання? (Як покару за людські гріхи).
•              Із скількох частин складається поезія Т. Шевченка «У Бога за дверима лежала сокира…»? (З чотирьох).
•              Назвіть їх. (І – «Гріх», ІІ – «Апокаліпсис», ІІІ – «Постапокаліпсис», IV – «Сингичагач»).

Робота в групах.

• Поділіться на групи. Проаналізуйте кожну з частин.

І група – «Гріх».

Виразне читання вірша (від слів «У Бога за дверима лежала сокира…» до «Древину вибравши, та й цюк!»)

• Яка ритмомелодійна тональність цього фрагмента? (Розповідна).
• Хто розказує про вчинений гріх? (Оповідач).

Теорія літератури.

Оповідач – різновид літературного суб'єкта, особа, вимислена автором, від її імені в художньому творі автор оповідає про події та людей.

• Як ви розумієте лексичне значення слова «гріх»?

Словникова робота.

Гріх –  переступ волі Божої.

• Якою ви уявили людину, яка веде оповідь? Охарактеризуйте її.

Словникова робота.

Апокриф – (грец. ἀπόκρῠφος — таємний, прихований) — релігійно-легендарні твори, які не визнавались церквою канонічними й заборонялися.

•              У чому виявлялася просторічність? (У тому, що «У Бога за дверми лежала сокира…», а кайзак, укравши її, «потяг по дрова…»).

Словникова робота.

Кайзак – вільний чоловік.

•              Отже, розповідна, з натяком на іронію «під простолюдина» тональність органічно злютована із зазначеними прикметами усно-мовного простонародного висловлювання.
•              Чи можна стверджувати, що оповідач – розумна людина?
•              Чи є в його розповіді прихована хитринка, підтекст? (Так).

Теорія літератури.

Підтекст – прихований, внутрішній зміст висловлювання.

• Про що, на вашу думку, йдеться? (Про здійснення гріха, про який ми уже згадували).
•              Згідно одній з десяти заповідей Божих, украсти – це гріх. А вкрасти у Самого Бога – то великий гріх (вкрав «на хирю», тобто на хворобу або на якесь інше лихо).
•              Чи це єдиний гріх кайзака? (Ні. Він «потяг по дрова» не куди-небудь, а в «зелену діброву»).
•              Що для Т. Шевченка є образ «зеленої діброви»? (Це особливий образ, без якого не може бути земного раю).
•              Що означає нищити її? (Нищити рай).
•              Отже, перший гріх, що його вчинив кайзак, немовби подвоюється, стає ще більшим, тяжчим.

ІІ група - «Апокаліпсис».

•              Що сталося, коли кайзак вкраденою сокирою вдарив по дереву, аби зрубати його? (Катастрофа, апокаліпсис).

Словникова робота.

Катастрофа – велика за масштабами аварія чи інша подія, що призводить до тяжких (або неповоротних) наслідків. 

Апокаліпсис – кінець світу, також часто вживають як синонім слово «армагеддон» (остання битва в якій гине світ).

Виразне читання.

•              Виразно прочитайте уривок від слів: «Як вирветься сокира з рук…» до «І мерк за димом Божий світ…».
•              Чи однаковою залишилася іронічно-розповідна початкова тональність твору? (Ні. Вона перейшла в інший темпоритм – пришвидшений, що з’являється, коли іде репортажна розповідь про якусь масштабну, до того ж чимось вражаючу подію).
• Яким чином погляд оповідача фіксує окремі деталі? (В калейдоскопічному темпі).
•              Як Т. Шевченко зумів передати вражаючу масштабність апокаліпсису? (Катастрофа була моторошним, безкраїм агромом, як і пустеля).
• Що означає слово «косовиця»?

Словникова робота.

Косовиця – косіння та збирання трави, збіжжя.

• Це умовний, надуманий чи реальний прийом?
• Чи наділений він особливою здатністю вражати читача емоційно? (Ні).
•              Що ж з’являється у цій частині для підсилення? (Рефлексія: «Аж страх, аж жаль було дивиться»).
• З чого переключається увага? (З «косовиці» на «пожежу»).
• У що переходить умовне? (В реальне).
• Чи зумів поет передати читачеві картину апокаліпсису-пожежі? (Так).
• Що спрацювало? (Магія істинної художності).

(Демонстрація картини Т. Шевченка «Пожежа в степу»).

