Тема: Художній світ твору та реальний світ життя.
Мета: поглибити поняття про художню літературу як особливу форму свідомості; формувати уявлення учнів про головний об’єкт зображення у творах мистецтва слова; розвивати художню уяву, фантазію, вміння вдумливо читати; виховувати читацькі інтереси та здібності, естетичний смак.
Обладнання: додаток №2 (8 слайдів): прислів’я про книги, репродукція картини Ж. О. Фрагунара "Дівчина, що читає", ілюстрації до творів, що вивчатимуться у 7 класі, схема для співставлення світу реального та художнього.
Тип уроку: вивчення нового матеріалу.
Хід уроку
Епіграф:
Книга – золотий рудник знань.
Народне прислів’я
(Слайд 1).
І. Оголошення теми та мети уроку. (Слайд 2).
ІІ. Актуалізація знань. (Слайд 3).
ІІІ. Пояснення нового матеріалу.
Ви познайомилися з чудовими творами, які розкривають різні грані життя, знайомлять з різними героями, розповідають про різні часи і епохи.
Світ книги настільки захоплюючий, що часом ми забуваємо про реальність, цілком поринаючи у вигадані дивовижні події, які розгортаються на сторінках твору. І тоді перестає існувати все навколо, а є тільки книга, її автор і ти – читач . Напевне, саме таку мить вдалося передати французькому художнику Жану Оноре Фрагонару на картині "Дівчина, що читає".
(Слайд 4).
1. Робота з ілюстрацією.
2. Слово вчителя. (Слайд 5). Прочитайте визначення художньої літератури.
Художня література відбиває найрізноманітніші прояви життя людей, суспільства і природи. Справжній письменник глибоко вивчає дійсність, проникає в закони розвитку окремої людини, усієї нації, людства, всесвіту. У такого митця-дослідника виникає власне розуміння змісту і сенсу людського життя, прекрасного і огидного в ньому, розумного і недоцільного, людського і антигуманного. Тобто створюється певний ідеал людини, суспільства, дійсності.
Слід пам’ятати, що письменник не просто відтворює дійсність. Він створює її у світлі тих суспільних ідеалів, які відстоює, за які бореться, прагне створити.
При всій конкретності зображення людини в літературі воно має умовний характер, тому що письменник зображує не ту чи іншу особистість, яку він зустрічав у житті, а відбирає характерні для даного типу риси, підсилює те, що для художника є найбільш вагомим. Читач розуміє, що саме такої людини в житті не існує, але могла існувати.
Для того, щоб краще зрозуміти це, розглянемо схему. (Слайд 6).
Уявімо собі перебіг життя у вигляді лінії, і в цьому життєвому потоці "автора", що пише твір. Зверніть увагу, що лінії "життя" й "твір" не збігаються. Вони паралельні, отже не перетинаються. Водночас вони дзеркально протилежні.
Так, відбивається, але тільки через особистість автора. Якщо твір і можна вважати дзеркалом, то тільки чарівним, в якому не завжди можна розпізнати реальність. Але, навіть, коли збігаються події і все впізнаване, то й тоді ми говоримо про особливий світ – світ художнього твору, "художню реальність", світ, який живе за своїми законами мистецтва.
В цьому світі існують свої герої. І це не обов’язково люди. Усе, що є у творі – це художні образи, створені автором у слові й через слово. Саме слово – той універсальний, тонкий, але й могутній інструмент, яким автор і творить прекрасний світ мистецтва.
Тривале життя твору залежить не тільки від таланту письменника. Якщо не буде читача, твір приречений на забуття й духовну смерть. Саме через читача твір входить у життя.
ІІІ. Робота з підручником.
Прочитати статтю підручника. Скласти до неї план. (Слайд 7).
ІV Підсумкова бесіда.
(Слайд 8).
V. Домашнє завдання.