• Зачитайте калейдоскоп картин, які створюють цілісне враження апокаліпсису.
• Яка частина мови найчастіше вживається? (Дієслово).
•              Чому? (Для передачі динаміки, руху: «кипіла», «палають», «ридають», «виють», «ховаються»).
•              Яка кінцівка завершує розвиток теми апокаліпсису? («Сім літ / Сокира Божа ліс стинала / І пожарище не вгасало. / І мерк за димом Божий світ»).
•              Чому саме сім років? (Це символічне святе число, Божественне число Всесвіту, що відіграє велику роль у народній і релігійній символіці народів усього світу).
• Дослідіть високу функціональність цієї фрази.

ІІІ група - «Постапокаліпсис».

Виразне читання.

•              Виразно прочитайте уривок від слів: «На восьме літо у неділю…» до «І згине в глиняній пустині…»). –
•              Чим розпочинається ІІІ частина? (Сходом сонця, у світлі якого постає вже постапокаліптичний світ).

Словникова робота.

Постапокаліптичний -  після апокаліпсу.

• Що ми бачимо у променях «святого сонечка»? (Воно освітлює випалений пожежею простір).
• Дослідіть деталі, які вказують на наслідки апокаліпсису.

• Чи випадкова остання деталь? (Ні).
•              Обгрунтуйте своє твердження. (По-перше, вона засвідчує, що зустріч поета з одиноким деревом у пустелі й справді стала творчим імпульсом до виникнення задуму твору; по-друге, те, що в третій частині двічі згадується це дерево (сингичагач) певним чином умотивовує появу четвертої частини твору).
•              Хто з’являється на пустельному просторі? (Людина).
•              Звідки кайзак спостерігає за вигорілою пустелею? (З гори).
•              Що показує поет у творі? (Сплюндрований сокирою і пожежею край, де тільки глина та печина, бур’ян колючий та будяк).
•              Що він відчув? (Лихо, що впало на цю землю).
•              Чи зумів митець передати психологічний стан людини, перед якою розкрилася постапокаліптична картина? (Так).
•              Створіть «психологічний ланцюжок».

«Психологічний ланцюжок».

Понурена голова      згадка про    згине в

кайзака    сингичагач   пустині

•              Про що нагадує одиноке дерево в пустелі, яке єдине й вижило? (Про те, яким був цей простір до катастрофи).
•              Чи може мертвий степ стрепенутися? Чому?
•              Який художній засіб використав Т. Шевченко? (Оксюморон).

Теорія літератури.

Оксюморон – (грец. οξόμωρον — нісенітниця) — це стилістична фігура, що полягає у зведенні слів або словосполучень, значення яких взаємовиключає одне одного, створюючи ефект смислового парадоксу. 

•              Який верблюд? (Захилий).
•              Чому заплакав верблюд, а кайзак понурив голову?
•              Що ці образи символізують у творчості Т. Шевченка? (Безкраїй степ і життя в ньому).
•              У чому зміст психологічної рефлексії? (У відчутті не тільки великого лиха, а й глибокого суму за втраченим).
•              Чи дало змогу поету передати враження від природної катастрофи?
•              Важкий психологічний стан відчуває лише кайзак? (Ні. І вся понищена природа: «Мов степ до Бога заговорить»).
•              Що називається алітерацією?

Теорія літератури.

Алітерація –  це повтор приголосного звука на початку близько розташованих слів чи ударних складів.

•              Визначте алітерацію та її символічні значення у поезії Т. Шевченка «У Бога за дверима лежала сокира…».

На восьме літо у неділю,

Неначе ляля в льолі білій,

Святеє сонечко зійшло.

• Що символізує звук «л»? (Любов, ласку, ніжність, м’якість, лагідний смуток).
•              Дитячі слова «ляля», «льоля», звичайно, надають вислову ніжності, але алітерація – повтор звука ль – посилює емоційність цього звучання і його зміст.
• Як можна назвати поезію? (Алегоричною). Чому?

Теорія літератури.

Алегорія – (дав.-гр. αλληγορία — іносказання) — спосіб двопланового художнього зображення, що ґрунтується на приховуванні реальних осіб, явищ і предметів під конкретними художніми образами з відповідними асоціаціями, з характерними ознаками приховуваного.

IV група  – «Сингичагач».

•              Чим підготовлена поява цієї частини? (Двома попередніми згадками про одиноке дерево в пустелі: І – у формі візії, а ІІ – у формі психологічної рефлексії).
•              Яка його функція? (Підготувати читача до сприйняття цілісної розповіді про Джангисагач).

«Довідка».

Джангисагач (сингичаган) – «одне дерево» (примітка Т.Шевченка).

•              Чи можна стверджувати, що згадка дерева – це туга за втраченим «зеленим раєм» на землі, це спогад про доапокаліптичні часи, це й надія на відродження? (Так. Кайзаки моляться, щоб воно «парості розпустило у їх біднім краї»).

«Художня галерея».

(Розгляд циклу рисунків Т.Шевченка «Дерево і каміння»).

•              Дослідіть символічний пласт у зображеннях дерева.

Цикл "Дерева і каміння" (1851-1852) засвідчує не лише заглиблення у вічне, а самоосягнення, боротьбу із собою, велику внутрішню працю. Деталь: 10 рисунків циклу змогли "сказати все", прямих поетико-живописних паралелей на цю тему немає, як немає згадок і в прозі. Отже, візуальний код Шевченка — творча і перетворююча сила: від візії — до слова й глобальних етичних програм; від візїї - до трансформації сакральних крипт душі.

Робота з малюнком Т.Шевченка «Джангисагач».

Т.Г.Шевченко. Джангис-агач. Папір, акварель (13,6 × 22,4 см). [26.V 1848]. Державний музей

Т. Г. Шевченка АН УРСР, Київ, інв. № г – 440.

- Що ви бачите? (Могутній стовбур, який створює враження про таке ж могутнє кореневище, що глибоко й розгалуджено проникло в землю, символізуючи прагнення вижити в пустельному світі).

«Для допитливих».

Бр. Залеський відтворив це дерево в офорті [див. альбом «La vie des steppes Kirghizes», Paris, 1865, табл. 6].

В літературі зустрічається під назвою «Дерево серед гірського перевалу» [Л. Карачевська, Виставка Т. Шевченка, Чернігів, 1930, ч. 2, стор. 20, № 66].

Попередні місця збереження: збірки А. О. Козачковського, В. П. Коховського, С. Д. Бразоль, Музей української старовини В. В. Тарновського в Чернігові – № 201, Чернігівський обласний історичний музей, Галерея картин Т. Г. Шевченка, Харків.

1929 р. експонувався на виставці творів Т. Шевченка в Чернігові (Каталог, ч. 2, стор. 20, № 66).

- Чи можна сказати, що згадка кайзака про святе дерево є рефлексією людини, яка інстинктивно шукає надію на порятунок серед винищеної природи? (Так).

Виразне читання.

- Прочитайте прикінцеву частину твору.

 - Чи змінився темпоритм? (Дещо пришвидшився за рахунок скорочення кількості складів у рядках).

- Чи не схожий опис дерева зі спогадами самого Т.Шевченка? (Так. Воно самотньо стоїть у степу край дороги, кайзаки його не минають та обвішують жертвами).

 - У кого можуть виникнути подібні картини-символи? (Лише в митця, який збагнув це життя і пройнявся до нього щирим співчуттям).

•              Що символізує образ дерева у світовій культурі? (Безперервність і вічність життя (дерево світове, дерево часу, роду тощо).
•              Зобразіть схематично.
•              Які смисли, що виражені в цій частині, надають творові завершеності? (Дерево, вочевидь, «огнем непалиме» саме тому, що його не торкнулася сокира, яка мстить за гріх людський. Воно живе – думає і почуває. Йому, одинокому, боляче в цій пустелі. Воно мучиться спогадами про щасливі доапокаліптичні часи – «Шепочеться з долиною / О давній годині». І в тому, що до нього завертають з дороги кайзаки, є загальне відчуття жахливої катастрофи, нестерпності існування в цьому винищеному світі. Вони ще все-таки мають надію, що їхні молитви допоможуть відродити природу, саме життя).
•              Що ви знаєте про екологічну катастрофу, що спіткала Аральське море?

Повідомлення учня-«географа» (перегляд слайд-шоу).

 Від колишніх берегів, які змалював Т. Шевченко як учасник експедиції Олексія Бутакова, це море відійшло вже на десятки, а в окремих місцях і на сотні кілометрів. Море вже розділилося на дві частини, одна з яких, за прогнозами, зникне, перетвориться на пустелю.

 Колишні острови, на яких за радянських часів випробовували бактеріологічну зброю, теж стали частиною пустелі.

 Острів Кос-Арал часів Шевченка знаходився у північно-східній частині Аралу при виході Сирдар’ї в море, він ніби прикривав цю річку з моря.

 Взагалі ж, острів цей дуже нестабільний, мінливий: за 50 років після Шевченка його площа збільшилася на 37 кв. кілометрів. Якщо тоді форт був над самим морем, то на початку нового сторіччя те місце опинилося за 5 км від води. Нині і зовсім такого острова немає. Вся навколишня дельта Сирдар’ї з островами, протоками та навколишніми півостровами стала часткою материка, що з кожним роком збільшується за рахунок швидко відступаючого моря.

 Щодо природи, то вона, як і належить пустельним районам, позначається загальною вбогістю та одноманітністю, що зумовлюється насамперед дуже своєрідним, різко виявленим континентальним кліматом Середньої Азії. Він характеризується надто спекотним літом і дуже холодною, як для цих широт, зимою. На острові цілий рік переважають північні вітри, взимку – північно-східні, влітку – північно-західні. Вплив моря на острови і прибережжя взимку дуже незначний, а влітку помітно зростає.

 Річні і добові температурні амплітуди дуже великі. Найвища температура +42, абсолютний мінімум дуже низький: -33.

IV. ПІДСУМОК УРОКУ

Проблемне запитання.

• Чи є серед нас ті, хто здатний украсти у Бога сокиру? (На жаль, є).
•              Чи більшає на планеті тих, хто переживає емоційні потрясіння, які так довершено і так пророче висловив Т. Шевченко у фінальній частині свого твору? (Так. Вони збираються біля єдиного на всю пустелю дерева і моляться, і просять у Бога прощення за свої гріхи…).
•              Яка тема твору? (Тема – віра в безсмертя казахського народу, інтернаціональні мотиви).

Словникова робота.

Інтернаціональний –  міжнародній, міжнаціональний, міждержавний; (форум) всесвітній, світовий, вселюдський.

• Який основний смисл поезії? (Люди покарані пустелею за гріхи).
• Який твір? (Алегоричний).
• А сюжет? (Фантастичний).
•              Чому Т. Шевченко зробив потрійне візуальне дублювання дерева в поезії «У Бога за дверима лежала сокира», акварелі «Джангисагач» та повісті «Близнецы»?
•              Що Т. Шевченко виявив цим твором? (Свою повагу до казахського народу, його народної творчості).

V. ОЦІНЮВАННЯ УЧНІВ

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Обов’язкове:

1. Написати письмовий твір на одну з тем: «Промінчик добра», «Тема дружби народів», «Художник пензля та слова».
2. Зробити письмовий аналіз поезії Т. Шевченка «У Бога за дверима лежала сокира».

За бажанням:

1. Порівняти рисунки дерев Т. Шевченка 1858-1859 рр. з образами дерев 1845-1846 рр., дослідити символічний пласт.
2. Дослідити культ дерева й сокири в Шевченковій поезії.

ЛІТЕРАТУРА

1. Клочек Г. Кінорежисер Тарас Шевченко & Голлівуд. / Дивослово. - №3, 2013. – С.27-32.
2. Костенко А.І. За морями, за горами: Тарас Шевченко на Аральському морі. Тарас Шевченко за Каспієм. Худож. – докум. оповідь. – К.: Рад. письменнник, 1984. – С.45-47, 100-101.
3. Шевченко Т.Г. У Бога за дверима лежала сокира. / Кобзар / Передм. П.Мовчана. / К.: Вид. центр «Просвіта», 2011. – 404-405.
4. Генералюк Л. Образ дерева і семіотика візуально-просторових концептів (поезія, проза, малярство Т. Шевченка) // Слово і час. — 2006. — №6.
5. Марко В. П. Аналіз художнього твору: навч. посіб. / Василь Петрович Марко. – К. : Академвидав, 2013. – 280 с.
6. Токмань Г.Л. Методика навчання української літератури в середній школі. Підручник. — К.: Академія, 2012. — 312 с. — (Альма-матер).
7. http://www.t-shevchenko.name/uk/Painting/1848-49/Dzhanhys-Agach.html